Українська література. Рівень стандарту. 11 клас. Фасоля

Художній світ прози Григора Тютюнника

Художній світ Григора Тютюнника — це розп’ята на хресті, знищена голодомором і геноцидом селянська цивілізація, «останній оплот української душі».

Лариса Мороз, дослідниця творчості

Митець і його епоха. Григір Тютюнник виразно бачив і викривав у своїх творах ганебні явища суспільного життя періоду радянського застою в історії України. Це і девальвація людської та громадянської совісті («Смерть кавалера»), і конформізм, міщанство, влада речей над людиною («Син приїхав»), і духовне зубожіння, почуття меншовартості («Оддавали Катрю»), і поступове зникнення в людських душах милосердя, співчуття, жалю («Вуточка»), і бездушність бюрократії («Чудасія») — усе засвідчувало деформацію в соціальному устрої, що особливо боліло письменникові.

Твори Григора Тютюнника визнавали провідні українські письменники. Однак під дією адміністративного тиску, а згодом погромницьких розносів «шістдесятників» на нього посипалися безглузді звинувачення. Однак потужний талант Григора Тютюнника міцнів, утверджувався, а його твори прокладали дорогу до людських сердець завдяки відтворенню актуальних проблем і довершеності художнього письма.

Творчість. Початок літературної діяльності Григора Тютюнника — 1963-1964 рр. У газеті «Літературна Україна» було надруковано його нариси на різні теми та перші оповідання: «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито...»; у журналах «Дніпро» та «Зміна» — новели «Місячної ночі», «Зав’язь», «На згарищі», «У сутінки», «Чудасія», «Смерть кавалера».

У 1966 р. вийшла друком перша книжка Григора Тютюнника «Зав’язь», що засвідчила новий злет української прози й зробила популярним ім’я письменника. Журнал «Дружба народів» назвав оповідання Григора Тютюнника найкращими у своїх публікаціях за 1967 р., а книгу «Деревій» (1968) було відзначено премією всесоюзного конкурсу, оголошеного російською «Литературной газетой».

У 70-і роки письменник видав збірки оповідань для дітей «Ласочка» (1970) та казок «Степова казка» (1973). У цей же період вийшли друком його збірки творів «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978). За книжки «Климко» (1976) і «Вогник далеко в степу» (1979) Григору Тютюннику присуджено республіканську літературну премію імені Лесі Українки (1980).

Григір Тютюнник перекладав українською мовою твори російських письменників, зокрема оповідання і кіноповість В. Шукшина «Калина червона», М. Горького «Серце Данко», І. Соколова-Микитова «Рік у лісі» та ін.

Великий талант Григора Тютюнника засвідчували його сучасники: «Він ніби певний підсумок у нашому національному бутті» (П. Мовчан, поет); «...Став Григір Тютюнник у в один ряд з Тесленком, Стефаником, з Косинкою, Головком і Яновським. Став завдяки своїй принциповості, гуманізмові, художній довершеності творів, які завжди полонитимуть людські серця» (І. Маценко, письменниця); «Григір Тютюнник — один з найвидатніших наших новелістів» (В. Шевчук, письменник).

Запитання і завдання

  • 1. Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте документальний фільм «Григір Тютюнник. Доля. Коріння». Про які нові факти з біографії письменника ви дізналися? Які відчуття вони викликали у вас? Що ви додали би до своєї розповіді про митця?
  • 2. Скористайтеся інформацією, що «схована» в QR-коді. Чим зацікавив вас Григір Тютюнник як особистість? Які риси вдачі письменника вам імпонують? Своїми думками поділіться з однокласниками й однокласницями.
  • 3. Яким постає Григір Тютюнникзі спогадів його сучасників? Якою була його художньо-ідеологічна позиція в мистецтві радянської доби?
  • 4. Пригадайте, які твори Григора Тютюнника ви вивчали в попередніх класах. Чим вони вам запам’яталися? Коротко схарактеризуйте творчий доробок письменника.

Читацькі діалоги

Зверніть увагу, що улюбленим жанром Григора Тютюнника була новела. На його думку, вона найближча до поезії. Цей жанр відповідав і характерові письменника, бо потребував суворої самодисципліни й інтенсивності думки, граничної зібраності й зосередженості.

Простежте, яким чином у короткій новелі «Три зозулі з поклоном» письменникові вдалося глибоко розкрити внутрішній світ героїв.

Назва новели Григора Тютюнника — один із ключів до розуміння авторського задуму й осягнення надтекстового наповнення твору. Концентрація значень у назві визначає внутрішню місткість художнього тексту. Ви вже знаєте, що іноді влучний заголовок починає жити своїм вільним від твору життям. Тому назва в художньому творі — це супертекст, у якому сховано дороговказ до сприймання твору відповідно до творчого задуму автора.