Підручник з Географії (рівень стандарту). 11 клас. Довгань - Нова програма

ТЕМА 2. ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА ЗЕМЛІ

§ 8. Особливості географічної оболонки

Пригадайте

• зміст понять «атмосфера», «літосфера», «гідросфера», «біосфера»

• що таке природний комплекс та його компоненти

1. Склад, межі та будова географічної оболонки.

Географічна оболонка — планетарний природний комплекс, або гло

бальна геосистема, яка включає нижню частину атмосфери, усю гідросферу та біосферу, верхню частину літосфери, що взаємодіють і впливають одна на одну (мал. 1).

Мал. 1. Будова географічної оболонки.

Зовні географічна оболонка являє собою певне поєднання рельєфу, геологічних структур, повітря, клімату, водних мас, ґрунтового покриву й органічного світу.

Верхню межу географічної оболонки проводять по межі поширення життя — озоновому екрану на висоті 25—30 км. Складніше визначити нижню межу оболонки, тобто межу проникнення життя в літосферу. Вважають, що вона лежить нижче земної поверхні на кілька кілометрів. Отже, уся товщина оболонки становить у середньому близько 40 км. Порівняно з розмірами Землі це тонка плівка.

Однак саме географічна оболонка поглинає основну частину енергії Сонця, яка перетворюється на хімічну, потенціальну, кінетичну та інші форми енергії. Одночасно вона зазнає впливу процесів, що відбуваються всередині Землі (тектонічні рухи, вулканізм тощо).

Географічна оболонка — величезний природний комплекс. Його компоненти: речовина атмосфери (повітря), гідросфери (вода), літосфери (гірські породи), а також організми. Їх поєднання можна побачити в будь-якому місці на поверхні Землі, оскільки географічна оболонка суцільна. Проте вона не всюди однакова. Її можна розділити на різні за розмірами ділянки — більш дрібні природні комплекси.

Цей процес зумовлений нерівномірним надходженням тепла на різні ділянки земної поверхні та неоднорідністю земної поверхні (наявністю материків, океанів, гір, рівнин тощо).

2. Закономірності географічної оболонки.

Енергія та речовина, що надходять у географічну оболонку, не зникають, а зберігаються та перетворюються під час природних процесів. Сукупність цих процесів забезпечує тісний взаємозв'язок та взаємодію природних компонентів і геосфер. Таким чином проявляється одна із головних закономірностей географічної оболонки — цілісність. Її сутність полягає в тому, що зміна одного природного компонента спричиняє зміни всіх інших і природного комплексу загалом. Зміни, що відбуваються в одній частині географічної оболонки, обов'язково відображаються в інших її частинах.

Таким чином, географічна оболонка — цілісна система, пов'язана наскрізними потоками перетворення речовини та енергії. Танення льодовиків у Гренландії або Антарктиді обов'язково вплине на розвиток континентів через зовнішні процеси рельєфоутворення, зміну кліматичних умов тощо. Наслідки цього виникнуть і в тропічних морях, де швидко розростуться корали, намагаючись наздогнати рівень Світового океану, що підвищується. Закономірності цілісності географічної оболонки реалізуються в процесах кругообігу речовини та енергії на Землі.

До наскрізних універсальних кругообігів, що зв'язують між собою всі геосфери, належать: світовий кругообіг води та біологічні кругообіги, циркуляція океанічних вод, циркуляція атмосфери та кругообіги гірських порід. Це забезпечує внутрішню цілісність геосфер та енергетичні зв'язки між ними.

Формою існування географічної оболонки в часі є взаємопов'язана повторюваність різноманітних явищ і процесів, тобто ритмічність.

Ритми природних процесів та явищ відрізняються за походженням і тривалістю. У кожного природного комплексу існують свої добові ритми, спричинені осьовим обертанням Землі. Річні ритми проявляються в зміні пір року, сезонних змінах температур, опадів, вітрів, режиму річок, життєдіяльності організмів. Існують ритми, пов'язані з обертанням Сонця навколо своєї осі та навколо центру Галактики. Період таких ритмів може становити мільйони земних років.

Сутність зональності полягає в закономірній зміні всіх компонентів географічної оболонки.

Широтна (горизонтальна) зональність — закономірна зміна природних компонентів та природних комплексів від екватора до полюсів. Вона зумовлена нерівномірним розподілом енергії Сонця за широтою через кулястість Землі. Вам уже відомо, що зональності підпорядкований розподіл температур, опадів, атмосферного тиску, повітряних і водних мас, кліматичних поясів тощо. Найбільше широтна зональність проявляється на рівнинах. Тут формуються зональні природні комплекси — географічні (природні) пояси, природні зони та підзони.

Висотна (вертикальна) поясність — закономірна зміна природних компонентів та природних комплексів, пов'язана зі зміною висоти над рівнем моря, що характерна для гірської місцевості. Вона зумовлена насамперед зміною кліматичних умов із висотою та зниженням температури й тиску, збільшенням (до певної висоти) кількості опадів.

Вертикальна поясність має багато схожих рис із широтною зональністю: зміна поясів у горах відбувається в тій самій послідовності, що й на рівнинах, але значно швидше. Досить піднятися на 1 км, щоб переконатися в цьому (мал. 2).

Мал. 2. Вертикальні природні пояси в горах відповідають широтним природним комплексам планети.

3. Сучасний етап розвитку географічної оболонки. Антропосфера.

Природні зміни в географічній оболонці відбувалися завжди, у ході еволюції її склад і будова постійно змінювалися. Особливо важливим було виникнення в процесі її розвитку нової оболонки — біосфери. Живі організми якісно вплинули на всі компоненти географічної оболонки: склад і властивості поверхневих вод, атмосферного повітря, умови переміщення хімічних елементів у земній корі тощо.

Складовою частиною біосфери є й людина, за допомогою якої географічна оболонка вступила в антропогенний етап свого розвитку. Він почався приблизно 38—40 тис. років тому, коли люди почали активно впливати на природу. Поступовий розвиток цивілізації спричинив формування антропосфери — частини географічної оболонки, що охоплює все людство як сукупність організмів.

Сьогодні людство стало головною рушійною силою змін у географічній оболонці. Людина створила засоби виробництва, які беруть участь у взаємодії геосфер Землі. У результаті природний хід процесів у географічній оболонці все більше порушується, що призводить до негативних наслідків:

• зменшується біорізноманіття: зникають різні види живих організмів. Порівняно із серединою 1970-х рр. швидкість зникнення одного виду збільшилася в понад 10 разів. Зараз кількість сучасних зниклих видів може сягнути 1 млн;

• відбувається забруднення всіх геосфер; навіть за сучасного рівня розвитку технологій лише 10—12 % природної сировини залишається в кінцевому продукті, а решта йде у відходи. До того ж значна частка відходів не засвоюється природою;

• порушуються кругообіги речовин, оскільки відходи життєдіяльності людини не можуть бути повністю мінералізовані. У біосфері просто відсутні бактерії та гриби, здатні переробляти нові, незвичайні речовини для географічної оболонки;

• людина видобуває із земних надр гірські породи, не властиві природним комплексам, приуроченим до земної поверхні. У результаті погіршується якість ґрунтів, хворіють тварини, рослини, люди, деградують природні комплекси загалом;

• відбувається зміна енергетичної системи Землі (антропогенне потепління клімату);

• завдається шкода окремим ландшафтам (формуються «погані землі» — бедленди (мал. 3), антропогенні пустоші, відбувається опустелювання).

Мал. 3. Бедленди в США.

Усі ці зміни передаються від одного природного компонента до іншого, від однієї геосистеми до іншої «ланцюговими процесами», зумовленими системою тісних взаємозв'язків у географічній оболонці.

Стає очевидним, що подальше порушення природних механізмів функціонування географічної оболонки веде людство до глобальної екологічної катастрофи. Визнання цього потребує пошуку шляхів гармонії між суспільством і природою, спільних, науково обґрунтованих зусиль усього суспільства.

Головне

Географічна оболонка — планетарний природний комплекс, або глобальна геосистема, яка включає нижню частину атмосфери, усю гідросферу та біосферу, верхню частину літосфери, що взаємодіють і впливають одна на одну.

• Головними закономірностями географічної оболонки є цілісність, ритмічність, зональність.

• Сучасний етап розвитку географічної оболонки називають антропогенним. Його особливістю є визначальна роль людського чинника.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Що таке географічна оболонка? Назвіть складові географічної оболонки та обґрунтуйте її межі. 2. Наведіть приклади прояву основних закономірностей географічної оболонки. 3. Розкрийте зміст поняття «антропосфера». Охарактеризуйте особливості сучасного етапу розвитку географічної оболонки. 4. Обґрунтуйте значення географічних знань для збереження навколишнього середовища.

Поміркуйте

Чи можливе розв'язання екологічної кризи в межах країни або регіону? Доведіть свою точку зору на конкретних прикладах.

Працюємо в групах

Сформулюйте та обговоріть приклади конструктивного й деструктивного впливу суспільства на географічну оболонку.

Працюємо самостійно

Дослідіть екологічні стратегії людства, спрямовані на зменшення негативного впливу суспільства на географічну оболонку Землі. Виділіть переваги й недоліки цих стратегій. Сформулюйте власну думку щодо шляхів подальшого розвитку відносин людини й природи.