§§ 93-94. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

1. Сільськогосподарський кооператив

Правове становище виробників сільськогосподарської продукції, їхня господарська діяльність, економічні, майнові, трудові, договірні та інші відносини врегульовані нормами аграрного права. Організаційні, правові та соціальні умови діяльності кооперативів у сільському господарстві регулює Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію».

Сільськогосподарський кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності в сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.

Сільськогосподарський виробничий кооператив - це юридична особа, утворена шляхом об’єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного й лісового господарства на засадах обов’язкової трудової участі у процесі виробництва. Виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - це кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності. Вони створюються для надання комплексу послуг, пов’язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва та рибництва. Ці об’єднання, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку.

Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу - як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу. Членами кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку та виявили бажання брати участь у діяльності кооперативу.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальними зборами.

Основними правами членів кооперативу є:

участь в управлінні справами кооперативу, право голосу на загальних зборах кооперативу, право обирати та бути обраним до органів управління кооперативом;
користування послугами кооперативу;
одержання кооперативних виплат - частини доходу кооперативу, що підлягає розподілу між його членами;
одержання частки доходу на пай (додатковий пай);
одержання паю в разі виходу з кооперативу.

Основними обов’язками членів кооперативу є дотримання статуту та виконання рішень загальних зборів і правління кооперативу. Члени кооперативу беруть участь у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу в обсязі, що становить більшу частину річного обороту діяльності, яка кооперується.

Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію»

Ст. 20. Право власності кооперативу.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Право власності на землю може набуватися кооперативом шляхом внесення до пайового фонду земельних ділянок його засновниками та членами, а також придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами відповідно до Земельного кодексу України.

Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на пай є спадковим.

2. Фермерське господарство

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство».

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім’ї інші члени сім’ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його статуту.

Землі фермерського господарства можуть складатися із:

земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;
земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право:

продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;
самостійно господарювати на землі;
власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;
на відшкодування збитків;
споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди;
реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт;
інші права.

Фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, зобов’язані:

забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням;
додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
сплачувати податки та збори;
не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
не допускати зниження родючості ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів;
дотримуватися санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції;
дотримуватися правил добросусідства та встановлених обмежень у використанні земель і земельних сервітутів;
зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

3. Особисте селянське господарство

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки й споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків і надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, зокрема й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства провадять діяльність на свій розсуд і ризик у межах установленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог Закону України «Про особисте селянське господарство», інших законів України, інших нормативно-правових актів.

Діяльність, пов’язана з веденням особистого селянського господарства, не належить до підприємницької діяльності.

Члени особистого селянського господарства мають право:

самостійно господарювати на землі;
укладати будь-які угоди, що не суперечать законодавству;
реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам;
самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва;
відкривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в установленому законодавством порядку;
бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами;
отримувати в установленому законом порядку трудову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії;
надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства;
використовувати для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі відповідно до закону;
на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки та інші права.

Члени особистого селянського господарства зобов’язані:

дотримуватися вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля;
забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням;
підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
не порушувати права власників суміжних земельних ділянок і землекористувачів;
дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства;
надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.

У разі припинення ведення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особистих селянських господарств.

Запитання для самоперевірки

1. Що таке сільськогосподарський кооператив?
2. Які види сільськогосподарських кооперативів передбачено чинним законодавством?
3. Хто може стати членом фермерського господарства?
4. Які підстави припинення ведення фермерського господарства існують?
5. Дайте визначення поняття «особисте селянське господарство».
6. Які права та обов’язки членів особистого селянського господарства передбачає законодавство України?