Українська література. Рівень стандарту. 11 клас. Фасоля

Сучасна українська література

...Українська література, починаючи від 1990-х років, стає зовсім інакшою. Розрив із соцреалістичним мисленням, а також актуалізація перерваного досвіду авангардизму і модернізму 1920-х років стають найважливішими імпульсами для художніх експериментів... водночас відбувається знайомство з набутками і тенденціями західної літератури,.. а також повсюдне зацікавлення західною філософією та культурологією...

Тамара Гундорова, літературознавиця

Читацький путівник

Ключові поняття теми: літературне покоління, сучасна література, література елітарна, література масова, постмодернізм.

Навчальні цілі теми

Знання:

• імена сучасних письменників та їхні твори; відмінності між елітарною і масовою літературою; ознаки постмодернізму.

Уміння:

• характеризувати історико-культурну ситуацію в Україні наприкінці XX — на початку XXI ст.; розуміти закономірність появи нового літературного покоління, стильове розмаїття сучасної української літератури, шукання авторами нових тем і художніх засобів розкриття їх; аналізувати та інтерпретувати художні твори сучасних письменників; висловлювати власне ставлення до творів сучасної літератури; застосовувати різні читацькі стратегії залежно від поставленої мети.

Ставлення:

• усвідомлення мистецтва як одного з потужних засобів самопізнання, формування ставлення до сучасного світу.

1990-і роки XX ст. увійшли в історію як епоха соціальних і політичних катаклізмів. Реакція на життєві реалії була різна: від ностальгії за минулим і самоізоляції до пошуків відповіді на актуальні смислобуттєві питання.

Мистецтво активно включається в суспільне життя, створюючи портрет «нової української людини». Художня література, вирвавшись із лещат соціалістичного реалізму, повертається до виконання своєї головної місії: естетичного освоєння дійсності. Ключовими завданнями стає звільнення від ідеологічних нашарувань, оновлення художньо-виражальних засобів, засвоєння світового досвіду, подолання провінційності української літератури, входження її як рівноправної в коло європейських літератур. Українська література того періоду представлена письменниками старшого (П. Загребельний, Олесь Гончар, В. Нестайко, Д. Білоус, С. Плачинда, А. Дімаров, П. Глазовий та ін.) і молодшого (Ю. Мушкетик, Гр. Тютюнник, І. Жиленко, В. Яворівський, В. Шевчук, Р. Іваничук, Л. Костенко, Б. Олійник та ін.) поколінь. Окрім того, повертаються до читачів твори забутих і заборонених в Україні письменників (М. Зеров, Б. Лепкий, О. Туринський, Н. Королева та ін.).

У 1980-1990-х рр. з’явилося нове літературне покоління (О. Забужко, Ю. Андрухович, І. Малкович, О. Ірванець та ін.) — епатажне й незалежне. Сучасні письменники сповідують новий естетичний ідеал, експериментують із формою, змістом, тематикою, привносять у літературу ознаки, що були притаманні суспільній свідомості кінця XX ст. загалом. Золотим фондом сучасної української літератури стали такі твори, як «Польові дослідження з українського сексу», «Музей покинутих секретів» О. Забужко, «Солодка Даруся» М. Матіос, «Чорний ворон». В. Шкляра, «Записки українського самашедшого» Л. Костенко, «Ворошиловград» С. Жадана та ін.

Художня література кінця XX — початку XXI ст. вражає розмаїттям напрямів і стилів: реалізм, романтизм, неоромантизм, модернізм, постмодернізм, а також художніх засобів: рефлексія, іронія, гра, ремінісценція, алюзія, карнавальність, епатаж. Письменники звертаються до архетипів, заглиблюються в підсвідоме. У центрі їхньої уваги — пошук людиною постчорнобильської епохи смислу життя, визначення свого місця в нових реаліях. Розвінчуються символи й образи тоталітарної культури, піддається сумніву вартісність літератури соціалістичного реалізму, погляд на світ стає іронічним, а то й скептичним. Усвідомлюється існування множинності оцінок і трактувань світу, явищ культури. Отже, формується цілісний образ української літератури, у якій на рівних присутні твори письменників Розстріляного відродження, далекого і близького зарубіжжя, художні твори, що належать до різних естетичних систем, освоюються здобутки вітчизняних і зарубіжних митців, твориться новий літературний канон.

Прагнення реалізації цих, до певної міри, взаємозаперечних устремлінь втілилося в новому художньому стилі — постмодернізмі, що став домінуючим в українській літературі кінця XX — початку XXI ст. Ознаки постмодернізму найвиразніше виявилися у творчості представників поетичних угруповань Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація», «ЛуГоСад та ін., у прозі Ю. Андруховича, О. Забужко, В. Медведя, С. Жадана, Л. Дереша та ін.

Культурно-мистецький контекст

Серед українських художників постмодерної доби найбільш помітною є творчість живописця І. Марчука, який відомий власним стилем — пльонтанізмом. Його останні картини виконані в іншій постмодерній манері.

У постмодерному стилі працює художник Я. Яновський, який використовує постмодерністські художні стратегії, зокрема імітацію масового тиражування, інкрустування-інсталювання у скульптурах і різноманітні культурні форми — живопис і відео, фото і графіку, театр і казки.

Серед сучасних українських митців постмодернізму відомими є скульптор О. Пінчук, графік і живописець С. Поярков.

Яскравим представником театрального українського постмодернізму є А. Жолдак. Цей театральний режисер є майстром епатажу й самореклами, він вирізнився нетрадиційними постановками класичних і новітніх сюжетів, найбільш відомі з яких «Гамлет. Сни», «Медея», «Один день Івана Денисовича» та ін.

Іван Марчук. Із циклу «Погляд у нескінченність» 2017-2018

Ярослав Яновський. Яблука дозрівають пізно. 2012

Олег Пінчук. Добрий слон. 2016

Читацький довідник

Елітарна (висока, класична) література — художні твори, що мають національну та світову цінність, упродовж віків зберігають свою неперебутню значущість.

Масова література — широко тиражована література, здебільшого розважального характеру, адаптована для розуміння пересічного читача, переважно позбавлена естетичної цінності. Це — комікси, трилери, кітч, бульварна література. У таких текстах зазвичай поширені спрощені композиція й сюжет, збіднена мова.

Постмодернізм (лат. post — після, за і франц. modernisme — сучасний) — новий період у розвитку культурно-історичного процесу, спосіб світосприймання людини кінця XX — початку XXI ст., загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденцій, що виникли після модернізму та авангардизму, художній напрям у мистецтві, зокрема й літературі.

Читацький довідник

Ознаки постмодернізму: культ незалежної особистості; потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого; прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій; бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу; використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя; зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді; суміш багатьох традиційних жанрових різновидів; сюжети творів — це замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох; запозичення, перегуки на сюжетно-композиційному, образному, мовному рівнях; присутність образу оповідача; іронічність і пародійність, інтертекстуальність.

Читацькі діалоги

На уроках зарубіжної літератури та можливо й під час самостійного читання ви вже ознайомилися із творами літератури постмодернізму.

Постмодерний твір вимагає компетентного читача, тому ми пропонуємо вам декілька основних «ключів» для глибокого його осмислення.

  • 1. Читач має налаштуватися на іронічне змалювання письменником навколишнього життя.
  • 2. Письменник може зображувати світ абсурдним, з поєднанням у ньому низького і високого, прекрасного і потворного, використовуючи для цього різні стилі.
  • 3. Оповідач спонукає читача споглядати абсурдний світ, у якому розмито межі між реальністю і фантастикою. Використовується прийом гри автора з читачем.
  • 4. Твір сповнений відкритих і прихованих алюзій, запозичень, звернень до інших авторів, творів (аж до прямого цитування), мистецьких кодів різних епох, за допомогою яких автор творить своєрідний колаж.
  • 5. Виразною є специфіка необарокового світогляду (трагічність світосприйняття, карнавальність, символіка, метафоричність, алегоричність, інтертекстуальність, поєднання непоєднуваного тощо).
  • 6. Важливо виробити в собі здатність толерантного сприймання інших поглядів на світ, уміння визнавати, що кожна правда, істина має право на існування. Сподіваємося, що ці настанови стануть вам у пригоді у процесі вивчення сучасної української постмодерної літератури.

Запитання і завдання

  • 1. Які суспільно-історичні події мали вплив на розвиток української літератури кінця XX — початку XXI ст.? Створіть літературний портрет цієї доби. Художні твори яких письменників означеного періоду ви знаєте, а які прочитали самостійно? Поділіться своїми міркуваннями про твір, який вас найбільше вразив.
  • 2. Підготуйте коротке повідомлення про українське постмодерне мистецтво. Творчість кого із сучасних українських митців вам найбільше імпонує? Чому? Аргументуйте свою думку.