§ 73. РОБОЧИЙ ЧАС І ЧАС ВІДПОЧИНКУ

1. Робочий час

Робочим вважається час, протягом якого працівник відповідно до законодавства, колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку та режиму роботи тощо повинен перебувати на своєму робочому місці й виконувати роботу, обумовлену трудовим договором.

Нормований робочий час буває нормальної тривалості, скорочений і неповний. Кодекс законів про працю України встановлює нормальні) тривалість робочого часу - 40 годин на тиждень. Колективним чи трудовим договором може встановлюватися менша норма.

Скорочений робочий час передбачається законодавством для певних категорій працівників. Ці межі, установлені законом, мають обов’язковий характер і не можуть бути змінені умовами колективного чи трудового договорів. Скорочення робочого часу не позначається на розмірі оплати праці - вона є такою самою, як і за нормальної тривалості робочого часу. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для неповнолітніх працівників, для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці та інших.

Неповний робочий час установлюється трудовим договором. На відміну від скороченого робочого часу, оплата праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу. Неповний робочий час за згодою з власником може бути встановлено для будь-якого працівника, але в деяких випадках власник зобов’язаний на прохання працівника встановити неповний робочий день чи неповний робочий тиждень:

для вагітної жінки;
для жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, зокрема таку, що перебуває під її опікуванням;
для жінки, яка здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.

Ненормований робочий день є особливою умовою праці, яка допускається законодавством тільки для певної категорії працівників (адміністративного, господарчого персоналу; осіб, праця яких не піддається обліку в часі - консультанти, інструктори). Тривалість праці цих працівників обмежена не кількістю годин, а колом функціональних обов’язків.

Надурочною вважається робота понад встановлену тривалість робочого часу.

Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках:

при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії та негайного усунення їхніх наслідків;
при проведенні суспільно необхідних робіт з водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв’язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин;
при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна;
при необхідності виконувати вантажно-розвантажувальні роботи задля недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення й призначення;
для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви.

Нічним вважається час з 22 до 6 години доби. Під час роботи в нічний час встановлена тривалість роботи скорочується на одну годину. Забороняється залучення до роботи в нічний час вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, та осіб, молодших вісімнадцяти років.

2. Час відпочинку. Особливості праці у вихідні, святкові та неробочі дні

Часом відпочинку слід вважати період, упродовж якого працівник звільняється від виконання трудових обов’язків і використовує його на власний розсуд.

Перерви для відпочинку та харчування не включаються в робочий час. їх тривалість не повинна перевищувати двох годин. Мінімальну тривалість перерви для відпочинку законодавством не встановлено.

Відповідно до Кодексу законів про працю України робота у святкові (неробочі) дні допускається:

на безперервно діючих підприємствах, де припинення роботи неможливе через виробничо-технічні умови;
у зв’язку з необхідністю обслуговування населення та інших випадках.

До роботи у вихідні дні не залучаються:

вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років;
батьки, які виховують дітей без матері;
опікуни (піклувальники), прийомні батьки;
працівники, молодші 18 років.

Залучення працівників до роботи у вихідні, а також святкові (неробочі) дні провадиться за письмовим наказом керівника, де зазначається вид компенсації за таку роботу.

Робота у святковий і неробочий день оплачується в подвійному розмірі.

3. Поняття та види відпусток

Відпустка - це найтриваліший вид часу відпочинку, який передбачає тимчасове оплачуване або безоплатне звільнення роботодавцем працівника від виконання трудових обов’язків протягом установленої законом або за угодою сторін кількості календарних днів із збереженням за ним місця роботи на цей період.

Відповідно до Кодексу законів про працю і Закону України «Про відпустки» установлено такі види відпусток:

щорічна - включає основну відпустку (тривалість не менше ніж 24 календарних дні), додаткову відпустку за роботу зі шкідливими і тяжкими умовами праці (тривалістю до 35 календарних днів), додаткову відпустку за особливий характер роботи (тривалістю до 35 календарних днів);
додаткова - у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва;
творча;
соціальна - включає відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, додаткову відпустку жінці, що має двох або більше дітей у віці до 15 років;
без збереження заробітної плати.

Право на основну чи додаткову відпустку в перший рік роботи працівник має після шести місяців безперервної праці на цьому підприємстві, а за другий і наступні роки щорічно відпустки надаються в будь-який час відповідно до графіка черговості надання відпусток.

Категорія працівника	Кількість календарних днів (далі - к/д) щорічної основної відпустки	Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток
Працівники, що мають право на відпустку за загальним правилом	24 к/д за відпрацьований робочий рік	Не може перевищувати 59 к/д
Промислово-виробничий персонал вугільної, металургійної, електроенергетичної промисловості	24 к/д зі збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на 2 к/д, але не більш як 28 к/д	Не може перевищувати 69 к/д
Керівні, педагогічні, науково-педагогічні працівники освіти та наукові працівники	До 56 к/д	Не може перевищувати 59 к/д
Інваліди I і II груп, інваліди III групи	30 к/д 26 к/д	Не може перевищувати 59 к/д
Неповнолітні особи	31 к/д

Щорічні відпустки за бажанням працівника у зручний для нього час надаються:

особам віком до 18 років;
інвалідам;
жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері);
опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;
батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу.

Відкликання зі щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їхніх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства.

Запитання та завдання

Розв’яжіть ситуацію.

Ситуація. Працівник Турботливий М. звернувся до власника підприємства з проханням установити йому неповний робочий день, оскільки він доглядає хворого батька, свідченням цієї обставини є медична довідка. Власник відповів відмовою, мотивуючи тим, що його підприємство збиткове і він не має можливості тримати працівників з неповним робочим днем.

Чи має рацію власник цього підприємства?

Запитання для самоперевірки