Культура добросусідства. 5 клас. Араджионі

Розділ 3. Я у спільноті

Привіт! Ми раді тебе бачити знову! Який у тебе настрій?

Тема 1. Ми всі різні й цим схожі

ОЧІКУВАННЯ

Під час нашої зустрічі ти:

  • зрозумієш, що в тебе спільного з іншими людьми та в чому твоя унікальність;
  • замислишся над тим, у чому полягає цінність людського різноманіття;
  • дізнаєшся, як розуміння іншої людини допомагає конструктивній комунікації та співпраці.

Пригадай, що ти вже знаєш за цією темою.

Чого саме ти очікуєш від цього уроку?

1. Прочитай висловлювання поета Василя Симоненка. Розтлумач, як ти його розумієш.

Ми — це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.

Ксеня

Привіт, друзі ! Скучила за вами і хотіла поділитися думками. Нещодавно замислилася: чому під час знайомства з різними людьми я називаю себе також по-різному?

Наприклад, родичам я кажу, що я дочка або племінниця або онучка такого-то чи такої-то. У школі кажу, що я учениця певного класу, у спортзалі — що я гравчиня або вболівальниця футбольної команди.

Софія

А я знаю відповідь на твоє запитання. Ти — як всесвіт, дуже різноманітна. І різні твої сторони проявляються залежно від ситуації. Так буває, коли хочеться або виділитися й підкреслити своє я, або навпаки, показати, що тебе з іншими щось об'єднує.

Сашко

Дійсно, цікава тема, я згадав, що коли ми переїхали на Закарпаття, то казав усім, що я — кримчанин. А коли ми подорожували за кордон до татових родичів, там я представлявся як українець.

Ліля

А теж пишаюся, що я одеситка. А ще я дуже щаслива, що серед моєї рідні є люди різних культур — болгарської, в’єтнамської, ромської, румунської! Уявляєте, скільки свят я можу відвідати, і всюди почуваюся своєю!

Сашко

А що ти говориш, якщо питають про твоє походження?

Ліля

Це досить особисте питання, і я можу на нього не відповідати. Пам'ятаєш про кордони? Але друзям скажу, я ще не визначилася, з якою з цих культур я себе ідентифікую найбільше. Проте коли це станеться, буду говорити, що я українка такого-то походження або з таким-то корінням.

Данило

Пропоную перевірити, як ми самі сприймаємо себе і як нас сприймають інші, що для нас є спільними, і що буде відмінним.

СЛОВНИЧОК

Ідентичність — це усвідомлення і переживання людиною своєї приналежності до тих чи інших груп людей чи спільнот.

Особистою ідентичністю чи самоідентичністю називають власне Я людини як особистості, сукупність її уявлень про себе і світ навколо.

2. Намалюй у зошиті сонечко, усередині якого напиши «Я».

Поміркуй і напиши на промінчиках 5-7 слів-іменників, які будуть відповідати на питання «Хто я?». Це можуть бути твої ролі в родині та в групі однолітків та одноліток, стать, вікова група, національність, хобі, основні заняття тощо. На одному промінчику вказуй лише одну характеристику. Написані на сонечку характеристики будуть відображати твої ідентичності. Їх перелік, можливо, буде схожий на те, що написали твої однокласники і однокласниці. Проте важливість і значущість кожної з цих характеристик може відрізнятися.

Щоб переконатися в цьому, постав цифру 1 біля того промінчика, на якому написана найважливіша для тебе особисто характеристика. А кожною наступною цифрою позначай усе менш і менш значущі характеристики.

Наприклад:

3. У групах порівняйте зображення зроблених вами сонечок.

Розкажіть одне одному про себе і обговоріть запитання.

  • Що нового ви дізналися про себе?
  • Із якими характеристиками ви народилися?
  • Які ідентичності вибрали самі?
  • Наскільки легко чи складно було визначати, які саме характеристики для вас є найважливішими?
  • Що спільного і відмінного ви знайшли у ваших особистих переліках ідентичностей і їх значущості?

Марічка

Цікавий вийшов результат! У всіх співпало, що ми — учні або учениці, друзі, громадяни і громадянки України. Але в той же час, які ж ми різні! Серед нас є блогерка, вболівальники, екоактивісти, репер! Добре, коли є багато спільного, але як же цікаво дізнаватися щось особливе про кожну людину, коли не всі однакові!

Богдан

Марічко, підтримую тебе! Але хочу сказати, що деякі люди не сприймають відмінностей і вважають їх загрозою або чимось неприємним. Ви знаєте, що мій тато — африканець з Кот-д'ївуару, але я народився тут і вважаю себе українцем. Однак через колір моєї шкіри деякі люди ставляться до мене, як до іноземця. А іноді говорять лайливі слова, адже думають, що я не розумію українську мову. Мене це дуже засмучує і ображає...

Сашко

Богдане, дякую що поділився, співчуваю тобі. Я теж відчував щось подібне, коли до нас приїздила моя бабуся — кримська татарка. Вона мусульманка і їй подобається носити особливий одяг і хустку — хіджаб. Коли ми з нею гуляли містом, я бачив не тільки приязні, а й здивовані погляди, а хтось дивися з пересторогою чи з переляком. Це дуже неприємно.

Софія

Я теж стикалася з різним ставленням до людей з інвалідністю. Думаю, що кожна людина може опинитися в ситуації, коли вона буде в меншості, та за якимись характеристиками відрізнятися від більшості оточуючих людей. Зокрема, мій тато-заробітчанин так почувався, коли їздив до Польщі. Або внутрішні переселенці, які через війну покинули свої домівки і були вимушені заново будувати своє життя в різних куточках країни. Тож кожен із нас може потребувати до себе рівного і толерантного ставлення та прийняття.

4. Розкажи, як ти розумієш, що таке толерантність та толерантне ставлення. Продовж речення.

Толерантність — це...

5. Прочитай витяг з Декларації принципів толерантності, яка була прийнята Генеральною конференцією ЮНЕСКО 16 листопада 1995 р.

Стаття 1. Поняття толерантності

1.1. Толерантність означає повагу, прийняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань. Толерантність — це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність — це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.

1.2. Толерантність — це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність — це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність мають виявляти кожна людина, спільноти та держави.

1.4. Виявлення толерантності, яке співзвучно повазі до прав людини, не означає толерантного ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або поступки чужим переконанням. Це означає, що кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке саме право за іншими. Це означає визнання того, що люди за своєю природою відрізняються зовнішнім виглядом, соціальним становищем, мовою, поведінкою і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав’язані іншим.

Я сьогодні зрозуміла, що кожна людина має свій унікальний набір характеристик, рис та особливостей.

І кожна людина має право на толерантне ставлення до неї. Але якщо ми хочемо, щоб нас самих поважали за те, хто ми є, ми так само маємо поважати інших.

А для цього не треба сприймати людину через якусь окрему ідентичність, а варто спілкуватися, знайомитися глибше, щоб розуміти та поважати одне одного.

Мені тепер захотілося більше дізнатися, якою є наша громада? Які в ній люди живуть, які в них культури, уподобання та захоплення?

Громада, у якій ти мешкаєш, складається з людей, що мають різні професії, уподобання, захоплення, а може, і різні національності, релігії, культури. Тож є соціальні групи або спільноти людей, яких можна впізнати (ідентифікувати) з першого погляду («видимі»), і такі, які важко ідентифікувати з першого погляду («невидимі»). Зокрема до «видимих» спільнот можуть належати представники певної вікової групи, люди з інвалідністю, представники певної професії, релігії або етнокультури (якщо вони носять специфічний одяг) тощо. Варто пам’ятати, що «невидимих» спільнот в кожній громаді може бути досить багато — іноді навіть більше, ніж «видимих». Тож якщо ці спільноти непомітні на перший погляд — це не привід цю спільноту або її представників/представниць не помічати, ігнорувати або не толерантно ставитися.

6. Вибери з переліку спільнот ті, які можна віднести до «невидимих». Обґрунтуй свій вибір.

7. Уявіть, що громада, у якій ви живете — це великий пазл. Він складається з багатьох шматочків — людей, які цю громаду утворюють, збагачують і роблять її особливою та унікальною.

  • Розділіть великий аркуш на частинки-пазли завбільшки як аркуш зошита.
  • Розріжте їх та розподіліть між собою. За бажанням об'єднайтеся в пари або мінігрупи, кожна з яких заповнюватиме один пазл.
  • Подумайте і запишіть на пазлі коротку інформацію про якусь спільноту у вашій громаді або цікаву знайому людину, яка своєю присутністю і діяльністю збагачує громаду, робить внесок у її розвиток. Зазначте ім'я цієї спільноти/людини та чим саме вона цікава, у чому її особливість та унікальність, чому вона вартує бути представлена в цьому пазлі.
  • Після цього презентуйте свою інформацію однокласникам та однокласницям.
  • Розмістіть свій фрагмент пазла на дошці або на великому аркуші паперу, створивши спільний «Пазл громади».

8. Дай відповіді на запитання. Обговори їх у великому колі.

  • Чи може людина належати лише тільки до однієї спільноти? Чому?
  • Чому важливо знаходити спільну мову з різними людьми в спільноті або у громаді?
  • Що важливо пам'ятати та враховувати, щоб усі люди, які живуть у твоїй громаді, країні, жили в мирі та злагоді?

9. З'єднай частини українських прислів'їв і приказок про людину. Розтлумач їх зміст.

  • 1. Гора з горою не сходиться,
  • 2. Коня випробовують у їзді,
  • 3. Людей не суди,
  • 4. Людина, що замок:
  • 5. Не місце прикрашає людину,
  • 6. Не по виду суди,
  1. а) а по справах гляди.
  2. б) а людина місце.
  3. в) а людина з людиною зійдеться.
  4. г) а людину — у спілкуванні.
  5. д) на себе погляди.
  6. е) до кожного потрібно підібрати ключик.

10. Прочитай вірш Марії Грицан. Поміркуй, яка його основна думка.

МИ — ЛЮДИ

Ми всі неповторні, ми всі особливі,

Буваєм — спокійні, буваєм — крикливі,

Буваємо — добрі, буваєм — не дуже,

Ми різними створені були, мій друже.

Нас кожного мама своя народила

І кожному світ по-своєму відкрила,

Нам різні співали колись колисанки,

Та ми зустрічаєм однакові ранки!

Хоч ми дуже різні, та всі ж бо ми — люди,

Тож будьмо людьми повсякчас і повсюди.

ПІДСУМУЙМО РАЗОМ

Покажи на «шкалі емоцій» (див. форзац), із яким настроєм ти завершуєш заняття.

Розкажи, чи справдилися твої очікування від заняття.

Продемонструй рівень оволодіння цією темою, указавши на малюнку гори (див. форзац), де саме ти перебуваєш.

Які думки, висловлювання або поради героїв подобаються тобі найбільше, були цінними для тебе? Поясни чому.