Географія. Повторне видання. 7 клас. Бойко

Тема 3. Природні комплекси Землі

§ 14. Широтна зональність. Азональність. Вертикальна поясність

• Пригадайте, що називають географічною (широтною) зональністю.

• Які природні зони розрізняють на Землі?

ЯКІ ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ ЗОНАЛЬНІ, А ЯКІ — АЗОНАЛЬНІ? Природні умови (рельєф, клімат, ґрунти, рослинність) у різних куточках нашої планети дуже відрізняються. Вони утворюють різні за величиною природні комплекси. Одні з них є зональними, інші — незональними. Зональні природні комплекси поширені смугами, що змінюють одна одну від екватора до полюсів, за географічною широтою. Саме зонально на Землі змінюються кількість сонячної енергії, розподіл тепла і вологи, ґрунти, рослинний покрив. Зональними природними комплексами є географічні пояси, природні зони. Незональні (азональні) природні комплекси сформувалися внаслідок неоднорідності тектонічної будови і рельєфу території. Їх розміщення не залежить від географічної широти. Найбільшими такими комплексами є материки, океани, а в їхніх межах — природні країни (частини материків), моря (частини океанів) (мал. 54).

Мал. 54. Природні комплекси

ПРАЦЮЄМО З КАРТОЮ

1. Користуючись картою природних зон (див. атлас), продовжіть ряд прикладів зональних комплексів: «Тропічний географічний пояс і зона пустель; ... пояс і зона ...».
2. Наведіть три приклади азональних природних комплексів: «Австралія, Чорне море, ...».

ЯК ВИЯВЛЯЄТЬСЯ ГЕОГРАФІЧНА ЗОНАЛЬНІСТЬ? Широкі смуги природних комплексів, що простягаються у широтному напрямку і змінюють один одного від екватора до полюсів, утворюють географічні пояси — екваторіальний, два субекваторіальні, два тропічні, два субтропічні, два помірні, субарктичний, субантарктичний, арктичний і антарктичний. Між собою вони різняться кількістю тепла, яке отримує поверхня, повітряними масами й панівними вітрами. Різне співвідношення тепла й вологи у межах одного географічного поясу зумовлює його поділ на природні зони. Кожній зоні властиві певні клімат, ґрунти, рослинність, тваринний світ. Розміщення природних зон підпорядковане широтній зональності — вони змінюються від екватора до полюсів або довготній зональності — змінюються від океанів у глиб материка внаслідок нерівномірного розподілу тепла і вологи. Зміну природних зон у горах із висотою називають вертикальною поясністю (мал. 55).

Мал. 55. Схема географічної зональності і вертикальної поясності

ПРАЦЮЄМО З КАРТОЮ

1. За картою природних зон світу (див. атлас) назвіть послідовно від екватора до полюсів географічні пояси Північної півкулі. Чи збігаються їхні межі з кліматичними поясами?
2. Назвіть природні зони, що їх розрізняють у помірному поясі.
3. На якому материку виражене довготне простягання природних зон?
4. Назвіть материки, на яких поширені області вертикальної поясності.

ЗОНА ВОЛОГИХ ЕКВАТОРІАЛЬНИХ ЛІСІВ. Вологі ліси ростуть в екваторіальному поясі, утворюючи три окремі масиви — у Південній Америці, Африці, Азії. Ця зона з її екваторіальним кліматом вирізняється найбільшою на земній кулі різноманітністю рослин і багатим тваринним світом. Дерева ростуть кількома ярусами. Їхні крони утворюють майже суцільне зелене шатро, крізь яке важко пробивається сонячне світло, тому в екваторіальному лісі і вдень панує напівтемрява. Гілки дерев перевиті ліанами — рослинами з гнучким, витким і дуже довгим (іноді понад 100 м) стеблом. На стовбурах і гілках дерев оселяються рослини-паразити, які живляться їхніми соками. Велика вологість дає змогу багатьом з них поглинати воду просто з повітря своєрідними повітряними коренями. Такими є, наприклад, орхідеї. Екваторіальні ліси — вічнозелені, тобто рослини не скидають одночасно всього листя. Ґрунти — червоно-жовті фералітні. У жаркому і вологому кліматі відмерлі рештки рослин швидко перегнивають. Густі корені рослин, розташовані біля самої поверхні, швидко поглинають поживні речовини. Їхні залишки щоденні зливи вимивають вглиб. Тому ці ґрунти малородючі. В екваторіальних лісах живуть тварини, здатні лазити по деревах і живитися їхнім листям і плодами. Це — комахи, птахи, змії, ящірки, мавпи. Є хижаки (різні на різних материках), наприклад леопард, ягуар.

Мал. 56. Вологі екваторіальні ліси

• Вологі екваторіальні ліси вирізняються найбільшою на Землі різноманітністю рослин. Які особливості клімату це зумовили?

ЗОНА САВАН. Савани поширені в субекваторіальному поясі, де розрізняють два сезони: вологе літо і суху зиму. Це зона, де панують трави. Серед них ростуть поодинокі дерева або групи дерев і колючі чагарники. Взимку трава висихає, а дерева скидають листя. Щоб перебути сухий сезон, окремі дерева запасають вологу у своїх потужних стовбурах. У савані поширені червоно-бурі ґрунти, родючий шар яких легко вимивається в період дощів. Тваринний світ надзвичайно багатий. На відкритих просторах живуть найбільші тварини суходолу — слони, бегемоти, носороги. Водяться найбільші птахи — страуси.

Мал. 57. Савана

• За картою природних зон (див. атлас) з’ясуйте, на якому материку савани займають найбільші площі.

ПУСТЕЛІ. Це природні зони з великою нестачею вологи й розрідженим рослинним покривом. Кількість опадів там мізерна (до 200 мм на рік). Залежно від розташування є пустелі тропічних, помірних широт. Бувають також внутрішньоматерикові й берегові пустелі.

Тропічні пустелі поширені в тропічному поясі, де впродовж року панує сухе тропічне континентальне повітря. Вони є надзвичайно посушливими. Унаслідок великих добових перепадів температури повітря гірські породи там швидко руйнуються. Тому величезні простори вкриті щебнем або сипучими пісками, які вільно переміщує вітер. У пустелях дуже мало органічних решток рослин і води, тому ґрунти дуже бідні або взагалі не утворюються. На перший погляд пустеля є неживою. Проте там живуть комахи, якими живляться павуки, скорпіони, ящірки. Головна умова життя в пустелі — здатність захиститися від перегрівання і тривалий час обходитися без води. Комахи і плазуни, ховаючись від спеки, зариваються в пісок. Антилопи і газелі здатні пробігати великі відстані у пошуках води. У пустелях є оазиси — ділянки з багатою рослинністю, де ростуть фінікова пальма та насаджені фруктові дерева. Оазиси виникають поблизу річок або в місцях, де близько до поверхні залягають підземні води.

Мал. 58. Пустеля

• Як тварини пристосувалися до життя в спекотних і посушливих умовах тропічних пустель?

СТЕПИ. Це безліса зона помірного поясу з багатим трав’яним покривом. Серед трав переважають злаки — ковила, типчак, тонконіг. Під трав’яною рослинністю, яка щорічно відмирає й утворює багато органічних решток, сформувалися родючі ґрунти — чорноземи і каштанові. Тварини — здебільшого гризуни, як-от ховрах, тушканчик, хом’як, лучні собачки. Степові хижаки — тхір, лисиця, вовк, шакал. Багато птахів, поширені ящірки і змії.

Мал. 59. Степ

• У степах утворилися найродючіші ґрунти в світі. Які це ґрунти? Які умови сприяли їх утворенню?

• Чому степи найбільше з усіх природних зон змінені людиною?

ШИРОКОЛИСТІ І МІШАНІ ЛІСИ. Це зони помірного поясу. Широколисті ліси утворені широколистими породами дерев — дубом, буком, липою, кленом. Вони є листопадними і щорічно на зиму скидають листя. У мішаних лісах поєднуються листяні і хвойні (ялина, сосна) дерева. У лісах водиться багато тварин: лось, олень, косуля, кабан, вовк, борсук, лісова куниця, заєць, білка. Із птахів — звичайні дятел, синиця, тетерук. Ґрунти там дерново-підзолисті.

Мал. 60. Широколистий ліс

• Чому мішані ліси отримали таку назву? Що там «намішано»?

ТАЙГА. Ця зона займає північну частину помірного поясу. Їй властива тривала сувора зима й помірно тепле літо. Сніговий покрив лежить до 200 днів на рік. Територія заболочена. Ґрунти — підзолисті і торф’яно-болотні. Тайга — це хвойні ліси з ялини, ялиці, сосни. Є також дрібнолистяні породи — береза й осика. Тваринний світ різноманітний: лось, ведмідь, вовк, лисиця, заєць-біляк, білка. Багато птахів. Поширені комахи-кровососи: комарі, мошки.

Мал. 61. Тайга

• Які лісові зони сформувалися в помірному поясі?

ТУНДРА. Це безліса природна зона, що простягається в субарктичному поясі. Клімат там суворий із тривалою холодною зимою і коротким прохолодним літом. Унаслідок промерзання ґрунту і гірських порід утворюється багаторічна мерзлота. Через брак тепла дерева в тундрі не ростуть. Там поширені мохи і лишайники, осока, брусниця, карликова береза. Рослини низькорослі, стеляться по землі, схиляючись від сильних вітрів. Серед тварин поширені північний олень, песець, лемінг. Багато птахів: біла куріпка, гуси, качки, гагари. Ґрунти — тундрові глеєві, малородючі.

Мал. 62. Тундра

• Чому в тундрі не ростуть дерева?

ПОЛЯРНІ ПУСТЕЛІ. Це зона льодяних і кам’янистих пустель, яка поширена на островах Північного Льодовитого океану та в Антарктиді. Там панує суворий холодний клімат. У арктичних пустелях сніговий покрив тримається 300 днів на рік. На невеликій глибині залягає багаторічна мерзлота. Вона охолоджує ґрунт, перешкоджає просочуванню поверхневих вод і сприяє заболочуванню. Рослинність і тваринний світ дуже бідні. Під час короткого холодного літа де-не-де з’являються лишайники, мохи, полярний мак. Там живуть північний олень, білий ведмідь, песець, лемінг. Улітку гніздяться чайки, казарки. Антарктичні пустелі значно суворіші. Життя тварин і птахів (тюленів, пінгвінів та ін.) пов’язане з океаном.

Мал. 63. Арктична пустеля

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Тема: Природні зони Землі

1. Позначте на контурній карті межі природних зон і підпишіть їхні назви.
2. Проаналізуйте, як проходять межі однієї з природних зон (на вибір).
3. У межах якої зони розташована ваша місцевість? Охарактеризуйте цю зону (який клімат, ґрунти, рослинність і тваринний світ).

ВЕРТИКАЛЬНА ПОЯСНІСТЬ. У горах водночас зі зміною температури повітря і кількості опадів із висотою також відбувається зміна природних зон, але не в горизонтальному напрямку, а у вертикальному. Зони змінюють одна одну як пояси. Кількість поясів залежить від висоти гір. Чим вищі гори, тим більше буде поясів на їхніх схилах. Також має значення розташування гір на певній широті. Так, із підняттям у горах можна послідовно потрапити у кілька природних комплексів, наприклад, у пояс степів, лісів, високогірних лук, тундри і аж до льодовиків, що вкривають вершини. Найповніший їх набір спостерігається у високих горах, що розташовані в екваторіальних і тропічних широтах (Гімалаї, Анди). Біля підніжжя гірський пояс буде такий, як і природна зона довколишньої місцевості (мал. 55 на с. 67).

МОДЕЛЮЄМО

Змоделюйте сходження на найвищу гору планети — Джомолунгму. Який вертикальний пояс буде знизу першим, якщо ви здійснюватиме підйом від південного підніжжя Гімалаїв? Підготуйте список необхідного для мандрівки спорядження з огляду на те, в яких поясах та в яких природних умовах ви перебуватимете.

ФОРМУЛЮЄМО ГОЛОВНЕ

• Природні зони — природні комплекси, яким властиві певні тип клімату, ґрунти, рослинність, тваринний світ і які закономірно змінюються зонально — від екватора до полюсів.

• Вертикальна поясність — закономірна зміна природних зон із висотою в горах.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ