Українська література. 6 клас. Борзенко
Байки Леоніда Глібова
За допомогою алегорій — у легкий ігровий спосіб — байка має залучати нас, читачів і читачок, до серйозних роздумів над важливими питаннями, що стосуються людини й суспільства.
Усі ці питання усталені, традиційні. Вони відомі здавна, ще з античних часів. Основне завдання байкарів у кожній окремій літературі полягає в тому, щоб надати світовим загальнолюдським темам і проблемам національного забарвлення, а ще важливо наповнити їх актуальним звучанням.
Це все дуже добре розумів байкар Леонід Глібов — сміливо брався за складні теми й розкривав їх на основі українського життєвого матеріалу вже як цілком органічні для нашої національної культури. Талановитому байкареві дуже допомагало глибоке знання народного життя — не лише побуту, фольклору, а й способу мислення, неповторного почуття гумору українців.
Зверніть увагу на те, якими природними виглядають народні афоризми в байках Л. Глібова. Наприклад, у байці «Вовк і Кіт» їх чимало: «недоленька морочить», «хоть сядь та й плач», «козаки ще з розуму не спали», «що, братику посіяв, те й пожнеш». Та й у байці «Зозуля і Півень» мораль так само подано у вигляді сталого народного вислову: «Рука, як кажуть, руку миє».
Твори Леоніда Глібова для дітей (ілюстрації Якова Златопольського, 1958)
Обкладинка збірки байок та акровіршів Леоніда Глібова «Чужому лихові не смійся» (ілюстрації Олександра Кошеля, 1986)
Збірка дитячих віршів та загадок Леоніда Глібова «Без вікон хатка, без дверей» (ілюстрації Ніни Денисової, 1966)
Обидва згадані твори мають в основі діалогічну композицію, що дало змогу авторові повніше й глибше розкрити моральну суть алегоричних персонажів.
А ще примітною рисою автора є доречне використання слів у зменшено-пестливій формі, як-от у байці «Зозуля і Півень»: зіронько, жалібненько, пшениченьки, голубонько, кралечко, серденько, їстоньки, питоньки, перепеличко, зозуленько, тихесенький, милесенький, братику, слівце. Такий, може здатися, надмір «пестливих» слів на ділі цілком виправданий, оскільки допомагає краще розкрити фальшиве й лицемірне єство співрозмовників.
Читацький практикум
Вовк і Кіт
В село із лісу Вовк забіг...
Не думайте, що в гості, братця!
Ні, в гості Вовк не забіжить;
А він прибіг, щоб де-небудь сховаться;
Проклятий люд з собаками настиг...
І рад би Вовк в які ворота вскочить,
Та лишенько йому, — куди не поглядить —
Усюди Вовченька недоленька морочить, —
Хоч сядь та й плач;
Ворота, як на те ж, кругом усі заперті,
А дуже Вовкові не хочеться умерти
(Бо ще він не нажився, бач!),
А гірше од людей — од видимої смерті...
Читаємо із зупинками, міркуємо, передбачаємо подальші події
1. Яке враження справив початок байки? Що читачі дізнаються із цієї частини твору? Спробуйте стисло розказати про основні події.
2. А що ще ми можемо з’ясувати? Поміркуйте, чи можна визначити, як оповідач ставиться до Вовка, а Вовк до — людей. Які слова, словосполучення допомагають читачам й читачкам про це здогадатися? Чому, наприклад, оповідач говорить:
«Ні, в гості вовк не забіжить...»;
«Проклятий люд з собаками настиг...»
«Бо ще він не нажився, бач!»
«А гірше од людей — од видимої смерті»
3. Знайдіть у тексті зменшено-пестливі форми слів. Поясніть, чому, розповідаючи про поневіряння Вовка, оповідач їх вживає. Яке враження це справляє на читача? На вашу думку, оповідач співчуває Вовкові чи ні?
4. Узявши до уваги назву байки, поміркуйте, як розгортатимуться події далі.
Коли глядить —
На загороді Кіт сидить,
На сонечку мурликає-дрімає.
Підскочив Вовк і до Кота мовляє:
— Котусю-братику! Скажіть мені скоріше,
Хто із хазяїнів отут усіх добріше?
Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав
На сей недобрий час. Я б у пригоді став!.
Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!.
Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?.
— Проси мерщій Степана,
Він добрий чоловік, — Кіт Вовкові
сказав. — Так у його я вкрав барана.
— Е, і Дем’яна я боюсь: Як тільки
навернусь,
Він і згадає поросятко.
— Біжи ж, аж ген живе Трохим!
— Трохим? Боюсь зійтися з ним:
З весни ще злий він за ягнятко!
— Погано ж!. Ну... а чи не прийме Клим?
— Ох, братику! Теля я в його звів!
— Так ти, бачу, усім тут добре надоїв, —
Кіт Вовкові сказав, —
Чого ж ти, братику, сюди і забігав?
Ні, наші козаки ще з розуму не спали,
Щоб Вовка од біди сховали!
І так-таки ти сам себе вини:
Що, братику, посіяв, те й пожни!
Розмірковуємо над текстом твору
1. Чи справдилися ваші передбачення щодо подальшого розвитку подій у байці? Що читачі дізнаються з діалогу Вовка й Кота? Перекажіть його стисло.
2. Яке враження Вовк хоче справити на Кота? Знайдіть у тексті звертання й поясніть, чому, звертаючись до Кота, Вовк називає його по-різному: спочатку — Котусю-братику, а далі — Котусю-батечку.
Досліджуємо самостійно
1. Знайдіть у діалозі Вовка й Кота зменшено-пестливі форми слів. Поміркуйте, чому автор їх використав.
2. Доповніть характеристику Вовка.
3. Яким у байці постає Кіт? Прочитайте виразно ту частину твору, де вперше трапляється цей персонаж, і доберіть три прикметники, якими його можна описати.
4. До кого Кіт пропонує Вовкові звернутися по допомогу? Поміркуйте, чи випадково Кіт називає імена саме тих людей, хто постраждав від Вовка.
5. У яких словах Кота, на вашу думку, міститься мораль байки?
6. Прочитайте народні прислів’я та приказки. Які з них за змістом перегукуються з мораллю байки Леоніда Глібова? Обґрунтуйте відповідь.
7. Пригадайте, що таке алегорія. Чому образи Вовка й Кота можна назвати алегоричними? Наведіть аргументи.
8. Чи властивий цій байці гумор? Відповідь обґрунтуйте.
Шукаємо відповіді разом
До яких серйозних роздумів над важливими питаннями, що стосуються людини й суспільства, залучає нас байка?
Зозуля і Півень
— Як ти співаєш, Півне, веселенько...
— А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,
Виводиш гарно так і жалібненько,
Що іноді аж плачу я...
Як тільки що почнеш співати,
Не хочеться й пшениченьки клювати, —
Біжиш в садок мерщій...
— Тебе я слухала б довіку, куме мій,
Аби б хотів співати...
— А ти, голубонько, ти, кралечко моя,
Поки співаєш на калині,
То й весело мені, і забуваю я
Свою недоленьку, життя своє погане
Та безталанне...
А тільки замовчиш
Або куди летиш, —
Заниє серденько, неначе на чужині...
І їстоньки — не їм, і питоньки — не п’ю
Та виглядаю все Зозуленьку мою.
Як гляну на тебе — така ти невеличка,
Моя перепеличко,
А голосочок-то який!..
Тонесенький, милесенький такий...
Куди той соловей годиться?
— Спасибі, братику, за добреє слівце.
Як не кохать тебе за це?..
І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця;
І далебі, що так, — пошлюся я на всіх.
Де взявся Горобець, підслухав трохи їх
Та й каже: — Годі вам брехати
Та одно другого знічев’я вихваляти!
Пурхнув — та й був такий.
За що ж, — хто-небудь попитає, —
Зозуля Півня вихваляє?
За те, що Півень годить їй
Та потакати добре вміє:
Рука, як кажуть, руку миє.
Розмірковуємо над текстом твору
1. Яке враження справила ця байка? Хто є її героями?
2. Якою мовою — прозовою чи віршованою — написана байка?
3. У якій формі побудовано твір «Зозуля і Півень»?
4. Що читачі й читачки дізнаються з діалогу Півня й Зозулі? Перекажіть стисло зміст їхньої розмови.
5. Чи чули ви, як співають півень, зозуля? Чи правдивою є інформація, яка міститься в діалозі героїв?
6. Схарактеризуйте героїв байки. Поміркуйте, які людські риси вони уособлюють?
7. Поміркуйте, із якою метою автор так докладно розповідає про те, як Півень й Зозуля «одно другого знічев’я» вихвалюють. Оберіть і обґрунтуйте відповідь з-поміж запропонованих варіантів або запропонуйте свій.
- А Нагромаджуючи «славослов’я», автор прагне викликати сміх читачів.
- Б Автор має на меті показати, якими мають бути стосунки між справжніми друзями.
- В Автор співчуває своїм героям і намагається продемонструвати їхні найкращі риси.
- Г ?
8. Яка мораль цієї байки? У який спосіб її подає автор: сам її формулює чи використовує приказку?
9. Як ви зрозуміли приказку «рука руку миє»? Які приказки близькі за значенням до неї?
Шукаємо відповіді разом
Об’єднайтеся в групи або пари й виконайте завдання.
Окрім головних героїв у байці є ще один персонаж — Горобець. Який він? Схарактеризуйте його й поясніть, з якою метою виводить цей образ автор.
Виявляємо творчі здібності
Уявіть себе художником або художницею, яким замовили ілюстрації до байки «Вовк і Кіт» або «Зозуля і Півень». Які б фрагменти творів ви проілюстрували? Якими ви уявляєте героїв байок Леоніда Глібова? Опишіть свої ілюстрації або намалюйте.
