Трудове навчання (обслуговуючі види праці). 7 клас. Денисенко

Розділ 2. Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів

Види технологічних процесів. Розмічання. Різання

§ 12. Розкроювання швейних виробів. Особливості розкроювання спідниці

Щоб виконати розкладку викрійок на тканині, її слід попередньо підготувати. Підготовка тканини до розкроювання включає такі етапи: визначення лицьового й виворітного боків тканини; перевірка якості тканини; прасування чи декатирування; вирівнювання зрізів; визначення напрямку малюнка чи ворсу (для кольорових та ворсових тканин).

Лицьовий та виворітний боки, а також якість тканини визначають, оглянувши її уважно на столі для розкроювання. Дефекти тканини відмічають кравецькою крейдою з обох її боків або ж прошивають стібки кольоровою ниткою.

Напрямок малюнка та ворсу позначають стрілкою на зворотному боці тканини.

Для видалення заломів та складок на тканині, її потрібно попередньо зволожити та відпрасувати. Щоб деталі спідниці під час пошиття не зменшувались у розмірах, тканину декатирують: попередньо замочують або зволожують пульверизатором, потім просушують праскою. На шерстяних та деяких інших тканинах від води можуть залишатися плями, тому їх декатирують в інший спосіб. На столі розкладають мокре простирадло, а зверху — тканину. Згортають рулоном і залишають так на кілька годин. Потім зволожену тканину просушують праскою через бавовняний пропрасувач.

Підготовлену тканину настилають на столах для розкроювання. Залежно від фасону спідниці, ширини тканини, а також малюнка тканину настилають способом «у згин» або «в розгортку». Якщо тканину настилають першим способом, то її згинають уздовж лицем усередину й обидва пружки вирівнюють з одного боку. Стежать, щоб малюнок збігався на обох половинках полотен. При настиланні «в розгортку» тканину кладуть на стіл лицьовим боком донизу. Цей спосіб використовують у тому разі, коли тканина має невелику ширину, направлений малюнок, малюнок у клітинку або смужку.

Настеливши тканину на столі, зверху розкладають викрійки. Слід пам’ятати, що викрійки кладуть на виворітний бік тканини і розміщують відповідно до схеми розкладки (мал. 36, 37).

Мал. 36. Схеми розкладки викрійок прямої спідниці на тканинах різної ширини та напрямку малюнка

Мал. 37. Схеми розкладки викрійок конічних спідниць: а, б — «півсонце»; в, г — «сонце»; ґ, д — шестиклинки

Враховують напрямок поздовжньої нитки, малюнка та ворсу. Низ спідниці розміщують до зрізу тканини. На ворсових тканинах усі деталі розкладають в одному напрямку. Якщо ворс довгий, тканину розміщують зверху вниз, а якщо короткий — знизу вгору. Деталі кладуть з урахуванням припусків на шви: по лінії талії — 1 см; по лінії бокового зрізу — 2...3 см; по лінії низу 3...5 см — для прямих, ледь розширених спідниць, 2...3 см — для півкльош і кльош.

Під час розкладки деталей перевіряють, чи наявні усі деталі, їх напрямок, симетричність, припуски на шви. Обводять крейдою деталі по контуру. Потім обводять деталі по лінії розкроювання з урахуванням припусків на шви. Вирізують деталі. Відколюють деталі викрійки від тканини і сколюють деталі крою. Знову перевіряють наявність усіх деталей та якість зрізів крою. У розкрійному цеху швейних фабрик, а також на підприємствах індивідуального пошиття одягу використовують електрифіковані знаряддя праці. Це розкрійні машини різних конструкцій, а також електричні ножиці (мал. 38, 39).

Мал. 38. Електричні ножиці

Мал. 39. Електричні розкрійні машини: а — пересувна з дисковим ножем; б — пересувна з прямим ножем; в — стаціонарна зі стрічковим ножем

Електричні розкрійні машини мають ніж з прямим, дисковим чи стрічковим ножем, який приводиться в рух електричним двигуном. Пересувні розкрійні машини з прямим чи дисковим ножем використовують для розтину настилу тканин на частини, а стаціонарні машини зі стрічковим ножем — для викроювання деталей будь-якої конфігурації. Застосування таких машин дає змогу здійснювати розкрій деталей із настилу, що складається з великої кількості полотен тканини. Це значно прискорює процес розкроювання і полегшує працю людей. Робота з електрифікованими знаряддями праці потребує спеціальних умінь і навичок, концентрації уваги, знань і чіткого виконання правил безпечної праці.

Правила безпечної праці під час розкроювання

1. Шпильки зберігати в спеціальному гольнику, подушечці, коробці.

2. Приколюючи викрійки до тканини, шпильки спрямовувати вістрям в один бік, від себе.

3. Ножиці під час роботи класти на столі праворуч, із зімкнутими лезами. Не класти ножиці на тканину.

4. Під час розкроювання притримувати тканину пальцями лівої руки, розміщуючи їх на безпечній відстані від леза ножиць.

5. Передавати ножиці із зімкнутими лезами, кільцями вперед.

Правила безпечної праці з праскою

1. Праску розміщувати праворуч на спеціальній підставці.

2. Електричний шнур не повинен торкатися праски.

3. Вилку електрошнура вмикати й вимикати лише сухими руками.

4. Прасувати дуже обережно, щоб не торкнутися праскою пальців руки.

5. Перевіряти температуру нагріву праски, прасуючи клаптик тканини. Не плювати на підошву праски і не торкатися її вологим пальцем.

6. Під час прасування стояти на гумовому килимку.

7. Не залишати без нагляду ввімкнену праску. Якщо в роботі праски виникли будь-які неполадки (іскріння, дим та ін.), слід одразу ж сповістити вчителя. Не працювати з несправною праскою.

Висота настилу тканин, який може розкроювати стаціонарна розкрійна машина, досягає 35 см. У процесі розкроювання машина розсікає одночасно до 200 полотен тканини!

Практична робота. Розкроювання виробу

Інструменти і матеріали:

тканина, лекала, крейда, шпильки, ножиці, сантиметрова стрічка, схеми розкроювання поясних виробів.

Послідовність виконання роботи:

1. Із запропонованих схем розкладки деталей вибери оптимальну для твоєї моделі. Обґрунтуй свій вибір.

2. Підготуй робоче місце для розкроювання

3. Визнач лицьовий і виворітний боки тканини. Якщо їх важко відрізнити, на виворітному боці тканини зроби позначення крейдою.

4. Тканину зволож і пропрасуй уздовж нитки основи. Шерстяну тканину попередньо декатируй.

5. Уважно оглянь тканину. Якщо на ній є дефекти, познач їх крейдою з вивороту або виконай кілька стібків кольоровою ниткою.

6. Покажи стрілкою напрямок нитки основи з виворітного боку тканини.

7. Тканину настели «у згин». Для цього склади тканину вдвоє по довжині (лицьовим боком усередину), вирівнюючи краї по пругу та утоку, і сколи шпильками. Для різної ширини тканини і фасонів спідниць можуть бути використані й інші способи настилання — «в розгортку», комбінований.

8. За схемою виконай спочатку пробну розкладку всіх деталей для того, щоб визначити найдоцільніший спосіб їх розміщення на тканині. Спочатку розклади найбільші деталі, а потім — дрібніші.

9. Розклади точно на тканині усі деталі спідниці чи іншого поясного виробу, дотримуючись напрямку поздовжньої нитки та малюнка. Під час розкладання враховуй припуски на шви. Деталі розкладай так, щоб відходи тканини були щонайменшими

10. Приколи деталі викрійки шпильками до тканини. Спочатку приколюй викрійку по лінії середини, а потім по інших лініях.

11. Обведи контури деталей крейдою.

12. Відклади припуски на шви від усіх зрізів і обведи деталі іншою крейдяною лінією. Перевір уважно наявність усіх деталей, напрямок нитки основи, напрямок малюнка, припуски на шви.

13. Виріж деталі спідниці чи іншого поясного виробу по лініях припусків на шви.

14. Відколи викрійки від тканини та сколи деталі крою. Перевір наявність усіх деталей крою і зберігай їх до обробки.

1. Чи правильно визначено перелік і послідовність операцій підготування тканини до настилання? Якщо ні, то які помилки допущені?

  • а) перевірка якості тканини;
  • б) прасування;
  • в) визначення напрямку малюнка;
  • г) розкладання лекал.

2. Що таке декатирування? З якою метою його виконують?

3. Коли використовують спосіб настилання тканини «в розгортку»?

4. Назви основні фактори, які слід враховувати під час настилання тканини.

5. Для чого застосовують готові схеми розкладки деталей на тканині?

6. Чи однаковим буде припуск на шов по лінії низу для прямих і «кльош» спідниць? Чому дорівнює цей припуск?