Прозове розмаїття

Сама доба визначила тематику прози 1920-х років: соціальні суперечності й боротьба між різними суспільними силами, перетворення в українському селі, зміни в місті, у родинних стосунках. У центрі уваги перебувало становлення української людини, яка пройшла крізь буремні роки революції й активно утверджувала себе.

Ключовою проблемою, яку осмислювали прозаїки, було змагання нового зі старим, віджилим і консервативним, усім, що заважає розкріпаченню людської особистості. Особливу увагу письменники приділяли національній проблемі, шляхам подальшого розвитку народу, питанням мови й культури.

Митці також зверталися до осмислення морально-етичних проблем: громадянського обов'язку й особистого інтересу, загальнолюдських і класових цінностей, колективного й індивідуального, революційного фанатизму, стосунків у родині й конфліктів між поколіннями тощо. Нерідко порушували й суміжні філософські проблеми: добра і зла, сенсу життя, вибору, життя і смерті.

Дівчата з книжкою (Софія Налепінська-Бойчук, 1927)

У першій половині 1920-х років переважали малі епічні жанри: оповідання, новела, нарис, фейлетон. У них з'явились породжені революцією людські типи зі своїми життєвими уподобаннями, прагненнями й ідеалами. Набули поширення психологічні новели (М. Хвильовий, Г. Косинка), оповідання з філософським забарвленням (В. Підмогильний, А. Любченко), гумористичні й сатиричні твори (Остап Вишня), поезія в прозі (Г. Михайличенко, Ю. Яновський, М. Івченко та ін.).

У жанрі повісті літератори звертались до політичної сатири, розробляли історичні, пригодницькі та детективні різновиди. А вже в другій половині 1920-х років по-справжньому утвердився роман: побачили світ твори О. Досвітнього, Ю. Смолича, А. Головка, В. Підмогильного, Є. Плужника, Б. Антоненка-Давидовича, О. Слісаренка, В. Домонтовича, Ю. Яновського та ін. Виходять у світ такі різновиди романів: соціально-психологічний («Смерть» Б. Антоненка-Давидовича), інтелектуальний («Місто» В. Підмогильного), авангардний («Жанна-батальйонерка» Ґео Шкурупія), пригодницький («Чорний ангел» О. Слісаренка).

Панорама будівництва Дніпрогесу (Костянтин Богаєвський, 1930-ті)

Отже, можна з повним правом говорити про прозове розмаїття в літературі 1920-х років. Однак уже в наступному десятилітті українська проза зазнала радикальних змін. Найбільш талановитих прозаїків було знищено. Інші мусили писати «на замовлення» й виконувати настанови влади. Тоді й почали з'являтися «виробничі» й «історико-революційні» романи, які сприяли утвердженню тоталітарного режиму. Навіть у часи голодомору деякі пролетарські письменники оспівували «щастя колгоспної праці».

Збирання врожаю. Комбайн на роботі (Лев Крамаренко, 1932)

Опрацьовуємо прочитане

1. Які нові теми й проблеми виникли в українській прозі 1920-х рр.? Чим це було зумовлено? Наведіть приклади морально-етичних та філософських проблем.
2. Розкажіть про жанрово-стильове розмаїття прозових творів української літератури 1920-х рр.
3. Назвіть авторів, які працювали в малих прозових жанрах, у жанрі роману. До яких різновидів романного жанру звертались письменники?
4. У зручній для вас формі занотуйте інформацію про розвиток української прози 1920-х рр.

Готуємо проект