Фінансова грамотність. Навчальний посібник

Розділ 14. Страхування

§ 28. Страхування відповідальності громадян

Ви будете знати, що таке страхування, хто є основними учасниками страхових відносин, які особливості укладення і виконання договорів страхування в Україні та чому необхідно страхувати відповідальність громадян.

Ключові тези

1. У результаті пошуку способів захисту інтересів людини було винайдено страхування, суть якого полягає в тому, що втрати одного або кількох постраждалих компенсуються за рахунок коштів, накопичених великою сукупністю людей. Яскравою ілюстрацією цього підходу є прислів'я: «Зі світу по нитці - голому сорочка».

2. Сьогодні навряд чи можна знайти особу, яка б не була зацікавленою у збереженні власного майна та здоров'я і відмовлялася б від компенсацій у разі, якщо її майно чи здоров’я зазнали ушкодження. Саме зацікавленість у відшкодуванні завданих майну чи здоров'ю збитків стала передумовою виникнення страхування.

3. Основними учасниками страхових відносин є: страховик - юридична особа (страхова компанія), яка бере на себе чужі ризики і виплачує відшкодування, і страхувальник, фізична чи юридична особа, яка має зацікавленість у страхуванні.

4. Виділяють дві форми страхування - обов'язкову і добровільну, кожній з яких притаманні характерні риси.

Страхування, як і власність, обмін, ринок, є однією з найдавніших категорій суспільного виробництва. Сенс цього поняття ґрунтується на його кореневому значенні - «страх». Страх перед стихійними силами природи (паводки, землетруси, градобій, пожежі), перед грабіжниками та розбійниками призвів до розуміння необхідності створення запасів для усунення негативних наслідків цих природних і соціальних явищ.

Звідки виникло страхування

Витоки страхування - у далекому минулому. Ще наші далекі предки усвідомили, що голоду можна уникнути, створюючи запаси їжі. Пізніше, з розвитком людської цивілізації в Давньому Єгипті, державах Месопотамії, а пізніше в Давній Греції та Давньому Римі запаси провіанту, призначені для подолання можливого голоду, створювали таким чином, щоб окремі господарства давали для цього лише дещицю своїх статків. Оскільки господарств було багато, це дозволяло централізовано накопичувати значні запаси їжі та коштів, які могли бути спрямовані в місцевості, вражені неврожаєм, війною, епідемією тощо, для забезпечення їх харчами.

Ще у другому тисячолітті до н. е. китайські та вавилонські торгівці почали зменшувати ризик втрати свого товару, розподіляючи його поміж різними суднами. Пізніше, в епоху Відродження, європейські купці, споряджаючи далекі морські експедиції, не мали жодних гарантій, що їхні кораблі повернуться з бажаними товарами. Якщо кораблі не поверталися, купці, які їх споряджали за власні кошти, як правило, ставали банкрутами. Тому вони почали об'єднуватись у спілки, вносячи до кас цих спілок завчасно обумовлені суми коштів (значно менші, ніж їм коштувало спорядження експедиції). У разі, якщо корабель одного з купців не повертався з експедиції, він мав змогу отримати певну компенсацію з каси спілки, що дозволяло йому уникати банкрутства та продовжувати свою діяльність.

Страхування, у теперішньому його варіанті, з'явилося після Великої лондонської пожежі 1666 року, коли за чотири дні згоріло близько 13,5 тис. будівель і близько 70 тис. людей залишилися без домівок.

Умовою існування страхування як виду підприємницької діяльності є усвідомлення можливості настання несприятливих подій великою кількістю осіб, яким така подія може загрожувати, однак ці особи повинні також розуміти й те, що очікувана несприятлива подія для них може і не настати, тобто кошти, сплачені страховикові, не будуть їм повернуті.

Які ознаки властиві страхуванню

Головною ознакою страхування є солідарна (групова) розкладка збитку, тобто втрати одного або кількох постраждалих компенсуються за рахунок створених усіма учасниками ресурсів. Що більше учасників бере участь у страхуванні, то меншу частку ресурсів (нині це найчастіше гроші) вони повинні виділити для компенсації шкоди, завданої постраждалим.

Як виявляється зацікавленість у страхуванні

Сенс страхування як явища полягає в мінімізації майнових чи інших збитків при настанні випадкових або закономірних несприятливих подій, однак не всіх, а лише тих, обов'язковою ознакою яких є невизначеність, пов'язана з їх настанням.

Пояснимо поняття невизначеності на прикладах. Так, іноді певний будинок може згоріти від пожежі (однак цього може ніколи і не статися - випадкова подія). Будь-яка людина хворіє (це відбувається коли-небудь із кожною людиною - закономірна подія). Однак у першому варіанті не відомо, який конкретно будинок згорить, а в другому - яка саме людина захворіє на ту чи іншу хворобу. Крім того, в обох випадках невідомим залишається час настання несприятливої події. Саме невідомий час настання страхової події є основою для страхування життя. Страхування життя - дещо відмінний вид страхування від ризикового, адже страховим випадком у такому виді страхування є дожиття або недожиття до певного віку, а це обов'язково колись станеться. У першому випадку кошти отримує сама людина, у другому - її сім'я.

Важливими особливостями страхування є й те, що страхуванню підлягають лише ті невизначеності, на частоту і силу негативного прояву яких людина не має можливості впливати (наприклад, стихійні лиха) і щодо запобігання чиїм негативним проявам було здійснено все можливе (наприклад, поміркуймо, чи розумно було б страхувати будівлі від вогню, якщо б у них не виконувалися вимоги пожежної безпеки, а за навмисний підпал не передбачалася кримінальна відповідальність).

Отже, страхування - це система захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб за рахунок грошових фондів, сформованих шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхової премії) на випадок настання визначених договором страхування або чинним законодавством подій (страхових випадків).

Учасники страхових відносин: хто вони

Основними учасниками страхових відносин є: страховик - юридична особа (страхова компанія), яка бере на себе чужі ризики і виплачує відшкодування, і страхувальник, фізична чи юридична особа, яка має зацікавленість у страхуванні.

Додатковими учасниками страхових відносин можуть бути: застрахований і вигодонабувач (особа, яка отримує страхову виплату, якщо із застрахованим відбувається страховий випадок, наприклад, йому здійснюється виплата в разі загибелі застрахованого).

Згідно із законодавством України страховик повинен отримати ліцензію на здійснення діяльності в галузі страхування від Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг України).

Страхові посередники: чи потрібні вони на страховому ринку

Крім того, що страхова компанія може самостійно реалізовувати на ринку страхові продукти власної розробки, вона для організації ефективної взаємодії зі страхувальниками може користуватися послугами посередників, а саме: страхових агентів і страхових брокерів. Страхові агенти є представниками конкретних страхових компаній і діють від їхнього імені і за їхнім дорученням, а страхові брокери є незалежними від страхових компаній фізичними або юридичними особами, що можуть реалізовувати на свій страх і ризик страхові продукти як однієї, так і багатьох страхових компаній.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим. Першим історично виникло добровільне страхування. У разі добровільного страхування відносини між сторонами регулюються добровільно укладеними договорами страхування. Починаючи з XX століття, у багатьох державах для вирішення соціально-економічних завдань були запроваджені певні види обов'язкового страхування (наприклад, медичне страхування, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів тощо). Обов'язкове страхування впроваджується і здійснюється на підставі вимог законодавства і передбачає пряме регуляторне втручання держави у страхові взаємовідносини.

Договір страхування застосовується переважно у сфері добровільного страхування. Він являє собою письмову угоду між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладають відповідно до правил страхування, які розробляє страховик для кожного виду страхування окремо. Факт укладення страхової угоди може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом).

За яких випадків дія договору страхування припиняється і втрачає свою чинність

Дія договору страхування може припинятися і втрачати чинність у таких випадках:

за згодою сторін, тобто в тому разі, коли страховик і страхувальник доходять згоди щодо припинення дії договору страхування;
закінчення строку дії договору страхування;
виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі, тобто повної виплати страхової суми за наслідками настання страхового випадку;
несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;
смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності;
ліквідації страховика в порядку, встановленому законодавством України;
в інших випадках, передбачених законодавством України.

Коли договір страхування є недійсним

Договір страхування може бути визнаним недійсним виключно в судовому порядку в разі:

якщо його укладено після страхового випадку;
якщо об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили;
в інших випадках.

Пам'ятайте, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або згідно із законодавством не «автоматично», а на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складають страховик або уповноважена ним особа (аварійний комісар) у формі, яку визначає страховик.

Страховик має право відмовитися здійснювати страхові виплати або страхове відшкодування, якщо виявлено таке:

навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку;
вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку;
отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їхньому заподіянні;
несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Крім вказаних вище підстав, страхові компанії відповідно до власного досвіду, як правило, у договорі страхування можуть передбачати ще й інші підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування. Тому необхідно уважно вивчати всі пункти страхового договору, навіть написані дрібним шрифтом.

На жаль, в Україні частими є випадки, коли страхові компанії затягують виплати страхового відшкодування. Одним із можливих шляхів подолання такої ситуації є звернення зі скаргою до Держфінпослуг України, яка як уповноважений орган згідно зі статтею 35 Закону «Про страхування» здійснює державний нагляд за страховою діяльністю. Держфінпослуг України має вагомі засоби впливу на недобросовісного страховика, яких цілком достатньо для того, щоб переконати страховика виконати вимоги законодавства.

Іншим шляхом захисту громадянином власних інтересів може бути гарантоване Конституцією України звернення з позовною заявою до суду.

Який порядок дій при настанні страхового випадку

У разі настання страхової події слід дотримуватися порядку вчинення дій, визначених договором страхування, а саме:

письмово повідомити страховика про випадок, що стався в порядку і строки, передбачені договором страхування.
виконати інші умови договору страхування в частині повідомлення про страховий випадок уповноважених структур. Це, зокрема, залежно від характеру страхового випадку можуть бути МВС, МНС тощо.
за наявності в договорі страхування зобов'язання щодо повідомлення асистуючої компанії (компанія, яка працює за дорученням страховика та сприяє розслідуванню страхового випадку) необхідно повідомити її про випадок і виконати всі надані рекомендації (як правило, така умова міститься в договорах автотранспортного страхування, договорах страхування подорожників).
надати повний перелік документів, передбачених договором страхування або законом. Такими документами можуть бути рішення компетентних органів, довідки, банківська документація, витяги тощо. Перелік документів закріплюється законом або договором.
Забезпечити безперешкодне розслідування страхового випадку та виконувати всі дії, передбачені законом або страховим договором (наприклад, надати транспортний засіб для огляду, з'явитися на проведення автотоварознавчого дослідження, утримання від вчинення певних дій. Слід пам'ятати, що перелік таких дій обмежується законом, договором та правилами страхування).

Цей перелік, як правило, міститься в розділі «Порядок дій при настанні страхового випадку».

Усі документи до страхової компанії слід подавати у двох примірниках: перший з них залишається в компанії, а на другому уповноважена особа страхової компанії повинна зробити відмітку (проставити вхідний номер, підпис і дату отримання цього документа). Цей примірник забирає собі особа, яка подає документи. У разі, якщо документи до страховика направляються поштою, їх необхідно надсилати цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Оригінали документів, які підтверджують ваші взаємовідносини зі страховою компанією, обов'язково зберігайте в себе.

Важливо знати, що страховик повинен здійснити страхову виплату у строк, установлений договором і правилами страхування. Цей строк не може перевищувати той, що встановлений договором страхування.

Якщо страховик затягує виплату, то страхувальник має підстави звертатися зі скаргою до Держфінпослуг України або з позовом до суду.

У разі відмови у виплаті страхового відшкодування страхова компанія повинна повідомити про це страхувальника письмово у визначені строки. Якщо страхувальник не отримав листа-відмови щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, він, як і у випадку із затягуванням виплати, може звернутися зі скаргою до Держфінпослуг або з позовом до суду.

Які існують види страхування відповідальності громадян

Часто причини збитків, які завдаються іншим особам, можуть бути пов'язані з безпосередніми діями інших громадян. Для компенсації заданої шкоди у світі використовують велику кількість видів страхування відповідальності громадян, наприклад: страхування відповідальності власників собак, страхування відповідальності домовласників, страхування відповідальності мисливців, страхування відповідальності власників транспортних засобів та ін.

У чому полягає сутність страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

Розглянемо питання страхування відповідальності громадян на прикладі найактуальнішого на даний час виду страхування - страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у результаті скоєння дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Актуальність цього виду страхування зумовлена тим, що транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки для життя і здоров'я громадян, їхнього майна, а кількість ДТП у світі величезна, як і збитки, що завдаються внаслідок їх скоєння.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальники, страховики, особи, цивільна відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) і потерпілі. Страхувальниками виступають дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Потерпілими є треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скоєної за участі застрахованого транспортного засобу.

Який розмір виплат за страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

За цим видом страхування обов'язкова грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний провести виплату за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 50 000 грн на одного потерпілого. У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п’ятикратний ліміт відповідальності страховика, тобто 250 000 грн, відшкодування потерпілому зменшується.

Обов'язкова грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний провести виплату за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 000 грн на одного потерпілого.

Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (у тому числі моральна), пов’язана з такими подіями:

лікуванням потерпілого;
тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
стійкою втратою працездатності потерпілим;
смертю потерпілого.

Що таке міжнародна система автострахування «Зелена картка»

«Зелена картка» - це страховий поліс цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що визнається державами - членами міжнародної системи автострахування «Зелена картка». Завдяки запровадженню обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів Україна в червні 1997 року приєдналася до міжнародної системи «Зелена картка».

За умовами членства в системі автострахування «Зелена картка» у разі ДТП на території країн - членів системи врегулювання збитків відбувається національним бюро країни, в якій сталася аварія. Таке бюро з урегулювання претензій, у свою чергу, після повного відшкодування спричинених збитків або шкоди відповідно з національним законодавством країни особи постраждалої від ДТП, звертається з вимогою про компенсацію понесених витрат до бюро тієї країни, в якій винуватцеві шкоди була видана «Зелена картка».

Купуючи страховий поліс «Зелена картка», слід звернути увагу на таке:

поліс «Зелена картка» можна придбати лише в українській страховій компанії, яка є повним членом МТСБУ;
вартість «Зеленої картки» залежить від того, до якої країни ви їдете і на який строк (поліс діє від 15 діб до 1 року);
придбання страхового поліса слід здійснювати завчасно, уважно обираючи страховика, і після того, як ви пересвідчилися у справжності бланка страховки. Більшість фальшивих полісів продають шахраї, які «промишляють» біля пунктів пропуску через кордон;

Відрізнити фальшивку від справжнього страхового поліса досить легко. Достатньо перевірити бланк за допомогою ультрафіолетової лампи-детектора в будь-якому обмінному пункті, і обман можна виявити. Номер бланка «Зеленої картки» - синього кольору, а в ультрафіолетовому світлі має зелене свічення.

поліс «Зелена картка» складається із чотирьох сторінок, виконаних на самокопіювальному папері;

Слід звернути увагу на те, як агент заповнює страховий поліс «Зелена картка». Спочатку заповнюють дані про строк дії договору, щодо транспортного засобу, ПІБ і адреса страхувальника. Усі ці записи відображаються на всіх чотирьох аркушах. Потім агент повинен на третьому аркуші зазначити суму страхового платежу, час і місце продажу поліса. Перший, другий і четвертий екземпляри поліса віддають клієнтові. Агент залишає собі третій аркуш, який потім передає страховикові. Для уникнення помилок необхідно уважно перевірити, чи збігаються дані на всіх аркушах поліса, оскільки агент може непомітно заповнити третю сторінку поліса окремо від інших, вказавши інші параметри договору. Наприклад, на першому, другому і четвертому аркушах буде зазначено строк дії поліса - 1 рік, а на третьому - 15 діб, відповідно різниця у страховій премії становитиме близько 2 000 грн, які можуть осісти в кишені недобросовісного страхового агента.

ліміт відповідальності в кожній країні різний.

У Великій Британії ліміт відповідальності за «Зеленою карткою» становить 500 тис. євро, а в Росії - лише 4 тис. євро. У багатьох країнах - Італія, Франція, Фінляндія, Бельгія - узагалі не існує максимального ліміту відповідальності в разі спричинення шкоди життю та здоров'ю громадянина цієї країни.

ПІДСУМКИ

1. Страхування - відносини із захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, які формуються зі сплачуваних ними внесків (страхових премій).

2. Страхування може бути обов'язковим (передбачається чинним законодавством, яким визначаються види, умови та порядок його проведення) і добровільним (на основі договорів між страхувальником і страховиком).

3. Страховики можуть здійснювати свою діяльність за допомогою страхових агентів і страхових брокерів.

4. Держава контролює страхову діяльність за допомогою спеціального законодавства, а також спеціальних органів, які здійснюють нагляд за дотриманням страховиками законодавства.

5. Укладення договору страхування є відповідальною процедурою. Від його якості залежать обсяг, строки та умови страхової виплати.

6. Метою проведення страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є захист інтересів постраждалих у дорожньо-транспортній пригоді.

7. «Зелена картка» - страховий поліс цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що визнається усіма державами - членами цієї міжнародної системи.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. У чому полягає необхідність страхування?
2. У чому полягає сутність «солідарної розкладки збитку»?
3. Хто є основними учасниками страхових відносин?
4. У чому полягають відмінності добровільного страхування від обов'язкового?
5. В яких випадках дія договору страхування припиняється, а коли він визнається недійсним?
6. В яких випадках страховик може відмовити страхувальникові у страховій виплаті?
7. Чим обумовлене виникнення страхування відповідальності власників транспортних засобів?
8. На що слід звертати увагу, придбаваючи страховий поліс «Зелена картка»?

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Яка мета страхової діяльності?
2. Хто і як може купувати страхові поліси?
3. Яку інформацію потрібно знати при виборі страхової компанії?
4. Яка роль і значення страхових агентів у взаємовідносинах страхової компанії і страхувальника?
5. Чим обумовлюється необхідність проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів?
6. Чи потрібно обов'язково придбавати поліс «Зелена картка»?

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Застрахована особа - фізична особа життя, здоров'я і працездатність якої є предметом страхового захисту з особистого страхування. Застрахований може бути одночасно і страхувальником, якщо він уклав договір страхування відносно себе та самостійно сплачує страховикові внески.

«Зелена картка» - страховий сертифікат єдиної форми, який може діяти в усіх країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування.

Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) - юридична особа, членство в ній є однією з обов'язкових умов провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Страхова виплата - грошова сума, яку виплачує страховик відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхова сума - грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яку здійснює страховик у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальникові, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий ризик - імовірна подія або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування.

Страховик - спеціалізована організація, яка здійснює страхування, приймає на себе за певну плату матеріальні наслідки ризику страхувальника і яка відшкодовує збиток страхувальникові в разі настання страхового випадку.

Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Зміст

Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України