Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 14. ЗАКОНОДАВСТВО ПРО БАНКИ ТА БАНКІВСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

1. Банківська система України

Банківське право - це сукупність правових норм, що регулюють правовідносини між суб’єктами банківської діяльності, організацію та діяльність банків та інших фінансово-кредитних установ, порядок здійснення банківських операцій і надання банківських послуг.

Основне призначення банківського права - регулювати, забезпечувати та прогнозувати інтереси банків та їх клієнтів, забезпечувати функціонування фінансової системи держави.

Діяльність банків в Україні регулюється ст. 99, 100 Конституції України та Законами України «Про Національний банк України» та «Про банки і банківську діяльність».

Закон України «Про банки і банківську діяльність»

Ст. 4. Банківська система України.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг.

2. Національний банк України

Центральне місце в банківській системі України посідає Національний банк України (НБУ).

Закон України «Про Національний банк України»

Ст. 2. Правова основа діяльності Національного банку України.

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. НБУ є економічно самостійним органом.

Національний банк України, м. Київ

Голова Національного банку призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою за поданням Президента України.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Під час виконання своєї основної функції Національний банк має виходити з пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Національний банк України є єдиним емісійним центром, відповідальним за проведення єдиної державної політики в галузі грошового обліку, кредиту, змінення грошової одиниці. НБУ має право видавати нормативні акти, що входять до його компетенції.

3. Поняття банку. Порядок створення банків в Україні

Банк (від італ. banco - лавка, стіл) - це кредитно-фінансова установа, яка здійснює грошові розрахунки, акумулює грошові кошти та інші цінності, надає кредити та здійснює інші послуги за фінансовими операціями.

Витоки банківської справи сягають античності. Перші спроби банків взяти під контроль економіку пов’язують з діяльністю флорентійських банкірів на межі XIII—XIV ст, генуезьких - у другій половині XVI - на початку XVII ст, амстердамських - у XVIII ст. (до 1789 р.). Потенціал банків сповна визрів у XIX ст., коли центром банківської активності стала Велика Британія.

Банки є юридичними особами, економічно самостійними та незалежними від органів державної влади. Вони залучають і нагромаджують вільні грошові кошти підприємств, організацій, населення та перерозподіляють їх, надаючи своїм клієнтам кредити.

Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані (іпотечні, інвестиційні). Вони створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку.

Учасниками банку можуть бути учасники цивільних відносин. Держава Україна може бути учасником банку в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Не можуть бути учасниками банку юридичні особи, у яких банк має істотну участь, громадські об’єднання, політичні партії, релігійні та благодійні організації.

Умови та порядок створення державної реєстрації, ліцензування діяльності та організації банків і здійснення функцій банків установлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, проводиться відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей.

Уповноважена засновником особа подає документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, після погодження Національним банком України статуту цієї особи.

Особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї юридичної особи подає Національному банку України разом із заявою про погодження статуту такі документи:

протоколи зборів засновників та установчих зборів, договір про створення банку або рішення про створення державного банку;
статут банку;
копії документів, визначених Національним банком України, необхідних для ідентифікації самого засновника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в банку;
документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію самого засновника, фінансовий стан засновника, наявність у засновника достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу, джерела походження таких коштів;
документи, що засвідчують повну сплату засновниками внесків до статутного капіталу;
відомості про структуру власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність; інші відомості, установлені законодавством;
копію платіжного документа про внесення плати за погодження статуту банку, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Національний банк України ухвалює рішення про погодження статуту або про відмову в погодженні статуту не пізніше тримісячного строку з дня подання повного пакета документів.

Юридична особа набуває статусу банку і права на здійснення банківської діяльності винятково після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків. Здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії забороняється.

4. Банківські операції та угоди

Однією з найважливіших послуг банків є надання фінансових послуг, які здійснюються шляхом проведення банківських операцій.

Банківські операції - це один з видів фінансових послуг, що полягає в систематичному здійсненні операцій щодо залучення, розміщення фінансових актів, об’єктом яких можуть бути гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та каміння тощо.

Крім того, банки здійснюють операції та угоди згідно з банківською ліцензією та письмовим дозволом від Національного банку України. Це:

операції, здійснення яких у сукупності дозволено тільки юридичним особам, що мають банківську ліцензію;
операції та угоди, які банки мають право здійснювати за наявності банківської ліцензії без отримання письмового дозволу;
операції, які банки мають право здійснювати за умови отримання письмового дозволу Національного банку;
операції за дорученням клієнтів або від свого імені;
депозитарна діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

5. Обмеження щодо діяльності банків. Банківська таємниця

Законодавством України встановлюються обмеження діяльності банків.

Банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом НБУ і оприлюднюється у встановленому законом порядку.

Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 % капіталу банку.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше як 25 % капіталу банку. Це обмеження не поширюється:

на приміщення, які забезпечують технологічне здійснення банківських функцій;
на майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя;
на майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

Банківська таємниця - це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банком.

Банківською таємницею, зокрема, є:

відомості про банківські рахунки клієнтів, зокрема кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;
операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
фінансово-економічний стан клієнтів;
системи охорони банку та клієнтів;
інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Банки зобов’язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

Керівники та службовці банків зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм під час виконання їх службових обов’язків.

Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, зокрема про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та (або) послуги стосуються діяльності банку.

Органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які під час виконання своїх функцій або надання послуг банку отримали в установленому законом порядку інформацію, що містить банківську таємницю, зобов’язані забезпечити збереження цієї інформації, не розголошувати її та не використовувати на свою користь чи на користь третіх осіб.

У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовують винні органи.

6. Заходи впливу, що застосовуються до банків у разі порушення ними законодавства

Якщо банки чи інші особи, учасники банківських правовідносин, допускають порушення законодавства, які загрожують інтересам вкладників чи кредиторів, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право вжити заходів впливу, до яких належать:

письмове застереження;
скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку;
укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов’язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування тощо;
зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
установлення для банку підвищених економічних нормативів;
підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;
обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій;
накладення штрафів;
тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади;
позбавлення ліцензії на здійснення валютних операцій;
віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного;
відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку та ін.

Заходи впливу до банків, філій іноземних банків, фізичних осіб, установлені Законом України «Про банки і банківську діяльність», можуть бути застосовані Національним банком України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Запитання та завдання

Розв’яжіть ситуацію.

Ситуація. Між ЗАТ (закритим акціонерним товариством) «Комплекс» і комерційним банком «Інвест» було укладено угоду, умови якої встановлювали розмір відсотків, які виплачувалися банку за користування кредитом. Незважаючи на те, що можливість односторонньої зміни умов у договорі не передбачалася, банк самостійно збільшив відсотки і списав з рахунку ЗАТ «Комплекс» плату за кредит у підвищеному розмірі. ЗАТ «Комплекс» не погодилося із цими діями банку та звернулося зі скаргою до Національного банку України.

Чи правомірні дії банку «Інвест» ? Що порадите правлінню ЗАТ «Комплекс»?

Запитання для самоперевірки