Живий із зовні — крутись усередині

І люди, і соняшники, і печериці мають клітинну будову, тобто складаються з окремих «цеглинок» — клітин. Ці клітини — основа будови та життєдіяльності організму, і з їхньою загибеллю загине й увесь організм. Але як відрізнити живу клітину від мертвої? Чи можна це зробити за зовнішнім виглядом? Спробуймо!

Для дослідження буде потрібна водна рослина — елодея (рис. 135). Вона росте, як вам відомо, у водоймах із повільною течією, у ставках, озерах та глибоких ровах. Також необхідні: настільна лампа, мікроскоп із предметним і покривним скельцями, піпетка, вода кімнатної температури, фільтрувальний папір чи паперовий рушник.

Перед дослідом елодею в банці з водою поставте біля настільної лампи на дві години, щоб прискорити процеси обміну речовин.

Завдяки чому світло так впливає на обмін речовин?

Відірвіть один листок і покладіть його верхньою частиною догори в краплю води на предметному склі. Накрийте листок покривним склом, відтягніть надлишок води фільтрувальним папером або рушником.

Розгляньте препарат на малому збільшенні об’єктива. Знайдіть біля нижньої частини листка, ближче до центру, видовжені блідо-зелені клітини (вони мають вигляд прямокутників із зеленими кульками всередині; рис. 136). Розгляньте їх на великому збільшенні. Зверніть увагу на рух зелених кульок по колу.

Подразливість — здатність організмів реагувати на зміни, що відбуваються в довкіллі.

Щось рухається всередині, і воно живе! Зелені кульки — це хлоропласти — фотосинтезувальні компоненти клітини. «Але вода теж тече стінкою чашки, — скажете ви. — Нічого цей рух зелених кульок не доводить!» Що ж, подивімось, чи властива клітині елодеї подразливість. Для цього подіємо на клітини елодеї теплою водою й розчином спирту.

Використаймо мікропрепарат елодеї, виготовлений, як у попередньому досліді, мікроскоп, теплу воду, піпетку, горілку, воду кімнатної температури, пробірку чи чарку, паперовий рушник або фільтрувальний папір.

Налаштуйте велике збільшення мікроскопа на одну з клітин листка елодеї, розташовану знизу й по центру листка. Крапніть піпеткою теплу воду на край покривного скла. За допомогою паперового рушника чи фільтрувального паперу з протилежного боку скельця відтягніть воду (як ми робили це у темі «Пий, доки не луснеш», рис. 99). Це потрібно, аби тепла вода замінила холодну довкола листка під скельцем.

Спостерігайте в мікроскоп за зміною швидкості колового руху хлоропластів. За 10-15 хвилин вода охолоне і швидкість руху знову зміниться. Водночас розведіть горілку в 10-20 разів. Для цього до невеличкої її порції в чарці (будьте обережні, вона містить отруйний спирт!), додайте об’єм води, більший в 10-20 разів. Крапніть розчин спирту на край покривного скла. Втягніть його під скло, притуливши фільтрувальний папір із протилежного боку, подібно до того, як робили це з теплою водою.

Як би ви пояснили пришвидшення руху цитоплазми під дією отруйного спирту? Щоб легше відповісти, дізнайтесь, чому під час отруєння в людини часто зростає температура.

Клітина реагує! Тепла вода чи розчин спирту прискорюють рух цитоплазми з хлоропластами.

Схоже, що вона таки жива, оскільки здатна реагувати. Але скептики скажуть: «вода в чайнику за нагрівання теж рухається, але вона ж нежива». Тоді єдине, що нам лишається — вбити клітину й подивитися чи будуть рухатися хлоропласти.

Скептик (грец. skeptomai — досліджувати, роздумувати) — людина, що сумнівається в усьому, що не доведено.

Для дослідження руху хлоропластів у мертвих клітинах потрібен уже знайомий мікропрепаратлистка елодеї, мікроскоп, гаряча вода, піпетка, горілка, паперовий рушник або фільтрувальний папір.

Знову налаштуйте мікроскоп із великим збільшенням на одну з клітин листка елодеї, розташовану знизу й по центру листка. Крапніть піпеткою гарячу воду на край покривного скла й втягніть її під скло з допомогою паперового рушника або фільтрувального паперу. Спостерігайте за зміною швидкості руху хлоропластів.

Зробіть новий мікропрепарат і повторіть вплив, але тепер крапніть горілку поряд зі склом. Втягніть її під скло рушником чи папером. Спостерігайте за рухом хлоропластів.

Коловий рух хлоропластів під дією гарячої води чи горілки зупиняється! Увесь сумний секрет у тому, що клітини під їхньою дією просто гинуть. Тож мертві клітини не крутяться всередині!

Отже, рух цитоплазми у клітині та здатність клітин реагувати на зміни в довкіллі є яскравими ознаками їхнього живого стану. Мертві ж клітини на таке не здатні.

Поміркуйте

1. Спрогнозуйте, які ще подразники можуть впливати на швидкість руху хлоропластів усередині клітин Перевірте прогнози експериментально.
2. Чи завжди мертві клітини рослин не можуть виконувати жодної функції? Назвіть приклади клітин, які працюють навіть після загибелі.
3. Оскільки живі клітини здатні реагувати на подразники, а мертві — ні, то цю ознаку можна вважати ознакою живого. А які ще риси клітин чи організмів можна віднести до ознак живого?

Зміст