Географія. Повторне видання. 7 клас. Бойко
§ 9. Походження материків і океанічних западин
• Пригадайте, яку гіпотезу висунув учений Альфред Вегенер щодо утворення материків.
• Яку внутрішню будову має наша планета?
ЯК ЗЕМНА КОРА СТАЛА ОСНОВОЮ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ? Виникнення на земній поверхні суходолу та океанів зумовлене різною будовою надр Землі, земної кори.
Пригадаймо, які в земній корі розрізняють шари порід. Нижній шар — базальтовий. Породи, що його складають, за щільністю схожі на важкі базальтові породи. На нашій планеті він є повсюди. Середній гранітний шар — із порід, що за щільністю схожі на граніти, які легші за базальти. Гранітний шар є тільки під материками. Верхній шар — осадовий. Його утворюють здебільшого осадові породи (вапняки, піски, глини та ін.). Під материками і океанами земна кора має різну будову. Тому розрізняють два її типи: континентальну та океанічну (мал. 33). Континентальна (материкова) кора значно товща — від 30 км до 75 км (під найвищими горами). У ній є всі три шари порід — базальтовий, гранітний і осадовий. Океанічна кора тонка — завтовшки лише 5-20 км, у ній немає гранітного шару. Осадовий шар, який має невелику товщину, залягає там безпосередньо над базальтовим.
Мал. 33. Типи земної кори
• Які шари порід залягають у земній корі?
• Який шар розташований найглибше, одразу над мантією?
• Назвіть щонайменше три ознаки, за якими океанічна земна кора відрізняється від материкової.
Географія дивує
Гіпотеза про утворення материків і океанів Дж. Вільсона
На думку канадського вченого Дж. Вільсона, мільйони років тому земна кора утворилася з магми, що її на поверхню вивергали вулкани. З часу утворення перших порід на Землю вилилась така кількість магми, що за об’ємом дорівнює материковій і океанічній земній корі. Внаслідок дії вулканів, які з надр викидали величезну кількість речовини, на певній глибині мали утворитися порожнини або дуже розріджені ділянки. Скупчені легші гранітні маси спливали на поверхню планети. Охолоджуючись, вони утворювали виступи різної величини і форми. Водночас важчі базальтові маси опускались, утворюючи зниження. Так з’явилися найбільші нерівності на поверхні Землі — виступи материків і заглибини океанів.
Учені вважають, що спочатку (приблизно 4 млрд років тому) на нашій планеті утворилася океанічна кора (базальтова). Під впливом процесів, що відбуваються в надрах Землі, вона потовщувалася. З часом сформувався новий, гранітний шар кори — основа майбутніх материків. Останнім унаслідок руйнування поверхні під дією зовнішніх сил утворився осадовий шар кори. Протягом мільярдів років земна кора зазнавала змін: розламувалася на велетенські скиби, прогиналася западинами, вигиналася горами, поки не набула сучасного вигляду. Отже, тепер материки мають товщу, континентальну кору, що, однак складається з легших порід — гранітів. А океанічні западини утворені тоншою корою океанічного типу, в якій переважають більш важкі базальти. Тому материки не можуть опуститися нижче рівня Світового океану, а океанічне дно не може піднятися і стати материком.
• Чому набагато тонша океанічна земна кора опускається, утворюючи западини океанів, а значно товща континентальна кора, навпаки, виступає, формуючи материки?
ЧИ Є ПРАВИЛЬНИМ ПРИПУЩЕННЯ ПРО ДРЕЙФ МАТЕРИКІВ?
Питання про утворення материків і океанів наукою остаточно не з’ясоване. Ви вже ознайомилися з гіпотезою (припущенням) німецького вченого Альфреда Вегенера про дрейф (переміщення) материків. Він вважав, що більш як 200 млн років тому на Землі існував єдиний величезний суходіл — материк Пангея та один океан — Тетіс. Із часом прадавній материк розколовся на два — Лавразію і Гондвану. Згодом вони також були розбиті розломами: Північна Америка і Південна Америка, відколовшись від Європи й Африки, почали віддалятися (дрейфувати). Між ними утворився Атлантичний океан. Африка відокремилась від Азії, у результаті чого виник Індійський океан. Австралія та Антарктида так само відійшли від Азії й Африки і зайняли теперішні свої місця. Свою гіпотезу про таке утворення материків і океанічних западин учений зробив більш як століття тому, в 1912 році. Проте він не зміг пояснити, які сили рухають материки.
• У чому полягало припущення А. Вегенера?
• Які докази вчений наводив на підтвердження своєї гіпотези?
• Чи зміг А. Вегенер знайти відповідь на те, які сили рухають материки?
ЩО ПОЯСНЮЄ ТЕОРІЯ РУХУ ЛІТОСФЕРНИХ ПЛИТ? Тепер існують нові уявлення про рух материків. Уже відомо, що земна кора разом із частиною верхньої мантії не є суцільним покриттям нашої планети. Вона розбита глибокими розломами на величезні блоки — літосферні плити завтовшки 50-250 км. Більшість плит охоплюють як материкову, так і океанічну земну кору, тому їхні межі не збігаються з обрисами сучасних материків (мал. 34).
ПРАЦЮЄМО З КАРТОЮ
Мал. 34. Карта літосферних плит
- 1. Назвіть великі літосферні плити, що утворюють земну поверхню.
- 2. Назвіть материки, що лежать на кількох літосферних плитах.
- 3. На яких плитах розташовується Атлантичний океан?
- 4. Визначте, які літосферні плити і в яких місцях переміщуються з найбільшою швидкістю.
- 5. На якій плиті лежить материк, на якому ми живемо? Куди і з якою швидкістю вона рухається?
Унаслідок обертання Землі навколо своєї осі та внутрішніх процесів у її надрах в’язка речовина мантії, на якій розташовані материки, здатна «текти». Тому літосферні плити постійно рухаються поверхнею мантії (астеносферою). Вони ніби плавають, як гігантські крижини на поверхні води. Швидкість їх переміщення здається мізерною — кілька сантиметрів на рік. Проте цей рух відбувається протягом сотень мільйонів років, тому плити за такий час можуть переміститися на тисячі кілометрів. Отже, сучасне розміщення материків і океанів, які лежать на літосферних плитах, є результатом їх повільного і тривалого переміщення (мал.34 на с. 43).
ДОСЛІДЖУЄМО
Проведіть власне дослідження проблеми утворення материків і западин океанів. Об’єднайтеся в групи, щоб подискутувати щодо різних припущень про їх утворення. Три групи будуть обстоювати кожна своє бачення і наводити докази на його підтвердження. Четверта група — група знавців-експертів — оцінюватиме, наскільки вірогідними і переконливими є докази кожної з груп. Утворення материків і западин океанів:
- група 1 — внаслідок дрейфу материків (за гіпотезою А. Вегенера);
- група 2 — з магми (за гіпотезою Дж. Вільсона, див. інформацію на с. 42);
- група 3 — внаслідок руху літосферних плит;
- група 4 — аргументовано вказати на «слабкі місця» кожної з версій.
Мал. 35. Рухи літосферних плит
• Розгляньте мал. 36. Якими можуть бути рухи літосферних плит?
• Якими є наслідки розходження літосферних плит?
• Назвіть форми рельєфу, що утворюються на суходолі й дні океанів унаслідок зіткнення двох літосферних плит.
Мал. 36. Схема руху літосферних плит
Переміщуючись, літосферні плити в одних місцях стикаються, а в інших — розходяться. Також вони можуть зміщуватися одна відносно іншої (мал. 35). У місцях їх розходження (а таке трапляється здебільшого на дні океанів із тонкою корою) виникають тріщини — рифтові долини (мал. 36). По них на поверхню дна піднімається розплавлена магма. Вона охолоджується, і з магматичних порід утворюється смуга нової молодої кори. Поступово, розповзаючись в обидва боки від глибинного розлому, новоутворена кора нарощує краї літосферних плит. На дні океану ніби працює гігантський конвеєр, що пересуває ділянки з молодою корою від місця їх зародження до материкових околиць океану. Швидкість руху при цьому невелика, новоутворені ділянки кори досягають берегів через 150-200 млн років. Пройшовши цей шлях, вони зближуються, стикаються із плитами з материковою корою і, оскільки є щільнішими та важчими, занурюються під неї. «Пірнаючи» під материк, океанічна кора знову потрапляє в мантію і розплавляється. Так відбувається кругообіг речовин на Землі. На межах стику літосферних плит відбуваються землетруси і виверження вулканів (наземні й підводні).
• Де і як утворюється нова земна кора і куди вона згодом «зникає»?
• Чому такі процеси називають кругообігом речовин на Землі?
• Поміркуйте, чи можуть утворитися нові материки та океани.
ФОРМУЛЮЄМО ГОЛОВНЕ
• Внаслідок тривалого розвитку Землі сформувалися два основні типи земної кори: континентальна (утворена базальтовим, гранітним і осадовим шарами) та океанічна (сформована базальтовим і осадовим шарами).
• Сучасні материки та западини океанів утворилися внаслідок руху літосферних плит під дією внутрішніх сил Землі.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
- 1. Завершіть речення: «Знання про будову земної кори є ключем до розуміння...».
- 2. У чому полягає теорія руху літосферних плит?
- 3*. Яка версія щодо утворення материків й океанічних западин є для вас найбільш переконливою? Чому?
