Технології. Рівень стандарту. 10 клас. Біленко

Дизайн сучасного одягу

1. Основи дизайну для створення одягу.

Одяг — це система матеріальних оболонок на І людському тілі, що захищає його від кліматичних впливів і є проявом його індивідуальності.

За способом носіння, характером кріплення на тілі людини і кроєм одяг поділяють на такі види:

1) драпірований (некроєний, незшитий) — з одного шматка тканини, яким обгортають або драпірують тіло;

Сторінками історії

Найпершим елементом одягу, який дійшов до наших днів, є спідниця.

У Стародавньому Єгипті спідницю носили і чоловіки, і жінки. У ті часи вона була настільки ж чоловічим, як і жіночим одягом. Це вже пізніше, через зміну етичних уявлень, спідниця почала належати до предметів жіночого гардеробу.

2) накладний — який надягають через голову. Він може бути незшитим — у вигляді шматка тканини з отвором для голови (пончо, стародавні плащі) або зшитим (типу туніки або сорочки);

Жіночий і чоловічий одяг Стародавньої Греції

3) розпашний — кроєний і зшитий, що має спереду застібку від верху до низу (типу халата або каптана);

Перлини мудрості

Одяг і вкриває, і викриває людину.

Мігель де Сервантес Сааведра, іспанський письменник

Український розпашний одяг на старовинних листівках

4) кроєний і зшитий європейського типу — який повторює форми людського тіла, чого досягають кроєм, що являє собою розгортки об'ємних форм на площині.

Еволюція європейського одягу від Стародавнього Світу до Середньовіччя

Сторінками історії

  • Ґудзики з'явилися задовго до нашої ери, але використовували їх лише як прикрасу. Приблизно в ХІІ—ХІІІ ст. про ґудзики знову дізналися в Європі, але тоді вже в них з'явилося і функційне призначення застібання в петлі, а не лише декоративне. У Середньовіччі ґудзики були настільки популярним аксесуаром, що за їхньою кількістю на одязі можна було судити про статус власника. Наприклад, на одному з нарядів французького короля Франциска I налічувалося 13 600 ґудзиків.
  • Винахідник швейної машинки придумав і замок-«блискавку». Через шість років після винаходу сучасної швейної машинки, в 1851 р., Еліас Хоу запатентував «автоматичну, тривалу застібку для одягу». Металеві блискавки вперше з'явилися в 1918 р., але в загальний ужиток ввійшли лише в 30-х.

За використанням у костюмі одяг поділяють на білизну, легкий одяг і верхній одяг.

Білизна — одяг, що надівають на тіло (повсякденна білизна, одяг для сну, спортивна білизна).

Легкий одяг — одяг, який надівають на білизну (спідниця, блуза, сорочка, штани, светр, сукня, костюм тощо).

Верхній одяг — те, що надівають на легкий одяг (пальто, плащ, куртка, пончо).

Одяг поділяють також за способом кріплення на фігурі: плечовий, нагрудний, поясний. До плечового одягу належать, наприклад, пальто, жакет, блуза, куртка, сарафан; до нагрудного — жилет, безрукавка, корсет; до поясного — спідниця, брюки, шорти, фартух.

Сторінками історії

  • Винахідниками штанів вважають стародавніх кочівників — скіфів. Спочатку вони прекрасно обходилися без зайвого одягу, але багатогодинні перегони на конях натирали найніжніші місця. Так з'явилися перші подоби брюк — штани з щільної шкіри або хутра. А ось римляни ще довго терпіли незручності — аби не бути схожим на варварів і не переймати варварських звичок. Штани дозволяли носити лише кінним воїнам, для інших цей одяг був забороненим.
  • Колись штани були не цілісним елементом одягу, а являли собою дві окремі штанини, які натягували на ноги, а до інших елементів наряду прив'язували мотузками. Саме тому в більшості мов слова «штани», «брюки» тощо є іменниками множини або двоїни.
  • Усім відомо, що джинси як предмет одягу прийшли до нас із Заходу. А ось слово «джинси» — зовсім не з англійської мови. Вона теж запозичила його — з італійської, по-своєму переклавши слово «januas», тобто «генуезький». А ось винайдені джинси були справді в Америці, коли молодий підприємець Леві Страус, який приїхав разом із численними старателями і шукачами пригод, вирішив забезпечувати працівників копалень наметами для сну і відпочинку. Однак товар розходився погано, і ось тут-то Страуса осінила ідея, що робітникам не вистачає штанів: особливо міцних і зносостійких. Так народилися відомі на весь світ «Levis». Джинси тривалий час залишалися «одягом для роботяг» — доти, поки в середині 50-х років ХХ ст. у США не почався протестний рух молоді, який потім перекинувся на Європу. Молоді люди носили джинси, і вже незабаром найпопулярніші сьогодні штани стали купувати всі — від політиків до пенсіонерів і дітей. У 1980-ті роки джинсовий бум пішов на спад, але лише для того, щоб знову розпочатися за кілька років.
  • Стрілки — обов'язковий атрибут сучасних чоловічих брюк, але так було не завжди. До епохи промислового виробництва жодних стрілок не було. А з розвитком фабричного пошиття в 2-й половині ХІХ ст. з'явилася необхідність транспортування великих партій товару, найчастіше морським транспортом. Після розпакування штани мали стрілки-складки, що погано піддавалися розгладженню, але саме такий варіант увійшов у моду.
  • Лосини раніше носили винятково чоловіки, це була частина парадного одягу. Спочатку їх виготовляли зі шкіри лося, звідки і назва.
  • Слово «піжама» в перекладі з перської означає «одяг для ніг». На Сході піжамою називали лише вільні легкі штани. У Європу їх привезли з Індії англійці у XVIII ст., а через багато десятиліть піжамою почали називати комплект зі штанів і сорочки.

Поняття «костюм» ширше, ніж «одяг». Воно охоплює все, що штучно змінює вигляд людини. Костюм — це і одяг, і зачіска, і взуття, і макіяж, й інші доповнення.

Костюм (фр. costume від іт. costume, буквально — звичай) — певна система предметів і елементів одягу, об'єднаних єдиним задумом і призначенням, яка відображає соціальну, регіональну, національну належність людини, її стать, вік, професію.

Костюм виконує ті ж функції, що й одяг: захисну та утилітарно-практичну. Однак найважливіша функція костюма — знакова, адже він повідомляє навколишнім найважливішу інформацію про людину; її соціальний статус, політичні пристрасті, релігію, естетичний смак, культуру.

Розробляючи сучасний костюм, необхідно враховувати, які функції в ньому повинні переважати. Це визначить і конструктивне рішення, і вибір матеріалів, і образ костюма. Такий підхід до проектування отримав назву функціонального.

Це цікаво

Колись кишені вважали деталлю винятково чоловічого вбрання. Жінкам цей елемент одягу «подарувала» французький модельєр Коко Шанель.

Модель (від лат. modulus — міра, образ, норма) — це зразок, що слугує еталоном для серійного відтворення одягу, взуття, головних уборів тощо.

Створює костюм модельєр — фахівець із виготовлення моделей одягу, зразкових екземплярів виробів.

У західній традиції професія модельєра відома під назвами кутюр'є, дизайнер, стиліст.

У структуру дизайну входять такі елементи:

  • 1) суб'єкт дизайн-діяльності — дизайнер і споживач;
  • 2) об'єкт дизайн-діяльності — дизайн-проект та дизайн-продукт;
  • 3) середовище — різні системи діяльності.

Кутюр'є — творець колекцій haute couture (високої моди) — унікальних моделей одягу, виконаних у єдиному екземплярі вручну в будинках високої моди, які є членами Синдикату високої моди в Парижі, або аналогічних організацій в інших країнах.

Дизайнер — фахівець, який працює в галузі дизайну та забезпечує високі споживчі властивості й естетичні якості виробів предметного середовища. У французькій та італійській традиціях англомовному терміну дизайнер відповідає поняття стиліст.

Одним з об'єктів дизайн-діяльності є одяг і його елементи. Основне завдання дизайну — проектування нових функцій і якостей одягу відповідно до зміни способу життя і потреб людей.

Проектування одягу — це створення нового зразка із заданими властивостями, що передбачає дослідження, створення ескізів, макетів, моделей, розрахунок та побудову креслень виробів, виготовлення дослідних зразків. Результатом проектування одягу є об'ємна модель виробу і комплект проектної документації.

Сторінками історії

Історія дизайну одягу почала формуватися з давніх часів, оскільки люди завжди прагнули створювати гарні, теплі та зручні речі. Залежно від культури, виготовляли спеціальні наряди й аксесуари. Одяг поділяв народи за майновим і кастовим становищем (воїни, чиновники, торговці, селяни тощо). Активний розвиток моди розпочався після появи тканин, ниток і швейних машин.

Першоджерелами дизайну одягу були цехи у Франції та Італії, кравці яких стали справжніми професіоналами. У період Середньовіччя це мистецтво не надто розвивалося, адже нестандартний одяг не був у пошані. Однак у добу Відродження з'явився святковий одяг, нижня білизна для дам тощо. Історія дизайну одягу XX ст. доповнилася строгими чоловічими моделями брюк і піджака. Залишили слід і війни, після яких з'явилися пальто.

У даний час дизайн і мода розвивається в кожній країні, і дизайнери демонструють усьому світові свої роботи.

Одягу як об'єкту дизайну притаманні такі функції:

  • 1) утилітарно-практична, пов'язана з призначенням речі в конкретній діяльності людини;
  • 2) адаптивна, що забезпечує сприятливий для процесів життєдіяльності стан середовища: комфортність, здатність речі або середовища полегшувати процес адаптації людини в навколишньому світі;
  • 3) результативна, пов'язана із соціальним функціонуванням речі, сприяє досягненню цілей як окремої людини, так і суспільства загалом;
  • 4) інтеграційна, пов'язана з тим, що в речі об'єднані та проявляються якості культури загалом: традиції, цінності, виражені в матеріалі та формі.

Перлини мудрості

Добре вдягнена людина — та, яка поважає себе та інших.

П'єр Карден, французький модельєр

Сторінками історії

  • Під час Кримської війни в боях під містом Балаклавою англійські війська зіткнулися з незвичним для себе сильним холодом. Щоб вирішити цю проблему, для солдатів було виготовлено в'язані шапки з прорізами для очей і рота. Згодом ці шапки так і назвали — балаклава.
  • Пальто під назвою тренчкот з'явилося на початку ХХ ст. і призначалося для піхоти британської армії. Фронтовики, які часто перебували в окопах у роки Першої світової війни, назвали цей вид одягу «траншейним пальто» (так буквально перекладається trench coat) й уже після війни сприяли появі тренчкотів у масовій моді, причому різні варіації цих пальто модні й досі.
  • Моряки «подарували» світовій моді не лише брюки-кльош і тільняшки, а й один з найпопулярніших сьогодні елементів одягу — звичайну футболку. Армія США почала замовляти футболки для солдатів під час війни з іспанцями в 1898 р. Після Другої світової війни ветерани запровадили моду носити футболки в повсякденному житті.
  • На зорі розвитку авіації в пілотів не було безлічі приладів для відстеження ворогів, тому їм постійно доводилося крутити головами, виглядаючи літаки противника. Щоби шия не натиралася об комір, в обмундирування льотчиків було введено шовкові шарфи. Чимало льотчиків носять шарфи і донині, хоча функційного призначення вони тепер не мають.
  • Шорти бермуди спочатку з'явилися в Британських колоніальних військах як частина форми. Вони призначалися для носіння в країнах зі спекотним кліматом. А оскільки Бермудські острови перебувають під суверенітетом Великобританії, то не дивно, що вони отримали там неабияке поширення.
  • Луї Реар, творець бікіні, назвав свій винахід на честь атола Бікіні, де американські військові проводили ядерні випробування. Реар сподівався, що його купальник спричинить такий же «вибух» у суспільстві, як атомна бомба.

В усі часи одяг був носієм стилю. А виражає він його за допомогою силуету, кольору і фактури тканини. Стиль перебуває в тісному зв'язку з модою, але відрізняється від неї тривалістю існування.

Стиль (від гр. stylos — манера, характер, особливість) — це виражена в змісті та формі предметів побуту, у мистецтві й архітектурі спільність художньо-виразних засобів.

Стиль одягу — певна акцентованість ансамблю (костюма в широкому сенсі), продиктована віком, статтю, професією, соціальним статусом, належністю до субкультури, особистим смаком людини, епохою життя суспільства, національністю, релігійною належністю, доречністю, функційністю, способом життя та індивідуальними особливостями.

Перлини мудрості

Мода минає — стиль залишається.

Ів Сен-Лоран, французький модельєр

У сучасному одязі розрізняють кілька основних стилів (класичний, спортивний, романтичний, етнічний) та безліч їх різновидів.

Зразки одягу класичного (а), спортивного (б) і романтичного (в) стилів

Мода (фр. mode, від лат. modus — міра, образ, спосіб, правило, розпорядження) — тимчасове панування певного стилю в якій-небудь сфері життя або культури.

Мода в одязі — це зміна форм і зразків одягу, яка відбувається протягом порівняно коротких проміжків часу.

Класичний стиль мало піддається змінам моди.

Перлини мудрості

Мода — це про те, як одягатися відповідно до трендів. Стиль — це швидше про те, як бути собою.

Оскар де ла Рента, американський модельєр

Спортивний стиль найбільш поширений і популярний серед молоді. Одяг цього стилю викристовують як для роботи, так і для активного відпочинку.

Це цікаво

  • Найпопулярніший сьогодні одяг — футболка. Її носять 99 % людей.
  • Сорочки поло спочатку з'явилися в середовищі тенісистів, а саме в десятикратного переможця турнірів Великого шолома француза Рене Лакоста в 1926 р. Через рік він помістив на груди своїх сорочок зображення крокодила, а після закінчення тенісної кар'єри заснував під тією ж емблемою свій бренд одягу — Lacoste. Однак нові сорочки почали носити не лише тенісисти, а й інші спортсмени, особливо гравці в поло. Саме під такою назвою новий одяг поступово закріпився в загальному лексиконі.

Перлини мудрості

Успішний дизайн означає дещо більше, ніж створення модних образів і вибір правильного бренда.

Алессандро Мендіні, італійський архітектор і дизайнер

Етнічний стиль одягу — стиль, у якому комплекти одягу відтворюють риси національного костюма певного народу (етносу). Головним у складанні комплекту є використання характерних для нарядів тієї чи іншої нації крою, матеріалів, відтінків, орнаментів, декору, аксесуарів.

Романтичний стиль гарно підкреслює мрійливий і загадковий настрій. Для створення виробів такого стилю зазвичай використовують повітряні та блискучі тканини. Найчастіше в цьому стилі шиють нарядні сукні та блузи.

Етнічний стиль в одязі, або, як його ще називають, стиль етно (від грец. етнос — народ), або етно-стиль, з'явився в 60-ті роки XX ст. У той період активно пропагували моду на міні-спідниці, шорти тощо. Однак молодіжній субкультурі хіпі, яка також розвивалася в цей час, ці модні тенденції були не до душі, тому представники цього напряму вирішили короткій спідниці протиставити довгі балахони і спідниці, вузьким штанам —

широкі. Спільнота хіпі була відкрита для всіх охочих, незалежно від віросповідання і національності. Тому в цю субкультуру міцно ввійшли мотиви багатьох культур, а отже, багатогранний і неоднозначний етнічний стиль увібрав у себе найяскравіші й найхарактерніші риси одягу різних народів.

Етно-стиль має безліч напрямків, адже скільки народів на землі, стільки національних костюмів існує. Найбільш вираженими є такі підстилі: • африканський; • східний; • японський; • індійський; • грецький; • єгипетський.

На модних подіумах стиль етно почав з'являтися ще в 1960-х рр. Але піком його популярності можна вважати період 1990-х років, коли численні модельєри одягу почали черпати натхнення для своїх колекцій з культур Азії, Африки і корінних американців. Надалі з'явилися варіації на теми етнічних традицій Північної та Східної Європи. Сучасний різновид етно-стилю — стиль бохо.

Етнічний одяг у колекціях сучасних дизайнерів одягу

Якщо говорити про загальні риси цього стилю, то передусім для нього характерне використання натуральних тканин (льону, шовку, бавовни, вовни і шкіри), яскравих принтів, колоритного оздоблення та безлічі аксесуарів. Людина в етнічному образі завжди виділяється з натовпу завдяки своїй яскравій індивідуальності та вмінню об'єднувати національні традиції із сучасною модою.

Перлини мудрості

Я ціную індивідуальність. Стиль набагато цікавіший, ніж мода.

Марк Джейкобс, американський модельєр

Створено в Україні

Українські зірки в етнічному вбранні

Олег Скрипка

Лілія Подкопаєва

Сергій Притула

Святослав Вакарчук

Катерина Бужинська

Віталій Кличко

Олег Винник

Марія Єфросиніна

Тіна Кароль

Олександр Усик

Віктор Бронюк

Руслана Лижичко

Катерина Осадча

Василь Вірастюк

Останнім часом особливого поширення й популярності набув стиль кежуал (casual), який передбачає сучасний (модний) і практичний повсякденний одяг. Поняття casual з'явилося у Великобританії в 1970-х роках і початково означало стиль футбольних уболівальників та учасників фан-рухів, але поступово завоювало світ моди. Стиль кежуал може поєднувати в собі елементи інших стилів, але його прикметною особливістю є комфортність, зручність одягу. Характерними є простота силуетів, невимушеність поєднань і багатошаровість. Існує кілька напрямків цього стилю: city casual (міський); street casual (вуличний); smart casual (елегантний), business casual (діловий); sport casual (спортивний); all-out casual (невимушений) тощо.

Одяг дуже багато може розповісти про свого власника. Передусім, він має бути зручним у носінні та гарним, щоб людина почувалася природно, впевнено і комфортно.

Форма одягу може візуально змінювати пропорції фігури — витягнути або зменшити якусь певну частину тіла, зробити фігуру стрункішою або приземлити її. Усе це обов'язково потрібно враховувати під час створення нових видів одягу.

Основні вимоги, які пред'являють до одягу:

  • естетичні — полягають у красі й відповідності моді. Необхідно, щоб колір, фасон і стиль одягу створювали гармонійне ціле. Естетичні вимоги охоплюють художнє оформлення, добір матеріалу за кольором і малюнком, оздоблення, дотримання пропорцій частин одягу;
  • гігієнічні — полягають у забезпеченні нормальної життєдіяльності організму людини. Одяг повинен не м'ятися, легко вдягатися і зніматися, а також забезпечувати людині свободу рухів. До гігієнічних вимог належать теплозахисні властивості, гігроскопічність, повітропроникність;
  • експлуатаційні — полягають у зручних умовах для носіння й надійності виробу під час експлуатації. У процесі носіння одяг піддається різним навантаженням і деформації. Наприклад, під час руху людини одні ділянки одягу можуть розтягуватися, а інші — стискатися, тертися. Згодом матеріал зношується, і виріб втрачає свій зовнішній вигляд. Тривалість експлуатації виробу залежить від умов його носіння, властивостей тканини, її якості та виду обробки.

Перлини мудрості

В одязі намагайся бути витонченим, але не чепуруном; ознака вишуканості — пристойність, а ознака хизування — надмірність.

Сократ, давньогрецький філософ

2. Сучасні текстильні матеріали та їх властивості. Усі матеріали, які використовують для виготовлення одягу, класифікують за призначенням, виділяючи: основні (покривні матеріали), або матеріали верху; підкладкові; прокладкові; теплозахисні; матеріали для з'єднання деталей одягу (швейні нитки, клеї); оздоблювальні матеріали; фурнітуру для одягу (ґудзики, кнопки, пряжки, застібки-блискавки тощо).

Тканина — текстильний виріб, виготовлений на ткацькому верстаті. Процес виробництва тканин називають ткацтвом; він полягає у виготовленні текстильних полотен шляхом взаємопереплетення двох систем ниток — основних і утокових. Нитки основи й утоку послідовно переплітаються одна з одною у певному порядку (залежно від мінімального числа ниток — рапорту, — необхідного для закінченого ткацького малюнка). Це впливає на утворення тканини з характерними для даного переплетення структурою, зовнішнім виглядом, властивостями.

Слід відрізняти тканини від інших видів текстильних полотен, вироблених іншими способами: трикотажних (вироблюваних шляхом в'язання, тобто утворення взаємопов'язаних петельних рядів) і нетканих (до яких можна віднести і валяльно-повстяні), які, у свою чергу, можуть утворюватися різними способами.

Тканини розрізняють за типом сировини, з якої вони вироблені, за кольором, за дотиком, за фактурою обробки поверхні, за структурою.

Арт-галерея

Г. Шегаль. «На текстильній фабриці». 1927

М. Кугач. «Підсобна текстильна робота». 1939

За типом сировини:

  • натуральні, які називають також класичними:
  • рослинного походження (бавовна, льон, конопля, джут);
  • тваринного походження (вовна, натуральний шовк);
  • мінерального походження (азбест);
  • штучні;
  • синтетичні.

У складі тканини можуть бути нитки однорідні (100 %) або різної структури.

За кольором:

  • гладкофарбовані однотонні (суворе полотно, біла тканина, кольорова тканина);
  • багатобарвні (меланжеві, муліновані, набивні, пістрявоткані тканини).

За дотиком:

  • тонкі, приємні на дотик;
  • товсті;
  • розріджені;
  • м'які;
  • грубі;
  • важкі.

За фактурою обробки поверхні:

  • сукно (пресоване, гладке, ворсоване);
  • байка (вальцьована, ворсована);
  • неткані — повсть, фетр, типу байки, фланелі тощо (вальцьовані двосторонні);
  • велюр (вальцьований, з вирівнюваним ворсом).

Крім наведених типів, є такі матеріали, фактура яких відповідає особливим вимогам: тканини можуть бути дуже міцні, не вимагати особливого догляду (наприклад прасування), передбачати багаторазове використання тощо.

За структурою, способом переплетення ниток:

  • з простим (гладким або головним) переплетенням — полотняні, саржеві, сатинові (атласні);

Переплетення тканини (зліва направо): полотняне, саржеве і сатинове

  • зі спеціальним переплетенням — крепові, дрібнозернисті тканини (канва);
  • зі складовим (комбінованим) переплетенням (тканини в клітинку, квадратами, смугами);
  • з крупновізерунчастим переплетенням (простим і складним);
  • з двошаровим переплетенням (зносостійкі та теплозахисні тонкосукняні тканини типу драпу і деякі шовкові тканини);
  • з ворсовими переплетеннями — з утокововорсовим переплетенням (напівоксамит, вельвет), з основоворсовим переплетенням (оксамит, плюш);
  • з обробленим краєм (кромкою).

До обробки зовнішнього вигляду тканин, надання їм властивостей, що відповідають їх призначенню, належить процес друкування — отримання візерункових забарвлень (принтів) на білій або кольоровій тканині (прямий друк — друк по вибіленій або світлофарбованій тканині, витравлений друк — друк по пофарбованій тканині, резервний друк — друк по нефарбованій тканині).

Тканини вирізняються характерними, специфічними властивостями — водотривкістю, повітропроникністю, гігроскопічністю, зминальністю, зносостійкістю тощо.

Антистатичні препарати усувають статичну електрику, яка нагромаджується в тканинах під час їх виготовлення.

Мерсеризація (процес короткочасної обробки тканини концентрованим розчином їдкого натрію з наступним промиванням її гарячою і холодною водою) запобігає вицвітанню тканин, зберігає первинний тон, гігроскопічність і міцність, надає матеріалу шовковистого блиску.

Перлини мудрості

У моді настала нова ера — більше немає правил. Тепер уся справа в індивідуальному стилі, поєднанні високої моди, фаст-фешн, класики і молодих дизайнерів одночасно.

Александр Маккуїн, англійський модельєр

Сторінками історії

  • У Середньовічній Європі соціальний рівень людини та її професію визначали за кольором одягу. Дворяни повинні були носити одяг червоного кольору, селяни і простий народ — коричневих і сірих відтінків, а купці, банкіри і дрібна аристократія — зеленого кольору.
  • Раніше в Шотландії існувала колірна диференціація кілтів. Залежно від свого становища в суспільстві людина мала право носити кілт з обмеженим набором кольорових смуг у тканині. Наприклад, шестиколірний кілт був винятковим привілеєм короля. Також набір кольорів у кілті давав змогу визначити, звідки людина родом, адже ткачі мали обмежений для кожної місцевості вибір рослин, з яких можна було отримати фарбу.
  • У Європі білий колір тривалий час традиційно вважали кольором трауру (жалоби). Усе змінилося завдяки весіллю англійської королеви Вікторії, яка була на церемонії в білій сукні. Відтоді цей колір став традиційним для вбрання нареченої — як символ чистоти і цноти.
  • Сьогодні загальноприйнятими кольорами одягу для дівчаток і хлопчиків є рожевий і блакитний відповідно. Однак такий поділ сформувався в США і країнах Європи лише в 1940-ві рр. До того часу рекомендації батькам щодо вибору кольору одягу не часто ґрунтувалися на статі дитини: одні джерела радили вибирати за кольором волосся, інші — за кольором очей. А у випадку зі статтю рекомендації бували прямо протилежні сучасним стандартам. Наприклад, у дитячому випуску журналу Earnshow's від 1918 р. писали: «За загальним правилом, рожевий потрібно вибирати для хлопчиків, а блакитний — для дівчаток, оскільки рожевий колір сильніший і твердіший, а блакитний — більш витончений».

Перлини мудрості

Основний принцип ідеального силуету — це простий крій, чудове пошиття і прекрасна тканина.

Ральф Лорен, американський модельєр

Сучасні текстильні матеріали та їх властивості

Назва

Характеристика

Використання

Ажурна тканина

мереживна тканина або трикотаж з наскрізними візерунками

для пошиття вечірніх суконь і нарядів, а також для оздоблення

Атлас

тканина з гладкою, блискучою поверхнею, яку виготовляють з шовку, бавовни або хімічних волокон

для пошиття блуз, суконь, вечірніх суконь

Ангора

м'яка, вовняна тканина з вовни ангорської кози і ангорського кролика

для пошиття суконь, костюмів, пальто і трикотажних речей

Альпака

легка, вовняна тканина з шерсті лам альпака

для пошиття суконь, спідниць, костюмів, брюк, жакетів

Батист

тонка тканина, яку виготовляють із бавовни, вовни, льону і віскози

для виготовлення жіночої білизни, літніх суконь і блуз

Бельсет

трохи шорстка, але приємна на дотик тканина, нагадує велюрову шкіру

для пошиття елементів інтер'єру і подушок

Букле

тканина, що має нерівну поверхню за рахунок вузликів різної величини

для пошиття пальто, костюмів

Вельвет, оксамит у рубчик

ворсові тканини з рельєфною поверхнею

для пошиття суконь, брюк, спідниць, костюмів, драпірування й оббивки меблів

Велюр

ворсова еластична тканина

для пошиття спортивних костюмів, халатів, спідниць, брюк, топів, светрів-гольфів, вечірніх суконь, виготовлення оббивки диванів, банкеток і стільців

Віші

бавовняна тканина в клітинку двох контрастних кольорів

для пошиття чоловічих сорочок, суконь у фольклорному стилі, фіранок, скатертин та серветок

Вуаль

прозора, легка тканина

для пошиття штор, головних уборів для нареченої

Перлини мудрості

Одяг — найпростіший засіб розкриття особистості.

Софі Лорен, італійська актриса

Назва

Характеристика

Використання

В'язане полотно

трикотажна тканина, яка нагадує ручну в'язку

для пошиття суконь, тунік, джемперів, пальто

Габардин

тканина з діагональним рубчиком з лицьового боку, може бути з бавовни, вовни або хімічних волокон

для пошиття костюмів, брюк, спідниць, суконь, жакетів

Гобелен

щільна тканина з візерунками, які плавно переходять від кольору до кольору

для пошиття штор, оббивки для меблів

Деворе

тканина, малюнок на якій утворюється шляхом випалювання (хімічної витравки) частини волокон

для пошиття нарядного одягу

Джерсі

трикотажне полотно, може бути як тонким і легким, так важким і щільним

для пошиття повсякденних і вечірніх суконь, ділових костюмів, домашнього одягу, нижньої білизни

Джинс (денім)

цупка джинсова тканина (переважно блакитного або синього кольору)

для пошиття брюк, блуз, спідниць, жакетів, суконь, шортів тощо

Драп

м'яка ворсова тканина, може бути з вовни або змішаних тканин

для пошиття пальто, костюмів, жакетів, штанів, спідниць, шортів

Жакард

тканина з чергуванням переплетень ниток різних видів

для пошиття штанів, жакетів, пальто і суконь

Жоржет і креп-жоржет

тонка, напівпрозора шовкова тканина з переплетенням із перекручених ниток

для пошиття суконь і блуз

Кашемір

вовняна або напіввовняна тканина з діагональним рубчиком на поверхні, виготовлена з вовни гімалайської кози

для пошиття теплого одягу

Клоке

двошарова тканина з пухирчастою поверхнею

для пошиття суконь і блуз

Креп і крепдешин

тонка, легка тканина із зернистою поверхнею

для пошиття повсякденних і вечірніх суконь, блуз і спідниць

Перлини мудрості

Коли тканина і пропорції одягу слугують тілу, ваш одяг дасть вам владу над світом.

Альбер Ельбаз, французький дизайнер

Назва

Характеристика

Використання

Креш, крінкл

тканина із тисненням, яке створює ефект м'ятої матерії

для пошиття легких суконь, блуз та спідниць

Кулірка

трикотажна натуральна тканина на основі бавовни

для пошиття дитячих сорочечок, повзунків, чепчиків, а також нижньої білизни, майок, сорочок, футболок, халатів, літніх суконь і для підкладки в різних виробах

Лавабль

крепоподібна тканина з гладкою поверхнею, буває з шовку або хімічних волокон

для пошиття легких блуз, суконь та спідниць

Ламі

щільна, блискуча тканина

для пошиття жакетів, вечірніх, весільних суконь, а також виготовлення штор

Лоден

щільна, ворсиста тканина, що нагадує сукно або фетр

для пошиття верхнього одягу

Льон

тканина, що виготовляється з ниток, які виробляють зі стебел льону, натуральний матеріал з чудовими гігієнічними властивостями: пропускає повітря і приємно холодить шкіру в спекотний день

для пошиття літнього одягу

Матласе

тканина з рельєфним опуклим візерунком

для пошиття костюмів, вечірніх нарядів, жакетів

Махрова тканина

об'ємна, м'яка і петлиста тканина

для пошиття домашнього одягу і постільної білизни

Мереживо (гіпюр)

буває в'язане, вишите, ткане, плетене на коклюшках

для пошиття блуз, спідниць, вечірніх та весільних суконь, а також для оздоблення

«Мокрий» шовк

легка тканина, яка після прання набуває оксамитового вигляду

для пошиття повсякденних суконь, нарядного вбрання, брюк, блуз і спідниць

Муар

тонка, розкішна тканина з хвилястим візерунком

для пошиття вечірнього вбрання

Перлини мудрості

Не захоплюйтеся трендами. Не давайте моді влади над собою, вирішуйте самі, що ви хочете висловити своїм одягом і своїм способом життя.

Джанні Версаче, італійський модельєр

Назва

Характеристика

Використання

Муслін

легка бавовняна або вовняна тканина

для пошиття вечірніх суконь

Органза

прозора, жорстка тканина полотняного переплетення

для пошиття штор, концертного та урочистого вбрання

Оксамит

ворсова тканина (довжина ворсу 0,2-0,3 см), вважається розкішним і святковим матеріалом

для пошиття одягу, декорацій, штор і оббивки меблів

Палет

тканина або трикотажний матеріал із нашитими блискучими пластинами з металу

для пошиття та оздоблення вечірнього і концертного вбрання

Папійон

вовняний поплін із дрібним поперечним рубчиком

для пошиття костюмів, жакетів, брюк, спідниць, суконь

Парча

тканина з візерунками із золотих і срібних ниток

для пошиття нарядного одягу

Пепіта

тканина в дрібну, світло-темну клітинку («гусячу лапку»)

для пошиття костюмів, пальто, жакетів, брюк, спідниць і суконь

Піке

тканина з рельєфним малюнком, нагадує машинну строчку

для пошиття одягу у спортивному стилі (сорочок, футболок, суконь, брюк)

Поплін

легка, бавовняна тканина, складається з тонкої нитки основи і товстої нитки утоку

для пошиття суконь, жакетів, іноді блузок

Репс

тканина з яскраво вираженим рубчиком

для пошиття костюмів, суконь, жакетів, спідниць і брюк

Рибана

трикотажне полотно з натуральної бавовни, іноді з додаванням віскози, лайкри і поліестеру; виготовляють «панчохою» завширшки 55-95 см

для обробки манжет і комірів, пошиття шапок, легінсів, сорочок, спальних костюмів і верхнього одягу

Саржа

груба бавовняна тканина з діагональним переплетенням

для пошиття робочого одягу

Сатин

дуже гладка, блискуча, м'яка тканина

для пошиття нижньої білизни, постільної білизни, вечірнього вбрання, а також для підкладки

Перлини мудрості

Дизайн — це не стільки професія, скільки ставлення до життя.

Маталі Крассе, французький дизайнер

Назва

Характеристика

Використання

Сукно

вовна, яка, завдяки валянню і начісуванню, схожа на повсть

для пошиття верхнього одягу

Трикотаж із ворсовим виворітним боком

складається з бавовни або її суміші з іншими волокнами

для пошиття спортивного та домашнього одягу

Тафта

натуральна або синтетична тонка і блискуча тканина

для пошиття святкового, вечірнього, весільного, концертного вбрання, а також штор

Твід

тканина з грубої вузлуватої пряжі, має вигляд ручної обробки

для пошиття жакетів, костюмів, пальто, спідниць, брюк, іноді суконь

Термовелюр

пухнаста тканина з двостороннім ворсом, дуже тепла й повітропроникна

для пошиття світшотів, суконь, кардиганів та іншого теплого одягу

Трикотаж «у рубчик»

еластичний матеріал з чергуванням лицьових і виворітних петель

для пошиття жакетів, костюмів, суконь, брюк, спідниць

Тюль

прозора, сітчаста тканина

для пошиття штор

Фланель

збірна назва тканин з бавовни, віскози або вовни, з одно- або двостороннім начісуванням

для пошиття нижньої та постільної білизни

Футер

теплий трикотаж зі 100 % бавовняного волокна, іноді з додаванням синтетики для міцності; з виворітного боку тканина має пухнасте начісування, з лицьового — гладка і щільна

для пошиття одягу для новонароджених, спортивного і домашнього одягу

Фетр

полотно, отримане шляхом валяння; буває синтетичний (акриловий), еко-фетр (з переробки вторсировини)і натуральний (з бамбука і вовни)

перші два застосовують для декоративно-ужиткового мистецтва (виробів і рукоділля); натуральний фетр використовують для виготовлення капелюхів, беретів, взуття та технічних виробів

Перлини мудрості

Носіть одяг, але не дозволяйте одягові носити вас. Не ставайте рабом моди. Одягайте те, у чому вам комфортно.

Сонам Капур, індійська актриса і модель

Назва

Характеристика

Використання

Хутро штучне

ворсова тканина з густим ворсом на трикотажній основі

для пошиття верхнього одягу та оздоблення

Шифон

дуже тонка, ніжна напівпрозора тканина з ниток шовку, бавовни, віскози або синтетичного походження крепового скручування

для пошиття суконь і блуз

Шкіра штучна

буває з гладкою поверхнею (лайкова) і ворсистою (велюрова)

для виготовлення верхнього одягу, штанів, спідниць, а також для оздоблення

Штапель

м'яка тканина з шовковистого волокна на основі целюлози з додаванням бавовни, володіє хорошими гігієнічними властивостями

для пошиття літнього одягу

Види тканин

Атлас, альпака, оксамит, батист, біфлекс, букле, вельвет, велюр і віскоза

Габардин, мереживо (гіпюр), гобелен, деворе, джерсі, драп, жакардова тканина, жоржет, замша

Кашемір, креш, лайкра, лаке, льон, органза, парча, піке, плюш

Поплін, репс, сукно, тафта, твід, фукра, бавовна, шовк, шовковий атлас, вовна, шифон, штапель

Новітні досягнення науки і практики

Інноваційні тканини

Завдяки використанню високих технологій у сучасній моді фахівцям вдається створювати тканини з унікальними характеристиками.

  • Терморегулювальна тканина — матеріал американської компанії Outlast Technologies із парафіновими мікрокапсулами, який можна імплантувати в інші тканини, наприклад нейлон. У теплих приміщеннях парафін розплавляється до рідкого стану і накопичує тепло, а за температури нижче —10 °С він застигає і починає його виділяти. Ця інновація здатна позбавити людей від багатошарового зимового одягу, але вона потребує доопрацювання через повільний перехід парафіну з одного стану в інший і високу вартість.
  • Самовідновна тканина. Американські вчені розробили еластичний матеріал на основі синтетичного поліуретану з додаванням органічного хітозану й оксетану. Саме здатністю останніх створювати міцні зв'язки під дією ультрафіолетових променів зумовлено швидке заростання матеріалу в місці пошкодження і розриву. При цьому на процес самовідновлення не впливає рівень вологості навколишнього середовища.
  • Охолоджувальна тканина. Фахівці австралійської компанії Arctic Heat використовують у своїх виробах тканину, наповнену біологічно чистим і здатним руйнуватися гелем, який може утримувати холод протягом кількох годин. Перед прогулянкою спекотного дня достатньо помістити виріб у морозильну камеру на 5—10 хвилин — і він охолоджуватиме тіло протягом кількох годин, дозовано пропускаючи до нього холод.
  • Тканина з велосипедних шин. Дизайнери чеської компанії SegraSegra сестри Дагмар і Еліска Мертови вирішили, що гума, яка «віджила своє», може стати хорошою сировиною і почали використовувати для виробництва одягу перероблені велосипедні камери. Новий матеріал за зовнішнім виглядом нагадує шкіру, але коштує набагато дешевше, а ще добре витримує прання і прасування, що робить куртки і футболки SegraSegra дуже популярними.
  • Світломузична тканина. Молода компанія Studio XO, створена дизайнером Ненсі Тілбері та програмістом Бенджаміном Мейлсом, розробляє digital-одяг, успішно співпрацюючи з індустрією розваг та ігор. Вбудовані в їхню тканину мікроґаджети створюють незвичайний світловий візерунок відповідно до заданої програми: малюнок на одязі блищить і пульсує в такт музиці, періодично змінює колір, переливається і виблискує, як дорогоцінні кристали.
  • «Чайна» тканина. Одна з найновіших технологій індустрії моди дає можливість вирощування із зеленого чаю, ферментаційних бактерій, дріжджів і цукру практичної та екологічно чистої тканини для одягу, який після використання можна використати як біологічне добриво.

3. Технологія виготовлення швейного виробу, термінологія ручних і машинних робіт та волого-теплової обробки. Процес виготовлення одягу складається з кількох основних етапів.

Процес виготовлення одягу

4. Особливості розкрою швейного виробу, що проектується. Перед розкроєм виробу потрібно підготувати тканину.

Чимало тканин мають властивість зсідання. Щоб виріб у процесі носіння не втратив своєї первісної форми і розміру, тканину слід продекатирувати.

Вовняні тканини (платтяні) зазвичай декатирують крізь вологий пропрасовник (шматок щільної тканини, бажано лляної) в напрямку дольової нитки. При цьому не слід довго водити праскою, адже тканина може стати жорсткішою. Потім дають тканині охолонути і просохнути.

Односторонні вовняні та крепові тканини зволожують звичайним збризкуванням або за допомогою розпилювача, загортають у простирадло і залишають на кілька годин, після чого тканину пропрасовують не дуже гарячою праскою з виворітного боку по дольовій нитці. Штапельні тканини і штучний шовк найкраще опустити на 15 хв у ледь теплу підсолену воду, підкрохмалити, обережно віджати, не викручуючи, потім загорнути в простирадло на 2-3 години. Прасують тканину з виворітного боку не дуже гарячою праскою. Бавовняну тканину змочують у теплій воді, віджимають, просушують і відпрасовують. Слід пам'ятати, що деякі тканини (шерсть, оксамит, синтетичні) зволожувати не можна, оскільки на них залишаються плями або зморшки, які не зникають і після прасування. Тому, перш ніж декатирувати тканину, варто перевірити на шматочку, як вона реагує на зволоження.

Декатирування (фр. decatir — знищувати блиск) — обробка тканин або виробів парою чи гарячою водою для запобігання зсіданню під час подальшої обробки й носіння та покращення зовнішнього вигляду.

Арт-галерея

Невідомий художник. «Кравець». XIV ст.

Дж. Мороні. «Кравець». 1570—1575

Том Кутюр. «Юна швачка». 1870

В. Фрайт. «Маленька швачка». 1885

М. Стіфтер. « Нова сукня». 1889

Л. Бартоломі. «Кравці». ХІХ ст.

А. Анкер. «Сільський кравець». 1894

Л. Найт. «Жовта сукня». 1948

Н. Роквелл. «Вечірня сукня». 1949

Т. Голембієвська. «Нова сукня». 1960

Перлини мудрості

Одяг може бути станом духа, характером, владою. Людина вдягається відповідно до того, ким вона є, або того, ким хоче бути.

Артуро Перес-Реверте, іспанський письменник і журналіст

Технологія підготовки тканини до розкрою

  • 1. Визначити тканину за волокнистим складом.
  • 2. Декатирувати тканину для запобігання подальшому зсіданню.
  • 3. Визначити напрямок дольової нитки, лицьовий і виворітний боки, напрямок малюнка тканини і його характер для того, щоб усе це врахувати під час розкладки викрійок. Перевірити тканину щодо наявності дефектів.
  • 4. Пропрасувати тканину.
  • 5. Перегнути тканину по дольовій нитці посередині лицьовим боком всередину, зрівнюючи малюнок, сколоти.
  • 6. Вирівняти поперечний зріз тканини за допомогою кутника.
  • 7. Розкласти деталі викрійки на тканині.

Під час розкладки викрійок потрібно враховувати деякі властивості тканин. З жорстких, пружних тканин викроювати простіше, ніж із легких, сипучих і ковзких. У ворсових тканин перевіряють напрямок ворсу і відтінку. Під час розкрою з вельвету й оксамиту деталі викрійок розкладають послідовно в напрямку ворсу від низу до верху. Під час розкрою виробів із фланелі або байки деталі викрійок слід розташовувати в напрямку ворсу згори донизу, тоді під час носіння ворс не підніматиметься.

Особливу увагу під час розкладки варто звернути на тканини з одностороннім напрямком малюнка: потрібно стежити, щоб на всіх деталях виробу малюнок був направлений в один бік. Якщо тканина з великим малюнком, необхідно, щоби права і ліва сторони були симетричні.

На тканинах у смужку і клітинку деталі викрійок потрібно розташувати так, щоб у місцях з'єднання деталей (на швах) смужка або клітинка збігалися за кольором, шириною і проходили точно по середині пілочки і спинки. За своїм розміром клітинки на тканинах можуть бути дрібними, середніми і великими. Крім розміру, вони відрізняються кольором, величиною квадратів, шириною і порядком чергування смуг. Якщо в малюнку клітинки тканини можна знайти середню лінію, яка ділить клітинку на дві рівні частини в усіх напрямках, таку картату тканину називають симетричною.

Під час розкрою лінію симетрії потрібно з'єднати із середньою лінією викрійки.

Розкладку викрійок на тканині проводять двома способами:

  • у згин — тканину складено вдвічі по довжині лицьовою стороною всередину;
  • у розворот — тканину розгорнуто в ширину.

Великі деталі на тканині розкладають, починаючи з пілочки, відступивши від зрізу на величину припуску на шви.

Напрямок ниток основи на викрійці має співпадати з напрямком на тканині.

Деталі лекал розташовують так, щоб розкладка була економною.

Розкладка викрійок для розкрою

Лінії, за якими проводитимуть розкрій, і контрольні точки позначають гостро заточеною крейдою або милом.

Деталі виробу розкроюють по лініях припусків на шви. До першої примірки вирізають лише основні деталі. Дрібні деталі рекомендовано вирізати після внесених уточнень.

Новітні досягнення науки і практики

Світ моди не стоїть на місці та стрімко розвивається. Періодично з'являються нові технології, які відкривають необмежені можливості для створення унікальних виробів і змушують змінити звичні уявлення про одяг.

  • «Розумний» одяг. Лінія одягу Move дизайнера Дженніфер Даймур оснащена новою технологією, яка допомагає тілу правильно рухатися і стежити за поставою. Цей одяг має датчики, які порівнюють рухи і положення тіла із заданими правильними позиціями і відправляють легкі «поштовхи» до ділянок, що потребують коригування. Це сприятиме профілактиці багатьох хронічних болів, пов'язаних із неправильною поставою.
  • «Цілющий» одяг. Науковці зі США розробили білизну для сну, на внутрішньому боці якої — спеціальний малюнок з гнучкої біокераміки, здатної поглинати природне тепло людини і повертати його у вигляді довгохвильового інфрачервоного випромінювання, що зміцнює імунітет, лікує захворювання, заспокоює м'язи і суглоби й загалом омолоджує організм.
  • «Енергетичний» одяг. Дизайнер Паулін ван Донген пропонує жилети, а Ендрю Шнайдер — жіночі купальники-бікіні, які, завдяки вбудованим сонячним батареям, здатні зарядити мобільний телефон або плеєр.

Термінологія швейного виробництва

Назва роботи

Зміст роботи

Термінологія ручних робіт

Зметування

Тимчасове з'єднання двох деталей чи двох зрізів однієї деталі прямими стібками

Наметування

Тимчасове з'єднання двох деталей, накладених одна на одну, прямими стібками

Виметування

Тимчасове закріплення вивернутого краю деталі прямими стібками для збереження певної форми

Заметування

Тимчасове закріплення підігнутого краю деталі прямими стібками

Обметування

Обробка зрізу деталі петельними чи косими стібками для запобігання сипанню

Приметування

Тимчасове з'єднання дрібної деталі з крупною прямими стібками

Пришивання

Прикріплення однієї деталі до іншої, ґудзиків стібками постійного призначення

Перлини мудрості

У моді, як і в архітектурі, головне — пропорції.

Коко Шанель, французький модельєр

Термінологія машинних робіт

Стачування

З'єднання двох приблизно рівних деталей машинною строчкою

Застрочування

Закріплення підігнутого краю деталі чи виробу машинною строчкою

Обтачування

З'єднання двох деталей машинною строчкою по краю з подальшим вивертанням

Настрочування

Прокладання строчки у разі накладання однієї деталі на іншу для їх з'єднання

Термінологія волого-теплової обробки

Відпрасовування

Видалення зминань на готовому виробі чи на окремих деталях

Пропрасовування

Видалення згинів і зминань на тканині чи на деталях

Розпрасовування

Розкладання припусків шва в різні боки і закріплення їх у такому положенні за допомогою праски

Запрасовування

Вкладання припусків шва на один бік і закріплення їх у такому положенні за допомогою праски

Припрасовування

Зменшення товщини шва, краю чи підгину деталі

Новітні досягнення науки і практики

Нові технології сучасності стосуються і процесів виробництва одягу, і зручності його придбання для покупців.

  • «Лазерний» одяг. Лазер виявився напрочуд зручним і доволі дешевим приладом, який здатний робити невеликі прорізи (перфорацію) на матеріалі будь-якої текстури і товщини, наприклад замші та шкірі. Якщо спочатку його використовували лише для виготовлення взуття, то з часом можливості лазера розширилися, і дизайнери почали використовувати його для створення найтонших мереживних візерунків на одязі. До того ж завдяки цій новій технології у світі моди з'явилася можливість скоротити витрати і час виробництва, створюючи при цьому малюнки, які вирізняються ідеальною точністю та симетричністю.
  • 3D-друк. Нова технологія 3D-друку торкнулася не лише промислового виробництва, а й індустрії моди. Тривимірне проектування дозволяє дизайнерам втілювати в життя найсміливіші фантазії та створювати оригінальні моделі. Модельєр з Нідерландів Ірис ван Херпен уже скористалася революційною технологією і створила, а точніше надрукувала на 3D-принтері, цілу колекцію взуття та одягу haute couture. Аналогічні вироби створюють Янне Кіттанен із Фінляндії, а також Даніт Пелег та Ноа Равів з Ізраїлю. Витвори сучасних модельєрів поки що дуже складні у виготовленні та не зовсім зручні для носіння. Але, можливо, у найближчому майбутньому обладнання для 3D-друку стане звичайним предметом домашнього вжитку, і кожен охочий зможе створювати собі одяг самостійно: достатньо буде завантажити в інтернеті викрійку, налаштувати її під власні параметри тіла і роздрукувати.
  • «Розумне» пошиття. Дизайнер Сіддхарта Упадхая з Індії створив систему, яка полегшує процес виробництва і на 70—80 % економить витрати матеріалу, води та енергії. Достатньо підключити комп'ютер із системою до ткацького верстата, ввести інформацію (розмір, малюнок, колір тощо) і натиснути на кнопку, щоб верстат зробив нарізку тканини і створив потрібну викрійку.
  • Віртуальні примірочні. Поки високотехнологічні предмети гардероба ще не доступні широким масам, практично кожен може скористатися віртуальною примірочною вже сьогодні. Онлайн-магазини постійно вдосконалюють свої послуги і пропонують покупцям інтерактивні примірочні, де можна задати реальні параметри тіла і побачити, який вигляд матиме будь-яке вбрання просто на моніторі комп'ютера, щоб згодом прийняти рішення про покупку. Їх впровадження дає змогу уникнути однієї з головних проблем інтернет-продажів — неправильного вибору розміру одягу.
  • «Розумні» Дзеркала. Для тих, хто вважає за краще не робити покупки в інтернеті, а ходити по магазинах, створено технологію електронних «розумних» дзеркал Memomi, які дають можливість змінювати колір одягу, розглядати себе з різних сторін у різних вбраннях, навіть не переодягаючись, і приміряти аксесуари без необхідності їх надівати.

Перевірте себе

  • 1. Що являє собою дизайн одягу?
  • 2. Які стилі одягу існують та в чому їх відмінності?
  • 3. Назвіть ознаки етнічного стилю в одязі.
  • 4. Назвіть сучасні текстильні матеріали та охарактеризуйте їхні властивості.
  • 5. Які існують етапи технології виготовлення швейного виробу?
  • 6. У чому полягають особливості розкрою швейного виробу, що проектується?
  • 7. Які чинники впливають на якість пошиття одягу?

Ваша проектна діяльність

Теми пошукових, дослідницьких та інформаційних міні-проектів

  • «Історія стилів одягу».
  • «Визначні світові дизайнери одягу».
  • «Найвідоміші українські модельєри».
  • «Модельєри та світовий кінематограф».
  • «Складові українського етнічного стилю».
  • «Одяг різних стилів у найновіших колекціях вітчизняних та світових дизайнерів: тенденції та перспективи».
  • «Сучасний молодіжний одяг: традиції та інновації».
  • «Шкільна форма в Україні та за кордоном».
  • «Текстильні та швейні підприємства нашого краю».
  • «Сучасний асортимент тканин та швейної фурнітури вітчизняного та іноземного виробництва».
  • «Журнали про моду та пошиття одягу: історія та сучасність».
  • «Одяг майбутнього: яким він має бути»?

Ідеї для натхнення та втілення

БАНК ІДЕЙ ДЛЯ ТВОРЧИХ ПРОЕКТІВ

Поясні вироби

(спідниця, штани, шорти тощо)

Плечові вироби

(жилет, блуза, сукня, сарафан, жакет тощо)

Одяг для урочистих подій

(випускний бал, ювілей, день народження тощо)

Одяг в етностилі

(сорочки, сукні, спідниці, жилети тощо)

Карнавальний одяг

Шкільний одяг

Арт-галерея

«Фарбування тканини». Мініатюра з фламандського рукописного трактату Бартоломея Англійського «Про властивості речей». 1482

«Вовняний цех»

«Виготовлення лляного одягу»

Мініатюри з німецького рукописного трактату «Tacuinum Sanitatis». XV ст.

Рекомендовані джерела

  • 1. Васенок Т. М. Основи конструювання жіночого одягу : навчальний посібник / Тетяна Михайлівна Васенок. — Глухів : РВВ ГДПУ, 2004. — 100 с.
  • 2. Історія моди. Ілюстрована енциклопедія від давнини до наших днів. — К. : Віват, 2013. — 256 с.
  • 3. Лазур К. Швейне матеріалознавство : навчальний посібник / К. Лазур. — Львів : Світ, 2003. — 240 с.
  • 4. Легенький Ю. Г. Дизайн одягу : посібник / Юрій Григорович Легенький. — К. : КНУКіМ, 2008. — 374 с.
  • 5. Мельникова Л. В. Обробка тканини : навчальний посібник для учнів 10—11 класів середньої загальноосвітньої школи / Л. В. Мельникова, М. Є. Короткова, Н. П. Земганно. — К. : Освіта, 1993. — 192 с.
  • 6. Патлашенко О. А. Матеріалознавство швейного виробництва : навчальний посібник / Ольга Андріївна Патлашенко. — [2-ге вид.]. — К. : Арістей, 2007. — 288 с.
  • 7. Пухальська А. П. та ін. Конструювання одягу : практичний посібник / А. П. Пухальська, Р. П. Павловський, Є. Я. Борецька. — К. : Вища школа, 2009. — 207 с.
  • 8. Burdastyle. Жіночий одяг: викрійки, моделі і пошиття [Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. — Режим доступу: https://burdastyle.ua/models/zhinocha-moda/
  • 9. МіЛеді. Сайт про красу, моду та жіночий стиль [Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. — Режим доступу: http://myledi.net/
  • 10. Програми для моделювання одягу [Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. — Режим доступу: http://askme.zone/t/programi-dlya-modelyuvannya-odyagu/22872.
  • 11. Швея [Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. — Режим доступу: http://shveja.at.ua/