§ 20. Що таке інклюзія?

Ключові поняття: інклюзія, підтримка осіб із особливими потребами

Назар: Ти знаєш, у нас у класі нова учениця.

Алана: Так. Вона з Донбасу.

Назар: Під час російського бомбардування вона втратила батьків, а ще ногу. Тепер вона живе з дідусем, і в неї замість ноги протез.

Алана: О Боже! Як себе з нею поводити? Я боюсь, що чимось її засмучу.

1. Прочитай діалог. Чому Алана панікує?
2. Чи були в тебе схожі відчуття, коли ти не знав/не знала, як себе поводити з певними групами людей?

1. ЧОМУ ІНКЛЮЗІЯ Є СПОСОБОМ СПРИЙНЯТТЯ ЛЮДСЬКОЇ РІЗНОМАНІТНОСТІ?

Ти вже знаєш, що від природи люди різні. У них різний зріст, вага, колір шкіри, очей, волосся тощо. Люди мають різний темперамент, інтереси, уподобання. Тому вони не можуть бути однаково успішними в якійсь конкретній діяльності. Скажімо, щоб досягти успіху в піднятті ваги, потрібно мати міцний скелет і розвинуті м’язи.

Деякі категорії людей через свої фізичні або інші особливості не можуть скористатися можливостями, які має більшість. Це може бути доступ до спілкування, навчання, громадянської участі, можливості працевлаштування тощо. Обмеженість у можливостях окремих осіб чи груп осіб часто безпосередньо впливає на їхнє самопочуття та здоров’я.

1. Назви переваги того, що всі люди різні.
2. Розглянь карикатуру на попередній сторінці. Чи є завдання максимально чесним? Чому?

Існує багато причин обмежених можливостей людей і спільнот. Вони можуть діяти окремо або разом.

1. Розглянь схему. Поясни, чому ці категорії людей мають обмежені можливості.
2. Як можна доповнити цю схему?

Щоб рівноправ’ям можна було скористатися, суспільство використовує інклюзію. Інклюзія — процес збільшення ступеня участі всіх громадян у суспільному житті. Інклюзія розглядається як універсальне право людини. Метою інклюзії є охоплення всіх людей, незалежно від раси, статі, інвалідності, медичних чи інших потреб. Ідеться про забезпечення рівного доступу й можливостей і позбавлення від дискримінації та нетерпимості (усунення бар’єрів). Це впливає на всі сфери суспільного життя.

Оскільки інклюзія є метою демократичного суспільства, це означає, що інклюзивне суспільство більш різноманітне, у ньому переважають справедливе ставлення до кожного і кожної, рівність можливостей і результатів. Факти доводять, що інклюзивні спільноти мають більшу різноманітність талантів. Адже люди думають по-іншому й діляться своїм досвідом. Це є ключовим рушієм для інновацій, розвитку й залучення.

1. Як інклюзія сприяє різноманітності талантів?
2. Розглянь малюнок на попередній сторінці. Поясни інклюзію на прикладі олівців.

2. ЯК ДОЛАТИ БАР’ЄРИ Й ЗАЛУЧАТИ ВСІХ?

Прикладом реалізації інклюзії є інклюзивний дизайн — створення місць, якими зможе користуватися будь-хто. Спосіб організації місць перебування людей впливає на нашу здатність рухатися, бачити, чути й ефективно спілкуватися. Інклюзивний дизайн спрямований на усунення бар’єрів, дає змогу рівноправно, впевнено й незалежно брати участь у повсякденному житті.

1. Розглянь світлини. Для яких категорій людей зроблені ці застосунки?
2. Як інклюзія проявляється у твоєму населеному пункті?

Важливо мати інклюзивне середовище в школі. Саме тут діти проводять більшу частину свого часу. Тому дуже важливо, щоб всі відчували повагу й безпеку. Школа має забезпечити:

фізичну інклюзію — усі учасники освітнього процесу мають справедливий доступ до всіх зручностей, послуг і заходів (наприклад, пандуси або ліфт у будівлях);
академічну інклюзію — усі учні та учениці одного віку навчаються разом в одному класі;
соціальну інклюзію — усі учні й учениці мають можливість розвивати справжню дружбу й стосунки з широким колом своїх однолітків та одноліток у класі й поза ним (наприклад, учні їдять за одним столом, грають в одній команді або ходять в один гурток).

1. Чи є у твоїй школі люди, які потребують інклюзивної підтримки?

2. Пригадай поняття «булінг». Чому булінг руйнує інклюзію?

Із соціального погляду інклюзивні школи — це місця, де всіх заохочують і підтримують у тому, щоб бути творчими, мати можливість бути лідерами, брати участь у шкільних заходах і спільній діяльності. Усі учні й учениці заслуговують на можливість брати активну участь у житті шкільного та громадського середовищ, які визнають і приймають їхні обдарування.

1. Розглянь малюнок. Що відчувають діти?
2. Наскільки, на твою думку, всі учні твоєї школи відчувають фізичну, академічну й соціальну інклюзію?
3. Чи всі учасники освітнього процесу мають підтримку?
4. Як активність дітей може допомогти усунути недоліки інклюзії?

Факт, над яким варто замислитися

Паралімпійські ігри — міжнародні спортивні змагання для людей з інвалідністю. Традиційно проводяться після Олімпійських ігор, а починаючи з 1992 р. — на тих самих аренах, що й Олімпійські ігри. Ця практика закріплена у 2001 р. угодою між МОК і Міжнародним паралімпійським комітетом (МПК). Літні Паралімпійські ігри проводяться з 1960 р., а зимові Паралімпійські ігри — з 1976 р.

Чому проводяться паралімпійські ігри?

3. ЯК ЕТИКА ДОПОМАГАЄ У СПІЛКУВАННІ З ЛЮДЬМИ, ЯКІ МАЮТЬ ІНВАЛІДНІСТЬ?

Спілкування з людьми, які мають інвалідність, нічим не відрізняється від спілкування звичайних людей. До всіх потрібно ставитися з повагою, говорити безпосередньо, уникати ярликів, медичних діагнозів, збірних образів. Описуючи життя людини з інвалідністю, не вдавайся до драматизації, жалю чи героїзації. Звертаючись до людей з інвалідністю, став на перше місце людину, а не інвалідність: дівчина з вадами зору, а не сліпа; учень з аутизмом, а не аутист; знайома з інвалідністю, а не «децепешниця». Пам’ятай, що інвалідність не основна, а одна з багатьох характеристик людини. Тому згадки про інвалідність чи певні порушення варто робити лише тоді, коли це вкрай потрібно.

1. Як «золоте правило» етики допоможе під час спілкування з людьми, що мають інвалідність?
2. Чому інвалідність — не основна характеристика людини? Які характеристики людини, на твою думку, є основними?

Завжди дотримуйся хороших манер. Під час привітання, якщо це доречно, використовуй рукостискання чи обійми, встанови зоровий контакт. Люди з інвалідністю часто вловлюють мову тіла, яка виражає дискомфорт, тому важливо бути розслабленим і впевненим. Під час спілкування з людиною, яка має інвалідність, важливо говорити чітко й уважно слухати. Почекайте, поки людина закінчить говорити, перш ніж почати говорити самому/самій. Якщо ти не зрозумів чи не розчув сказане, попроси повторити і будь терплячим/терплячою.

1. Розглянь світлину. Чи правильно, на твою думку, вітаються люди?
2. Чому будь-якій людині важливо, щоб її вислухали?

Ось деякі загальні поради для успішного спілкування з людьми, які мають інвалідність:

поважай особистий простір — частиною цього простору є протез, інвалідний візок, тростина, собака-поводир;
розмовляй безпосередньо з людиною, а не з опікуном чи опікункою;
використовуй звичайний тон — не підвищуй голос, доки не попросять;
запитай людину, що допоможе у спілкуванні, — є різні способи спілкування (скажімо, людина з вадами слуху може читати по губах);
не вдавай, що розумієш, — повідом, що в тебе є труднощі з розумінням;
будь гнучким/гнучкою — переформулюй, а не повторюй щось незрозуміле;
запропонуй допомогу, якщо вона здається необхідною, але поважай бажання людини, якщо вона не прийме твою пропозицію;
якщо виникла небезпечна ситуація, допоможи так само, як людині без інвалідності;
уникай натяків на те, що людина з інвалідністю є героєм/героїнею, мужньою чи особливою;
якщо ти не впевнений/не впевнена, як слід взаємодіяти з людиною, яка має інвалідність, просто запитай її;
розслабся — всі роблять помилки;
перепроси, якщо вважаєш, що вчинив/вчинила некоректно.

1. Розглянь світлину. Чому для людини з інвалідністю не тільки протез, а й інвалідний візок, тростина, окуляри є наче «частиною» її тіла?
2. Обери три найголовніші поради спілкування з людьми, які мають інвалідність. Порівняй їх з вибором сусіда чи сусідки по парті.
3. Розглянь світлину ляльки в окулярах. Поміркуй, чи сприяють «ляльки з інвалідністю» розвитку вміння спілкуватися з людьми з інвалідністю.