Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§§ 60-61. ОСНОВИ СПАДКОВОГО ПРАВА

1. Спадкове право. Спадкодавець. Спадкоємець. Спадщина

Спадкове право - це один з інститутів цивільного права, що являє собою систему правових норм, які визначають умови та порядок переходу власності особи після її смерті до інших осіб.

Цивільний кодекс України

Ст. 1216. Поняття спадкування. Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Визначення спадкування одночасно розкриває сутність понять «спадщина», «спадкодавець» та «спадкоємець». У законі закріплюється традиційний для цивільного права підхід, згідно з яким до складу спадщини належать усі права та обов’язки спадкодавця. їх перехід до спадкоємця здійснюється у порядку правонаступництва. Спадкоємець спадкує всі права та обов’язки спадкодавця, за винятком тих, які за своєю природою не можуть бути передані іншій особі. Спадкоємець не може частково прийняти спадщину або частково відмовитися від неї.

Не мають права на спадкування особи:

1) і за законом, і за заповітом:

які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;
які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт;

2) за законом:

батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав;
батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо цю обставину встановлено судом;
одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

2. Відкриття спадщини

Склад спадщини (обсяг прав та обов’язків спадкоємців), коло спадкоємців, виникнення права на спадкування та деякі інші важливі моменти пов’язані з часом відкриття спадщини. Таким чином, точне визначення моменту смерті спадкодавця має важливе значення.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У деяких випадках спадщина відкривається щодо двох осіб, які мають право спадкувати один після одного (комморієнтів). Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. При цьому конкретна година смерті кожної особи значення не має. Якщо подружжя загинуло внаслідок автомобільної аварії протягом однієї доби, але з певним проміжком у часі, спадщина відкривається одночасно. Унаслідок цього той з подружжя, який помер першим, не стає спадкодавцем другого, і, навпаки, той з подружжя, який помер останнім, не набуває прав на спадкування майна. Якби особи померли один після одного навіть з невеликим розривом у часі, але протягом різних діб, спадщина відкривалася б на загальних підставах, і особа, яка померла останньою, вважалася б померлою після відкриття спадщини.

Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно й окремо щодо кожної з них.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

3. Спадкування за законом

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом мають особи-спадкоємці почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

У чинному законодавстві існує поняття «спадкування за правом представлення»:

онуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини;
прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини;
інші особи, визначені ЦКУ.

Черги спадкування

4. Спадкування за заповітом. Умови дійсності заповіту

Кожна дієздатна особа може за життя визначити долю належного їй майна на випадок смерті. Таке розпорядження, зроблене у встановленій законом формі, називається заповітом.

Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. Право на заповіт має фізична особа з повного цивільною дієздатністю. Це право здійснюється особисто й не допускається вчинення його через представника.

Заповіт повинен бути оформленим належним чином:

заповіт складається в письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення;
якщо особа не може особисто підписати заповіт у зв’язку з хворобою або фізичною вадою, за її дорученням текст підписує інша особа;
підпис останньої на тексті заповіту засвідчує нотаріус або посадова особа, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких документ не може підписати особа, яка його вчиняє.

Нотаріус посвідчує заповіт, що написав заповідач власноруч або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Також нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою технічних засобів. Тоді заповіт має бути вголос прочитаний і підписаний заповідачем.

Недотримання вимог до заповіту робить його недійсним.

Заповіт, який посвідчує нотаріус без ознайомлення з його змістом, називається секретним. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації. У присутності зацікавлених осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.

Якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може посвідчити уповноважена на це посадова, службова особа відповідного органу місцевого самоврядування.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу із числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Цивільний кодекс України

Ст. 1241. Право на обов’язкову частку у спадщині.

Неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яку призначено в заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання в певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини. Якщо визначена в заповіті умова суперечить закону або моральним засадам суспільства, то вона є нікчемною. Особа, призначена в заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї або якщо настання умови від неї не залежало.

Цивільний кодекс України визначає заповіт подружжя. Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в заповіті подружжя.

5. Прийняття спадщини. Спадкова трансмісія

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільну дієздатність якої обмежено, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, установлених Цивільним кодексом України.

Цивільний кодекс України

Ст. 1273. Право на відмову від прийняття спадщини.

1. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого Цивільним кодексом. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.
3. Неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
4. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Вона подається особисто. Особа, що досягла 14 років, має право подати заяву без згоди своїх батьків або піклувальника. Від імені малолітньої, недієздатної особи заяву про прийняття спадщини подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Строки для прийняття спадщини
у шість місяців	для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається із часу відкриття спадщини
у три місяці	з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття встановлюється строк у 3 місяці
подовження до трьох місяців	якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців

Потрібно пам’ятати, якщо спадкоємець протягом строку, установленого Цивільним кодексом України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Суд може визначити додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини.

Існують випадки, коли спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, тоді право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців. Це явище цивілістика називає спадковою трансмісією. Право на прийняття спадщини в цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року із часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо у складі спадщини є нерухоме майно, то спадкоємець зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім’єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.

Запитання та завдання

Перейдіть за кодом чи посиланням на чинне законодавство http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5882#n5882 і розв’яжіть ситуацію.

Ситуація. Після смерті громадянина Безрозсудного П., у якого залишилася вагітна дружина; два сини 7 та 19 років від першого шлюбу; брат 56 років, що перебував на його утриманні, оскільки був інвалідом; 91-річний батько та теща 77 років, з’ясувалося, що все майно він обіцяв шкільному товаришеві, але заповіту не залишив.

Визначте коло спадкоємців. Як зміниться ситуація, якщо з’ясується, що заповіт на шкільного товариша все ж таки існує?

Запитання для самоперевірки