Трудове навчання (обслуговуючі види праці). 7 клас. Денисенко

§ 52. Господарське значення та основи агротехніки вирощування зернових культур

У сільському господарстві нашої країни вирощується понад 80 видів польових культур, які різняться призначенням. використанням, ботанічними і біологічними ознаками та способами вирощування.

Пшениця — основна і найбільш поширена зернова культура. За площею посіву і валовим збором зерна займає перше місце у світі серед сільськогосподарських культур. Вона є основною продовольчою культурою. Її зерно найбільше відповідає вимогам харчування, порівняно з іншими злаками. У зерні м'якої пшениці залежно від сорту й умов вирощування вміст білка становить від 9,6 до 25,2 %, крохмалю — 48,6...73,4 %, жиру— 1,42...3,20 %.

Зерно пшениці переробляють на борошно, крохмаль, спирт тощо. З пшеничного борошна випікають різні сорти хліба та кондитерські вироби, виготовляють макаронні вироби, манну крупу.

У висівках пшеничного борошна багато протеїну, вони є цінним концентрованим кормом для тварин. Певну кормову цінність мають солома і полова пшениці. Озиму пшеницю використовують і в зеленому конвеєрі на силос і сіно.

У виробництві поширені озимі та ярі форми пшениці. У районах з відносно теплою зимою вирощують озиму пшеницю, а в районах з холодними і малосніжними зимами — яру.

Основними регіонами держави, де вирощують озиму пшеницю, є степова і лісостепова зони, в яких зосереджено 85 % її посівів.

Озима пшениця — високоврожайна хлібна культура. В Україні є райони. де збирають по 40.. 45 ц/га. а в окремих господарствах — по 60...70 ц/га озимої пшениці.

Найпоширенішими в Україні сортами озимої пшениці є: Миронівська 808, Безоста 1, Іллічівка, Одеська 51, Поліська 70, Прибій, Дніпровська 775, Охтирчанка, Киянка, Одеська напівкарликова, Південна зоря.

Озиму пшеницю найкраще сіяти після ранніх парів або після кукурудзи, яку рано збирають на силос. Грунт орють, культивують, вносять добрива (органічні та мінеральні).

Посіви озимої пшениці на зайнятих парах і після непарових попередників у посушливі роки коткують, одночасно боронуючи легкими боронами.

Якщо до появи сходів утворюється щільна кірка, посіви боронують. Боронують їх також після дощу і тоді, коли під час підготовки ґрунту утворились великі брили.

Одним із важливих способів догляду за посівами є обприскування отрутохімікатами для боротьби зі шкідниками, бур'янами та хворобами.

До збору врожаю озимої пшениці приступають у період воскової стиглості зерна. Збирати пшеницю краще прямим комбайнуванням.

Жито — одна з основних зернових культур нашої країни. Його використовують як цінну продовольчу і кормову культуру. Хлібопекарські якості житнього борошна високі, але нижчі від пшеничного, оскільки в житньому зерні менше білка і більша розтяжність клейковини. Зерно жита містить вуглеводів більше, ніж зерно пшениці. Значна харчова цінність житнього хліба пояснюється також вмістом вітамінів А і В та великою калорійністю.

У тваринництві використовують борошно, висівки та солому жита. Велику цінність має зелена маса жита, яке висівають у зеленому конвеєрі на силос і сіно.

Жито швидко росте, інтенсивно кущиться (завдяки цьому добре пригнічує бур'яни), рано звільняє поле.

У зоні Полісся кращими попередниками для озимого жита є люпиновий пар, конюшина, рання картопля, під яку вносили гній, люпин на зелений корм та силос, вико-вівсяна суміш, горох.

У західних районах України, на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся жито висівають переважно після люпину різного способу використання і після кукурудзи на силос, а в Закарпатті — після кукурудзи на силос, гороху і багаторічних грав. В умовах Лісостепу кращими попередниками для жита є багаторічні трави, кукурудза на зелений корм, торох, чина, викосуміш на зелений корм і сіно, а в степових районах України — просапні та зернобобові.

Озиме жито на зелений корм, сіно і силос у всіх зонах здебільшого висівають на паровому полі. При своєчасному збиранні жито на зелений корм є доброю парозаймальною культурою.

Обробіток ґрунту під озиме жито проводять по-різному, залежно від парозаймальних культур, як і під озиму пшеницю.

Жито добре реагує на внесення гною; на Поліссі його вносять по 25...30 т/га, а в Лісостепу — 15...20 т/га.

На піщаних ґрунтах Полісся дуже добре на врожайність жита впливає люпиновий пар, який збагачує ґрунт на азот і поліпшує його водно-фізичні властивості.

На важких глинистих ґрунтах жито висівають на глибину 3 см, на середньосуглинкових — 4, на легких піщаних та супіщаних — 4...5 см. У сухий ґрунт насіння слід загортати глибше на 1...1,5 см.

Озиме жито краще перезимовує, якщо до зими добре розкущиться.

Догляд за посівами жита такий самий, як і за озимою пшеницею.

Збирають урожай жита роздільним способом наприкінці фази воскової стиглості зерна в стислі строки.

Ячмінь займає важливе місце в посівах зернових культур України. Це надзвичайно цінна кормова культура та сировина для харчової промисловості. З ячменю виготовляють крупу, муку. Ячмінь є основною сировиною для виготовлення пива, спирту. У тваринництві ячмінь використовують як основну кормову культуру.

Сіють ячмінь після просапних культур — кукурудзи, соняшнику, зернобобових, а також після озимого жита і пшениці, зібраних на зелений корм.

Оскільки озимий ячмінь висівають здебільшого після удобрених просапних, то добрива під нього майже не вносять. Проте добрива, внесені у рядки під час сівби ячменю, підвищують його зимостійкість і врожайність.

Зимостійкість ячменю та його врожайність значною мірою залежать від строків сівби. Оптимальні строки сівби озимого ячменю в різних ґрунтово-кліматичних районах неоднакові. В умовах Закарпаття озимий ячмінь краще сіяти відразу після висівання озимого жита і пшениці. У Львівській області найкращим строком сівби озимого ячменю є перша декада жовтня, у Чернівецькій — третя декада вересня. Для Кримської області найкращий строк висівання ячменю з 15 вересня до 5 жовтня.

Сіють ячмінь звичайним рядковим, вузькорядним або перехресним способом. Глибину загортання насіння встановлюють залежно від вологості ґрунту під час сівби. В умовах достатнього зволоження його загортають на глибину 5 см, а на півдні України — 8 см. Неглибоке загортання насіння при недостатньому зволоженні може призвести до того, що сходи озимого ячменю з'являться тільки навесні і врожай буде значно нижчий, ніж ярого.

Норма висіву озимого ячменю дещо більша, ніж ярого, бо частина його сходів гине під час перезимівлі. Щоб посіви ячменю не вимерзли, взимку треба проводити снігозатримання.

Рано навесні посіви підживлюють. У міру доспівання ґрунту (коли грунт не налипає на знаряддя) навесні посіви боронують упоперек напрямку рядків важкими або середніми боронами, ротаційними мотиками.

Збирають урожай озимого ячменю роздільним способом, скошуючи у фазі воскової стиглості зерна.

Кукурудза — одна з найбільш поширених культур універсального використання. Її вирощують на зерно, силос і зелену масу.

Кукурудза має велике продовольче значення. Зерно переробляють на борошно, крупу, пластівці та інші продукти. Широко використовують кукурудзу і як технічну культуру. З її зерна виробляють крохмаль, патоку, етиловий спирт, а із зародків — олію. Усього з кукурудзи виготовляють понад 150 харчових, кормових і технічних продуктів.

Кукурудза має велике агротехнічне значення, тому що вона є добрим попередником для багатьох сільськогосподарських культур.

Кращими попередниками кукурудзи повсюди є озимі (особливо ті. які висівали по зайнятих і чорних парах, після зернобобових та картоплі). На Поліссі і в західних областях України добрими попередниками кукурудзи є люпин та льон-довгунець. У районах достатнього зволоження вирощують високі врожаї кукурудзи після цукрових буряків.

При щорічному внесенні достатньої кількості добрив кукурудзу можна вирощувати на тому самому місці кілька років підряд.

Малопридатними попередниками для кукурудзи є суданська трава, сорго, соняшник, ячмінь.

Кукурудза добре реагує на внесення добрив. Поживних речовин з ґрунту вона засвоює у 2-3 рази більше, ніж хлібні злаки. Як правило, під кукурудзу вносять органічні та мінеральні добрива.

У більшості районів кукурудзу сіють на зерно і силос, коли середньодобова температура ґрунту на глибині 8...10 см становить 10...12 °С. Висівання кукурудзи у малопрогрітий ґрунт затримує появу сходів і призводить до зрідження посівів.

Догляд за посівами кукурудзи починають з боронування. Дуже ефективним є дворазовий міжрядний обробіток (розпушування ґрунту та знищення бур'янів).

Збір кукурудзи на силос проводять силосозбиральними комбайнами, а на зерно — кукурудзозбиральними.

Гречка. У нашій країні гречка є однією з найцінніших круп’яних культур. Хоча вміст білка в зерні гречки порівняно невеликий (близько 10 %), але білок її повноцінніший, ніж зернових, а за поживністю близький до зернобобових. Гречана крупа містить добре засвоювані вуглеводи і жири, цінні для організму людини елементи мінерального живлення (залізо, кальцій, фосфор, мідь тощо), лимонну, яблучну і щавлеву кислоти, вітаміни В1, В2 та Р (рутин). Вона дуже поживна, має високі смакові якості, є дієтичним і навіть лікувальним продуктом.

Гречка — одна з основних медоносних культур. Вона є також цінною проміжною культурою. Короткий вегетаційний період гречки дає змогу вирощувати скоростиглі сорти її в післяукісних і навіть у післяжнивних посівах та зайнятих парах.

Гречку розміщують у польовій сівозміні здебільшого після цукрових буряків, озимих, які висівають по пару, зернобобових і кукурудзи на силос, а на Поліссі — після картоплі, удобрених озимих або озимих, які висівали після конюшини і люпину на зерно та силос.

Гречка має підвищену здатність засвоювати поживні речовини з важкорозчинних сполук, добре використовує післядію добрив, тому розміщують її в сівозміні після удобрених попередників. Проте внесення добрив безпосередньо під гречку також значно підвищує її врожайність.

Відразу після закінчення сівби посіви коткують і розпушують райборінками (легкі борінки, які чіпляють до сівалки). Кірку, яка утворилась на посівах до появи сходів, руйнують легкими боронами.

Зерно гречки достигає неодночасно. Щоб запобігти втратам урожаю від осипання, гречку починають збирати роздільним способом, коли 70...75 % зерна набуде нормального для даного сорту забарвлення.

Практична робота. Визначення маси насіння зернових культур

Інвентар та матеріали:

насіння пшениці, гречки, кукурудзи, лабораторні ваги.

Послідовність виконання роботи:

1. Заздалегідь підготуй насіння пшениці, гречки, кукурудзи (відлічи по 1000 насінин і висип у паперові пакетики).

2. Зваж кожен пакетик з насінням окремо.

3. Порівняй масу насіння пшениці, гречки, кукурудзи.

4. Зроби висновки. Запиши в зошит.

  • 1. Яке господарське значення пшениці?
  • 2. Назви основні агротехнічні заходи щодо вирощування жита та пшениці
  • 3. Дай коротку характеристику ячменю.
  • 4. Яке продовольче та господарське значення кукурудзи?
  • 5. Яка роль гречки у народному господарстві?