§ 42. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА

1. Поняття систематизації законодавства

Законодавство складається з великої кількості актів, ухвалених державними органами в різні історичні періоди. Час від часу виникає необхідність приведення його в чітку систему з метою ліквідації протиріч шляхом внесення змін і доповнень, здійснення систематизації.

Систематизація норм права - це впорядкування та вдосконалення нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників.

2. Інкорпорація та її види

Інкорпорація - це вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники в певному порядку без зміни змісту.

Види інкорпорації

Офіційна - передбачає затвердження збірників інкорпорованих актів компетентним органом

Неофіційна - не має обов’язкового характеру, здійснюється науковими установами, іншими суб’єктами юридичної діяльності для зручності в користуванні нормативними актами

Хронологічна - здійснюється в певній послідовності за ознакою часу видання нормативних актів

Предметна - нормативні акти об’єднуються на підставі однорідності суспільних відносин, що становлять відокремлений предмет правового регулювання

Існують також інші види інкорпорації, що здійснюються за такими критеріями: алфавітний порядок, галузь права, суб’єкт ухвалення нормативного акта, тематика наукового дослідження, сфера діяльності тощо. Так відбувається об’єднання цілісних нормативно-правових актів у збірники правового матеріалу за критерієм, який обирає сам систематизатор.

3. Консолідація

Консолідація - це вид систематизації, який передбачає об’єднання декількох актів, виданих з одного питання, у новому документі. У процесі консолідації створюється новий нормативно-правовий акт, який повністю замінює попередні; усі нормативні положення раніше ухвалених актів об’єднуються в ньому без змін, як правило, здійснюється їх редакційна правка: усуваються суперечності, повтори тощо.

У ході законодавчої діяльності Верховної Ради України відбувалися процеси, які дуже близькі за своєю природою до консолідації. Ідеться про ухвалення законів «у пакеті» (один закон не ухвалюється без іншого). Ухвалюючи закони «у пакеті», законодавець ніби підкреслює, що вони регулюють одне й те саме коло відносин і відокремлені один від одного не дадуть очікуваного результату. Подібне ухвалення законів «у пакеті» є різновидом консолідації.

4. Кодифікація та її види

Кодифікація - це вид систематизації нормативних актів, які мають спільний предмет регулювання, що полягає в їх змістовній переробці (усуненні розбіжностей і суперечностей, скасуванні застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акта.

Характерні риси кодифікації:

• охоплює як зовнішню, так і внутрішню переробку нормативного матеріалу. Відбувається таке об’єднання нормативних актів, що дає змогу підготувати до ухвалення новий єдиний документ;

• зміст нового нормативного акта може бути істотно перероблений відповідно до вимог державно-правового регулювання. Вносяться додатки, скасовуються застарілі норми, змінюються деякі положення, вимоги, правові приписи;

• здійснюється виключно державними органами згідно з їх компетенцією і має офіційний характер.

Мета кодифікації - оновлення законодавства, усунення суперечностей, прогалин, приведення до вимог сучасності.

Кодекс - це кодифікований акт, який забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини, розділи, підрозділи, статті, що певного мірою відображають зміст тієї чи іншої галузі права.

У сучасному законодавстві існують Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Цивільний кодекс України, Сімейний, Земельний, Житловий, Водний та інші кодекси.

Статути, положення - це кодифіковані акти, у яких визначається статус певного виду державних організацій та органів.