Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 10. Колективна думка і колективний настрій

Пригадайте особливості військового колективу.

Поняття колективної думки. Колективна думка — це сукупне оціночне судження, яке висловлює ставлення колективу до різних подій і явищ у житті суспільства, збройних сил, підрозділу, поведінки, вчинків, діяльності кожної людини в ньому.

Колективна думка — специфічна форма виразу колективної свідомості, світогляду, інтелекту більшості військовослужбовців.

Виховні функції колективної думки: • визначає систему вимог до особистості; • здійснює контроль за дотриманням моральних норм поведінки та взаємовідносин, прийнятих у колективі; • дає оперативну й гласну оцінку вчинків і поведінки, що викликає свідому самооцінку особистості та прагнення до самовдосконалення.

Формування колективної думки. Колективна думка — це сукупність індивідуальних суджень більшості особового складу. Вона виражає позицію, погляди, переконання, ціннісні орієнтації військовослужбовців.

Відомо, що кожен воїн вільно або мимоволі порівнює свої вчинки та діяльність з думкою командира й більшістю особового складу, а також найбільш авторитетних товаришів по службі. Це свого роду закономірність, тому що колективна думка, що виражає розум, волю та почуття більшості, викликає в людини прагнення до самовдосконалення. Спонукальна сила колективної думки визначається також тим, що особистість побоюється негативних оцінок і докорів більшості, яка може знизити її авторитет у колективі.

Важливу роль у керуванні колективною думкою грає згуртованість особового складу.

Колективна думка в умовах виконання відповідальних і складних задач (бойове чергування, вартова служба, навчання і походи) відрізняється особливою єдністю поглядів і оцінних суджень, високим ступенем відповідності статутним вимогам.

Колективна думка як соціально-психологічний процес має три умовних етапи розвитку (табл. 10.1).

Таблиця 10.1

Етапи розвитку колективної думки

Етап

Характеристика етапу

І

Воїни сприймають, переживають і оцінюють вчинок або подію, у кожного з них виникає суб’єктивна оцінка й індивідуальна думка-судження.

II

Воїни обмінюються думками й оцінками, що може відбуватися або спокійно, або в суперечках, залежно від того, наскільки інформація цікавить особистість.

III

Беруть участь групи воїнів, які мають різні знання, переконання, інтереси, досвід.

Якщо військовослужбовці правильно й глибоко розуміють сутність процесів, що відбуваються, сперечаються не заради власних інтересів, а в ім'я вирішення завдань військової служби, то в колективі народжується компетентна колективна думка. Якщо ж з якихось важливих питань воїни знають мало, то вони, природно, не можуть судити про них досить компетентно, кваліфіковано.

Колективний настрій. Настрої — найрухоміший елемент психології. Виникаючи в одних людей, вони можуть швидко поширюватися на інших.

Колективні настрої — це спільні переживання тих чи інших подій, фактів, а також схожі емоційні стани, що оволоділи на певний час усім колективом (або його частиною) і впливають на його життя та діяльність.

Колективні настрої можуть бути стенічні й астенічні. Стенічні настрої активізують військові дії, астенічні виступають гальмом дій, знижують колективну згуртованість.

Колективні настрої впливають на: • активність поведінки; • сприйняття та опрацювання інформації, спрямованість уваги та дій; • виявлення якостей, властивостей і досвіду.

Причини колективних настроїв: 1. Об'єктивні: характер взаємовідносин, рівень згуртованості колективу; умови діяльності колективу; результати дій військових; стиль керівництва колективом. 2. Суб'єктивні: характер поточних почуттів і емоцій; переконання, погляди, оцінки подій; ставлення до дійсності; індивідуальні особливості особистості (темперамент, схильності до занепокоєння, характер претензій, здібності тощо).

Керування колективним настроєм. Колективний настрій має заразливість, велику імпульсивну силу і динамічність. Він мобілізує або стримує колективну свідомість, визначає характер колективної думки і міжособистісних відносин, впливає на стиль керівництва колективом. Усе це підкреслює необхідність ретельного вивчення різних форм колективного настрою, знання причин, коли він переходить з однієї форми в іншу: з позитивної — у негативну, з неусвідомленої — в усвідомлену, з прихованої — у відкриту.

Настрій колективу або групи оцінюють за двома протилежними характеристиками: позитивною і негативною.

Позитивний настрій («мажор») передбачає такі емоції і почуття, як задоволеність, бадьорість, наснага, оптимізм, радість, почуття професійної гордості, любові до Батьківщини, щастя. Негативний настрій («мінор») характеризується незадоволеністю, невпевненістю, песимізмом, зневірою, нудьгою, депресією, злістю, розпачем, гнівом, страхом, панікою. Найчастіше такий настрій виникає в результаті небезпечних ситуацій, стресів і потрясінь і є сигналом тривоги, різкого дискомфорту ситуації, сильного стресового впливу, поганих взаємин і низького рівня згуртованості колективу.

Колективний настрій складається з групових та індивідуальних емоційних станів. У будь-якій групі є так звані лідери-оптимісти і лідери-песимісти, які є джерелом гарного або поганого настрою.

Для командира дуже важливим є контроль рівня індивідуального, групового та колективного настрою. Якщо його немає, то керівник може сам потрапити під вплив настрою більшості й утратить можливість попереджати емоційні конфлікти та нервові зриви. Більш того, керівник, який не володіє здатністю тонко відчувати емоційний стан підлеглих, у багатьох випадках сам є джерелом негативних переживань колективу.

На загальному настрої позначаються почуття, що виникають у молодих воїнів у новому колективі. Дослідження показали, що 32 % молодих солдатів на 12-й день служби тужать за родиною, почувають себе невпевнено і напружено; 57 % відчувають інтерес і гордість, відповідальність і колективізм, а 11 % молодих воїнів — залежність від інших військовослужбовців і невдоволення ними.

Бойовий настрій військового колективу багато в чому визначається вищими почуттями, що формуються в процесі морально-психологічної підготовки. Гнів, лють і ненависть до ворога, виховані в межах, що не порушують здатність раціонально мислити і діяти в бойових умовах, сприяють перемозі.

Колективний настрій, керований командиром, є стимулом для виховання безстрашності, організованості й дисциплінованості.

У бойових умовах воїнів можуть виникнути різні негативні почуття та настрої. Первісна реакція страху й емоційного потрясіння зазвичай супроводжується збудженими рухами, голосними розмовами. У цьому зв'язку є підстави вважати чутки, що лякають, причиною панічного настрою.

Чутки народжують різні емоційні реакції, тому їх можна поділити на чутки-бажання, чутки-залякування, агресивні чутки. Чутки найкраще усувати не прямим спростуванням, а альтернативними й об'єктивними фактами. Особливо важливо блокувати роз'єднувальні агресивні чутки, що порушують нормальну злагоджену діяльність військового колективу, вселяють недовіру до командирів.

Можуть викликати панічний настрій такі фактори: фізіологічні — утома, голод, безсоння, отруєння, сп'яніння; психологічні — невпевненість, раптовий страх, почуття ізольованості, усвідомлення безсилля перед небезпекою; соціальні — втрата довіри до командира, дефіцит необхідної інформації, дезінформація тощо.

Керування колективним настроєм досягається, коли командир є прикладом урівноваженості, самовладання, мужності й емоційно-вольової стійкості. Важливу роль відіграє аналіз індивідуального настрою й емоційних станів підлеглого в різних умовах службової діяльності. Військовий колектив, психологічно підготовлений до подолання труднощів, швидко усуває індивідуальну напруженість, не допускає емоційних конфліктів, панічного настрою. Такий колектив здатний успішно виконати будь-яке бойове завдання.

  • 1. Розкрийте динаміку розвитку й умови керування колективною думкою.
  • 2. Які шляхи та методи впливу командира на колективний настрій?
  • 3. Як можна подолати панічні настрої в колективі?