Підручник з Української літератури (рівень стандарту). 10 клас. Фасоля - Нова програма

Збірка «Зів'яле листя» (1886—1896)

Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв.

М. Коцюбинський

Збірка «Зів’яле листя» має підзаголовок «Лірична драма» й уособлює втрачені надії ліричного героя, нерозділене кохання, сум і розпач від неможливості здійснити омріяне, виплекане.

Образ зів’ялого листя є алегоричним, автор визначає його як «завмерлеє в серці кохання». Зів’яле листя асоціюється з трьома силуетами тієї самої постаті, трьома етапами розвитку пристрасті, обожнення жіночності. Хоч автобіографічні мотиви посідають у збірці вагоме місце, однак не слід ототожнювати ліричного героя з автором, адже митець має право на певні художні узагальнення, домисел. Слід усвідомлювати й абрактність жіночого образу, у якому немає сенсу шукати риси конкретних жінок, яких кохав І. Франко.

Збірка складається з трьох частин (так званих жмутків), що співвідносяться з трьома подіями в житті ліричного героя. Тричі йому «являється любов», і, втретє зазнавши фіаско, герой зневіряються, відмовляється від боротьби за своє щастя.

У першому «жмутку» є вірші з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика.

У поезіях другого «жмутка» І. Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи.

Провідний мотив поезій третього «жмутка» — переживання ліричного героя, спричинені нещасливим коханням.

Автобіографічними мотивами вирізняється в збірці поезія «Тричі мені являлася любов», у якій І. Франко повідав про щастя й горе, радості й муки кохання. У вірші автор згадує про перше своє кохання — О. Рошкевич, про горду княгиню Ю. Дзвонковську, яка, знаючи про свою смертельну хворобу, відмовила Франкові, про горду душу — Ц. Журовеьку, яка так і не стала його дружиною.

Юзефа Дзвонковська. Фото

Іван Франко підкреслює зв’язок своєї поезії з народною творчістю, у якій він черпає натхнення. До таких творів належать передусім написані в стилі народних пісень поезії «Зелений явір, зелений явір...», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...», «Червона калино, чого в лузі гнешся?..», «Ой ти, дубочку кучерявий...», «Ой жалю мій, жалю...», «Оце тая стежечка...» та інші.

Видатний український композитор М. Лисенко звертався до поезії цієї збірки й поклав на музику деякі з віршів.