Географія. Рівень стандарту. 11 клас. Безуглий

§ 19. Демографічна політика та сучасні міграції у світі

ПРИГАДАЙТЕ: Що таке демографічна політика? Які заходи демографічної політики здійснюються у країнах світу та в Україні для регулювання народжуваності? Які розрізняють види міграції (за причинами й основними напрямками міграційних потоків)? Яким чином міграція впливає на відтворення населення і його перерозподіл у світі?

• Особливості демографічної політики. Для вирішення проблем, пов’язаних з динамікою населення та його відтворенням, використовують різну демографічну політику, яка спрямовується на збільшення або зменшення чисельності населення.

Увесь комплекс методів здійснення демографічної політики можна умовно поділити на три основні групи:

  • 1) законодавчі, або адміністративно-правові (законодавчі акти, що регламентують шлюби, розлучення, охорону материнства й дитинства, визначають мінімальний вік вступу до шлюбу, різні види пільг для батьків тощо);
  • 2) економічні (фінансова допомога сім’ям, гранти на освіту, субсидії на житло, податкові пільги сім’ям з дітьми, відпустки матерям і батькам у зв’язку з народженням і вихованням дітей, особливі пільги одиноким батькам);
  • 3) соціально-психологічні, або заходи ідеологічного впливу (агітація і пропаганда в різних засобах масової інформації).

Метою демографічної політики є зміна або підтримка існуючих у певний період часу демографічних тенденцій. Тому вона буває спрямована або на підвищення народжуваності й зростання чисельності населення країни, або, навпаки, на зменшення природного приросту. У розвинутих країнах (Франції, Німеччині, Швеції, Польщі, Україні тощо) демографічна політика спрямована на підвищення народжуваності й здійснюється переважно економічними заходами (щомісячні доплати сім’ям, які мають дітей, пільги одиноким батькам, пропаганда підвищення престижу материнства, оплачувана відпустка по догляду за дитиною тощо).

Демографічна політика - цілеспрямована діяльність державних органів та інших соціальних інституцій з метою збереження або зміни наявних тенденцій у демографічних процесах.

У більшості країн, що розвиваються, демографічна політика спрямована на зниження народжуваності й дитячої смертності. Особливо це актуально для Китаю та Індії. Так, Китай з 1984 р. значно стимулював родини з однією дитиною (надбавки до зарплат і пенсій, безкоштовне медичне обслуговування, отримання квартир тощо) і накладав величезні штрафи за другу й наступну дитину. У країні встановлено найвищий у світі шлюбний вік (жінки - 22 роки, а чоловіки - 24). Однак у 2015 р. через проблему суттєвого старіння нації, зменшення кількості молодих робочих рук і незбалансованої гендерної структури населення уряд Китаю послабив ці заборони й дозволив молодим родинам мати по дві дитини. Політика планування родини в Індії спрямована на досягнення рівня родини з двома дітьми. Цього досягають медичними заходами та пропагандою поліпшення якості життя унаслідок скорочення кількості дітей в родині.

Проте не всі держави, що розвиваються, здійснюють демографічну політику. Наприклад, уряди більшості мусульманських держав узагалі заперечують втручання держави у планування сім’ї, оскільки будь-яке обмеження народжуваності засуджується ісламом. Через брак коштів демографічну політику фактично не здійснюють найбідніші країни Африки.

• Міграційні процеси. Крім природного руху, динаміку населення характеризує його механічний рух, або міграції.

Міграції населення - це переміщення людей по території, пов’язані зі зміною місця проживання.

За напрямом міграційні потоки поділяються на внутрішні (міжрайонні та внутрішньорайонні) й зовнішні (міждержавні та міжконтинентальні). Щодо певної країни зовнішні міграції діляться на еміграцію (виїзд за межі держави), імміграцію (в’їзд у державу) і рееміграцію (повернення на батьківщину). За термінами міграції бувають постійні й тимчасові (зокрема, сезонні), за формою - добровільні (стихійні чи організовані) й примусові, за причинами (рушійними мотивами) - економічні, політичні, етнонаціональні, сімейно-побутові та ін.

Останніми десятиліттями у структурі й характері міжнародних міграцій відбулися такі зміни:

  • 1) поряд із традиційними економічними міграціями (тобто в пошуках ліпших умов життя) поширилися трудові, що розпочалися в 1960-х рр. Сформувалися великі міжнародні ринки робочої сили в Західній Європі (у Німеччині, Франції, Великій Британії, Бельгії, Нідерландах, Швейцарії та інших країнах працюють 12-13 млн іноземних робітників - із сусідніх держав, країн Південної та Східної Європи, Західної Азії, Північної Африки); у нафтодобувних країнах Перської затоки (іммігранти - мусульмани з країн Північно-Східної Африки, Південної та Південно-Східної Азії); у Північній Америці (дешева робоча сила з Мексики). Формуються такі ринки в Південній Африці (ПАР, Зімбабве), Південній Америці (на стику кордонів Аргентини, Бразилії, Уругваю). Нині у світі нараховується понад 30-40 млн робітників-іммігрантів, разом з якими в інших країнах мешкало не менше ніж 90 млн членів їхніх сімей;
  • 2) різко зріс «відтік мізків» - міжнародна міграція висококваліфікованих спеціалістів у розвинені країни (спершу в США й Канаду, потім - до країн Західної Європи) з країн, що розвиваються (Латинської Америки, Індії та ін.). Загалом така міграція охопила понад 5 млн осіб;
  • 3) надзвичайно великих розмірів досягли міграції як наслідок етнічних і релігійних конфліктів, громадянських війн, інших збройних зіткнень, репресій тоталітарних режимів тощо. Вони охопили багато країн Середнього й Близького Сходу, Південно-Східної Азії, Індію, Пакистан, Афганістан, деякі країни Африки (ЦАР, Сомалі, Судан), країни колишнього СРСР (Україну, Закавказзя, Таджикистан, Молдову). Якщо в 1975 р. у світі налічувалося майже 2,4 млн біженців, то наприкінці 2017 р. - уже 71,4 млн біженців і внутрішніх переселенців. Лідерами щодо переселенців стали ЦАР (Центральноафриканська Республіка), ДРК (Демократична Республіка Конго), Ірак, М’янма, Південний Судан і Сирія. До списку країн з найбільшою кількістю внутрішніх переселенців потрапила й Україна. Згідно з офіційними даними, станом на травень 2018 р. кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні становить 1,502 млн осіб.

Мал. 1. Динаміка кількості міжнародних мігрантів

Мал. 2. Динаміка кількості міжнародних мігрантів за основними регіонами

За оцінками ООН, кількість міжнародних мігрантів швидко зростає. У 2017 р. вона досягла майже 258 млн осіб проти 153 млн - у 1990 р. (мал. 1). Шість із кожних десяти міжнародних мігрантів мешкають в Азії (30,9 % від загальної кількості міжнародних мігрантів у 2017 р.) та Європі (30,2 %), дещо менше в Північній Америці (мал. 2). Велику кількість мігрантів прийняли США (46 млн), Росія (11 млн), Німеччина (9,8 млн), Саудівська Аравія (9,1 млн), ОАЕ (7,8 млн), Велика Британія (7,8 млн), Франція (7,4 млн), Канада (7,3 млн), Австралія (6,5 млн). Головними постачальниками мігрантів є країни Південної Азії (Індія, Пакистан, Іран), Південно-Східної Азії (Індонезія, Філіппіни, Таїланд, В’єтнам), Західної Азії (Сирія, Туреччина, Ірак, Йорданія, Палестина), Африки (ДРК, Судан, Камерун, Ефіопія тощо), Латинської Америки (Мексика, Перу, Колумбія), а також країни Південної Європи (Греція, Португалія, Іспанія, Сербія) та Східної Європи (Україна, Молдова).

Найхарактернішими внутрішніми міграціями є: а) переселення із сільської місцевості в міста (найбільш поширене у країнах, що розвиваються, які переживають урбанізаційний вибух, і в низці постсоціалістичних країн); б) переселення між містами різної величини її типу, а також з великих міст у приміську зону її навіть у сільську місцевість (у розвинених країнах Заходу, де склалися дуже високі рівні урбанізації та підвищені вимоги населення до якості умов проживання); в) переїзд на освоювані землі (у країнах з великими територіями й цілеспрямованою урядовою політикою щодо господарського залучення нових районів - Канаді, Бразилії, Аргентині, Австралії, Китаї, Росії, Казахстані та ін.).

Як відомо, природний і механічний рухи населення є індикатором соціально-економічних процесів у регіонах і країнах. Відтік населення і загострення проблем демографічного розвитку аж до депопуляції відбивають загальне неблагополучия їхнього соціально-економічного розвитку і, як наслідок, низький рівень і якість життя населення. І навпаки, що вищою є якість життя в певній країні, то більшим є міграційний рух до неї та вищими показники природного руху.

• Демографічні прогнози. Демографічний прогноз - це науково обґрунтоване передбачення основних параметрів руху населення та майбутньої демографічної ситуації: чисельності, статево-вікової та сімейної структури, народжуваності, смертності, міграції, що становить базу для подальших прогнозів і планів соціально-економічних процесів загалом. Тому прогнозування динаміки чисельності та структури населення, чисельності та структури сімей, інших демографічних процесів становить дуже важливу частину діяльності міжнародних, державних і неурядових організацій, закладів і наукових інститутів.

У звіті департаменту з економічних і соціальних питань секретаріату ООН (DESA) «Перспективи світового народонаселення» (2017 р.) надано традиційний демографічний прогноз, за яким кількість населення світу до 2050 р. зросте до 9,8 млрд осіб, а у 2100 р. перевищить 11,2 млрд. До 2024 р. найчисельнішою країною світу може стати Індія, яка обійде сучасного лідера - Китай, а третю позицію в рейтингу найзаселеніших країн може посісти Нігерія (нині вона сьома). Щодо кількості літніх людей віком від 60 років, то до 2050 р. їх чисельність зросте вдвічі, а до 2100 р. - утричі.

Підсумуйте свої знання:

  • 1. Поясніть значення понять: демографічна політика, міграція населення, «відтік мізків», якість життя, демографічний прогноз.
  • 2. На основі конкретних прикладів оцініть значення трудової міграції для країн - постачальників мігрантів і країн, що їх приймають.
  • 3. Підготуйте повідомлення «Сучасні види демографічних прогнозів народонаселення світу та регіонів», «Досвід розробки прогнозів населення ООН (17 оцінок і прогнозів 1951-2017 рр.), Світового банку (6 довгострокових прогнозів з 1978 р.), Бюро перепису населення США (USCB) (глобальний демографічний прогноз до 2100 р.), Міжнародного інституту прикладного системного аналізу (IIASA) (для 13 регіонів світу до 2100 р. за трьома сценаріями народжуваності, смертності та міграцій)» (на власний вибір).

Перевірте, чого навчилися:

Користуючися картографічною та статистичною інформацією, визначте взаємозв’язок міграційних потоків і рівня соціально-економічного розвитку країн:

• База даних глобальної міграції ООН

• Список країн за рівнем безробіття (станом на 2016 р. за даними Книги фактів ЦРУ)

• Список країн за сальдо міграції (станом на 2017 р. за даними Книги фактів ЦРУ)

• Список країн за ВВП (ПКС) на душу населення (станом на 2016 р. за даними Книги фактів ЦРУ)

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 7

Тема. Обчислення показників народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення країни за статистичними даними.

Мета. Закріпити знання про природний і механічний рух населення та показники, за якими вони обчислюються; формувати вміння визначати показники народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення країн і регіонів за статистичними даними, аналізувати результати обчислення.

Алгоритм обчислення демографічних показників:

Статистичні дані для обчислення показників народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення країни:

Країни

Коефіцієнт народжуваності, %о

Коефіцієнт смертності, %о

Коефіцієнт природного приросту, %о

Коефіцієнт міграції, %о

Чисельність населення, млн осіб

Китай

12,0

7,3

4,7

0,44

1383,9

США

12,4

8,4

4,0

3,86

325,5

Аргентина

17,2

7,6

9,6

0

44,3

Бельгія

10,8

9,5

1,3

5,87

11,4

Велика Британія

11,8

9,1

2,7

2,54

65,9

Естонія

10,7

11,7

-1,0

3,6

1,3

Індія

19,0

7,3

11,7

0,04

1339,2

Італія

7,8

10,1

-2,2

4,1

60,6

Кенія

31,3

5,7

25,6

0,22

49,7

Нігерія

38,9

12,5

26,4

0,22

190,9

Німеччина

9,3

11,2

-1.9

1,24

82,4

Україна

10,3

14,7

-4,4

2,25

42,2

Японія

7,8

10,5

-2,7

0

126,6

Завдання 1. Обчислити показники народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення країн за статистичними даними, наведеними в таблиці.

Завдання 2. Виявити відмінності отриманих результатів демографічних обчислень і обґрунтувати особливості перебігу демографічних процесів у країнах, наведених у таблиці, відповідно до різних рівнів економічного розвитку.

ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕНЬ УЧНІВ (на вибір)

1. Вплив старіння населення на місце країни в міжнародному поділі праці.

2. Працемісткі виробництва густозаселених регіонів світу.

3. Екологічні та соціальні проблеми густозаселених регіонів світу.