Українська література. 6 клас. Чумарна

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Іван Липа (1865-1923) — український громадський і політичний діяч, письменник, за фахом — лікар. Співзасновник таємного товариства «Братство тарасівців». Борець за незалежність України у XX сторіччі. Автор віршів, нарисів, оповідань та збірок «Тринадцять притч», «Оповіді про смерть, війну і любов» та ін.

Перестиглий овоч

Казка-притча

Було це в часи жорстокі й криваві, сумні й тяжкі для всього народу.

Один індус мав у своєму садку дерево життєвих радощів, що родило тільки раз за своє життя, і то лиш один овоч.

Весь народ чекав на цей овоч, як на Бога з неба, як на джерело щастя, як на початок нового життя.

І от дерево розцвіло, зав’язалося, овоч почав рости, наливатися... Дозрів і став прозорий, мов кришталь. Виблискував удень веселими кольорами й барвами, наче діамант, а вночі світився, як місяць. Дивні життєдайні пахощі розливалися від нього по всій країні. Вловивши ті пахощі, люди посходилися з цілої країни — багаті й бідні, старі й молоді, здорові й слабі...

Усі хотіли купити хоч шматочок того овоча, щоб заспокоїти свої болі, прогнати смуток і жалі, почути в душі радощі життя.

— Він дозрів, він дозрів для всіх нас! — гукали вони.

— Дай нам! Поділи на нас усіх!

— Нехай хворий стане здоровим, сумний — веселим!

— Нехай настане щастя в нашому нещасному краю!

Та індус усіх прогнав. Він був недалекоглядним і сліпим. Йому здавалося, що овоч ще не зовсім виріс і не дозрів.

Посилав слуг на базар довідатись, скільки заплатять за овоч.

— Дають сім верблюдів.

Весело сміявся:

— Ідіть іще завтра!

Приходили, повідомляли:

— Дають сім слонів.

Весело сміявся:

— Підіть іще завтра!

Приходили, відповідали:

— Дають табун коней...

— Ідіть знову!

І ось прийшли слуги і сказали:

— Уже нічого не дають!

Індус злісно розреготався...

Та коли ближче придивився до овоча, то побачив, що той потускнів, зморщився, поменшав, кудись зникло його сяйво, вже не було чути пахощів.

Тоді, стурбований, сказав собі:

— Тепер бачу, що він більше не ростиме, що вже дозрів. Зірву його й понесу до самого раджі пресвітлого.

Коли ж виліз на драбину і приглянувся до овоча зблизька, з жахом побачив, що той уже перестиг...

Як тільки взяв його до рук, овоч луснув і розлився брудом.

І від його смороду тікали люди світ за очі.

Іван Липа

Збагачуємо мовлення

Притча — це повчальна алегорична оповідь про якусь життєву пригоду. Сюжет притчі будується на життєвих ситуаціях, на повсякденних спостереженнях суспільного життя.

Розмірковуємо над прочитаним

1. Якими словами ти висловиш основну думку цієї притчі? Чи підходить до неї українська приказка «Рости на всякого долю»?

2. Чому для кожної людини у кожній справі так важливо розділяти радість життя з іншими людьми?

Розвиваємо творчість

• Спробуй по-своєму, додаючи нові художні деталі, вводячи нових персонажів, переказати цю історію.

• Пофантазуй на тему того, що було б, якби овоч радості дозрів і був порівну розділений між усіма людьми.

• У чому, на твою думку, актуальність та повчальність цієї притчі у наш час?

ПРИСЛІВ’Я І ПРИКАЗКИ про працю та земні дари

• Де не було початку, не буде й кінця.

• Аби руки і охота — буде зроблена робота.

• Бджола мала, а й та працює.

• Без трудів не їстимеш пирогів.