Підручник з Географії (рівень стандарту). 11 клас. Довгань - Нова програма

ТЕМА 2. ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ У СВІТОСИСТЕМІ

§ 20. Демографічні процеси у світосистемі

Пригадайте

• що таке природний приріст населення

• як ви розумієте поняття «механічний рух населення»

1. Кількість населення, його зміна в часі.

На сьогодні кількість жителів нашої планети перевищує 7,5 млрд осіб. Очікується, що у 2030 р. вона зросте до 9,7 млрд, а у 2050 р. — до 11,2 млрд людей. Проте в далекому минулому кількість населення Землі була незначною і збільшувалася повільно. На початку нашої ери загальна кількість людства не перевищувала 250 млн осіб, що менше за кількість жителів сучасних США.

За наступну тисячу років населення світу збільшилося лише на кілька десятків мільйонів жителів. Його зростанню перешкоджали нелегкі умови життя більшості людей, відсталість медицини, епідемії, численні війни, які часто супроводжувалися голодом.

Зростання кількості населення прискорилося у XVIII—XIX ст. У 1820 р. на Землі вже проживало 1 млрд людей, а в 1927 р. — 2 млрд.

Особливо швидко населення світу почало зростати в другій половині XX ст. Цьому сприяли такі чинники:

• розвиток економіки;

• покращення умов життя та якості харчування;

• підвищення якості медичного обслуговування (зокрема, зменшилася кількість епідемій);

• скорочення тривалості робочого дня (праця людей завдяки механізації стала легшою та безпечнішою).

Усе це позитивно вплинуло на здоров'я людей, знизилися показники смертності й підвищилася тривалість життя. Як наслідок, людство увійшло в стадію демографічного вибуху — швидкого зростання населення окремих країн і світу загалом у результаті значного перевищення народжуваності над смертністю. Так, населення Землі в 1950-х рр. щороку зростало в середньому на 53 млн осіб. У 1960-х рр. цей показник складав уже 66 млн, у 1970-х рр. — 70 млн, у 1980-х рр. — 86 млн і в 1990-х рр. — понад 90 млн осіб.

Сучасне населення світу нерівномірно розподілене за географічними регіонами. За оцінками ООН, на середину 2017 р. близько 60% населення світу проживало в Азії, 17 % — в Африці, 10 % — у Європі, 9% — у Центральній та Південній Америці, 4,8% — у Північній Америці, 0,5% — в Австралії та Океанії.

Таблиця

ДИНАМІКА КІЛЬКОСТІ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНІВ СВІТУ

Регіон

Кількість населення, млн осіб

1950 р.

1990 р.

2015 р.

2017 р.

Європа

547

721

738

742

Азія

1403

3178

4393

4504

Північна Америка

172

283

358

361

Центральна і Південна Америка

167

442

634

646

Африка

227

638

1186

1256

Австралія та Океанія

19

26

39

41

1) Проаналізуйте зміни, які відбулися в кількості населення регіонів світу.

2) Укажіть регіон, кількість населення якого з 1950 до 2017 р. зросла: а) найбільше; б) найменше.

2. Закономірності світового демографічного процесу. Демографічний перехід, його фази.

Зміна кількості населення у світі та окремих регіонах і країнах — результат двох процесів: природного й механічного рухів (міграції) населення. Ви вже знаєте, що основні показники природного руху — це народжуваність, смертність і природний приріст. У світі спостерігається послідовне зниження цих показників, яке пов'язане із соціально-економічним розвитком світу, тобто відбувається демографічний перехід (мал. 1).

Мал. 1. Демографічний перехід (за Т. Руновою).

1) Поясніть чинники високої народжуваності та смертності в I фазі демографічного переходу.

2) Як ви вважаєте, коли в Україні відбувався демографічний вибух? Поясніть свою відповідь.

3) Чому сьогодні у фазі демографічного вибуху перебуває більша частина країн Африки?

В історії людства виділено чотири фази демографічного переходу:

I фаза — високі коефіцієнти народжуваності й смертності, малий коефіцієнт природного приросту;

II фаза — швидке зниження коефіцієнта смертності за умови збереження високого коефіцієнта народжуваності, що веде до стрімкого зростання кількості населення (фаза демографічного вибуху);

III фаза — повільне падіння коефіцієнта смертності й швидке — народжуваності; зменшення коефіцієнта природного приросту.

IV фаза — подальше зближення коефіцієнтів народжуваності й смертності; дуже повільне зростання кількості населення або навіть його скорочення.

IV фаза демографічного переходу, яка часто характеризується демографічною кризою, спостерігається в країнах Європи, Північної Америки, Японії (тобто у високорозвинених і постсоціалістичних країнах). Насамперед це пов'язано з низькою народжуваністю.

Чинники, що впливають на зниження народжуваності:

• розвиток медицини, що надає можливість контролювати кількість народжень;

• підвищення середнього віку наречених (у країнах Західної Європи шлюб здебільшого укладають у 30—35 років);

• збільшення частки міського населення (у містах народжуваність нижча, оскільки втрачаються традиції багатодітних сімей);

• пенсійне забезпечення (це дає змогу людям старшого віку жити без підтримки дітей, у багатьох країнах Сходу зберігається традиція, що молодший син залишається жити з батьками);

• зміна ролі жінки в сім'ї та суспільстві (жінки мають рівні права із чоловіками та можуть бути фінансово незалежними; залучаються до активної економічної і суспільної діяльності);

• підвищення рівня освіти (у жінок із вищою освітою кількість дітей, як правило, менша, що пов'язано з необхідністю кілька років навчатися, а потім реалізувати себе у професійній діяльності);

• прагнення батьків дати все необхідне дитині, що призводить до збільшення витрат і намагання зменшити кількість дітей;

• поступове старіння населення (процес збільшення середнього віку жителів країни);

• зменшення кількості шлюбів;

• поява суспільних течій, наприклад чайлдфрі, які заявляють про свідоме небажання мати дітей.

У постсоціалістичних країнах на зниження рівня народжуваності також вплинули реформи 1990-х рр., які на деякий час суттєво знизили рівень життя, що позначилося на народжуваності.

3. Демографічна політика в країнах із різним типом відтворення.

На сьогодні в країнах світу виділяють два основні типи відтворення населення. Перший тип характеризується низькими коефіцієнтами народжуваності, смертності й природного приросту, причому останній може бути й від'ємним. При цьому спостерігається старіння населення. Перший тип характерний для країн і регіонів, які перебувають у III і IV фазах демографічного переходу (Європа, Північна Америка, Австралія, частина країн Східної Азії). Так, держави Західної Європи в середньому мають природний приріст населення в 10—20 разів менше, ніж країни Африки, наприклад: Франція — 3,7 ‰, Норвегія — 3,5‰, Велика Британія — 3,1 ‰, Іспанія — 0,8 ‰. У деяких країн цей показник навіть від'ємний: Італія — - 1,5 ‰, Греція — - 1,6 ‰, Німеччина — - 2,6 ‰. Проте найбільш складною демографічна ситуація є в більшості постсоціалістичних країн Європи, де відбувається депопуляція — систематичне зменшення абсолютної кількості населення країни, переважно внаслідок перевищення смертності над народжуваністю. Найбільший від'ємний приріст населення впродовж декількох років спостерігається в Латвії, Литві, Болгарії, Сербії — від -8 до -4,5 ‰ відповідно. До цієї групи наближається й Україна.

Для другого типу відтворення населення характерними є коефіцієнт смертності, який поступово знижується, високі показники народжуваності та природного приросту. Такий тип відтворення населення зберігається в країнах Африки, більшості країн Азії та значній частині країн Центральної і Південної Америки.

Безперечним лідером за природним приростом серед регіонів є Африка (25 ‰), а серед країн — п'ять держав цього континенту, які належать до країн, що розвиваються, із підгрупи найменш розвинених (Ангола, Замбія, Малі, Нігер та Уганда). У 2018 р. народжуваність у цих країнах склала від 38 до 44 ‰.

Цілком зрозумілою є та обставина, що швидке зростання кількості населення ставить перед державами низку проблем: продовольчу, житлову, освітню тощо. Проте й повільне його зростання або скорочення теж загрожує майбутньому добробуту людей похилого віку та викликає проблему забезпечення економіки трудовими ресурсами. Намагаючись уникнути загострення цих проблем, влада багатьох держав проводить демографічну політику — систему державних заходів (економічних, адміністративних, пропагандистських), спрямованих на регулювання демографічних процесів. У країнах, які перебувають у IV фазі демографічного переходу (перший тип відтворення населення), вона спрямована на підвищення народжуваності.

У країнах, що перебувають у фазі демографічного вибуху (другий тип відтворення населення), демографічна політика має на меті зниження народжуваності (це вдалося зробити, наприклад, у Китаї, менш успішна вона в Індії). У країнах Африки демографічна політика здебільшого передбачає поширення протизаплідних засобів, санітарну освіту, пропаганду, консультації з питань планування сім'ї.

4. Статева структура населення.

Однією з найважливіших характеристик населення є його статевий склад. У світі чоловіків налічується на 80 млн більше, ніж жінок, тобто на 100 жінок припадає 101 чоловік. Хоча майже в 140 країнах світу жінок більше, ніж чоловіків, за кілька останніх десятиліть кількісна перевага чоловіків дещо зросла. У першу чергу це досягається за рахунок Азії, особливо Китаю, Індії, мусульманських держав. Так, у Саудівській Аравії на 100 жінок припадає 119 чоловіків, в Індії — 108, у Китаї та Пакистані — 106, у Малайзії та Ірані — 103. Зазначимо, що в Китаї перевищення кількості чоловіків значною мірою обумовлене демографічною політикою (мал. 2).

Мал. 2. Представники населення Риги (Латвія) (а); представники населення Дубая (ОАЕ) (б). у статевій структурі населення світу чітко виділяються два полюси. Перший — пост-соціалістичні країни Європи, де найбільше перевищення кількості жінок. Другий — багаті мусульманські нафтодобувні держави, де значно більше чоловіків.

У всіх країнах Північної Америки та Європи (крім Ісландії) кількість жінок більша за кількість чоловіків. Так, у Великій Британії на 100 жінок припадає 99 чоловіків, в Іспанії — 98, у США, Німеччині та Чехії — 97, у Франції — 96, у Португалії — 95, у Польщі — 94, в Італії — 93, в Угорщині — 91, у Білорусі — 87, у Латвії та Литві — 85.

Основна причина перевищення кількості жінок у світі — більш висока смертність серед чоловіків.

5. Вікова структура населення. Демографічне старіння населення.

Вікова структура — важлива характеристика населення. Її аналіз дає змогу передбачити кількість трудових ресурсів та економічно неактивного населення, необхідність у дошкільних дитячих закладах і закладах освіти тощо. Цей показник залежить від народжуваності, смертності та тривалості життя. Якщо йдеться про конкретний регіон або країну, то до цих чинників додається вплив історичних подій (передусім пов'язаних із воєнними діями), демографічної політики та міграції. У свою чергу, від вікового складу залежить низка демографічних показників, що стосуються природного руху населення. Так, із підвищенням частки населення старшої вікової групи зменшується народжуваність, а смертність збільшується.

Ви вже знаєте, що у віковому складі населення виділяють три основні вікові групи: молодший вік — діти від народження до 14 років, середній вік — від 15 до 59 років і старший вік — понад 60 років (у міжнародній статистиці також використовується показник 65 років і старше). Цей розподіл є основою для оцінювання демографічної молодості, зрілості або старості суспільства. Якщо населення світу загалом майже зріле (середній вік становить 29,6 року), то окремі регіони вражають молодістю (у першу чергу це Африка; наприклад, середній вік у Нігері — 15 років, в Уганді — 16 років). Інші країни характеризуються зрілістю та наближаються до старості, насамперед це країни Європи та Японія (наприклад, середній вік населення Японії — 47 років, Німеччини — 46 років, а у 2050 р. очікується 53 та 50 років відповідно).

Серед регіонів існують два полюси щодо показників вікового складу населення — це Європа та Африка. У Європі молодша вікова група в середньому становить 16 %, а старша — 23 %; в Африці — 38 та 6 % відповідно. Різниця в середній віковій групі не така значна — 61 проти 54 %.

У країнах Європи та Японії найбільшими темпами відбувається демографічне старіння, під яким розуміють збільшення частки населення старшої вікової групи. Чинником цього процесу є не тільки зниження народжуваності, але й збільшення тривалості життя.

Найближчі до показників Європи — Північна Америка та Австралія (молодша вікова група 19 % — середня вікова група 61 % — старша вікова група 20%), але в цих регіонах населення більш молоде. Проміжне положення належить Центральній і Південній Америці (28 % — 61% — 11%) та Азії (27% — 63 % — 10%) (мал. 3).

Мал. 3. Віковий склад населення світу.

1) У чому полягають відмінності між країнами Європи й Африки у віковому складі населення?

2) Чим можна пояснити, що понад чверть населення світу належить до молодшої вікової групи?

6. Характеристика демографічної ситуації в країнах за статево-віковими пірамідами.

Ви вже знаєте, що наочне уявлення про статево-вікову структуру населення країни можна отримати на підставі аналізу статево-вікових пірамід (мал. 4, 5). Кожній із фаз демографічного переходу відповідає певний їх вид (мал. 6).

Мал. 4. Розподіл населення світу за віком і статтю (2016 р.).

Мал. 5. Статево-вікові піраміди різних країн.

• Охарактеризуйте населення країн за наведеними статево-віковими пірамідами. Укажіть форму піраміди (якщо вона добре виражена), співвідношення між частинами (окремими групами населення) за віком, статтю. Також зазначте тип відтворення населення цих країн.

Мал. 6. Узагальнені статево-вікові піраміди, характерні для різних фаз демографічного переходу.

1) Чим пояснюється форма статево-вікової піраміди, яка відповідає I фазі демографічного переходу?

2) Розкажіть про демографічну ситуацію країни, яка має статево-вікову піраміду, що відповідає IV фазі демографічного переходу. Як ця піраміда може змінитися із часом? Накресліть її та поясніть.

7. Шлюбно-сімейна структура населення.

Шлюбний склад населення — це розподіл людей залежно від сімейного стану. Суспільство поділяється на осіб, які перебувають або не перебувають у шлюбі (неодружені й незаміжні, розлучені, овдовілі). Останнім часом через різке зростання питомої ваги позашлюбних народжень підвищилася кількість незареєстрованих шлюбів. Особливо це характерно для країн Європи. Так, у Швеції майже половина дітей народжується поза шлюбом, в Україні — кожна дев'ята дитина. Частина країн зберігає традиції міцних офіційних шлюбів, наприклад, мусульманські держави (але в них і деяких інших країнах поширене багатоженство — полігінія).

Ще одна характерна риса сучасності — збільшення віку одруження.

Велику увагу демографія приділяє вивченню сімейного складу населення. На сучасному етапі у світі не існує єдиного підходу до виділення сім'ї. В Україні поширене поняття, що сім'я — це побудована на єдиній загальнопобутовій діяльності спільність людей, яка поєднана шлюбними зв'язками. У деяких країнах сім'ю розглядають як чоловіка й жінку (або одного з подружжя) із дітьми або без дітей. Усі сім'ї, зокрема, поділяють:

• за шлюбним станом: на повні (зі шлюбною парою) і неповні (мати або батько з дітьми);

• за структурою сім'ї: прості (нуклеарні) сім'ї, що складаються з однієї шлюбної пари з дітьми; складні — сім'ї, до складу яких, крім подружжя з дітьми, належать інші родичі.

Головне

Зміна кількості населення у світі та в окремих регіонах і країнах — результат двох процесів: природного й механічного рухів (міграції) населення.

• Демографічний перехід — це послідовне зниження показників народжуваності, смертності та природного приросту, яке пов'язане із соціально-економічним розвитком світу.

• Загалом в історії людства виділено чотири фази демографічного переходу.

• На сьогодні в країнах світу виділяють два основні типи відтворення населення.

• Демографічна політика — це система державних заходів, спрямованих на регулювання демографічних процесів.

• Важливими характеристиками населення є його статево-вікова та шлюбно-сімейна структура.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Як змінювалася кількість населення Землі протягом останніх століть? 2. Поясніть поняття «демографічний перехід» і «демографічна політика». 3. Якими є особливості статевого складу населення світу та окремих регіонів? 4. Що характерно для вікового складу населення світу? 5. Чим пояснюється швидке зростання кількості населення світу у XX ст.? 6. Доведіть, що вікова структура населення конкретної країни залежить не тільки від природного руху населення та тривалості життя, але й від історичних подій (насамперед пов'язаних із воєнними діями), демографічної політики й міграції. 7. Що відображає шлюбно-сімейна структура населення?

Поміркуйте

1. Яке практичне значення мають знання про статевий та віковий склад населення?

2. Сучасний демографічний вибух почався в 1950—1960-х рр. і триває до сьогодні. Розкажіть про перебіг демографічного вибуху в різних регіонах, країнах.

Працюємо самостійно

Дізнайтеся у близьких про історію вашої родини. Підготуйте повідомлення про наслідки історичних подій XX ст. Для ваших родичів і їхніх сімей, що жили в ті часи.