Українська література. 5 клас. Чумарна

Розділ 8. Найдорожчий скарб

Святе материнство

Українці з давніх-давен шанували Материнство як прояв найвищої любові в земному світі. В образі Анни (або ще її називали богинею Ладою) наші далекі предки прославляли Матір Небесну, Матір Всесвіту. На земну свою батьківщину теж дивились як на добру матір, що народжує все суще на Землі: рослини, тваринне царство; годує людей багатими плодами. Адже наша мати-земля — жива істота.

У всьому світі вшановується Богоматір — опікунка всього роду людського.

І, безумовно, кожна людина найдорожчим скарбом для себе вважає свою маму, яка дала їй життя, а матір’ю всього народу — свою Батьківщину. Напевно, саме тому у травні, коли земля буяє пишним цвітом народжень, в Україні святкують День матері. У цьому святі — данина любові всьому Материнству світу.

Микола Глущенко. Володимирська гірка

Де б не доводилось жити людині, її найдорожчим скарбом є земля предків, рідний край. Тут звучить рідна мова, яку ми дуже точно називаємо душею і серцем народу. У мові — голоси наших предків, промінь у майбутнє.

Виявляється, ця любов до рідного краю є не лише в людей, а й у пташок, і навіть рослин. Такою багатою і красивою, як в Україні, наша калина не буде в жодному краю.

Чи треба переконувати тебе, що рідну землю треба любити й берегти? Ким станеш ти без того багатства, яке ми називаємо Україною?

Розмірковуємо над прочитаним

1. У чому, на твою думку, відчувається материнська любов нашої планети до кожного живого створіння?

2. Чи доводилось тобі спостерігати за тим, як проявляється любов у тварин, рослин?

3. Що спільного є в материнській любові всіх живих створінь? До яких понять ти ще можеш вжити слово «мати»?

ВІН СЛУХАВ СЕРЦЕМ РІДНИЙ КРАЙ

Павло Тичина — видатний український поет, що умів слухати і чути голоси рідної землі, поетично розкривати її красу у слові. Його поезії про рідний край — співучі, мелодійні, образні. Кожне слово поета промовляє до наших сердець любов’ю до України, бажанням розкрити цю любов у кожному українцеві.

Не бував ти у наших краях!

Не бував ти у наших краях!

Там же небо — блакитні простори...

Там степи, там могили, як гори.

А веснянії ночі в гаях!..

Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,

Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,

Серце б’ється і б’ється в грудях...

Не бував ти у наших краях.

Не бував ти у наших краях,

Бо відтіль не таким би вернувся!

Чув про степ, що ген-ген простягнувся? —

Єсть там люди — й зросли у степах,

Що не люблять, не вміють ридати.

Що не можуть без пісні і нивки зорати!

Тебе ж завжди я бачу в сльозах... —

Не бував ти у наших краях.

Павло Тичина

Архип Куїнджі. Степ. Нива

Розмірковуємо над прочитаним

1. Прочитай уважно вірш та зверни увагу на те, як поет змальовує рідну землю і людей, що на ній живуть.

2. До кого, на твою думку, звертається поет?

Розвиваємо творчість

• Створи прозову розповідь про красу української землі, використовуючи образи поетичної мови Павла Тичини.

• Розкажи, опираючись на думку поета, чим особливі люди в Україні.

• Напиши коротеньке оповідання чи вірш, використовуючи вислови з вірша Павла Тичини та споглядаючи картину Архипа Куїнджі.

ТО НЕ КРИЛА ОРЛИНІ

Василь Сухомлинський — педагог, письменник, автор багатьох повчальних оповідань, притч, казок та віршів для дітей. Він любив своїх вихованців, легко і доступно навчав їх цінностей життя: дружби, любові та поваги до батьків, до рідної землі.

Я був на далекій чужині...

Я був на далекій чужині,

Там небо таке ж голубе,

Та тільки нема Батьківщини,

Нема там, Вітчизно, тебе,

Бо в ріднім краю над землею

Чистіша і глибша блакить.

І сонце Вітчизни моєї

Яскравіше в небі горить.

Я слухав пісні на чужині —

Хороші думки в тих словах,

Але то не крила орлині,

Що є в наших рідних місцях.

Василь Сухомлинський

Наталя Лейкіна. Український мотив

Розмірковуємо над прочитаним

1. Прочитай уважно вірш. Який настрій він у тебе викликає? Чи погоджуєшся ти з автором? Що тобі хотілось би додати до сказаного поетом про неповторність рідного краю?

2. Чи доводилось тобі бувати на чужині й відчувати смуток за рідною землею?

Розвиваємо творчість

• Зверни увагу на виділені в тексті слова. Розглянь картину художниці Наталі Лейкіної. Чи справді небо над Батьківщиною особливе для кожної людини? Опиши словами барви українського пейзажу.

• Поміркуй: чому на нашому прапорі ясніють золото-блакитні барви? Чи відповідає наш прапор «характеру» нашої України та людей, що в ній живуть?

Працюємо в групі

Розділіться на групи. Створіть невеличкі презентації чудових місць, в яких вам довелось побувати за кордоном, а також унікальних місць України, які ви відкрили для себе під час подорожей. Поділіться думками про те, які цінності важливі для того, аби людина почувала себе щасливою.

ДЗВІНОЧКИ

Літературна притча

Один чоловік жив зі своєю сім’єю на березі ріки в затишному будиночку. В саду у нього росли яблуні та груші, а вишня й калина дарували чудові ягоди та запашний цвіт навесні. Коли ж починали виспівувати солов’ї — здавалось, наче все небо підспівує з ними...

Його діти росли здоровими та щасливими: в домі не стихали веселощі й пісні...

Та якось, сидячи на березі річки, чоловік собі подумав: «І з чого це ми радіємо? Річка наша — така собі: влітку її можна убрід перебрести. А десь же люди живуть на березі моря чи океану... можуть подорожувати у всі кінці світу...

А хатина? Звичайна собі хатина! Коли всі сідають вечеряти за одним столом, то мусять тулитися одне до одного. Тіснота! А десь же люди живуть у палацах — у кожного окрема палата, та прислуга, та карети!

Дружина вечорами вишиває сорочечки, аби на свята вся родина була гарно вбрана... Та що ті вбогі вишиваночки і свитки? Десь же люди ходять у гаптованих золотом сукнях та свитах...

А їжа яка на столі? Борщ та вареники, та пампушки, та голубці, та каша гречана... А десь же люди їдять різні заморські страви, дорогу рибу та всілякі смаколики щодня на обід...»

Згадавши про їжу, чоловік аж зітхнув тяжко. Не вдалося його життя — ой, не вдалося...

Десь же у людей... Десь там — у заморських краях...

Можливо, той чоловік ще подумав про сучасний комп’ютер та дорогу іномарку, та про путівку на екзотичні острови... та про мандат депутата...

Це все неважливо!

Бо раптом нізвідки з’явився перед ним якийсь могутній чарівник і сказав:

— Давно я спостерігаю за тобою і твоєю сім’єю! Навіть на небо доніс вісточку, що є таки на землі щасливі люди! І живуть вони в країні, що зветься Україна. А тут — що я чую? У твоїх думках — все темне та сумне... І борщ не той, і хата не така... Проте я можу все виправити — адже досі вірив, що у тебе все гаразд! То чого ти бажаєш? Кажи коротко та швидко — все буде зроблено!

Ошелешений чоловік не міг повірити власним вухам. Але треба було швиденько вирішувати — чарівник міг просто зникнути будь-якої миті!

— Море, чарівний берег, багатий палац, слуги, повні скрині золота...

Тут він зробив паузу, аби згадати, чи ще щось не забув.

Але чарівник несподівано зник — і наш щасливчик раптом побачив перед собою... справжнісіньке море! А на його березі сяяв золотими флігелями дах палацу. Запопадливі слуги уже несли йому обід... Звісно, без борщу і голубців...

Розкіш затуманила чоловікові очі. Його дружина на радощах бігала зі служницями по крамницях і скуповувала заморський одяг. Діти шаленіли в ігропарку, забувши про все на світі...

Мрії здійснюються!

Але з кожним днем радість поступово втрачала свої яскраві барви. Тепер його сім’я більше не збиралася в теплому колі, ніхто в палаці не співав. Скрізь лунала чужа мова — лише слуги іноді сміялися та жартували між собою. Щовечора з тераси свого палацу він споглядав, як діти убогих рибалок стрибають із кручі у море, аби виловити якусь перлинку і завтра на ринку виміняти на шматок хліба. Ці діти сміялися і стрибали від щастя, коли вдавалося упіймати рідкісну мушлю...

А його діти, напевно, сиділи перед комп’ютерами...

Одного дня вийшов чоловік у сад, аби послухати спів пташок. Пташки співали, квіти цвіли...

А серце його тужно мовчало. Він заплющив очі — й згадав свою хатину, вишневий сад і солов’їв біля хати....

Якийсь щасливий дзвіночок теленькнув у його серці й замовк. Чому замовк дзвіночок? Він пригадав, що там, на його рідній землі, ці дзвіночки співали скрізь.

Що це були за дзвіночки? Як наповнити ними свій палац, голоси дітей, погляд дружини?

І невидимий хтось прошепотів йому на вухо: «Ці дзвіночки — це голоси рідної землі. На чужині ніхто їх не пробудить...»

Марія Чумарна

Розмірковуємо над прочитаним

1. Прочитай текст і спробуй продовжити розповідь. Як, на твою думку, може змінитися доля героя цієї притчі? А доля його дітей?

2. Чого, на твою думку, не вистачає людям, котрі покинули рідний край? Чого не вистачало б на чужині тобі?

3. Як ти вважаєш, що за «дзвіночки» роблять людину щасливою на рідній землі? Чи споріднена людина із землею, на якій народилася, з рослинами і тваринами, що її оточують?

Розвиваємо творчість

Напиши твір-роздум, вірш або казочку на тему «Дзвіночки рідної землі».

Електронний додаток для допитливих

«Казка про щастя» (аудіоказка на ніч).

ЛЮБОВ У ПІСНІ ЗАЗВУЧАЛА

Її твори читали під різними псевдонімами: Віра Лебедова, Чайка Дністрова. Але найбільше полюбилась в Україні пісня на слова поетеси Костянтини Малицької — вона стала чуйним, добрим нагадуванням кожному українцеві про те, яким великим скарбом обдарував нас Бог, народивши у такому чудовому краї.

Чом, чом, земле моя

Чом, чом, чом, земле моя,

Так люба ти мені,

Так люба ти мені?

Чом, чом, чом, земле моя,

Чарує так мене

Краса твоя?

Чим, чим, чим манить мене

Пташні твоєї спів,

Пахучий цвіт лісів?

Чим, чим, чим манить мене

Вода річок твоїх,

Що тут пливе?

Тим, тим, тим, дитино, знай,

Що тут ти вперше світ

Уздріла в цвіті літ.

Тим, тим, тим, дитино, знай,

Що води ці й ліси —

Твій рідний край!

Тут, тут, тут діди твої

Пролили кров свою

За віру і народ.

Тут, тут, тут усі твої

Найближчі серденьку

І дорогі!

Костянтина Малицька

Електронний додаток для допитливих

Аудіозапис. Анатолій Солов’яненко «Чом, земле моя».

Розвиваємо творчість

• Напиши свій роздум про те, чому рідна земля дорога кожній людині.

• Спробуй продовжити сюжет вірша, використовуючи запитання «Чом, земле моя?».

• Чи всі люди, на твою думку, покинувши рідний край, сумують за ним? Від чого залежить зв’язок людини з рідною землею?

Архип Куїнджі. Пейзаж

СТАРИЙ ДУБ І ДІБРОВА

Народна притча

Молодою зеленою дібровою їхав віз із сокирами. Молоді дубочки коли це побачили, то жахнулися і притулилися до матері-землі. Шкода їм рано гинути, покинути рідну землю, де молоде коріння переплелося з могутнім корінням пращурів. Тут щодня щебече рання пташка про красу Божого світу, тут трава така пишна й зелена, а вода чиста, наче сльоза...

Тремтять дубочки і плачуть.

А старий дід — дупластий дуб — потряс своїм верхів’ям, похитав зеленою головою та й промовив ласкаво до онуків:

— Чого ви жахаєтесь, чого плачете?

— Як же нам не плакати, як не журитися, — загомоніла діброва, — адже нашого ворога безліч, тож покладемо свої буйні голови на рідну землю.

— Ой дітоньки, нерозумні ви ще, бачу, та й досвіду не маєте. Чого вам лякатися? Хоч ворогів і багато, але нема між ними нашого брата. Біля жодної сокири нема топорища. Затямте собі: коли серед наших ворогів нема нікого з нас, то жоден ворог нам не страшний!

Дуб Максима Залізняка в Холодному Яру

Розмірковуємо над прочитаним

1. Прочитай уважно народну притчу та зверни увагу на виділені слова у тексті. Як ти їх розумієш?

2. Як, на твою думку, природа може захистити себе від згубної діяльності людини? Як людина може використовувати багатства лісу й не знищувати природи?

3. Чи можна застосувати головну думку цієї притчі до людського життя?

4. Чому саме дуба люди усього світу вважають символом незламної сили?

Працюємо в групі

Ведемо дискусію: одна група вмотивовує позицію «Що допомагає людині почуватися щасливою», а друга група — «Які речі, думки, звички руйнують щасливе життя людини».

Розвиваємо творчість

Напиши листи-побажання, створи малюнки-побажання, вірші і казки для своїх найближчих родичів та друзів, для України і всього людства про щастя і добру долю.

ПРИСЛІВ’Я І ПРИКАЗКИ про рідну землю

• За рідною землею і в небі скучно.

• Людина без вітчизни — як соловей без пісні.

• Хто землі дає, тому й земля дає.

• Де рідний край, там і під ялиною рай.

• За рідний край легко й помирати.

• Забудь свій рід, і ти — ніхто.

Розвиваємо творчість

Виконай на вибір:

- Прочитай уважно прислів’я й усно розкажи, як ти розумієш їхній зміст.

- Вибери прислів’я, яке, на твою думку, найточніше виражає суть любові до рідної землі. Напиши свої роздуми письмово.

- Напиши вірш чи акровірш про Україну.

Іван Сколоздра. Дерево Роду

Відгадки до загадок

с. 13. Рік.

с. 53. Життя і смерть. Час.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст