Захист України. Рівень стандарту. 10 клас. Фука

Розділ 2. Збройні сили України на захисті України

Тема 1. Нормативно-правова база з військових питань. Військова присяга та військова символіка України

§ 6. Нормативно-правова база з військових питань

Коли відзначають День Збройних сил України?

• Законодавство України про військову службу • Нормативно-правова база з військових питань спрямована на ознайомлення громадян із системою законів, які забезпечують обороноздатність держави. Вони, зокрема, регулюють питання проходження військової служби та мобілізації. Ця нормативно-правова база містить Закони України, Укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України (КМУ), накази МО України, інші нормативні акти.

Передусім це:

• Закони України: Конституція України, «Про Збройні сили України», «Про оборону України», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про основи національної безпеки України», «Про основи національного спротиву», «Про порядок направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав», «Про правовий режим воєнного стану», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» та інші;

• Укази Президента України: від 25 березня 2021 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 року «Про Стратегію воєнної безпеки України», «Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб ЗСУ», «Про затвердження військово-адміністративного поділу території України».

• Структура і завдання ЗСУ • Збройні сили України (ЗСУ) — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

ЗСУ забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Чисельність Збройних сил України визначена законом у кількості, яка не перевищує 261 000 осіб, у тому числі 215 000 військовослужбовців.

В особливий період чисельність Збройних сил України збільшується на кількість особового складу, призваного на військову службу на виконання указів Президента України про мобілізацію, затверджених законами України.

ЗСУ потребують належного управління. Керівництво в межах Конституції України, здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач ЗСУ. При Президентові України утворюють спеціальний орган, який є колегіальним у вирішенні питань керівництва обороною та безпекою держави, — Рада Національної безпеки і оборони України (РНБО), функцією якої є забезпечення захисту суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності України, розробка стратегії та політики національної оборони.

Найвищою військовою посадовою особою у Збройних силах України є Головнокомандувач Збройних сил України, який здійснює через Генеральний штаб Збройних сил України безпосереднє військове керівництво Збройними силами України.

Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними силами України.

Збройні Сили України мають таку загальну структуру (схема 6.1):

Схема 6.1

Генеральний штаб Збройних сил України є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Генеральний штаб Збройних сил України в особливий період є робочим органом Ставки Верховного Головнокомандувача.

Сухопутні війська є головним носієм бойової могутності Збройних сил України. За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у виконанні Збройними силами своїх функцій як у мирний так і у воєнний час.

Повітряні сили — високоманеврений вид Збройних сил, призначений для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об’єктів противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), висадки повітряних десантів, прикриття важливих об’єктів держави, угруповань своїх військ від ударів засобів повітряного нападу, ведення повітряної розвідки та повітряного перевезення військ і матеріальних засобів.

Військово-Морські сили — призначені для стримування, локалізації і нейтралізації збройного конфлікту, а при необхідності - відсічі збройної агресії з моря як самостійно, так і у взаємодії з іншими видами Збройних сил України, військовими формуваннями, сприяння Сухопутним військам України на приморському напрямку.

Десантно-штурмові війська — окремий рід військ Збройних сил України, який призначений для вертикального охоплення противника та дій в його тилу.

Сили спеціальних операцій — окремий рід сил, який може залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров’я громадян та об’єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні і континентального шельфу України та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи у будь-якому місці, що знаходиться поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Сили територіальної оборони — окремий рід сил Збройних сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони.

Війська зв'язку та кібербезпеки — спеціальні війська, призначені для планування та забезпечення розгортання, згортання, функціонування системи зв’язку та інформаційних систем, систем бойового управління та оповіщення, їх нарощування в мирний час, особливий період, в умовах надзвичайного та воєнного стану з метою вирішення завдань забезпечення управління військами (силами) ЗС України, а також здійснення заходів функціонування національної системи кібербезпеки та відбиття воєнної агресії у кіберпросторі (кібероборони).

Сили логістики призначені для організації логістичного забезпечення Збройних сил України у повсякденній діяльності, у ході проведення заходів бойової підготовки, під час відмобілізування і стратегічного (оперативного) розгортання, підготовки та ведення операцій (бойових дій), відновлення боєздатності військ (сил), отримання, накопичення, обліку, зберігання, постачання та поповнення запасів матеріальних засобів.

Сили підтримки призначені для оперативного забезпечення військ. Зокрема інженерної підтримки, радіоелектронної боротьби (РЕБ), радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ), топографічного та гідрометеорологічного забезпечення.

Медичні сили призначені для медичного забезпечення Збройних сил України. Медичні підрозділи Сухопутних військ, Повітряних сил, ВМС, ДШВ, ССпО, СТрО, Сил підтримки, Сил логістики, Військ зв’язку та кібербезпеки.

У складі Збройних сил України діє Військова служба правопорядку — спеціальне правоохоронне формування, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання злочинам, іншим правопорушенням у Збройних силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров’я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов’язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних сил України, а також для захисту майна Збройних сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об’єктах. Визначена Законом гранична чисельність військовослужбовців і працівників Військової служби правопорядку не може перевищувати 1,5 відсотка загальної чисельності Збройних сил України.

• Основні напрямки військово-професійної орієнтації учнів • Основні напрямки військово-професійної орієнтації учнів. Наказом Міністерства оборони України 05 червня 2014 року № 360 затверджено Інструкцію про організацію та проведення військово-професійної орієнтації молоді та прийому до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, яка визначає порядок організації та проведення військово-професійної орієнтації молоді.

Військово-професійна орієнтація молоді — складова державної системи забезпечення зайнятості населення та військово-патріотичного виховання молоді, яка включає комплекс заходів соціально-психологічного, інформаційно-комунікативного характеру щодо формування військово-професійної спрямованості, поступового накопичення інформації та отримання нових даних про загальнолюдські, спеціальні здібності та професійну придатність громадянина до військової служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях держави, утворених відповідно до законів України.

Головною метою військово-професійної орієнтації є надання майбутньому кандидату на навчання у ВВНЗ та ВНП ЗВО допомоги у виборі військової спеціальності, що найбільш відповідає його здібностям, психологічним та особистісним якостям, які оцінюються в процесі військово-професійного відбору.

Військово-професійна орієнтація молоді включає:

військово-професійне інформування;
військово-професійні консультації;
військово-професійний добір;
військово-професійний відбір.
військово-професійне інформування.

Військово-професійне інформування — це система заходів щодо збору (розробки), узагальнення та розповсюдження відомостей про:

військову професію, ВВНЗ та ВНП ЗВО, де можна її здобути, зміст і перспективи військової служби;
вимоги, що висуваються до особи, яка бажає отримати ту чи іншу військову спеціальність;
форми навчання і умови оволодіння різними військовими спеціальностями;
можливість професійно-кваліфікаційного росту, реалізації професійних інтересів, намірів та мотивацій особи.

Військово-професійне інформування проводиться протягом декількох етапів:

підготовчого, який починається у сім’ї, дошкільному закладі та продовжується в школі до 4-5 класу (до 11-12 років);
шкільного, який охоплює 5-9 класи (до 12-16 років);
завершального, який продовжується в 10-11 класах (до 17-18 років).

На підготовчому етапі основними виконавцями заходів щодо професійної орієнтації та військово-професійної орієнтації є батьки або інші законні представники.

На шкільному етапі основним джерелом інформації є вчителі закладів загальної середньої освіти, представники громадських об’єднань та військово-патріотичних організацій. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки і військові навчальні заклади надають методичну допомогу в проведенні військово-професійного інформування.

На завершальному етапі основними виконавцями заходів щодо професійної орієнтації є вчителі та викладачі предмета «Захист України», представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, ВВНЗ та ВНП ЗВО.

Військово-професійна консультація — система дій щодо особи, яка потребує допомоги у виборі військової професії та спеціальності на основі вивчення її індивідуально-психологічних якостей, професійних інтересів, нахилів, стану здоров’я та особливостей життєвої ситуації — проводиться на завершальному етапі навчання в закладах загальної середньої освіти, закладах професійної (професійно-технічної) освіти всіх типів та форм власності, під час роботи на підприємствах промисловості та в сільському господарстві (15-18 років) і вимагає участі в цьому процесі військових фахівців: офіцерів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, офіцерів ВВНЗ та ВНП ЗВО, офіцерів-вихователів ліцеїв та коледжів, соціологів, психологів відповідного державного (комунального) закладу, вчителів та викладачів предмета «Захист України».

Військово-професійний відбір (система професійно-діагностичного обстеження особи, спрямована на визначення ступеня її придатності до конкретних видів військово-професійної діяльності) та добір (система професійно-діагностичного обстеження особи, яка спрямована на визначення конкретних військових спеціальностей, найбільш придатних для їх оволодіння зазначеною особою) проводяться командирами та фахівцями військових частин, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових навчальних закладів, військових ліцеїв та коледжів під час вивчення моральних та ділових якостей осіб, які виявили бажання навчатися у ВВНЗ (ВНП ЗВО), проведення зборів або підготовчих курсів у закладах загальної середньої освіти, військових ліцеях, коледжах тощо. На цьому етапі проводиться уточнення уявлення, яке має кандидат про обрану військову професію, спеціальність, оцінюється ступінь відповідності особистих якостей кожного кандидата вимогам, які висуває військова служба до особи, визначається придатність кандидата до навчання у ВВНЗ (ВНП ЗВО) та подальшої військової служби.

Організація та проведення військово-професійної орієнтації та попереднього відбору вступників до ВВНЗ та ВНП ЗВО з числа військовослужбовців військової служби за контрактом та строкової військової служби покладається на командирів (начальників) з’єднань, військових частин, установ та закладів Збройних сил України, з числа ліцеїстів - на начальників ліцеїв, з числа цивільної молоді - на начальників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За інформаційне забезпечення військово-професійної орієнтації відповідають начальники (керівники) ВВНЗ та ВНП ЗВО, які здійснюють роботу з відбору та прийому вступників.

• Військова освіта в Україні • Військова освіта є складовою частиною державної системи освіти.

Загальне керівництво системою військової освіти здійснює Департамент військової освіти і науки Міністерства оборони України.

Система військової освіти побудована на основі принципів:

доступності,
неперервності
наступності ступеневого навчання військових фахівців з урахуванням специфіки їх військової служби.

Система військової освіти включає:

• органи управління;

• мережа військових навчальних закладів, а саме:

вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку громадян для проходження військової служби за контрактом на посадах осіб офіцерського та сержантського складу;
вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку студентів за програмами підготовки офіцерів запасу;
військові коледжі сержантського складу;
військові коледжі з посиленою військовою та фізичною підготовкою;
військову та хорунжу школи;
військові ліцеї.

Військові навчальні заклади України — система підготовки військових фахів, що створена в Україні, є складником державної системи освіти. Освітню діяльність провадять 2 університети, 4 академії, 6 військових інститутів, 3 військові коледжі сержантського складу, 1 відділення військової підготовки, 32 кафедри військової підготовки, 10 кафедр медицини катастроф та військової медицини, 3 військові ліцеї.

Курсанти / курсантки та слухачі / слухачки здобувають вищу освіту у 25-й галузі знань «Воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону», а також у двадцять одній галузі знань, сукупно за 40-ка ліцензованими спеціальностями та 148-ми спеціалізаціями.

ВВНЗ та ВНП ЗВО здійснюють підготовку за державним замовленням, забезпечуючи потреби Збройних Сил України та інших військових формувань у військових фахівцях тактичного, оперативного та стратегічного рівнів.

Розбудова єдиної та інтегрованої системи військової освіти, яка функціонує в межах трьох вертикалей, — вища освіта, професійна військова освіта й підвищення кваліфікації є важливим чинником формування міцного підґрунтя набуття взаємосумісності зі збройними силами держав-членів НАТО та структурами Альянсу, професіоналізації сил оборони та трансформації системи кадрового менеджменту.

В основу формування структури та змісту військової освіти покладено принцип навчання військовослужбовця протягом проходження служби. Рівні військової освіти (тактичний, оперативний та стратегічний), які відповідають існуючій у Збройних Силах Україні управлінській вертикалі, здобуваються офіцерським складом Збройних Сил України та інших складових сил безпеки та оборони в системі професійної військової освіти.

Професійна військова освіта — нова складова структури військової освіти, яка функціонує шляхом запровадження багаторівневої системи L-курсів для офіцерського складу. На L-курсах здійснюється підготовка мотивованих та відповідальних офіцерів-лідерів з розвиненим прагненням навчатися та кар’єрно зростати, обізнаних у процедурах прийняття військових рішень та планування операцій за стандартами НАТО, власним баченням вирішення завдань і широким спектром знань: від фундаментальних до професійно-спеціальних.

Освітня діяльність у ВВНЗ, ВНП ЗВО, ЗФПВО та військових ліцеях здійснюється відповідно до вимог національного законодавства, європейських стандартів та євроатлантичних стандартів щодо забезпечення якості освіти.

Протягом навчання здобувачі мають змогу поглиблено вивчати іноземну мову та навчатися у провідних військових навчальних закладах НАТО та держав - членів Організації Північноатлантичного договору.

Після завершення навчання кожен випускник, отримавши офіцерське (сержантське) військове звання, гарантовано працевлаштовується - призначається на посаду для проходження військової служби за контрактом.

До освітнього процесу у ВВНЗ, ВНП ЗВО, ЗФПВО та військових ліцеях активно залучається офіцерський склад з бойовим досвідом. Переважна більшість викладацького складу є учасниками бойових дій.

У системі підвищення кваліфікації функціонує близько 500 курсів для військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, державних службовців Міноборони та ЗС України з метою отримання необхідних знань, умінь та практичних навичок для виконання обов’язків за посадою з терміном навчання від 2 тижнів до 6 місяців.

Детальну інформацію щодо найменування навчальних закладів, переліку спеціальностей та необхідних документів для вступу можна переглянути у Довіднику вступнику до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

1. Які нормативні акти складають нормативно-правову базу з військових питань України?
2. Охарактеризуйте організаційну структуру Збройний сил України.
3. Що таке «військово-професійна орієнтація молоді» та що вона в себе включає?
4. Які типи закладів освіти належать до мережі військових навчальних закладів України?
5. Чому Сухопутні війська є головним носієм бойової могутності Збройних сил незалежної Української держави?

Зміст