Географія. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Довгань
§ 41. Особливості економіки країн Африки
Пригадайте
- типи країн Африки за рівнем економічного розвитку, їхні ознаки
- що характерне для дрібнотоварного (споживчого) господарства
1. Первинний сектор економіки.
У сільському господарстві зайнято майже половина працюючого населення, проте через низьку агротехнічну культуру більшість африканських країн не можуть забезпечити себе власним продовольством.
У загальному обсязі виробництва сільськогосподарської продукції регіону явно переважає рослинництво. Саме воно в багатьох країнах Африки є мало не єдиною експортною сферою економіки. Сільськогосподарські культури можна поділити на дві групи: споживчі та експортні.
До першої групи входять просо, сорго, ямс, маніок, таро, пшениця, ячмінь, батат, кукурудза, рис (мал. 1). До другої — какао, кава, чай, бавовник, цитрусові, цукрова тростина. Деякі культури мають як споживче, так і експортне значення, наприклад банани, арахіс, фініки.
Мал. 1 Батат (а), ямс (б), маніок (в).
Для низки країн характерний монокультурний характер їхнього виробництва, тобто спеціалізація на експорті однієї-двох культур.
У багатьох країнах вирощують олійні культури: арахіс, олійну пальму. У Західній Африці близько половини зборів арахісу припадає на Нігерію і Сенегал.
У країнах Північної Африки, а також у ПАР вирощується багато цитрусових — апельсинів, мандаринів, лимонів, грейпфрутів. Значна їх частина призначається для експорту.
У східній частині Африки (у тому числі Єгипті й Судані) значні площі зайняті під бавовник. Єгипетський бавовник вважається одним із найбільш високоякісних у світі.
Тваринництво майже скрізь має екстенсивний характер і використовує природні пасовища (виняток — ПАР, окремі господарства Зімбабве і Кенії). Провідну роль воно відіграє в тих районах Африки, де умови для розвитку землеробства є складними, наприклад у напівпустелях. Однак і там воно малопродуктивне. Провідне значення має вирощування кіз, подекуди великої рогатої худоби, у тому числі зебу, овець, верблюдів, свиней.
Низький рівень агротехніки посилює залежність сільського господарства Африки від стихійних лих, серед яких опустелювання й посухи. Інша причина періодичних неврожаїв — громадянські війни та загострення збройних конфліктів, які для Африки є дуже характерними.
Розвивається лісова промисловість. Країни Африки є значними постачальниками деревини на світовий ринок. Її промисловою заготівлею здебільшого займаються іноземні або мішані компанії. Найбільше продукції дають прибережні країни Західної та Центральної Африки — Кот д’Івуар, Камерун, Габон, ДР Конго.
Провідне місце в господарстві Африки належить гірничодобувній промисловості. Для її географії характерні великі диспропорції. На частку тільки двох найбільших виробників мінеральної сировини (Нігерії і ПАР) припадає більше третини загальної вартості продукції.
Найбільшими нафтодобувними країнами регіону є Нігерія, Алжир, Єгипет, Лівія, Екваторіальна Гвінея. За видобутком природного газу виділяються Алжир, Нігерія і Єгипет.
Країни Африки виробляють значну частину урану. Майже 2/3 сировини видобувається в ПАР (частково з відвалів золотих копалень), Нігері, Намібії.
Лідерами з видобутку залізних руд є країни Західної Африки (Ліберія, Мавританія), а також ПАР (перше місце в регіоні) і Зімбабве. ПАР — лідер із видобутку марганцевої руди.
Африка відіграє велику роль у світовому видобутку руд кольорових металів. За вмістом металу в руді африканські родовища є одними з кращих у світі. Їхня цінність викликана і поєднанням в одному родовищі декількох металів, наприклад міді та кобальту.
Родовища міді зосереджені в районі «мідного поясу», а також у ПАР і Намібії. На базі видобутку мідних руд та їх переробки в Замбії і ДР Конго сформувалися гірничопромислові центри.
У Гвінеї розробляють великі родовища бокситів. На цю країну припадає до 10 % світового видобутку. Боксити також видобувають у Гані, Сьєрра-Леоне та Камеруні. У Марокко, Тунісі, Сенегалі видобувають фосфорити, значна частина яких вивозиться. Особливе значення для окремих країн Африки має видобуток алмазів і золота.
2. Вторинний сектор економіки. Особливості розміщення промислових центрів у регіоні.
Переважна частина обробних виробництв орієнтуються на внутрішній ринок. Більше третини зайнятих у них працює на підприємствах текстильної, швейної та харчової промисловості. У текстильній промисловості провідна роль належить бавовняній. У харчовій промисловості провідне значення має виробництво рослинних олій, найбільше промислових центрів у Тунісі, Судані, Єгипті, Сенегалі, Малі. Цукрова промисловість — Маврикій, Єгипет, Марокко, Кенія, переробка какао-бобів — Гана, Кот-д’Івуар, Камерун, Нігерія, борошномельне виробництво — країни Північної Африки.
Більшість електроенергії в регіоні виробляють ГЕС і ТЕС (країни Північної Африки та ПАР). Особливо велика частка ГЕС в Уганді, ДР Конго, Гані, Замбії. У регіоні є кілька великих ГЕС, у тому числі на річці Замбезі в Мозамбіку, на річці Конго в ДР Конго, на річці Вольта в Гані. ТЕС потужністю понад 1000 МВт є в ПАР і Зімбабве. У ПАР працює АЕС потужністю 1880 МВт.
Чорна металургія Африки переважно представлена передільними підприємствами. Центри із заводами повного циклу є в ПАР, Нігерії, Єгипті, Алжирі (мал. 2), Зімбабве.
Мал. 2. Металургійний завод Qatari Steel в регіоні Джіджель (Алжир) використовує сучасні технології прямого відновлення заліза. Це сумісне підприємство алжирського державного фонду та катарської металургійної компанії.
Одним із найбільш розвинених виробництв є кольорова металургія, що базується на найбагатших сировинних ресурсах. У виробництві міді провідна роль належить Замбії, ДР Конго та ПАР (мал. 3). Якщо мідеплавильна промисловість ПАР працює на внутрішній ринок, то продукція інших країн майже повністю експортується.
В останні роки побудовані підприємства нафтопереробної і хімічної промисловості. На них переважно виробляють дизельне паливо, бензин, гас, у більшості країн відсутнє виробництво мастил. Найзначніші обсяги виготовлення мають ПАР, Нігерія, Єгипет, Марокко.
Виробництво мінеральних добрив розвивається майже в усіх країнах Північної Африки, а також ПАР, Сенегалі, Нігерії, Зімбабве, Замбії, Мадагаскарі. Промисловість органічного синтезу і гумотехнічна промисловість набули розвитку в нафтодобувних країнах, особливо в Північній Африці та Нігерії.
Машинобудування в Африці розвинене в ПАР (переважно виробництво транспортного й гірського устаткування, військової техніки), окремі виробництва представлені в Єгипті. Нескладне обладнання, сільськогосподарську та побутову техніку, транспортні засоби випускають заводи в Алжирі, Тунісі, Марокко, Нігерії (мал. 3).
Мал. 3. Економіка Африки. Особливості розміщення промислових центрів в Африці зумовлено колоніальним минулим регіону. Більшість промислових центрів виникли як місця перевалки, обробки й транспортування сировини із внутрішніх частин колишніх колоніальних володінь до країн-метрополій.
Основні промислові центри регіону розташовані в країнах Північної Африки, Нігерії та ПАР. Здебільшого це великі міста, портові міста та міста поблизу родовищ корисних копалин.
3. Третинний сектор економіки.
Формування ринку послуг в Африці пов’язують з останніми десятиліттями минулого століття. Із цього часу їхня частка у ВВП регіону зросла до 58 %. Водночас у регіоні зберігаються проблеми, пов’язані з нерозвиненою транспортною та фінансовою інфраструктурою, політичною нестабільністю, корупцією, складною демографічною ситуацією.
Серед субрегіонів за часткою сфери послуг у ВВП виділяються Південна і Північна Африка. Лідером серед окремих країн є ПАР. Характерна риса місцевої сфери послуг — наявність розвиненого фінансового ринку з чітким і надійним банківським та страховим обслуговуванням.
У більшості інших країн сектор перебуває на початковому етапі розвитку. Значно активніше розвивається туризм. Найуспішніша в Північній Африці за розвитком туризму країна — Єгипет. Серед інших країн субрегіону найбільш популярними є Марокко, Туніс.
На частку Південної та Східної Африки припадає понад 35 % прибуттів туристів у регіон. Найбільше значення для економіки туризм має в острівних державах (Сейшельські та Коморські Острови, Маврикій), а також у Танзанії, Намібії, Кенії, Ботсвані та Замбії. Провідною «туристичною державою» є ПАР.
Транспортна система в багатьох країн регіону ще є відсталою. Залізнична мережа зберегла спадщину колоніального періоду, коли основним її завданням було забезпечення вивезення сировини й напівфабрикатів із глибинних районів до узбережжя материка. Тому багато залізниць не мають взаємного сполучення. Вони є переважно одноколійними. Міждержавну роль відіграють залізниці Південної Африки, особливо трансконтинентальна з Танзанії в Анголу (Дар-ес-Салам—Лобіту).
Поступово розвивається автомобільний транспорт. Найбільше значення мають Трансафриканська Магрибська автомагістраль, яка зв’язує країни Північної Африки від Рабата (Марокко) до Каїра (Єгипет), Транссахарська (Алжир (Алжир) — Лагос (Нігерія)), Транссахельська (Дакар (Сенегал)— Нджамена (Чад)) (мал. 2)
Зростає мережа трубопроводів, особливо в Північній Африці. Уже працює підводний газопровід, який сполучив Африку з Південною Європою.
Значна частина країн регіону мають вихід до океану, і їхні зовнішні зв’язки здійснюються через морські порти. Найбільшими з них є Касабланка, Дакар, Кейптаун, Дурбан, Порт-Саїд та Александрія. Більшу частину вантажів перевозять іноземні судна.
У багатьох країнах важливу роль відіграє авіація. Найбільші аеропорти розташовані в містах Йоганнесбург, Каїр, Касабланка, Дакар, Лагос, Момбас, Дар-ес-Салам.
Загалом найбільш розвинені сучасні транспортні системи мають ПАР, Єгипет, Танзанія, Мозамбік, Марокко, Маврикій.
4. Нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Африки. Особливості їхньої участі в МПП.
Найвищий рівень економічного розвитку має субрегіон Південна Африка з найбільш розвиненою країною материка — ПАР. Тут сприятливі природні умови для життя й господарської діяльності людини, значні запаси мінеральних ресурсів, значна питома вага освічених нащадків переселенців із Європи. Це створює підґрунтя для розвитку багатопрофільної промисловості, сільського господарства, сфери послуг.
Північна Африка — другий за рівнем економічного розвитку субрегіон. Міжнародна спеціалізація субрегіону пов’язана з видобуванням нафти, природного газу, фосфоритів, руд металів та їх переробкою, вирощуванням субтропічних культур. Вигідне ЕГП субрегіону щодо Європи забезпечує умови для розвитку міжнародного туризму. За економічними показниками першість належить Єгипту.
Західна Африка також має вигідне географічне положення й багаті запаси природних ресурсів. Субрегіон спеціалізується на видобуванні та первинній переробці мінеральної сировини: нафти, природного газу, руд металів, лісовому господарстві, вирощуванні какао-бобів, кави, олійної пальми. Найпотужнішою державою цієї частини Африки є Нігерія.
Східна Африка має переважно сприятливі природні умови, значні записи корисних копалин. У субрегіоні є значний потенціал для власного розвитку, що пов’язано дослідженням та освоєнням мінеральних ресурсів і туризмом. Розвитку економіки перешкоджають політичні суперечки, військові конфлікти й тероризм. Порівняно економічно успішною та стабільною країною в субрегіоні є Кенія.
Центральна Африка відрізняється найнижчим рівнем економічного розвитку. Саме тут розташовані найбідніші країни материка й світу — Чад, ЦАР. Вони спеціалізуються переважно на видобутку мінеральної сировини та лісозаготівлі. Регіональне першість за економічним розвитком має Демократична Республіка Конго.
5. Зв'язки України з країнами Африки.
Для України країни Африки є дуже перспективним напрямком розвитку міждержавних зв’язків. Це зумовлюється значними запасами мінеральних ресурсів на континенті, зокрема нафти й природного газу, у постачанні яких зацікавлена Україна. Традиційними африканськими товарами є банани, кава, какао-боби, арахіс. У свою чергу, країни Африки є покупцями українських продуктів харчування, сільськогосподарської продукції, зокрема пшениці, необхідність у якій зростає одночасно зі зростанням кількості населення і його купівельної спроможності.
Блокування Росією українських портів, через які здійснювався експорт українського зерна, спричинив зростання цін на продукти харчування та поставив перед загрозою голоду ряд африканських країн. За ініціативи Туреччини та ООН були підписано так звані Стамбульські зернові угоди, які дали можливість безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з портів України.
Головне
• У загальному обсязі виробництва сільськогосподарської продукції регіону переважає рослинництво.
• Провідне місце в промисловості Африки належить гірничодобувній промисловості. За видобутком низки найважливіших корисних копалин регіон посідає одне з перших місць у світі.
• Переробна промисловість на континенті розвинена слабо, лідерами є текстильна (бавовняна), швейна та харчова. Більшість промислових підприємств будувалася за фінансової та інженерної підтримки іноземних спеціалістів.
• Основна продукція, що визначає місце країн регіону в міжнародному поділі праці, — мінеральна та сільськогосподарська сировина.
• Серед субрегіонів за обсягом ВВП та часткою сфери послуг у структурі економіки виділяються Південна й Північна Африка.
Запитання та завдання для самоперевірки
1. Назвіть загальні особливості структури господарства Африки. 2. Які особливості має рослинництво Африки? 3. Що гальмує розвиток тваринництва в ряді районів Африки? 4. Охарактеризуйте добувну промисловість регіону. 5. Які обробні виробництва найбільш поширені в Африці? Чому? 6. Які регіони Африки розвинені краще? Чому? 7. Чим вирізняється транспортна система Африки?
Поміркуйте
1. Які можливі шляхи вирішення проблем знеліснення та опустелювання в окремих регіонах та країнах Африки?
2. Яке значення має гуманітарна допомога міжнародних організацій і світової громадськості африканським країнам?
Набуваємо практичних навичок
Уявіть, що компанія хоче відкрити завод із виробництва велосипедів. Три африканські країни — Єгипет, Сьєрра-Леоне й Ботсвана — пропонують свою територію для будівництва підприємства. Яку із цих країн ви б порадили обрати для підприємницької діяльності? Чому?
Практична робота 7
Позначення на контурній карті Африки основних районів видобування нафти, залізних, мідних та алюмінієвих руд, центів їх переробки (збагачення), основних транспортних магістралей та портів експортування.
Географічні дослідження
Роль України у продовольчому забезпеченні країн Африки
