Історія України. 8 клас. Дудар

§ 17. Воєнно-політичні події 1654-1657 рр.

Розгляньте офорт Тараса Шевченка «Дари в Чигирині» на с. 111. Поміркуйте, кого і чому зобразив художник.

Навесні 1654 р. розпочалися воєнні дії між об’єднаними козацько-московськими силами та військом Речі Посполитої. Головні сили царської армії рушили на Білорусь і восени взяли під контроль Полоцьк, Вітебськ та Смоленськ. А козацький полк під командуванням наказного гетьмана Івана Золотаренка, який брав активну участь у цій кампанії, мав у цей самий час піти наступом на Волинь. Однак Богдан Хмельницький не підтримав наміру Золотаренка. Гетьман був заклопотаний безпекою південного прикордоння, адже ситуація там щодень ускладнювалася після того, як у червні 1654 р. Річ Посполита уклала договір із Кримським ханством. Тож природно, що Хмельницький передбачав спільні дії нових союзників проти Москви та козацької України.

Т. Шевченко. Дари в Чигирині. 1844

У жовтні 1654 р. тридцятитисячна польська армія під проводом коронного гетьмана Станіслава Потоцького захопила Брацлавщину, а татарські загони рушили до Умані. Наприкінці 1654 — на початку 1655 р. цілі райони Поділля стали пусткою, бо місцеве населення втекло до Молдавського князівства. Лише в січні 1655 р. у бою під Охматовом (нині — село у Черкаській області) ціною величезних утрат наступ польської армії було зупинено.

Не дивлячись на це, зовнішньополітична ситуація складалася все ж не на користь Речі Посполитої, бо шведський король Карл Х Густав вирішив скористатися нагодою й узяти під контроль балтійське узбережжя Східної Пруссії та Ліфляндії (нині — Латвія). І вже у липні 1655 р. король Ян ІІ Казимир урятувався втечею до Силезії (нині лежить у кордонах трьох держав: Польщі, Чехії та Німеччини). На початку вересня шведське військо взяло Варшаву, а невдовзі й Краків.

Визначте, які переваги й нові проблеми приніс Богдану Хмельницькому наступ шведів. Порівняйте свої висновки з текстом підручника.

Гетьман був поінформований про плани шведського короля, адже він брав активну участь у переговорах із союзниками Карла Х Густава — трансільванським князем Дєрдєм ІІ Ракоці та бранденбурзьким курфюрстом Фрідріхом-Вільгельмом.

Богдан Хмельницький вирішив скористатися ситуацією й розпочати наступ на Львів — і у вересні козаки взяли місто в облогу. Та раптом прийшла звістка про появу в тилу татар. Тож гетьманові довелося змінити плани і виступити проти хана. Після кількох сутичок колишні союзники поновили мирну угоду, яка була конче потрібна Гетьманщині, оскільки Хмельницький не зчувся, як шведський король пред’явив власні претензії на Галичину. До того ж постійно виникали непорозуміння з Москвою, особливо через землі Південної Білорусі, контрольовані Золотаренком, які царський уряд вважав належними Московії.

Та найбільшим розчаруванням Хмельницького у домовленостях із московським царем стали події 1656 р. Так, Московське царство остерігалося, що Карл Х Густав заволодіє усім балтійським узбережжям. Тому Московія розірвала дипломатичні стосунки зі Швецією, оголосила їй війну і розпочала мирні переговори з Річчю Посполитою. На ці переговори, що проходили у Вільно (нині — м. Вільнюс, столиця Литви), козацьку делегацію не пустили і про зміст переговорів не повідомили. І це не дивно, адже укладене Віденське перемир’я 1656 р. порушувало Березневі статті, до того ж Московія і Річ Посполита домовилися, по-перше, про припинення війни, а по-друге, не вести мирних переговорів зі Швецією, а спільно діяти проти неї та Бранденбургу. Поляки обіцяли московському цареві, що після смерті короля Яна ІІ Казимира саме його оберуть правителем Речі Посполитої.

Прочитайте свідчення сучасника про реакцію гетьмана на звіт посланців. Що мав на увазі Богдан Хмельницький, погрожуючи «відступати від руки Царської Величності»?

«...заволав немов шалений, котрий втратив розум, і мовив: “Уже, діти, про те не печальтеся! Я знаю, що з тим робити: треба відступати від руки Царської Величності, а підемо туди, куди звелить Верховний Владика — не тільки під християнського государя, але хоч і під бусурмана”».

Восени 1656 р. гетьманські дипломати вели переговори щодо угод зі Швецією, Трансільванією, Валахією, Австрією, Молдавським князівством та Кримським ханством. У результаті було відновлено відносини з Річчю Посполитою та Османською імперією. Тож уже наприкінці 1656 р. Хмельницький без відома московського уряду вирішив підтримати вторгнення в Польщу трансільванського князя Дєрдя ІІ Ракоці — наказав Антіну Ждановичу та кільком полкам на чолі з Іваном Богуном підтримати союзників.

На початку 1657 р. військо Антіна Ждановича поблизу Перемишля об’єдналося з основними силами князя Дєрдя ІІ Ракоці. Козаки допомогли союзникам узяти під контроль Краків. А на почату квітня, об’єднавшись зі шведами, захопили Люблін. Від повної капітуляції Річ Посполиту врятувала Данія, яка проголосила війну шведам. Тож Карлу Х Густаву довелося відвести своє військо. Та це не завадило козацько-трансільванським об’єднаним загонам здобути Варшаву.

Без підтримки шведів князь Дєрдь ІІ Ракоці діяв малоефективно і врешті влітку 1657 р. здався. Тож Антін Жданович вирішив відступити і повів козацьке військо назад — до Гетьманщини. Незважаючи на не зовсім вдале закінчення козацького виступу проти Речі Посполитої, цей похід війська все ж послабив її можливості.

Звістка про рішення Ждановича погіршила і без того поганий стан здоров’я Богдана Хмельницького. Його смерть у 1657 р. стала своєрідним рубежем у політичному розвитку Української козацької держави.

1. Визначте найважливіші події перебігу Національно-визвольної війни 1655-1657 рр.

2. Поміркуйте, чому Наталя Яковенко називає Богдана Хмельницького «майстром політичної інтриги». Знайдіть у тексті підтвердження чи спростування думки дослідниці.

3. Охарактеризуйте відносини шведського короля і гетьмана. Що завадило реалізації їхніх домовленостей?

4. Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

1. Складіть схему розгортання Національно-визвольної війни 16551657 рр. Обговоріть її з однокласниками й однокласницями.

2. Поміркуйте, чому смерть Богдана Хмельницького ускладнила ситуацію в Гетьманщині. Напишіть есе про роль гетьмана в перебігу війни.