Трудове навчання (обслуговуючі види праці). 7 клас. Денисенко

Розділ 4. Технологія вирощування рослин

Технологія вирощування кущових декоративних рослин

§ 48. Значення декоративних кущових рослин в озелененні території. Їх загальна характеристика

Як тобі відомо з 5-го класу, для озеленення міст і сіл, формування паркових насаджень використовують різноманітні вічнозелені та листопадні дерева і кущі, а також в'юнкі рослини: виноград, плющ, хміль та ін.

Зелені рослини затримують пил, гази, удвічі знижують сонячну радіацію, майже у 10 разів інтенсивність шуму.

У садах, парках, скверах, біля будівель ростуть декоративні кущі (мал. 126), які з ранньої весни і до пізньої осені дивують красою: оригінальними кронами, листям, що змінює свої кольори у різні пори року. Особливо красиві кущі в період цвітіння, який триває від кількох тижнів до місяця і більше. У період масового цвітіння кущі виділяють дуже приємний аромат.

Мал. 126. Паркові насадження

Більшість кущів мають тривалий період життя — від 25 до 100 і більше років. Вони інтенсивно розвиваються і за 2-3 роки формують крону. Найбільш поширені в Україні декоративні кущі: калина, бузок, жасмин, а також барбарис, бузина, глід, гортензія, жимолость, кизил, клематіс, магнолія, троянда, таволга та ін.

У садах і парках для озеленення присадибної території використовують як одиничні форми кущів, так і в композиційних групах. Композиційні групи створюють частіше з кущів одного виду або сорту, щоб у період масового цвітіння досягти найбільшого декоративного ефекту.

Якщо створюють змішані групи, то добирають кущі, які цвітуть одночасно.

Часто декоративні кущові рослини розміщують на фоні дерев, щоб у період цвітіння їх краса виділялась рельєфніше. За такого планування дотримуються плавного переходу від дерев, кущів до відкритих галявин. Для створення живих огорож використовують таволгу, жасмин, гортензію, бузок, деякі види троянд. Тут кущі ростуть вільно, зберігаючи природну красиву форму. Обрізують тільки окремі гілки, що виступають за лінію огорожі. При декоративному озелененні території школи використовують як одиничні екземпляри, так і невеликі групи кущових рослин.

Низькорослі декоративні кущі із запашними квітами висаджують під вікнами будівель.

У парках декоративні кущові рослини висаджують однорідними групами на виокремлених ділянках, що в період цвітіння створює особливий колорит і красу.

Квітучі кущі використовують і в озелененні внутрішніх інтер'єрів.

Упродовж багатовікової історії декоративного садівництва створено найрізноманітніші сорти декоративно-квітучих кущів. За українськими традиціями декоративні кущі добирають відповідно до конкретних умов території і регіону, звичаїв та обрядів народу. Найбільшою популярністю і любов’ю населення України користуються калина, бузок, жасмин.

Калина (мал. 127) належить до родини жимолостевих. Налічується більше 200 видів калини. Гіллясті кущі сягають висоти 4 м. Листя на калині впродовж літа зелене, а восени набуває жовто-червоного, пурпурового забарвлення з різними відтінками.

Мал. 127. Калина звичайна «снігова куля»

Зацвітає калина в кінці травня, радуючи нас великими сніжно-білими, духмяними суцвіттями. Цвітіння триває майже місяць.

Добре росте на родючих вологих ґрунтах. Калина звичайна тіневитривала, а окультурені види — світлолюбні. Рослина морозостійка, стійка до задимлення, пилу.

Плоди — кістянки, достигають у кінці вересня і набувають яскраво-червоного кольору. Вони соковиті, їстівні, довго залишаються на гілках і є окрасою саду чи парку взимку.

Калину розмножують насінням, зимовими і літніми живцями, відсадками, кореневими паростками. Використовується в насаджених окремими кущами, групами, а також для закладки алей, живої огорожі.

Калина — народна декоративна рослина, з любов'ю оспівана в піснях, легендах, переказах. Українську мову, українську пісню називають калиновими. Калину використовують у народних обрядах як символ здоров'я, краси і вірності.

Калина — цінна харчова, лікарська, медоносна культура.

Упродовж віків наші пращури пекли з калиною пироги, готували з неї квас, кисіль і варення, пастили та мармелад, квасили капусту та яблука. Всьому калина надає цілющих властивостей, неповторного смаку й аромату. А з плодів, стебел, кори та коренів калини готують лікувальні настоянки, відвари, чаї тощо. Свіжі ягоди зберігаються в саду на кущах усю зиму. Ягоди з гілочками можна зберігати свіжими у прохолодному місці — на балконі, веранді.

Садять калину восени або зимою по схемі 2x4 м у ще не замерзлий ґрунт.

Формують кущ із 5-7 стебел. Щорічно проводять санітарну обрізку. Старі стовбури, що не дають приросту, та слабкі пагони вирізують.

Корені калини розташовані у поверхневому шарі грунту, тому перекопувати пристовбурові круги небажано, їх краще мульчувати, використовуючи торф, перегній, листя або тирсу. При ознаках азотного голодування (світло-зелений колір молодого листя) кущ підживлюють, додаючи у воду для поливу поташ або азотні добрива по 30...50 г на 10 л води.

Для декоративних насаджень використовують калину городинну звичайну, калину городинну золотисто-жовту, калину звичайну «снігова куля», калину Саржента, калину сливолисту.

Посади калину — вона принесе у твоє життя красу і користь.

Бузок (мал. 128) належить до родини маслинових, налічує 28 видів. Відомо багато сортів бузку звичайного.

Мал. 128. Бузок

Світова колекція бузку налічує більше 13 000 сортів. У Ботанічному саду Києва зібрана найбільша в Україні колекція бузку, яка налічує більше 300 сортів.

Культурні сорти бузку відрізняються за формою і розмірами квіток, суцвіть, забарвленням і порою цвітіння.

Окремі сорти бузку мають махрові, напівмахрові і прості квітки. Квітки мають широку гаму кольорів — від чисто білих до рожевих і червоних, від голубих до майже синіх; є квітки жовті, вишневі, фіолетові та ін. Форма суцвіть теж різноманітна: пірамідальна, кульова, циліндрична, конічна тощо. Суцвіття-китиці окремих сортів досягають 35...40 см у довжину.

Бузок добре росте на окультурених, багатих гумусом Грунтах з достатнім сонячним освітленням. Саджанці формують з першого року і постійно видаляють пошкоджені та спрямовані всередину крони пагони.

Найраціональніше двохетапне обрізання. На першому етапі (березень — початок квітня) вирізують сухі, пошкоджені стебла. На другому — (травень — червень) видаляють відцвілі суцвіття й гілки, що загущують крону, — до 20 % гілок за одне обрізування. Одночасно проводять і омолоджувальне обрізування. Рани замазують садовим варом.

Розмножується бузок насінням, щепленням, живцями, кореневими паростками.

Садові форми розмножують лише вегетативно. Живці заготовляють з молодих маточних кущів або з порослевих пагонів у час масового цвітіння, вранці, коли у листках найбільший запас вологи.

Бузок поєднує чудові декоративні властивості з високою газостійкістю. Його листя добре затримує частки пилу. Тому кущі використовують для озеленення міст, площ, скверів, парків, підприємств і садиб. Роблять одиничні й групові посадки, живі огорожі, композиції з іншими кущами.

Найбільш поширені види: бузок звичайний, бузок китайський, бузок персидський, бузок пониклий, бузок пухнастий та ін.

Жасмин несправжній, або чубушник (мал. 129) з родини ломикаменевих. Відомо майже 50 видів. У природних умовах кущ утворює підлісок широколистих лісів.

Мал. 129. Жасмин

У садівництві жасмин ціниться за красу й аромат, щедре і тривале цвітіння, густу крону листя. Серед жасминів трапляються види і сорти заввишки від 0,7 до 3 м.

Листя просте, світло-зеленого забарвлення; у кінці літа стає яскраво-жовтим. Квітки сніжно-білі з кремовим відтінком, зібрані в китиці на кінцях пагонів. Жасмин використовують на зріз для букетів. Кущі порівняно невибагливі до умов життя, але краще розвиваються на багатих ґрунтах.

У садах, ягідниках, парках та скверах для догляду за рослинами використовують невеликі за розмірами, легкі і прості у використанні мотокультиватори, газонокосарки, мотокоси, кущорізи, мотопомпи тощо. Вони значно полегшують працю робітників.

Вирощуванням декоративних кущових рослин та доглядом за ними займаються дизайнери з ландшафту. Спеціаліст цієї професії, крім спеціальної освіти, повинен мати художній смак і творчі здібності, вміти художньо облаштовувати земельні ділянки — розбивати парки, газони, клумби, квітники; садити і вирощувати рослини в ландшафтних композиціях тощо.

Клематіс (мал. 130) належить до родини жовтцевих. В Україні поширені 6 видів різних форм: деревовидні виткі рослини заввишки від 1,5 до 10 м, деревовидні кущі до 1,5 м. трав'янисті багаторічні рослини з прямими стеблами до 1,5 м. Листки прості і складні. Квітки найрізноманітніших кольорів і відтінків зібрані у складні суцвіття.

Мал. 130. Клематіс

Клематіси — світлолюбні, вологолюбні рослини. Добре ростуть на пухких нейтральних або лужних ґрунтах, у місцях, захищених від вітрів. Потребують особливої агротехніки при висадженні перших вузлів пагонів на глибину 8...10 см, правильного обрізування залежно від особливостей утворення квіток на однорічних чи дворічних пагонах. Пагони зрізують восени до рівня ґрунту і зберігають, накриваючи на зиму опалим листям і ґрунтом.

Розмножують клематіси насінням, поділом кущів, відсадками, живцями, а сортові рослини — щепленням на частинах коренів диких видів. Великоквіткові сортові клематіси висаджують перед будівлями, під вікнами, окремими екземплярами серед газонів у парках, садах, використовують для оформлення арок, альтанок, клумб.