Антологія. Пригоди й подорожі в шкільному курсі літератури. 7 клас. Богданець-Білоскаленко

Добрі вакації¹

Оповідання

(Скорочено)

Було свято. На дебреценському вокзалі в приміщенні для пасажирів третього класу — повно школярів.

¹ Вакації (заст.) — канікули, перерва в роботі навчальних установ.

Високий широкоплечий швейцар насилу зачиняє ґратчасті ворота, бо поміж дебелих перекупок і дядьків у селянських сіряках спритно пробираються наперед малі школярі. А дядькові-залізничнику доводиться пильно стежити за тим, аби учні не заповнили перон аж до самої колії. Думають, мабуть, що так швидше доберуться додому. Та коли вже заборонено виходити на перон, то скупчуються бодай біля огорожі. І тягнуть свої клунки, хоча до відходу потяга ще тринадцять хвилин.

Старші школярі не йдуть наперед. (...) Серед них стоїть і Шандор Віраг, майбутня окраса школи, як звик казати про нього «старий вояка» — пан директор, коли був у доброму гуморі.

Стрункий, з натхненним обличчям, юнак почувається серед своїх товаришів не зовсім добре. Його дратує, що ті пустують, як малі діти. Палі Йожа крадькома вдарив по спині Берті Кіша, що той аж застогнав. Потім вони ганялися один за одним. Роздратований Шандор гукнув до них:

— Чи вам не соромно?

Саме тоді пролунав голос швейцара. Він виспівував:

— Оголошується посадка на потяг, що проходить через станції Кашша², Мішкольц, Серенч, Ніредьгаза.

² Кашша — нині Кошіце.

Метушня, штурханина, гамір, сміх! Мерщій, мерщій до вагона, до свого місця! Ніби ось-ось настане кінець світу.

Дивлячись на отаке, Шандор Віраг дуже зажурився. У вагон зайшов останнім. Звісно, сісти було вже ніде. Та він не переживав; поклав свої речі на полицю, а сам подався в тамбур. Тут краще, бо він — сам і може поринути в мрії.

Потяг рушив. Грюкаючи та постукуючи, він залишає сповнений гострих і задушливих запахів вокзал і величезне місто, таке гарне й привітне.

Шандор зворушливо озирався на милі його серцю місця, аж поки не зник з очей останній будинок. Потім потяг завернув убік — і зелені лани, що миготіли за вікном, нагадали хлопцеві про те, що на нього невдовзі чекає.

«Матиму добрі вакації», — радісно подумав він. Схопився відразу за кишеню, чи там свідоцтво. Потім ще раз сягнув туди, чи є гроші.

Усе на місці: і відмінне свідоцтво, і сто форинтів — нагорода.

Сто форинтів! Це сила-силенна грошей. Справжнісінький скарб.

Щасливі дитячі літа! А найщасливіша та пора, коли ти переконаний, що все вже знаєш та уявляєш усілякі розумні, корисні й потрібні речі. Ти ще такий наївний, що думкою здатний у хмарах витати.

— Але ж добрі будуть у мене вакації. Подорожуватиму.

Тиханське абатство на березі озера Балатон (Угорщина)

Саме про це він мріяв щоліта, але ніколи не мав на те грошей. А тепер має. То неодмінно вже подасться в мандри.

Він об’їздить гірську частину Угорщини та відвідає орлині гнізда часів угорського лицарства. Подивиться Дрейгель, Матюшфельд, уславлений старовинний Мукачівський замок — колиску патріотизму, гордої, грубої сили та людей великої душі.

Він подорожуватиме по Трансільванії і буде мати уявлення про той золотий вік в історії країни, на саму згадку про який людину осяває палке натхнення. Об’їздить він і Задунайський край, де боровся та складав пісні герой і поет Зріні; відвідає ще Татику, Шомло та Чобанц і прославлені в легендах Гімфі околиці Балатону. Він побачить Секешфегервар, Вишеград, Будовар. Надивившись на героїчне минуле, милуватиметься в прекрасному Будапешті величною і світлою картиною сьогодення.

Коли подумав, скільки на його коханій батьківщині чудових і славетних місць, на очі набігли сльози.

— Я матиму чудові вакації!

Хлопець миттю перенісся в оманливі висоти вимріяного світу.

Пригадалися йому з дитячих років казки про опришків, про закопані скарби. Раптом йому примріялося, що знайшов у якійсь фортеці багатий скарб.

Аж тепер шалено запрацювала його уява! Він уже понабудовував на вершинах Карпат химерні казкові споруди, склав якнайдокладніший план своєї головної палати, що мала бути на зразок палати короля Матяша. Біля палати — колегіум на сто тисяч учнів. Тут діти навчалися б безплатно й усі були б набагато кращі, аніж сучасні учні.

Потім Шандорові спало на думку, що людина живе не тільки поезією. Один його вчитель завжди доводив, що промисловість і торгівля — основа народного збагачення і щастя. Отже, він, Шандор Віраг, візьметься за це й побудує заводи з прекрасним устаткуванням і просторими квартирами для робітників, з акціями для тих, хто старанно працює. Заснує і велику торговельну палату. Він підніме країну вище, аніж Кольбер¹ свою батьківщину...

¹ Жан-Батист Кольбер (1619-1683) — французький державний діяч. Молодий король Людовік XIV призначив Кольбера інтендантом фінансів. На цій посаді він запровадив багато реформ.

Щаслива дитина. Яка радість сяє на його обличчі, яка гордість ховається за цими мріями.

А про себе Шандор не думав. Не мріяв ні про владу, ні про визнання, а лише про людей, яких зробить щасливими.

— Я матиму чудові вакації!

А потяг мчить. Проминають години. Вечоріє. Незабаром Шандор буде вдома.

Від тих думок у хлопця аж у голові запаморочилося. Шандор зайшов у вагон, сів і, прислухаючись до дріб’язкових і нікчемних людських розмов, потроху заспокоївся.

Пролунав гудок паротяга. Хлопець уже вдома. Він виходить із вагона та влітає в материні обійми.

І батько прийшов; він посивів, на обличчі побільшало зморщок. Хоч очі сяяли зараз радістю, та затаїлася в них і туга. І мати помарніла, зблідла. Тільки малий братик Кароль дуже виріс.

Шандор пригортає всіх до серця.

Як добре бути вдома, серед рідних!

Раптом у хлопцевій голові промайнула пустотлива думка; він зробить для них приємну несподіванку своїм «посагом». Досі навіть словом не обмовився про нього.

Після вечері — які страви! які радощі! — батько питає:

— Ну, синку, а як свідоцтво?

— Будь ласка.

Звичайно, усі дуже раділи, коли дивилися свідоцтво. Усі оцінки відмінні, навіть із фізкультури, де його успіхи досі були скромніші. Малий Кароль обмацує братову руку: он які в нього м’язи! А батько помітив інше.

— Шандоре, у тебе ж вуса ростуть!

Хлопець почервонів.

— Та до свідоцтва є ще додаток! — поспішив одвернути увагу від неприємної для нього розмови.

— Що таке?

І раптом на столі з’явився конверт із написом: «Нагорода за найкраще читання віршів». З конверта випала золота монета — двадцять крон. Кароль мало не задушив брата в обіймах.

— А ось ще!

«Нагорода за письмову роботу про художні засоби в поемі «Смерть Будди»². Це також двадцять крон. За це вже й мати поцілувала Шандора.

² «Смерть Будди» — поема відомого угорського поета Я. Араня (1817-1882).

— Є ще й третій.

Усі замовкли.

— Справді, є ще останній.

«Преміальна стипендія одному з найстаранніших учнів школи».

— Сто крон! — перелякано вигукнув батько, коли тремтливими руками розкрив листа.

Скільки грошей!

Кинулися одне одному в обійми й плакали з радощів.

— Хороша ти дитина, любий синочку. Нехай щастить тобі!

Найменше зворушений був Кароль. Він спокійнісінько заявив:

— Добре, що ти привіз гроші, Шані, бо завтра наше майно мають продавати з торгів.

— Що ти кажеш? — перелякався брат.

— Це правда, сину мій, — озвався стиха батько. — Я не зможу завтра сплатити шістдесят форинтів.

— Звичайно, виплатимо. А на сорок форинтів мама накупує всього, що треба. Я ж завтра піду до нотара¹: торік він пообіцяв мені сорок форинтів, якщо працюватиму в нього... Кадашів син провалився, того теж можу навчати...

¹ Hoтap — нотаріус.

Увечері мати постелила Шандорові ліжко. Хлопець ліг, і пригадалися йому сьогоднішні мрії. І він почервонів із сорому.

— Я був легкодумний, наче дитина.

І перш ніж сон переніс його в чарівний світ фантазії, Шандор прошепотів усміхаючись:

— Ой, які гарні будуть у мене вакації!

(Переклад Ю. Керкера)

Запитання та завдання

• 1. Коли ви прочитали назву оповідання, то яким ви уявили його сюжет?
• 2. Яка подія є зав’язкою оповідання?
• 3. Чому Шандора Вірага вважали «окрасою школи»?
• 4. Про що він розмірковує, дивлячись на прекрасні краєвиди з вікна потяга?
• 5. Як Шандор планує своє майбутнє?
• 6. Чи справдилися надії Шандора на добрі вакації?
• 7. Чи можна вважати хлопця легковажним фантазером?
• 8. Чи образився юнак на своїх батьків? Чи відчував він якісь вагання перед тим, як віддати їм гроші?
• 9. З якою метою автор використовує рефрен «Ой, які гарні в мене будуть вакації!». Чи змінюється зміст цієї фрази впродовж твору?
• 10. Який літературний твір згадано в оповіданні? Чи читали ви його? Знайдіть інформацію про автора й підготуйте повідомлення для однокласників (однокласниць).
• 11. Як ви вважаєте, чи повинні діти допомагати своїм батькам у складних ситуаціях і з якого віку? Підготуйте усну відповідь на це запитання.
• 12. Підготуйте письмово розгорнуту відповідь на запитання: «Чи важливо бути відповідальною людиною?»