Одноклітинні відчуття

Подразник — будь-яка зміна в навколишньому середовищі, що впливає на організм.

Антилопа тікає, угледівши тигра; рись стрибає із засідки на глухаря; заєць знаходить найсоковитішу траву й з’їдає її... Тваринам звично реагувати на подразники рухом: втечею, нападом, переміщенням туди, де багато їжі. Подекуди на таке здатні й рослини: мімоза сором’язлива згортає листок, коли на нього сідає комаха, й та просто падає (докладніше про це йтиметься в темі «Навіщо рослини швидко рухаються»), або ж венерина мухоловка захлопує свій листок, щоб спіймати муху (її досліджуватимемо в главі «Рослини теж уміють полювати»).

Нервова система — сукупність органів тварин, що регулюють їхню життєдіяльність шляхом передачі електричних імпульсів.

А що ж одноклітинні організми? У них немає нервової системи й мозку, які б керували м’язами (їх, до речі, теж немає), за допомогою яких можна було б тікати чи нападати. Ба більше, у них немає навіть складних тканин та органів, щоб реагувати на зміни довкола, як це роблять рослини. Їхнє тіло — лише одна клітина. Певно, вони безчуттєві — живуть собі, де пощастить і як пощастить. Щоб дізнатися, так це чи ні, нам потрібно «виростити» дослідний організм — інфузорію-туфельку (рис. 25).

Для розведення інфузорій-туфельок потрібно «приготувати» щось смачненьке для них — культуру бактерії сінної палички.

Для цього використаємо 20-25 г сіна, ножиці, 500 мл води, каструлю, півлітрову банку, пів чайної ложки крейди.

Подрібніть сіно, налийте воду в каструлю й кип’ятіть 20-30 хвилин, щоб знищити більшість мікроорганізмів. Додайте крейду, перемішайте, залиште розчин охолонути й потім перелийте його в банку. За два-три дні розчин у банці через активне розмноження бактерій стане каламутним, а згодом покриється білою плівкою із сінної палички.

Культура (у біології мікроорганізмів) — сукупність клітин одного виду, що вирощуються в штучно створених умовах.

Тепер у вас є харч для інфузорій, тож можна почати їх розводити.

Паличка, або бацила (у біології мікроорганізмів) — бактерія, що має циліндричну форму (тобто її довжина є більшою за ширину).

Для цього потрібна півлітрова банка та банка з кришкою. Інфузорій-туфельок безліч у воді з природного застійного джерела, багатого на органіку. Зачерпніть банкою в такій водоймі воду з дна біля водних рослин.

Як думаете, чому воду потрібно зачерпувати саме з дна біля водних рослин? Чи є інфузорії в товщі води?

Розмноження — процес відтворення собі подібних організмів.

Удома воду з інфузоріями перелийте в півлітрову банку так, аби заповнити приблизно її половину. Додайте вдвічі менший об’єм культури сінної палички. Якщо в принесеному зразку води були інфузорії, то за два-три дні розчин стане прозорішим, а на його поверхні утвориться плівка.

Із якої мінімальної кількості мікроорганізмів можна отримати їх культуру?

Пінцет — інструмент для роботи з невеликими предметами, які неможливо, незручно, небажано або небезпечно брати незахищеними руками.

Для підтримання культури інфузорій час від часу доливайте нові порції сінного відвару з бактеріями.

Нарешті ми можемо перевірити чи діють різні подразники на одноклітинних інфузорій.

Для перевірки реакції інфузорій на сіль використаймо мікроскоп із предметним склом, культуру інфузорій, воду, кристалик кухонної солі, пінцет, голку, піпетку.

На предметне скло піпеткою нанесіть краплю культури з інфузоріями. На відстані до 1 см від неї крапніть чистої води. Голкою створіть водний місточок між краплями (рис. 26). Наведіть різкість мікроскопа на малому збільшенні на місце приєднання водного місточка до краплі з культурою.

Пінцетом покладіть на протилежний від місточка край краплі з культурою інфузорій кристалик солі. Спостерігайте, як зміниться рух інфузорій.

Виявляється, що інфузорії-таки відчувають, де розчин солений, і тікають звідти!

Як називають організми, що полюбляють жити у несолоній воді? Хто з них вам відомий?

Виходить, не такі вони вже й не чутливі! А як щодо температури?

Для перевірки реакції інфузорій на тепло будуть потрібні: мікроскоп із предметним склом, культура інфузорій, гаряча вода, голка, піпетка.

На предметне скло піпеткою нанесіть краплю культури з інфузоріями. На відстані близько 1 см від неї крапніть гарячої води. З допомогою голки створіть водний місточок між краплями. Наведіть різкість мікроскопа на малому збільшенні на місце приєднання водного місточка до краплі з культурою. Роздивіться, як змінюється поведінка інфузорій у краплі з культурою в міру того, як туди потрапляє гаряча вода.

О, і гаряче відчувають! Схоже, воно їм не до вподоби! А світло їм подобається?

Для перевірки реакції на світло вам будуть потрібні: мікроскоп із предметним склом, культура інфузорій, голка, піпетка й ліхтарик.

Капніть на предметне скло культуру інфузорій. Розтягніть голкою краплю в лінію вздовж скла. Почніть світити ліхтариком з одного боку водної лінії. Пересувайте скло та спостерігайте, як зміниться кількість інфузорій у різних її частинах.

Не читаючи текст далі, спробуйте висунути гіпотезу, чому інфузорії реагують на світло саме так. Згадайте, у якій частині водойми ви їх ловили.

І світло теж не для них! Адже відомо, що у верхній частині водойми більше світла, а відмерлі рештки й бактерії, що їх споживають, збиратимуться біля дна, де світла менше.

Загалом, тепер ви можете переконливо стверджувати, що одноклітинні інфузорії теж мають відчуття!

Поміркуйте