Підручник з Географії (рівень стандарту). 11 клас. Довгань - Нова програма

ТЕМА 3. ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ

§ 29. Сучасні риси національної економіки України

Пригадайте

• що таке ВВП та ВНП

• які існують форми суспільної організації виробництва та просторової організації національної економіки

1. Показники суспільно-економічного розвитку держави.

Ви вже знаєте, що національна економіка — це історично сформована сукупність підприємств та установ, які працюють на території певної держави з метою задоволення потреб людей і підвищення їхнього рівня життя. Основним показником її розвитку є валовий внутрішній продукт (ВВП). Він виражає сукупну вартість усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених на території країни незалежно від національної належності підприємств. Від нього залежить рівень освіти, культури й охорони здоров'я громадян країни.

Виділяють номінальний і реальний ВВП. Номінальний, або абсолютний ВВП, виражається в поточних (фактичних) цінах цього року. Реальний ВВП (із поправкою на інфляцію) виражається в цінах попереднього (або будь-якого іншого базисного) року. Отже, у реальному ВВП ураховується, якою мірою зростання ВВП визначається реальним зростанням виробництва, а не зростанням цін. Показник ВВП розраховується в гривні й доларах США.

Незважаючи на складну економічну й політичну ситуацію в країні, ВВП України зростає (у доларах США після різкого падіння у 2014—2015 рр.) (див. таблицю).

Таблиця

НОМІНАЛЬНИЙ ВВП*

Рік

ВВП

млн грн

млн дол.

2000

170 070

31 260

2005

441 452

86 142

2010

1 120 585

136 419

2012

1 404 669

175 781

2014

1 566 728

131 805

2015

1 979 458

90 615

2016

2 383 182

93 270

2017

2 982 920

112 154

* За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (у доларах — за даними Світового банку).

Показник ВВП, поділений на середньорічну кількість населення країни, — це ВВП на одну особу. Для зручності порівняння з іншими країнами використовують його обчислення в доларах США. Є різні методи обчислення цього показника. Найбільш простий спосіб — перевести річний показник із національної грошової одиниці в долари, виходячи з обмінного курсу. За цим способом ВВП на одного жителя України з 2014 р. значно знизився і зараз є порівняно невисоким (2015 р. — 2000 дол. США, 2017 р. — 2640 дол. США). Основна причина — різке падіння курсу гривні.

Однак цей спосіб не завжди об'єктивно оцінює рівень економічного розвитку країни. Більш точні дані пов'язані з визначенням ВВП за паритетом купівельної спроможності (ПКС). Для цього порівнюють вартість близько 1 тис. основних товарів та послуг і 10—20 типових будівельних об'єктів у національній валюті й доларах США. Дослідження показують, що в Україні цей спосіб обчислення дає в 3—4 рази вищий показник ВВП на одну особу, хоча за європейськими мірками він залишається невисоким.

Неофіційним способом визначення ПКС визнано «індекс Біг-Мака». Замість вартості споживчого кошика товарів у різних країнах береться один стандартний бутерброд, що виробляється компанією «Макдональдс» у різних країнах світу (у США його вартість становить 5,28 дол.). у 2018 р. в Україні Біг-Мак коштував 1,64 дол. Це означає, що гривня недооцінена до долара на 69 %. Курс гривні, за підрахунками британського журналу «Економіст», мав би становити близько 8,9 грн за 1 дол. Найдорожчий Біг-Мак можна купити у Швейцарії за 6,82 дол. (+42,4%).

Важливим інтегральним (комплексним) показником суспільно-економічного розвитку держави, а також якості життя є індекс людського розвитку (ІЛР). Він визначається за мінімальним набором даних. Кожен із них являє собою середнє арифметичне трьох показників: довголіття (здатність прожити довге й здорове життя), освіченості й валового національного доходу на одну особу (він використовується для оцінки матеріального стану).

ІЛР може мати значення від 0 до 1. Чим ближче цей показник до 1, тим вищою є якість життя в країні. Залежно від значення ІЛР країни класифікують за рівнем розвитку: дуже високий, високий, середній і низький. Тривалий час у списку країн із найвищим показником ІЛР лідерами є Норвегія, Австралія, Швейцарія, Канада. У 2017 р. цей список знову очолила Норвегія (мал. 1).

Мал. 1. Місто Осло — столиця Норвегії. Країну було визнано найкращим місцем для проживання у світі.

Україна впродовж останніх років входить до групи країн із високим рівнем ІЛР. У 2017 р. вона посідала 88-ме місце з індексом 0,751, що є нижчим за середнє значення для країн Європи. У період із 1990 до 2017 р. очікувана тривалість життя при народженні в Україні збільшилася на 2,3 року, середня кількість років навчання — на 2,2 року. Серед колишніх республік СРСР найвище місце в рейтингу традиційно належить країнам Балтії.

2. Особливості секторальної і територіальної структури економіки України.

Національна економіка країни характеризується секторальною і територіальною (просторовою) структурою. Під структурою мають на увазі внутрішню будову, що показує, із яких елементів складається економіка. Ви вже знаєте, що секторальна структура передбачає поділ економіки (господарства) на первинний, вторинний та третинний сектори. У первинному секторі національної економіки України найбільше значення мають сільське господарство та добувна промисловість. У вторинному секторі виділяється переробна промисловість. Вона посідає провідне місце в матеріальному виробництві й складається з низки виробництв.

Упродовж останніх років в Україні зростає значення третинного сектору економіки (сфера послуг), у першу чергу торгівлі. Особливе місце в цьому секторі посідає транспорт, швидкими темпами розвивається зв'язок (широке впровадження стільникового зв'язку).

Разом із ВВП, співвідношення між секторами економіки дає уявлення про економічний розвиток країни (мал. 2).

Мал. 2. Обсяг ВВП України за окремими видами економічної діяльності.

1) Внесок яких видів економічної діяльності у ВВП України є найбільшим? Найменшим? Чому?

2) Внесок яких видів економічної діяльності в період із 2014 до 2017 р. зріс найбільше?

3) Обчисліть частку окремих видів економічної діяльності у ВВП України у 2014 і 2017 рр.

Територіальною (просторовою) структурою економіки називають сукупність певним чином взаєморозташованих і взаємопов'язаних територіальних елементів господарства. Ви вже знаєте, що серед усталених територіальних елементів важлива роль належить формам просторової організації національної економіки. У промисловості — це промислові пункти, центри, вузли, агломерації та райони. Промисловими агломераціями є Київська, Дніпровсько-Кам'янська, Запорізька, Харківська, Одеська.

Певні особливості мають форми просторової організації сільського господарства. Їх формування тісно пов'язане з окремими промисловими виробництвами, які переробляють сільськогосподарську продукцію (насамперед із харчовою). Разом вони утворюють агропромислові пункти, центри, кущі, вузли та зони.

Зважаючи на відмінності в історичному розвитку, природних умовах, розподілі природних ресурсів та населення, значенні й поєднанні різних форм суспільної організації виробництва (концентрація, дисперсія, агломерування, спеціалізація, комбінування, кооперування), для територіальної структури економіки України характерна певна диспропорція. Особливо це стосується добувної та окремих виробництв переробної промисловості. Найбільша концентрація добувної промисловості у Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській, Полтавській, Сумській, Донецькій областях. Підприємства металургії, машинобудування, хімічної промисловості також значною мірою зосереджені на сході країни та в Києві. Більш рівномірно розподілені сільськогосподарське виробництво та промислова переробка сільськогосподарської сировини, хоча за окремими видами продукції виділяються Вінницька, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська області. Підприємства, установи, заклади третинного сектору здебільшого зосереджені в містах, особливо в Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі.

3. Сучасні форми просторової організації виробництва товарів і послуг в Україні.

Швидкий розвиток окремих виробництв у світі, наприклад точного машинобудування (передусім електроніки), став можливим у результаті тісної співпраці науково-дослідних установ і виробничих підприємств. Це вдається здійснювати в технопарках (технополісах), де майже немає територіального й часового розриву між науковими дослідженнями й виробництвом. У такий спосіб досягається висока економічна ефективність усього циклу виготовлення нового виду продукції — від моменту появи нової ідеї до масового випуску товару.

В Україні діє низка технопарків, серед них «Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона», «Київська політехніка», «Інститут монокристалів».

Науково-технологічний концерн «Інститут монокристалів» (Харків), на базі якого створений однойменний технопарк, — найбільший у Європі центр із розробки технологій отримання лазерних кристалів, а також виробів із них. Вирощувані в Харкові кристали — цінний матеріал для ядерно-фізичного приладобудування.

Ви вже знаєте, що важливим елементом глобальної економіки є вільні економічні зони (ВЕЗ). Вони сприяють залученню іноземних капіталів, упровадженню сучасних технологій, насичують внутрішній ринок високоякісною продукцією. В Україні накопичений певний досвід роботи ВЕЗ, але поширення він поки що не отримав.

Існують й інші сучасні форми просторової організації виробництва товарів і послуг. Наприклад, це кластери, які розглядають як групу підприємств та організацій, зосереджених на обмеженій території, що взаємодіють між собою з метою виготовлення високоякісної продукції. Їх географічна близькість забезпечує дешевизну й швидкі терміни поставки необхідних товарів та надання послуг, сприяє поширенню знань і досвіду. На відміну від промислових вузлів або районів, які формувалися в умовах централізованої (командно-адміністративної) економіки, кластери утворюються в результаті дії ринкових інститутів, де великого значення набувають НДДКР.

Кластери — це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємозалежних компаній, спеціалізованих постачальників, фірм зі споріднених галузей, а також пов'язаних із їхньою діяльністю організацій (наприклад, університети, агентства зі стандартизації, торговельні об'єднання), що конкурують між собою, але ведуть спільну роботу.

В Україні функціонує низка регіональних та локальних кластерів, серед них Вінницький переробно-харчовий кластер, Харківський енергетичний кластер, Херсонський транспортно-логістичний кластер «Південні ворота України». У Львові успішно працюють ІТ-BPO (кластер у сфері високих технологій) і туристичний кластер. Проте найбільше їх у Київській області: національні інноваційні кластери «Енергетика сталого розвитку», «Технології інноваційного суспільства», «Інноваційна культура суспільства», «Нові продукти харчування».

Переваги локальних кластерів: швидкість створення, відносно низькі витрати; орієнтація на новітні технології, високі технології та місцеві ресурси; гнучкість та мобільність, здатність до зміни спеціалізації та активізації розвитку депресивних територій.

Головне

Основним показником суспільно-економічного розвитку держави є ВВП. Порівняно з провідними європейськими країнами в Україні він невисокий.

• Національна економіка країни характеризується секторальною й територіальною (просторовою) структурою.

• Упродовж останніх років в Україні зростає значення третинного сектору економіки (сфера послуг).

• Для територіальної структури економіки України характерні певні диспропорції.

• Серед сучасних форм просторової організації виробництва товарів і послуг в Україні поширення отримали технопарки, регіональні та локальні кластери.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття «валовий внутрішній продукт». 2. Охарактеризуйте особливості секторальної структури економіки України. 3. Чим можна пояснити зростання значення третинного сектору в економіці України? 4. Які існують диспропорції в територіальній структурі економіки? Чим їх можна пояснити?

Поміркуйте

Які переваги мають сучасні форми просторової організації виробництва товарів і послуг в Україні?

Працюємо самостійно

Знайдіть приклади ВЕЗ, які працюють в Україні. Поясніть їхні переваги й недоліки.

Практична робота 10

Аналіз секторальної структури економіки України

1. Укажіть складові економіки України, які роблять найбільший внесок у ВВП.

2. Обчисліть їхню частку у 2014 та 2018 рр. Зробіть висновок.

3. Використовуючи статистичні дані, порівняйте показники України та окремих країн різних типів.

У висновку вкажіть характерні риси секторальної моделі економіки України.