Найважливіше в розділі 1

Дисперсною називають систему, коли в одній речовині у вигляді досить подрібнених частинок розподілена інша речовина.

Речовину, у якій розподілена інша речовина, називають дисперсійним середовищем, або розчинником, а ту, яка розподіляється, називають дисперсною фазою, або розчиненою речовиною. Якщо розміри дисперсної фази становлять 10^-5-10^-7 м, то таку дисперсійну систему називають зависсю (суспензією чи емульсією); якщо 10^-7-10^-9 м — колоїдним розчином; якщо менші від 10^-9 м — істинним розчином.

Розчини — гомогенні (однорідні) системи перемінного складу, які містять два або більше компонентів. Розчини займають проміжне положення між сумішами та хімічними сполуками. Схожість зі сполуками полягає в їхній однорідності, а відмінність — у непостійності складу та збереженні властивостей окремих компонентів.

Розчинність кількісно характеризують коефіцієнтом розчинності, тобто максимальною масою речовини, яка може розчинитися в 100 г розчинника за даної температури.

Розчинення — фізико-хімічний процес. З одного боку, розчинення супроводжується подрібненням речовини до структурних частинок (молекул або йонів), тобто є фізичним явищем, а з другого — взаємодією утворених частинок з молекулами розчинника, тобто є хімічним явищем.

Вода є універсальним розчинником. Її молекула полярна, має кутову форму. На атомах Гідрогену та Оксигену виникають надлишкові заряди — відповідно позитивний і негативний. Між протилежно зарядженими атомами Гідрогену та Оксигену різних молекул через електростатичну взаємодію виникає міжмолекулярний водневий зв'язок. Наявність його впливає на властивості речовин.

Гідрати — нестійкі сполуки змінного складу, що утворюються в результаті хімічної взаємодії молекул води з частинками розчиненої речовини. У разі сильної взаємодії утворюються стійкі сполуки — кристалогідрати. Це кристалічні речовини, що містять молекули води. Процес утворення гідратів називають гідратацією.

Класифікують розчини за кількістю розчиненої речовини в порції розчинника.

Ненасичені розчини містять меншу кількість речовини, ніж це максимально можливо.

Насичені розчини містять максимально можливу для заданої температури кількість розчиненої речовини.

Пересичені розчини містять кількість речовини, яка перевищує їхній коефіцієнт розчинності за даної температури.

Масова частка розчиненої речовини w(р-ни) — це відношення маси розчиненої речовини m(р-ни) до маси розчину m(р-ну). Масову частку речовини виражають у частках одиниці або у відсотках.

Об'єм розчину V(р-ну), його маса m(р-ну) і густина ρ(р-ну) пов'язані формулою

m(р-ну) = V(р-ну) · ρ(р-ну)

Молярна концентрація розчиненої речовини С(р-ни) — це відношення кількості розчиненої речовини ν(p-ни) до об'єму розчину V(p-ну), її виражають у моль/л.

Молярна концентрація еквівалента розчиненої речовини C(f_екв(X)X) — це відношення кількості речовини еквівалента v(f_екв(X)X) до об'єму розчину, її виражають у моль/л.

Для кислот, основ і солей фактор еквівалентності f_екв(X) дорівнює величині, оберненій відповідно до основності, кислотності або числу елементарних зарядів йонів.

У результаті розчинення у воді будь-якої речовини густина утвореного розчину відрізняється від густини води — вона або зменшується, або збільшується.