Екoнoмiкa i я. 7 клас. Длугoпoльський

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Розділ 15. У світі глобальних економічних відносин

У глобально взаємозалежному світі кращої фінансової та

інвестиційної системи не можна досягти лише одній країні.

Так як для економічного розвитку не існує єдиної моделі, без глобальних

стандартів і додаткових правил довгострокова

перспектива для світової економіки залишиться сірою.

X. А. Гуррія

Уже близько трьох останніх десятиліть поспіль панівною тенденцією розвитку економіки та суспільства вважається глобалізація, яка демонструє складне переплетення структурної взаємозалежності економік, нарощування відкритості у сфері міжнародної торгівлі та руху капіталу, формування економічної цілісності світу та стирання відмінностей між економічними системами різних країн.

Глобалізація пов’язана з поглибленням суспільного поділу праці, концентрацією і централізацією капіталу на міжнародному рівні, що породжує тенденцію до інтернаціоналізації багатьох інших сторін життя сучасного суспільства. Глобалізація сприяє утворенню моделі світу, де економіки окремих країн функціонують у рамках єдиної, взаємозалежної світової економічної системи. Складові глобалізації такі:

- глобалізація ринків — процес об’єднання історично відокремлених і відмінних між собою національних ринків в один великий ринковий простір;

- глобалізація виробництва — тенденція до виробництва товарів або надання послуг у будь-якій точці планети, де існують сприятливі відмінності в кількісних або якісних факторах виробництва.

Оскільки глобалізація має позитивні та негативні наслідки, існують фактори, які сприяють та протистоять їй (табл. 15.1).

Таблиця 15.1

Класифікація факторів, які сприяють та протистоять глобалізації

Фактори, що сприяють глобалізації	Фактори, що протистоять глобалізації
1. Ідея економічного лібералізму, процес міжнародного поділу праці та відносно вільна міграція робочої сили	1. Різниця в рівнях економічного розвитку різних держав
2. Швидкий розвиток інфраструктурних складових сучасного життя (наприклад, системи електронної комунікації, засобів космічного зв’язку, удосконалення поштового зв’язку, нових видів транспорту)	2. Неприйняття народами багатьох країн глобалізаційних процесів, поширення т. зв. антиглобалізаційних рухів
3. Ускладнення і масштабність сучасних економічних і технічних проектів, що вимагають великих фінансових, матеріальних та інтелектуальних ресурсів, здійснення яких недоступне окремим державам (нафтопроводи, газопроводи, освоєння космосу)
4. Проблеми і загрози, що зачіпають інтереси суспільства (екологія, глобальний клімат, стихійні лиха, міжнародний тероризм, кримінальна економіка)

Глобалізації властива сукупність ознак, які взаємодіють, підсилюючи одна одну, а саме:

- формування цілісної економічної системи світу, яка функціонує на ринкових засадах, причому гравітаційні сили тяжіння до точки рівноваги є сильнішими за державні кордони;

- радикальне зростання закордонної діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК), унаслідок чого формується мікроекономічний каркас глобальної економіки;

- суттєве нарощування торговельної та фінансової відкритості;

- економічна конвергенція (збіжність) як тенденція до зближення національних економік завдяки тому, що ринки взаємодіють між собою, долаючи державні кордони (на ринках різних країн все більшою мірою з’являються блага, які характеризуються певною однаковістю в глобальному вимірі, більш конкурентні соціально-економічні практики витісняють менш конкурентні).

Попри те що процеси глобалізації розвиваються на об’єктивній основі, вони все ж потребують специфічних стимулів, основними з яких є:

1) суттєве зменшення транспортних витрат. Це зумовлює здешевлення товарів зовнішньої торгівлі, які стають одразу доступними для всіх. Поряд із цим починають діяти непрямі ефекти, оскільки внаслідок падіння транспортних витрат змінюється структура цін у глобальному масштабі, відбувається конкуренція між тими групами товарів, які раніше не були включені в потенційний спектр споживчого вибору;

2) технологічні удосконалення, які є радикальними засобами технологічних зрушень, що уможливлюють виробництво в масштабах, що є більшими за ринок окремої країни, тим самим кристалізуючи відносні переваги та здешевлюючи одиницю продукції відповідно до ефекту масштабу, а також забезпечують можливість поєднання масового виробництва в глобальних масштабах з гнучкою адаптивністю до потреб споживача. Тобто пропозиція отримує можливості свого поширення в глобальних масштабах;

3) найбільшою мірою процес глобалізації заохочується змінами в економічній політиці шляхом лібералізації торгівлі та скасування обмежень щодо мобільності капіталу, технології, робочої сили.

Глобалізація економіки в умовах сучасного світу стикається з однією серйозною проблемою. Усі лідерські місця у світі вже зайняті державами, які входять у «Велику сімку» (G7): США, Японією, Німеччиною, Великобританією, Францією, Італією, Канадою. Саме на їхню частку припадає не менше 12% усього населення планети і близько 60-70% світового ВВП. Вони відіграють вирішальну роль у таких організаціях, як МВФ і Світовий банк, СОТ й ОЕСР. Країни G7 за тісної співпраці формують епіцентр глобалізаційних процесів, своєрідне ядро світової економіки.

До групи лідерів вдалося долучитися двом десяткам країн, які налагодили з ними плідну і взаємовигідну співпрацю та активно розвиваються. Наслідки глобалізації — це не тільки зіткнення культур й економік, а й їхнє щільне переплетення. Для Заходу, який завжди йшов попереду, процес глобалізації відкриває доволі широкі перспективи й універсальні можливості. Усі інші країни змушені обирати між залежністю, ізоляцією та модернізацією. Існує точка зору, що зі зростанням глобалізаційних процесів зростає і нерівність між державами, що може стати причиною виникнення нових конфліктів. Проте в економічному розвитку країн світу не все так однозначно. Глобалізація, як і будь-яке явище, має низку позитивних та негативних рис.

До позитивних ознак глобалізації належать такі: 1) посилення конкуренції між країнами та концентрація на виробництві тих товарів й послуг, що вдається робити найкраще; 2) розширення ринків збуту продукції, що проявляється не лише в продажу більшої кількості товарів і отриманні більшої кількості грошей, але й у створенні більшої кількості робочих місць по всьому світі; 3) здешевлення товарів й послуг, що спричиняє суттєві вигоди для кінцевих споживачів.

Проте глобалізаційні вигоди позначаються далеко не на всіх країнах, оскільки для країн з найменшим рівнем розвитку глобалізація може приховувати загрози. Наприклад, навіть якщо високорозвинуті країни світу переміщують свої виробництва в країни з дешевою робочою силою і створюють там нові робочі місця для місцевих жителів, це часто поєднується із забрудненням довкілля та погіршенням умов життя в таких країнах. Паралельно із цим зростає небезпека того, що із використанням інноваційних технологій у світі та запровадженням роботизації зникатиме потреба у великій кількості працівників, що спричинятиме безробіття як у високорозвинутих країнах, так і в тих, що розвиваються. Високотехнологічне обладнання заміщує працівників і в недалекому майбутньому може зникнути потреба в таких фахівцях, як бібліотекар, турагент, таксист, юрист тощо. Наприклад, у Японії та Південній Кореї нерідко в сім’ях використовують роботів як домашніх помічників для догляду за маленькими дітьми чи людьми похилого віку (рис. 15.1). Такі роботи вже сьогодні працюють у піцеріях, магазинах, реєстратурах лікарень, наприклад, у США, Сінгапурі.

Рис. 15.1. Робот Pepper від японської компанії SoftBank Group

До негативних наслідків глобалізації належать такі: 1) посилення нерівномірності розвитку країн світу; 2) загроза безробіття; 3) нераціональна структура господарства, політична та економічна залежність; 4) екологічні загрози; 5) поширена інфекційних хвороб тощо (рис. 15.2).

Рис. 15.2. ТОП-10 глобальних ризиків

Це цікаво!

Пандемія коронавірусу COVID-19, яка за кілька місяців 2020 р. поширилася на всі континенти і зачепила 80% країн світу, — це перевірка людства на здатність протидіяти загальноцивілізаційним загрозам, організовуватися для вирішення нагальних проблем і робити правильні висновки.

Ситуація, коли у місця потенційного інфікування ще тривалий час приїжджають люди — у сам Китай, історичні центри Італії чи на австрійські гірсько-лижні курорти, — а потім тисячами повертаються додому, транспортуючи COVID-19 в країни свого проживання, показує велику проблему в колективній протидії пандемії. Невчасно, непродумано або неефективно запроваджений карантин завдає економічних збитків бізнесу і країні загалом, але при цьому не дає необхідного ефекту зменшення темпів поширення інфекційного захворювання. Ефективність карантинних обмежень також залежить і від рівня довіри до влади, і від рівня свідомості кожної людини. Усвідомлення необхідності обмежити власну свободу пересування і спілкування є випробуванням, але любов до своїх близьких, небажання захворіти самому або заразити когось іншого є сильними стимулами.

Для координації діяльності світового співтовариства, вирішення суперечок, боротьби з глобальними і регіональними проблемами створено низку міжнародних організацій.

Міжнародна організація — це об’єднання трьох або більше урядів, міжурядових або громадських співтовариств, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи реалізації проектів. У роботі міжнародних організацій беруть участь уповноважені посланці, які представляють інтереси своєї держави чи співтовариства, дотримуючи поваги, невтручання у внутрішні справи, порядку прийняття рішень та норм міжнародного права.

За предметом діяльності, розрізняють загальнополітичні та спеціальні (економічні, науково-технічні, кредитно-фінансові, військові, з питань розвитку тощо) міжнародні організації. Вони мають установчу міжнародну угоду, постійні органи і штабквартиру.

У табл. 15.2 подано інформацію про ключові міжнародні організації та напрямки їх діяльності.

Таблиця 15.2

Міжнародні організації

Продовження табл. 15.2

Україна також бере активну участь у діяльності міжнародних організацій. У більшості організацій наша держава набула статусу повноправного члена, у деяких — лише спостерігача (табл. 15.3).

Досить важливим вектором зовнішньої політики України є європейська інтеграція. Особливе значення надають співробітництву з Європейським Союзом, яке останнім часом набуває рис стратегічного. Для України європейська інтеграція, кінцевою метою якої є членство в ЄС, — це шлях модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищення конкурентоспроможності національного товаровиробника, вихід на ринки європейських країн. Рух до Європи сприятиме наближенню країни до високих стандартів та підвищенню рівня життя і добробуту населення. Європейська інтеграція гарантує зміцнення національної безпеки і демократизацію політичної системи, проте це складний і тривалий процес.

Отож Україна бере активну участь у діяльності багатьох міжнародних організацій. Особливого значення набуває співробітництво з країнами-членами в межах організацій. Наша країна розширює свої міжнародні контакти, що позитивно впливає на її імідж.

Процеси глобалізації сприяють міжнародній конкуренції, від чого виграють споживачі, що одержують товари кращої якості за нижчими цінами. На більш високому рівні глобалізація охоплює цілі континенти, між якими йде конкурентна боротьба за переміщення центру економічного панування.

Таблиця 15.3

Статус України в списку міжнародних організацій

Назва організації		Приєднання України	Статус
Організація Об’єднаних Націй		24 жовтня 1945 р.	Членство
Європейська економічна комісія ООН		28 березня 1947 р.	Членство
Співдружність Незалежних Держав		8 грудня 1991 р.	Членство
Європейський банк реконструкції та розвитку		13 квітня 1992 р.	Членство
Міжнародний валютний фонд		3 вересня 1992 р.	Членство
Група Світового банку	Міжнародний банк реконструкції та розвитку	3 вересня 1992 р.	Членство
	Міжнародна фінансова корпорація	1993 р.	Членство
	Багатостороння агенція з гарантій інвестицій	1994 р.	Членство
	Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів	7 липня 2000 р.	Членство
	Міжнародна асоціація розвитку	27 травня 2004 р.	Членство
Партнерство заради миру		8 лютого 1994 р.	Членство
Організація з безпеки і співробітництва в Європі		1 січня 1995 р.	Членство
Рада Європи		9 листопада 1995 р.	Членство
Центральноєвропейська ініціатива		31 травня 1996 р.	Членство
Рада євроатлантичного партнерства		29 травня 1997 р.	Членство
ГУАМ — Організація за демократію та економічний розвиток		10 жовтня 1997 р.	Членство
Чорноморський банк торгівлі та розвитку		1998 р.	Членство
Організація чорноморського економічного співробітництва		1 травня 1999 р.	Членство
Чорноморська військово-морська група		2 квітня 2001 р.	Членство
ЄврАзЕС		2002 р.	Спостерігач
Єдиний економічний простір		19 вересня 2003 р.	Членство
Ініціатива Баку		13 листопада 2004 р.	Членство
Спільнота демократичного вибору		2 грудня 2005 р.	Членство
Чорноморський форум за діалог та партнерство		5 липня 2006 р.	Членство
Франкофонія		29 вересня 2006 р.	Спостерігач
Європейське енергетичне співтовариство		17 листопада 2006 р.	Спостерігач
Світова організація торгівлі		16 травня 2008 р.	Членство
Центрально-Азійська співпраця (ЦАС)			Спостерігач
Пакт стабільності у Південно-Східній Європі			Спостерігач
Ініціатива співробітництва в Південно-Східній Європі			Спостерігач
Рада країн Балтійського моря			Спостерігач
Рух неприєднання			Спостерігач

Питання для обговорення.

1. Поясніть зміст поняття «глобалізація».
2. Які причини та наслідки глобалізації?
3. Назвіть переваги та недоліки глобалізації.
4. Як ви розумієте поняття «міжнародна організація»? Які ви знаєте міжнародні організації?
5. Назвіть міжнародні організації, членом або спостерігачем яких є Україна.

Цікаві завдання.

Завдання 1. Дайте відповідь на питання: де ваш мобільний телефон (планшет) був розроблений, виготовлений, зібраний і запакований? Яке це має відношення до глобалізації?

Завдання 2. Який вплив має глобалізація на вашу школу, якість вашого життя?

Завдання 3. Заповніть таблицю, подану нижче. Зробіть відповідні висновки.