Фінансова грамотність. Навчальний посібник

§ 13. Небанківські депозити

Ви ознайомитесь із діяльністю небанківських фінансових установ у сфері залучення депозитів, зрозумієте суть діяльності кредитних спілок; зрозумієте, які переваги і ризики розміщення депозиту в небанківській фінансовій установі; будете вміти розпізнавати фінансові піраміди.

Ключові тези

1. Альтернативою банківським депозитам є вкладення коштів у небанківські фінансові установи - страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки тощо.

2. Діяльність кредитних спілок є найбільш близькою до банківської, вони також можуть залучати депозити населення. Але обслуговувати кредитні спілки можуть лише своїх членів.

3. Фінансові піраміди - одна із форм фінансового шахрайства, що передбачає сплату доходу за рахунок постійного залучення грошей від нових учасників.

Конкуренцію банкам при залученні депозитів у більшості країн становлять небанківські фінансові установи, які в останні десятиліття набувають ще більшого розвитку.

Небанківські фінансові установи (НФУ) - установи, що залучають грошові доходи та заощадження населення, підприємств і спеціалізуються на виконанні кількох операцій або обслуговуванні обмеженого кола клієнтів (нерідко на пільгових умовах).

Чим відрізняються послуги небанківських фінансових установ від банківських

Небанківські фінансові установи можуть пропонувати значно ширший спектр фінансових інструментів, аніж банки. Це, у свою чергу, може створити додаткові стимули для залучення особистих заощаджень громадян. Проте в більшості випадків вкладники НФУ не можуть скористатися вкладеними коштами так вільно, як банківськими поточними депозитами. Як правило, ці кошти вкладаються на тривалий, заздалегідь визначений строк. Що довший цей строк, то з більшими ризиками пов'язане таке розміщення і вищі доходи воно приносить.

Нині в Україні працюють різні види НФУ, функції та назви яких, а також обсяги і типи операцій значно різняться. Найбільш поширеними є страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні товариства, кредитні спілки.

Усі вони пропонують населенню певні альтернативи банківських депозитів, що дозволяють накопичувати кошти та отримувати дохід.

Страхові компанії пропонують своїм клієнтам такий вид страхування, як страхування життя, що за своєю суттю передбачає накопичення коштів упродовж тривалого періоду часу та їх повернення клієнтові з виплатою процента по закінченні терміну дії договору. Саме компанії зі страхування життя залучають більшу частину страхових внесків фізичних осіб.

Основним завданням пенсійних фондів є акумуляція грошових коштів, призначених для пенсійного забезпечення громадян після досягнення ними пенсійного віку. Приватні пенсійні фонди створюють різні фірми й корпорації для виплати пенсій та допомог своїм працівникам. Кошти цих фондів формуються за рахунок регулярних відрахувань із заробітної плати працівників, відрахувань із прибутку підприємств, а також за рахунок прибутку від операцій самих фондів. Система приватних пенсійних фондів у нашій державі поки що розвинута слабо, що значною мірою пов’язано з недовірою населення до подібних установ, а також із проблемами стосовно вкладення залучених коштів.

Інвестиційні фонди та компанії працюють на ринку цінних паперів і акумулюють грошові кошти приватних інвесторів (переважно населення) та вкладають їх в акції й облігації різних підприємств у власній країні чи за кордоном.

Найбільш близькою до банківської діяльності у сфері залучення депозитів є діяльність кредитних спілок.

Кредитні спілки є специфічними організаціями фінансової взаємодопомоги громадян, які мають неприбуткову кооперативну основу. Об’єднання громадян у кредитні спілки може здійснюватись за професійною, релігійною, територіальною або іншою ознакою, тобто ініціаторами їх утворення можуть бути підприємства, профспілки, релігійні громади, місцеві органи самоврядування.

У чому особливості залучення депозитів кредитними спілками

Кредитні спілки надають послуги лише своїм членам. Таким чином, на відміну від суб'єктів підприємницької діяльності, у кредитній спілці члени одночасно виступають як власники і як клієнти. Очевидно, що членам-власникам немає сенсу «заробляти» прибуток на собі. А отже, суть неприбуткової діяльності кредитної спілки полягає в тому, що кінцевою метою її діяльності є не отримання прибутку від наданих послуг, а самі послуги, що надаються членам спілки. Тому надання послуг відбувається на рівні, максимально наближеному до собівартості, яка забезпечує витрати на формування фондів та нарахування відсотків на внески членів. Саме це принципово відрізняє кредитну спілку від банку - для останнього основною метою діяльності є отримання прибутку, а мету діяльності кредитної спілки можна визначити як фінансовий та соціальний захист своїх членів шляхом залучення їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування.

На сьогодні в Україні існує близько 680 кредитних спілок, членами яких є понад 1,6 млн осіб.

Оскільки кредитні спілки не ставлять перед собою цілі отримання максимального прибутку, то це дозволяє їм пропонувати для своїх членів дещо вищі ставки за депозитами в порівнянні зі ставками банків (табл. 13.1).

Таблиця 13.1

Приклад ставок за депозитами кредитних спілок строком на один рік

Назва кредитної спілки	Місце розташування	Ставка за депозитами, % річних
«Львів»	м. Львів	17
«Буковина»	м. Чернівці	19
«Володар»	м. Київ	18
«Українська провідна»	смт Макарів	16-18

Примітка. Складено за даними веб-сторінок кредитних спілок.

Дохід від вкладення коштів на депозит у кредитну спілку може бути вищим від банківського депозиту. Проте при вкладенні грошей слід ретельно проаналізувати особливості роботи кредитної спілки та її надійність, оскільки випадки шахрайства і ризиковані операції в цьому секторі також трапляються. При цьому системи захисту депозитів населення в секторі кредитних спілок в Україні поки що не створено.

Що таке фінансова піраміда

Фінансова піраміда - специфічний спосіб забезпечення доходу за рахунок постійного залучення грошей від нових учасників піраміди. Зазвичай фінансові піраміди реєструються як комерційні установи та залучають кошти для фінансування певного проекту. Якщо реальний дохід від такого проекту незначний або взагалі відсутній, то частина коштів нових інвесторів спрямовується для виплати доходів попереднім інвесторам. Тому в такій ситуації закономірним є банкрутство піраміди і збитки тих інвесторів, які вклали свої гроші останніми. Практика показує, що після краху піраміди вдається повернути не більше ніж 10-15% зібраних коштів. Причому, що довше існує піраміда, то менше грошей можна повернути.

Розглянемо приклад роботи фінансової піраміди, де кожен учасник повинен внести 100 грн і залучити до піраміди принаймні двох нових учасників (рис. 13.1).

Рис. 13.1. Схема роботи фінансової піраміди

Як бачимо з наведеного прикладу, учасники IX рівня сплатили по 100 грн учасникам VIII рівня, що залучили їх до піраміди. Кожен із учасників VIII рівня отримав 200 грн, з яких 150 грн сплатив учасникові VII рівня. Останні, отримавши 300 грн, по 200 грн сплатили учасникам VI рівня. Учасники VI рівня, отримали по 400 грн, з них лише 250 грн передали на наступний рівень, тобто на руках у них залишилося 150 грн і вони отримали дохід від участі в піраміді (оскільки початковий внесок становив 100 грн). Надалі, що на вищому рівні перебуває учасник, то більший дохід він отримає. Відповідно до нашого прикладу, із 511 учасників піраміди дохід отримають лише 65 чоловік. Кількість рівнів піраміди може бути набагато більшою, відповідно до зростання їх кількості зменшуватиметься ймовірність отримання доходу для нових учасників.

Із розвитком засобів телекомунікації зросла кількість пірамід, у яких фінансові операції та залучення учасників здійснюються через мережу Інтернет. Особливістю таких пірамід є можливість для організаторів залишатися анонімними, що значно ускладнює відслідковування руху грошей і притягнення шахраїв до кримінальної відповідальності. Повернути гроші в таких випадках практично неможливо.

ЦЕ ЦІКАВО!

Типовий приклад інтернет-піраміди - МММ-2011, що була створена в Росії в січні 2011 року, але поширила свою діяльність і на територію України. На сайті цієї структури є офіційне попередження, що проект є фінансовою пірамідою. Принцип дії системи - учасники купують віртуальні «МММ-долари», курс яких, за обіцянками організаторів, зростає на 20-60% щомісяця. Учасник може продати свої долари за поточним курсом і отримати гроші. Особливістю цієї піраміди є спосіб руху грошей. Вона ніде офіційно не зареєстрована, не має жодного офісу чи єдиного рахунку в банку. Всі перекази грошей відбуваються напряму між учасниками. Для участі в піраміді потрібно зарезервувати певну суму грошей, яку можна зберігати самостійно чи передати на зберігання керівникові «десятки». Вважається, що за такого резервування учасник купує певну кількість МММ-доларів, курс яких змінюється двічі на тиждень особисто організатором піраміди Сергієм Мавроді та публікується на офіційному сайті. При продажу одним із учасників МММ-доларів їх кількість множиться на поточну ціну і сума виплачується із коштів «десятки», за нестачі коштів - із грошей інших десяток. За вісім місяців 2011 року курс МММ-доларів зріс на 344%. Очевидно, що жодні реальні інвестиції не можуть принести настільки високої дохідності. Тому в майбутньому значна частина вкладників МММ-2011 неминуче втратить свої кошти.

Іншим видом інтернет-пірамід є хайп-фонди - шахрайські онлайн-проекти, що схожі на інвестиційні фонди з високою дохідністю. Працюють вони здебільшого з електронними валютами. Хайп-фонди виплачують високі проценти за рахунок нових надходжень і розширення кола учасників. Якщо потік грошей зменшується і його не вистачає для покриття поточних зобов'язань, фонд закривається і всі виплати припиняються. Середньо-строкові хайп-фонди обіцяють дохідність на рівні 1-3% на добу і можуть існувати до 6-9 місяців. Короткострокові фонди інколи обіцяють дохідність і 5-50% на добу. Для вкладення коштів у хайпи використовуються електронні платіжні системи, такі як Liberty Reserve і Perfect Money.

Як розпізнати фінансову піраміду

Ознаки фінансової піраміди

1. Наявність реклами, що обіцяє надзвичайно високий дохід і мінімальний ризик вкладення грошей.

2. Уся інформація, яку отримує потенційний інвестор, стосується лише того, скільки він може заробити (використовуються психологічні методи впливу, пафосні презентації, рекламні розсилки тощо). Часто можливості перевірити таку інформацію на основі даних із незалежних джерел інвестор не має, організатори піраміди можуть наголошувати на її конфіденційності. Проте якщо діяльність фінансової установи не має на меті шахрайства, то ця установа повинна надавати інформацію про себе - фінансові звіти, звіти про проведені операції, об'єкти інвестування і т. д. Подібна інформація не може бути секретною.

3. Використання великої кількості специфічних термінів (форекс, ф'ючерс, своп та ін.), що часто є незрозумілими для непрофесіонала.

4. Рух вкладених грошей через велику кількість країн, у зв'язку з чим інвестор втрачає можливість контролювати їх використання.

5. Анонімність організаторів і координаторів піраміди.

6. Невеликий розмір вступного внеску (наприклад, 300-700 грн), що дозволяє охопити широку масу інвесторів, а також уникнути великої кількості судових позовів, оскільки значна частина ошуканих інвесторів може змиритись із втратою коштів.

7. Відсутність офісу, офіційної реєстрації, дозволу здійснювати діяльність на території країни.

Діяльність фінансових пірамід часто пов'язують із шахрайством, проте в окремих випадках піраміда може бути наслідком прорахунків у прогнозах щодо бізнес-проектів. Коли проект не приносить очікуваного доходу, його власник намагається залучити додаткові кошти, розраховуючи поліпшити ситуацію в майбутньому. Однак у реальності більша частина залучених грошей використовується для розрахунків із початковими інвесторами, а організатори не докладають особливих зусиль для отримання прибутку для інвесторів. Подібні проекти у світовій практиці отримали назву схеми Понці (рис. 13.2), за іменем італійського емігранта Чарльза Понці, який у 1920-х роках організував у США інвестиційну піраміду, що займалася операціями з міжнародними відповідними купонами. Для фінансування подібної діяльності він зібрав гроші в інвесторів, запропонувавши доволі високий процент. У подальшому кошти, що надходили від нових інвесторів, скеровувалися для виплат більш раннім інвесторам, а частину грошей Понці витрачав на свої потреби.

Рис. 13.2. Схема Понці

Детальніше про діяльність і життя Чарльза Понці на сайті http://en.wikipedia.org/wiki/Charles_Ponzi.

Існує кілька відмінностей схеми Понці від класичної фінансової піраміди.

По-перше, у схемі Понці (див. рис. 13.2) є центральна фігура, що отримує більшу частину грошей від шахрайства. Натомість у фінансовій піраміді є група інвесторів, які активно залучають нових інвесторів і отримують певний відсоток від здійснених інвестицій.

По-друге, схема Понці не розрахована виключно на нових інвесторів. Вона передбачає повернення в систему тих інвесторів, що вже заробили певний дохід, шляхом їх переконання реінвестувати ці кошти. Така стратегія не характерна для фінансових пірамід, що орієнтуються на неперервне залучення нових інвесторів.

По-третє, схему Понці іноді доволі важко ідентифікувати на стадії розвитку, і тільки в міру збільшення масштабів діяльності стає очевидним її шахрайський характер.

ПІДСУМКИ

1. Вкладення коштів на депозити в небанківські фінансові установи може бути більш прибутковим у порівнянні з банківськими депозитами, але і більш ризикованим.

2. За нормальних умов високою надійністю відрізняються вкладення у кредитні спілки, оскільки вони використовують залучені кошти лише для кредитування своїх членів. Проте системи страхування депозитів у кредитних спілках в Україні поки що не створено.

3. Основною ознакою фінансових пірамід є обіцянка надзвичайно високого доходу на короткий період часу. У разі вкладення грошей у такі структури ймовірність втрати коштів є дуже великою.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

• 1. Які небанківські фінансові установи можуть залучати депозити?
• 2. У чому особливості діяльності кредитних спілок?
• 3. Які переваги і недоліки вкладення коштів на депозит у кредитну спілку?
• 4. Що таке фінансова піраміда? Чи може будь-яка фінансова піраміда постійно бути успішною?

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Чому небанківським установам потрібні депозити? Що інші установи роблять із цими депозитами?
• 2. Що безпечніше: небанківський депозит чи депозит у банку? Чи існує будь-яке страхування депозитів у небанківських фінансових установах?
• 3. Використовуючи співвідношення «ризик - дохід» із попереднього уроку, що ви можете сказати про очікувані депозитні ставки в небанківських фінансових установах?
• 4. Як ви можете захистити себе від залучення до фінансової піраміди? Які ключові моменти наштовхують на думку, що ви маєте справу з фінансовою пірамідою?

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Небанківські депозити - кошти населення і підприємств, що вкладаються в небанківські фінансові установи на визначений термін з умовою отримання процентного доходу.

Схема Понці - різновид фінансової піраміди, що передбачає максимальний дохід організатора та реінвестування коштів тих інвесторів, що вже заробили певний дохід.

Фінансова піраміда - шахрайський спосіб забезпечення доходу за рахунок постійного залучення грошей від нових учасників, що неминуче закінчується банкрутством і збитками для інвесторів, які вклали свої гроші останніми.