Підручник з Історії України (рівень стандарту). 11 клас. Даниленко - Нова програма
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
§ 26. Суверенізанія України на зламі 1990-х рр.
1. Вибори до Верховної Ради УРСР і до місцевих рад 1990 р.
Упродовж багатьох десятиліть Українська РСР, як і інші союзні республіки, мала формальний суверенітет у складі СРСР. Відповідно такими були й вибори до вищого законодавчого органу УРСР. Кандидати на виборні посади фактично лише затверджувалися голосуванням. У виборчому бюлетені містилося лише одне прізвище. Депутати двічі на рік на один-два дні збиралися в залі засідань Верховної Ради та ухвалювали закони.
У роки перебудови ситуація зазнала докорінних змін. Уже під час виборів народних депутатів СРСР у 1989 р. уперше було застосовано окремі елементи вільних та альтернативних виборів1. Ще більше ситуація змінилася в Україні на час виборів депутатів до Верховної Ради УРСР і місцевих рад (березень 1990 р.). На порядку денному постало завдання відновлення української державності, а також необхідність докорінних змін в економічній і політичній галузях. Представники 43 неформальних організацій сформували Демократичний блок України. Одним із співзасновників був Народний Рух України. Упродовж трьох місяців до виборів його представники розгорнули мітингову кампанію та інші акції. Найвагомішою була акція «Українська хвиля» (21 січня 1990 р.), організована на відзначення річниці возз’єднання двох українських республік у 1919 р.
1 Альтернативні вибори - вибори, які надають право та можливість усім громадянам здійснювати вільний вибір шляхом голосування, обираючи між двома й більше кандидатами на виборну посаду.
Мовою джерел
Ніхто не приховує того, що поляризація громадськості відбулась... Нині об'єднуючим осередком у нас став НРУ, однак його статус не визнає колективного членства. Дане положення ввійшло в протиріччя з реальним життям, оскільки УГС, Товариство української мови ім. Т. Шевченка, «Меморіал», СНУМ, Товариство Лева та інші, поєднавшись з Рухом, не розчинилися в ньому, а кожна з організацій зберегла свою платформу, членство, видавничий орган. От і довелося сформувати блок демократичних сил.
З інтерв'ю «Вільній Україні» Є. Гриніва, голови правління об'єднання «Меморіал»
Сформулюйте ваше розуміння ситуації, що склалася в опозиційних до КПУ організаціях. Які причини стимулювали громадськість до об’єднання?
На виборах до Верховної Ради 1990 р. Демократичний блок здобув перемогу в п’яти областях: Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській і Київській. 15 травня 1990 р. Верховна Рада УРСР нового складу почала працювати на постійній основі. У парламенті сформувалися два депутатські блоки: комуністична більшість «За Радянську суверенну Україну» («група 239») та опозиційна «Народна Рада».
Вибори кардинально змінили внутрішньополітичну ситуацію: до влади прийшли політичні лідери нової хвилі (склад Верховної Ради УРСР оновився на 90 %); представники демократичних сил набули статусу народних депутатів, що юридично посилило опозицію; перемога демократів на місцевому рівні в низці областей республіки активізувала діяльність регіональних еліт. Однак остаточного перелому на користь якоїсь однієї з протидіючих сил у ході виборів у масштабах республіки фактично не відбулося.
О. Бойко, історик
Як результати виборів вплинули на політичну ситуацію в Україні?
Верховна Рада УРСР на законодавчому рівні започаткувала процес відновлення незалежної держави, хоча комуністична більшість цьому протистояла. Після ухвалення 11 березня 1990 р. акта Верховної Ради Литовської РСР «Про відновлення незалежності Литовської держави» та ухвалення 12 червня 1990 р. Декларації про державний суверенітет Російської Федерації Верховна Рада УРСР також активізувалася. 28 червня депутати почали розгляд питання про державний суверенітет України.
Суверенітет - це самостійність і незалежність держави у вирішенні внутрішніх і зовнішніх справ і врегулювання політичних та економічних відносин.
Остаточний текст Декларації про державний суверенітет України було ухвалено 16 липня 1990 р. Він здобув схвалення майже всіх членів Верховної Ради УРСР. Комуністи голосували «за», оскільки під тиском суспільних настроїв XXVIII з’їзд КПУ ухвалив резолюцію «Про державний суверенітет Української РСР». Під час голосування «проти» висловилися лише чотири депутати й один «утримався».
2. Декларація про державний суверенітет України
Перейшовши за кодом чи посиланням http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12, ви можете ознайомитися з текстом Декларації про державний суверенітет України.
У преамбулі української Декларації про державний суверенітет України підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах». Цим перекреслювалися будь-які формули «оновлення Союзу».
Декларація проголошувала економічну самостійність України, підкреслювала намір створити банківську, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а за потреби ввести власну грошову одиницю. Україна заявляла про право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема у валютному фонді та золотому запасі.
Декларація визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти та культурного розвитку української нації. Відповідно до документа, мало бути забезпечене національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості й традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. За всіма іншими національностями, які мешкали в УРСР, також визнавалося право їхнього вільного національно-культурного розвитку.
Проголошуючи право мати власні Збройні сили, внутрішні війська й органи держбезпеки, Україна декларувала свій намір стати в майбутньому нейтральною державою.
Уперше проголошувалося право громадян на сприятливе довкілля. Передбачалося, що Україна самостійно здійснюватиме безпосередні зносини з іншими державами, укладатиме з ними договори, обмінюватиметься дипломатичними, консульськими й торговельними представництвами, братиме рівноправну участь у міжнародному спілкуванні. У документі було проголошено пріоритет республіканських законів над союзними.
Декларація повного мірою відповідала принципам міжнародного права, юридично закріпленим у Статуті ООН та інших міжнародних актах. Однак ухвалений документ не одержав статусу конституційного акта через відмову парламентської більшості це зробити.
Проте під впливом демократичної громадськості та суспільних протестних акцій та на основі Декларації про державний суверенітет України 3 серпня 1990 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон УРСР «Про економічну самостійність Української РСР». Головними принципами економічної політики України було визнано:
- власність народу республіки на її національне багатство і національний дохід;
- різноманітність і рівноправність різних форм власності та їхній державний захист;
- повну господарську самостійність і свободу підприємництва; створення національної грошової одиниці, самостійність регулювання грошового обігу;
- створення національної митниці тощо.
Ухвалення цього закону та низки інших актів улітку й восени 1990 р. стало суттєвим кроком у реалізації ідеї української незалежності. До кінця 1990 р. Україна підписала двосторонні державні угоди з Литвою, Латвією, Естонією, Росією, Білоруссю, Узбекистаном і Казахстаном.
3. Революція на граніті
Союзний центр, усвідомлюючи, що втрачає ініціативу, прагнув покласти край «параду суверенітетів»1 і розгорнув підготовку нового союзного договору. Його проект не визнавав державного суверенітету республік і забороняв вихід зі складу СРСР.
У відповідь Україною прокотилася хвиля протестів, спрямованих проти участі в підписанні нового договору. 1 жовтня 1990 р. Асоціація демократичних Рад народних депутатів і демократичних блоків звернулася до парламенту й уряду з вимогою відмовитися від підписання цього документа.
Пропонувалося надати Декларації про державний суверенітет України статусу конституційного акта, розпустити КПУ і націоналізувати її майно. В Україні відбулися масові мітинги та маніфестації під гаслом «Ні - новому союзному договору!».
Листівка (1991)
У Верховній Раді опозиційна Народна Рада також звинуватила уряд УРСР у тому, що він не дотримується Декларації про державний суверенітет, не створює умов для реформування економіки, і вимагала відставки голови Верховної Ради Л. Кравчука та голови Ради Міністрів В. Масола, розпуску КПУ, відмови від підписання союзного договору.
Вимоги Народної Ради активно підтримала молодь, яка займала державницьку позицію. Об’єднавшись у молодіжні організації: Спілку незалежної української молоді (СНУМ), Українську студентську спілку (УСС) та ін., - молодь проводила різні політичні заходи, спрямовані на подальшу демократизацію українського суспільства.
Найбільш вражаючою акцією стало політичне голодування студентів, організоване Українською студентською спілкою та «Студентським братством» у жовтні 1990 р. з ультимативними вимогами до Верховної Ради УРСР. Ця кампанія широкомасштабних акцій ненасильницької громадянської непокори увійшла в новітню історію України як Революція на граніті. Протести тривали з 2 до 17 жовтня 1990 р. їхнім стрижнем було студентське голодування на площі Жовтневої революції в Києві. У цій акції взяли участь 157 студентів з 24 міст України. Її очолювали О. Доній, М. Іващишин та О. Барков.
Мовою джерел
Ми думали багато про такі речі, як повстання, бунти, масова непокора, супротив міліції та «омону», органам влади. Думали про партизанську діяльність. Потім раптом прийшли до дуже доброго висновку, що все ж таки тут повинно бути присутнє мистецтво, точніше мистецька акція, у якій немає прямого насильства... обрали голодування - бо це ж максимальний спосіб ненасильницької пожертви.
Зі свідчень Т. Прохаська, учасника подій
1 Парад суверенітетів - термін для визначення процесу, який відбувався в СРСР у зв’язку з проголошенням союзними республіками державного суверенітету.
Які традиції національно-визвольної боротьби продемонстрували студенти акцією ненасильницького спротиву? Чому молодь наважилася на здійснення кроків, що становили небезпеку для здоров’я?
Вимоги студентів (1990)
Студенти вимагали недопущення підписання нового союзного договору та проведення перевиборів Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі; повернення на територію УРСР українських солдатів, а також забезпечення проходження військової служби українцями винятково на території республіки; націоналізації майна КПУ та ЛКСМУ; відставки голови Ради Міністрів УРСР В. Масола.
17 жовтня Верховна Рада УРСР ухвалила постанову «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року». Документом передбачалося задовольнити всі вимоги студентів.
Відставка прем’єр-міністра [В. Масола] стала перемогою, але важливіші вимоги були проігноровані і забуті. Після Революції на граніті її учасники не могли взяти участь у виборах, адже Верховна Рада заблокувала таку можливість, увівши віковий ценз до 25 років. Молодих людей не допускала до політики не тільки влада, а й опозиція. Тож лідери революції так і не змогли скористатися перемогою в інтересах країни.
О. Кавилін, політолог
Чому, на вашу думку, влада виявилася не готовою залучити молодь до політичного життя?
Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте фільм «16 днів. Революція на граніті». Чи згодні ви з думкою, що саме ця подія стала початком кінця радянської дійсності?
1. Проаналізуйте участь молоді в сучасних політичних процесах в Україні. 2. Дайте відповідь на запитання: «Чи є важливою роль нового покоління в сучасному політичному процесі?». Аргументуйте. 3. Долучайтеся до громадсько-політичного життя країни. Знайдіть в інтернет-мережі українські громадські організації, що презентують сучасну молодіжну політику, та за бажанням приєднайтеся до їхньої діяльності.
19 листопада 1990 р. у Києві голова Верховної Ради РРФСР Б. Єльцин і голова Верховної Ради УРСР Л. Кравчук підписали двосторонній договір, яким визнавався суверенітет Росії та України, і сторони зобов’язувалися утримуватися від дій, «що можуть завдати шкоди державному суверенітету іншої Сторони». Підтверджуючи визнання Росії та України як рівноправних суб’єктів міжнародного права, сторони зобов’язувалися не втручатися у внутрішні справи одна одної та не застосовувати силу у відносинах. Підтверджувалася непорушність державних кордонів між Україною та Росією й відмова від будь-яких територіальних претензій. Україна гарантувала політичні, економічні, етнічні й культурні права представникам народів Росії на своїй території.
Протягом кількох днів парламенти обох республік ратифікували договір. Український народ підтримував курс на радикальне оновлення суспільних відносин. Однак тогочасні політики не використали підтримку народу та не здійснили комплексні політичні, соціальні й економічні реформи.
Формуємо компетентності
Хронологічну. Визначте хронологічну послідовність подій: вибори до Верховної Ради УРСР, відставка В. Масола, Декларація про державний суверенітет України, Революція на граніті, акція «Українська хвиля».
Інформаційну. Схарактеризуйте Декларацію про державний суверенітет України.
Логічну. Проаналізуйте вплив Революції на граніті на подію, що відбулася 19 листопада 1990 р. в Україні.
Аксіологічну. 1. Сформулюйте висновок: «Я вважаю, що у виборах до Верховної Ради УРСР у 1990 р. перемогла правляча партія / опозиція». Доведіть свою позицію. 2. Як ви розумієте вислів В. Чорновола «Без “Червоної Рути” не було б “Студентського голодування”, а без “Студентського голодування” не було б Незалежності України»?
Мовленнєву. Підготуйте розповідь «Революція на граніті» за планом: 1) причини; 2) хронологія; 3) основні рушійні сили; 4) мета; 5) наслідки; 6) значення. Чому Революцію на граніті називають Першим українським Майданом?
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України