Підручник з Української літератури (рівень стандарту). 10 клас. Фасоля - Нова програма

«Стояла я і слухала весну...»

Вірш «Стояла я і слухала весну...» із циклу «Мелодії» написаний у 1895 р. Твір сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. У дві строфи Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні.

Лірична героїня володіє прекрасним даром: умінням «слухати» саму себе і навколишній світ, спілкуватися з ним. Вона чує дзвінку й голосну пісню, закличну мову й потаємний шепіт. Голоси весни оспівують любов, красу, радощі — все те, про що колись мріялося. Леся Українка любила весну як пору відродження, оновлення, надії. Героїня вірша тішиться весняним цвітінням, буянням, знаходить розраду й щастя в гармонії зі світом природи. Леся Українка віддає перевагу слуховим відчуттям (на лексичному рівні: слухала — співала — шепотіла), доводить своє авторське вміння малювати світ природи всіма засобами.

Поезія «Стояла я і слухала весну...» відзначається світлою ніжністю і грацією — прикметами творчої індивідуальності, визначеними Іваном Франком.

Запитання і завдання

1. Прокоментуйте ваші перші враження від прочитаної поезії. Що найбільше схвилювало і чому?

2. Визначте, яким є внутрішній стан ліричної героїні? Простежте, який образ е наскрізним у поезії і чому?

3. Визначте основні мотиви поезії.

4. До якого виду лірики можна її віднести?

Культурно-мистецький контекст

1. Послухайте запис пісень на слова Лесі Українки «Стояла я і слухала весну...» (музика К. Стеценка), «Не дивись на місяць весною...» (музика М. Лисенка).