Трудове навчання (обслуговуючі види праці). 7 клас. Денисенко

Технологія вирощування плодоягідних культур. Боротьба зі шкідниками і хворобами рослин

§ 49. Технологія вирощування плодоягідних культур

Відомі такі сорти чорної смородини: Козацька, Аметист, Софіївська, Володимирська, Черешнева, Ювілейна, Загадка, Либідь. Сорти порічок: Біла фея, Мрія, Цукрова, Голландська червона.

Молоді стебла смородини та порічок розгалужуються і на третій рік плодоносять. На шостий—сьомий рік вони старіють і помітно знижують приріст та урожайність.

З другого—третього року розвитку кущі смородини і порічок обрізують: видаляють сухі, пошкоджені й недорозвинені гілки. Проріджують гілки і в кущах. Також видаляють і старі малопродуктивні скелетні гілки, а на їх місці виростають міцні однорічні пагони ( мал. 133, 134, 135).

Мал. 133. Обрізування куща чорної смородини: а — однорічного; б — дворічного; в — трирічного; г — чотирирічного

Мал. 134. Обрізування плодоносної гілки чорної смородини

Мал. 135. Обрізування загущеного куща червоної смородини (червоним відмічені гілки, які підлягають обрізуванню)

Кущі обрізують пізньої осені або ранньої весни до набубнявіння бруньок.

Листя і стебла смородини мають специфічний приємний запах. Квітки утворюють суцвіття (гроно). Квітки чорної смородини запилюються комахами; квітки порічок — самозапильні. Плід — несправжня багатонасінна ягода. За кольором ягоди смородини чорні, а порічок — червоні, золотисті, білі. Для збирання ягід з гронами чи без них використовують тару (крім оцинкованої) невеликої ємкості, на 2...6 кг.

Під час обробітку Грунту слід звернути увагу, що основна маса коренів кущів смородини та порічок розміщується на глибині від 10 до 50 см.

Ґрунт для садіння смородини орють або перекопують на глибину 25...30 см, ретельно знищують багаторічні кореневищні і коренепаросткові бур'яни.

Смородину і порічки можна садити як восени, так і навесні, коли рослини перебувають у стані спокою. Кращі результати отримують при садінні кущів до розпускання бруньок.

Найпоширеніші способи розмноження смородини і порічок живцями та відсадками (мал. 136, 137). Для розмноження заготовляють міцні однорічні здерев’янілі пагони, з яких нарізують живці завтовшки 8...10 мм і завдовжки 18...20 см. Листя на пагонах видаляють. Висаджують живці у кінці вересня — на початку жовтня у родючий, добре підготовлений ґрунт, залишаючи на поверхні одну бруньку. Перед садінням роблять канавки, в які кладуть заготовлені живці на відстані 10 см один від одного з нахилом, щоб одна брунька була вище від поверхні ґрунту. Відстань між рядами — 50 см. Канавку з живцями засипають землею, злегка втрамбовують. Верхівку живця, щоб вона не підсихала, присипають землею на 1...2 см або мульчують. Якщо заготовлені восени живці висаджуватимуться весною, то впродовж зими їх зберігають прикопаними у ґрунті або в підвалі чи погребі у вологому піску.

Мал. 136. Розмноження смородини живцями

Мал. 137. Дворядна посадка живців чорної смородини

Якщо смородину і порічки розмножують горизонтальними відсадками (мал. 138), то навесні біля кущів роблять борозенки 3...5 см, у які вкладають одно- або дворічні гілки, прикріплюючи їх дерев'яними шпильками.

Мал. 138. Розмноження смородини горизонтальними відсадками

Мал. 139. Розмноження смородини вертикальними відсадками

Коли з бруньок виростуть пагони 12...15 см, їх основи загортають вологим ґрунтом. Через 15-20 днів ґрунт ще підсипають. Коли стебла укоріняться, їх відокремлюють від материнського куща. Вкорінені однорічні пагони розрізують на окремі саджанці.

Добре розвинені рослини висаджують у ягідник, а слабші — дорощують.

Слід враховувати, що смородина більш вибаглива до вологості ґрунту і повітря, ніж порічки.

Залежно від сорту смородини та порічок вибирають площу живлення 1,5х1,25 м, для сильнорослих сортів — 2x2 м. Ямки для кущів копають перед садінням відповідно до розмірів кореневої системи саджанців. У ямки совковою лопатою вносять перегній — по 3...6 кг, який старанно перемішують із грунтом. Якщо органічних добрив немає, вносять лише мінеральні з такого розрахунку: аміачної селітри — 20...30 г, суперфосфату — 40...60 г, калійної солі — 15...25 г. Якщо є можливість вносити органічні й мінеральні добрива одночасно, дози їх зменшують наполовину і ретельно перемішують з ґрунтом. Перед садінням корені саджанців корисно вмочити у глиняну бовтанку.

Саджанець у ямку ставлять вертикально, кореневу шийку розміщують на рівні поверхні ґрунту. На легких ґрунтах її можна заглиблювати на 3...5 см. Ґрунт біля коренів ущільнюють, щоб не було порожнин. Потім роблять лунки і саджанці поливають з розрахунку відро води на 2-3 кущі. Краща для поливу та підживлення дощова та відстояна водопровідна вода, нагріта до температури середовища.

У кущів, висаджених як восени, так і весною, зрізують надземну частину, залишаючи стебельця з двома-трьома бруньками.

Ґрунт навколо посаджених рослин присипають дрібним перегноєм або тирсою.

Своєчасний та якісний обробіток міжрядь сприяє доброму росту та розвитку рослин. За вегетаційний період ґрунт навколо кущів розпушують 5-7 разів. Це забезпечує знищення бур'янів, доступ повітря до коренів, створює умови для життєдіяльності корисних мікроорганізмів. Якщо ґрунт у ягіднику після першого розпушування мульчують перегноєм чи соломою (6...8 см), то впродовж літа лише виполюють бур'яни. Восени мульчу разом з листям згрібають і спалюють у відведеному місці, що запобігає поширенню хвороб та шкідників. Видаляють також сухе листя на кущах, пошкоджені сухі гілки. Після цього вносять добрива, розпушують міжряддя й обгортають кущі. Щорічно пізно восени або на початку зими до випадання снігу при самій землі вирізують недорозвинені однорічні пагони, залишаючи два—чотири найсильніші для формування куща. З них наступного року виростуть скелетні гілки. Дворічні скелетні гілки дають перший урожай. Вирізують також гілки смородини шестирічного віку, які стають малопродуктивними.

Малина (родина розоцвітних) має багаторічні підземні стебла і корені, а надземні стебла живуть лише два роки. У перший рік життя стебла малини розростаються, але не дають плодів, а на другий рік на них розвиваються квітки й утворюються плоди — збірні кістянки (мал. 140, 141). Після плодоношення стебло відмирає. Пагони у малини виростають з бруньок, розташованих на горизонтальних коренях (мал. 142).

Мал. 140. Малина, сорт «Мальборо»

Мал. 141. Малина, сорт «Бальзам»

Мал. 142. Малина: а — схема куща; б — плодова гілочка. 1 — однорічне стебло; 2 — дворічне стебло; 3 — надземний кореневий паросток: 4 — підземний кореневий паросток; 5 — сильні кореневі паростки, що використовуються для формування куща та як садивний матеріал; 6 — підземне стебло; 7 — додаткові корені

Восени на ділянці малини садовими ножицями або гострим ножем низько, при самій землі з кожного куща вирізують усі дворічні пагони та зайві однорічні, залишаючи 8-10 найміцніших. Вирізані пагони, а також опале листя виносять з ділянки і спалюють. У міжряддях розкидають добрива, ґрунт неглибоко перекопують, щоб не пошкодити коріння, розташоване близько до поверхні.

Малину розмножують кореневими паростками як восени, так і ранньою весною. Кореневища з однорічними пагонами висаджують на глибину 25...30 см з міжряддями 1,5 м і в рядках на відстані 40...50 см.

Весною верхівки пагонів малини зрізують, тому що бруньки там слабкі і дають дрібні плоди. Найкращі бруньки містяться на середній частині пагона.

Найбільш продуктивні сорти багаторазового плодоношення (ремонтантні). Їх урожайність — 1,5...2 кг з куща. Ягоди досягають 10 г. До них належать такі: Надія, Абрикосова, Зоря вечірня, Геракл, Брянське диво, Журавлик, Жовтий гігант, Жовта і чорна десертні.

Якщо садова ділянка простора, краще вирощувати 4-5 різних сортів. Їх висаджують у середині жовтня. Під перекопування ґрунту на 1 м2 вносять 2 відра перегною і один стакан деревного попелу.

Сортооновлення слід проводити кожні 6-8 років.

Мульчування можна провести перепрілою соломою або перегноєм. Якщо звичайні сорти малини потребують кількаразового обрізування (весною — укорочення пагонів до першої добре розвиненої бруньки, влітку — вирізування стебел, що відплодоносили, восени — вирізування пошкоджених і хворих стебел), то ремонтантні сорти потребують лише одного обрізування восени, коли всю надземну частину гострим садовим ножем зрізують на пеньок 3...5 см.

Для кращого освітлення та для зручності під час догляду малину підв’язують (мал. 143).

Мал. 143. Способи підв'язування малини: а — віялом; б — шпалерою; в — до кілка

Весною, з настанням тепла, малину підживлюють розчином аміачної селітри (40 г на 10 л води на 1 м2), щоб стимулювати ріст нових пагонів, які на добре освітлених сонцем родючих ділянках зацвітуть у липні і будуть плодоносити до заморозків.

Малину споживають свіжою, заморожують, готують варення, джеми, компоти, желе, мармелад, малину з цукром, малину у власному соку тощо.

Вирощує плодоягідні культури та доглядає за ними майстер-плодоовочівник. Він повинен знати біологічні особливості плодових і ягідних культур, екологічно чисті технології їх вирощування, властивості сортового матеріалу, особливості збирання врожаю, його транспортування, зберігання і переробки. Майстер-плодоовочівник повинен додержувати правил безпечної праці і виробничої санітарії, мати добре здоров’я і любити природу.