Географія. Рівень стандарту. 11 клас. Безуглий

Тема 2. Демографічні процеси у світосистемі

§ 18. Демографічний стан населення

• Динаміка чисельності населення світу. Із часу появи перших людей на Землі чисельність людства зросла в багато тисяч разів (табл. 1). У жовтні 1999 р. на планеті народився шестимільярдний її мешканець, 31 жовтня 2011 р. - семимільярдний. Якщо така динаміка зростання чисельності населення не зміниться, то восьмимільярдну межу буде подолано у 2024 р. Станом на 2018 р. на Землі живуть 7632 млн осіб, з яких понад 3/4 мешкає у 25 державах світу (із чисельністю населення понад 50 млн осіб).

Таблиця 1. Динаміка чисельності населення на Землі

Рік

Загальна чисельність населення, млн осіб

Рік

Загальна чисельність населення, млн осіб

Рік

Загальна чисельність населення, млн осіб

Рік

Загальна чисельність населення, млн осіб

1

200

1920

1860

1985

4845

1996

5800

1000

275

1930

2070

1990

5246

1997

5880

1250

375

1940

2295

1991

5385

1998

5950

1500

420

1950

2500

1992

5480

1999

6030

1700

615

1960

3050

1993

5544

2000

6100

1800

900

1970

3700

1994

5607

2018

7632

1900

1625

1980

4450

1995

5734

2050

11 000

За останні 30 років кількість мешканців на Землі зросла майже на 2 млрд осіб - переважно завдяки країнам Азії, Африки, Південної Америки (мал. 1). Таке швидке зростання спричинило появу негативних прогнозів про можливе перенаселення Землі.

Відомості про чисельність населення світу отримують на основі регулярних переписів населення, які проводять через 5 або 10 років. На сьогодні без перепису залишилися лише дві держави світу (Оман і Катар) і ще понад 40 країн, де ця черговість порушена. Загальні дані всіх країн концентруються в демографів ООН. За їхньою оцінкою, щорічне зростання населення на планеті становить приблизно 80-90 млн осіб.

Мал. 1. Динаміка зміни чисельності населення світу за регіонами

Найвищі у світовій історії темпи приросту населення припали на середину XX ст. Саме в цей час і виникло поняття демографічний вибух. Найяскравіше він виявився в більшості країн Азії, Африки та Латинської Америки. Проте існують країни, у яких демографічна ситуація є протилежною, тобто спостерігається поступове скорочення чисельності населення - депопуляція, або демографічна криза.

• Природний рух населення та його відтворення. Чисельність населення будь-якої території є результатом одночасної дії двох чинників: природного (різниця між кількістю народжених і померлих) і механічного приросту (різниця між кількістю іммігрантів та емігрантів). Народжуваність та імміграція збільшують чисельність населення країни, а смертність і еміграція - зменшують.

Природний рух населення - зміна кількості й складу населення залежно від народжуваності та смертності без урахування механічного переміщення.

Головними чинниками, що впливають на природний рух і відтворення населення, є природні, соціально-економічні, демографічні, політичні, культурні, психологічні, військові, юридичні, етнічні, релігійні тощо.

Природний приріст (спад) населення є основним абсолютним показником його природного руху. Різниця між кількістю народжених і померлих фіксує збільшення чи зменшення населення на певній території. Коефіцієнт природного приросту є показником відносним. Його розраховують через відношення абсолютного рівня природного приросту до кількості пересічного населення за конкретний період на 1 тис. осіб (у %о).

Найбільші у світі показники народжуваності та смертності спостерігаються переважно у країнах Африки та колишнього СРСР. За показниками народжуваності у 2017 р. у світі лідирували Ангола, Нігер, Малі (по 44 %о), Уганда (43 %о), Замбія, Бурунді (по 41 %о), Сомалі (39 %о), Мозамбік (38 %о), Афганістан (37 %о); за смертністю - Лесото (15 %о), Литва, Болгарія, Латвія, Україна (по 14 %о), Чад, Сербія, Росія, Афганістан, Білорусь, Сомалі (по 13 %о), Габон і Угорщина (по 12 %о) тощо. Високий природний приріст населення притаманний країнам Близького Сходу, що зумовлено молодістю населення, низькою смертністю і розвинутим медичним обслуговуванням. Найнижчий - країнам Європи, де понад два десятиліття панує найнижча у світі народжуваність (Росія - 10,9 %о, Латвія - 9,9 %о, Болгарія - 9,2 %о, Україна - 9,5 %о, Італія - 9,06 %о, Німеччина - 8,33 %о), тому відбувається швидке старіння населення.

Природний рух населення тісно пов’язаний з відтворенням населення - процесом збереження в часі та просторі конкретно-історичної міри цього населення, його кількісного та якісного складу. Розрізняють кілька режимів відтворення населення: просте (кількість населення не змінюється), розширене (кількість населення зростає) і звужене (кількість населення зменшується). Так, у країнах Східної Європи і Північної Америки переважає звужене відтворення, а в Азії, Африці, Південній Америці, Австралії - розширене. Просте та звужене відтворення, за якого природний приріст не перевищує 12 %о, - це І тип відтворення населення·, розширене відтворення - це II тип відтворення населення.

Із часом типи відтворення можуть змінювати один одного. Причини цього пояснює концепція демографічного переходу. Поняття «демографічний перехід» запропоновано в 1945 р. американським демографом Френком Ноутстайном (1902-1983).

Демографічний перехід - історичний перехід від одного типу відтворення населення до іншого.

Суть концепції демографічного переходу полягає в тому, що народжуваність і смертність обумовлені не біологічними закономірностями, а соціально-економічними умовами.

Процес демографічного переходу характеризується такими етапами:

1) притаманні дуже високі показники народжуваності й смертності, а відповідно, дуже низький природний приріст (нині він уже майже не зустрічається); 2) різке скорочення смертності (насамперед завдяки успіхам медицини) за збереження традиційно високої народжуваності, що є причиною виникнення демографічного вибуху; 3) збереження низьких показників смертності (інколи навіть їх деяке зростання через старіння населення), народжуваність також знижується, проте дещо перевищує смертність, що забезпечує зростання чисельності населення; 4) показники народжуваності й смертності збігаються, що означає перехід до стабілізації демографічних коливань населення. Нині процес демографічного переходу завершили всі розвинуті країни Європи й Америки, у процесі різкого падіння народжуваності перебувають Мексика, Бразилія, Аргентина, Туреччина, Україна тощо.

• Статево-вікова, шлюбно-сімейна структура населення. Співвідношення чоловіків і жінок віддзеркалює статевий склад (структуру) населення. Загалом у світі чоловіків більше, ніж жінок, переважно завдяки країнам Азії, хоча приблизно в половині країн світу жінки кількісно переважають чоловіків. Це пояснюється тим, що середня тривалість життя жінок на 5-8 років довша, ніж чоловіків. У деяких країнах переважання чисельності жінок є результатом Другої світової війни та сучасних воєнних конфліктів. Проте з появою нових поколінь розрив у співвідношенні чоловіків і жінок поступово скорочується. Кількісне переважання чоловіків над жінками спостерігається у країнах: 1) де становище жінок залишається несприятливим: ранні шлюби (щодня майже 47 700 дівчат з усього світу вступають у шлюб, не досягши 18-річного віку), численні й ранні пологи тощо; 2) де спостерігається великий приплив чоловічої робочої сили. Найбільше кількісне переважання чоловіків зареєстровано в Індії (на 44 млн) та Китаї (на 34,5 млн).

Статевий склад населення формується під впливом демографічних (народжуваності, смертності, міграцій) та соціально-політичних процесів (наприклад, війн, де особливо значні втрати серед чоловічого населення). У доповіді Фонду народонаселення OOH (UNFPA) 2016 р. чисельність чоловіків на Землі перевищує чисельність жінок майже на 35 млн. У 101 країні світу більше жінок, у 84 - більше чоловіків, у 24 - кількість приблизно однакова.

Як і інші демографічні показники, статева структура неоднакова в розвинених країнах і тих, що розвиваються (у перших частка чоловіків становить 48,2 %, у других - 50,9 %). У більшості країн на 100 дівчаток народжується в середньому 104-107 хлопчиків. Проте вища смертність серед хлопчиків призводить до того, що у віці 15-20 років числове співвідношення між статями вирівнюється. Вища смертність чоловіків похилого віку впливає на статеву диспропорцію. У деяких азійських країнах (Індії, Пакистані, Бангладеш) середня тривалість життя жінок на 0,5-2,2 року менша, ніж чоловіків, що також порушує статеву рівновагу населення. Однак причини диспропорції чисельності статей різних країн ще й досі остаточно не з’ясовано.

Тип відтворення населення визначає і його вікову структуру, у якій зазвичай виділяють три вікові групи населення: діти (до 15 років), дорослі або працездатні (15-65 років) та літні (понад 65 років). У сучасному світі спостерігається чітка тенденція до зменшення чисельності дітей і зростання кількості людей похилого віку (табл. 2).

У віковій структурі населення простежується дуже суттєва різниця серед країн і регіонів світу. У країнах, що розвиваються, значна частка дітей (35-40 %) і мала кількість осіб літнього віку (5-10 %). Розвинутим і постсоціалістичним країнам властива велика кількість працездатних (понад 60 %) і літніх осіб (18-20 %), що зумовлено простим і навіть звуженим відтворенням населення. Максимальна частка дітей притаманна країнам Африки, де діти становлять майже половину африканського населення. «Найстаріші» країни розташовані в Європі (мал. 2).

Зниження народжуваності й підвищення середньої тривалості життя неминуче веде до стійкого старіння населення. Процес демографічного старіння (зростання частки літніх людей у загальній чисельності населення) спостерігається практично в усіх країнах, що стає однією з найбільш значущих соціальних трансформацій сучасності.

Чисельність населення віком 60 років і старше зростає швидше, ніж чисельність інших верств, - майже на 2-3 % на рік. У 2017 р. вона досягла 962 млн осіб, а до 2050 р. може зрости до 2,1 млрд осіб. Нині найвища частка людей похилого віку відзначається у швидко старіючій Європі (Німеччина, Фінляндія, Італія, Швеція тощо) та Північній Америці, а нижча - в Африці (5 %). Демографічне старіння чинить вплив на трудові й фінансові ринки, попит на товари й послуги, структуру родини тощо. Важливою проблемою стає соціальне забезпечення, оскільки розвинуті країни витрачають на пенсії понад 10 % свого ВВП.

Таблиця 2. Динаміка вікової структури населення світу

Роки

Частка людей різного віку (%)

до 15 років

15-65 років

понад 65 років

1950

34,5

60,4

5,1

1975

36,9

57,4

5,7

1995

31,9

61,6

6,5

2000

31,0

62,2

6,8

2009

27,2

65,2

7,6

2017

25,4

65,9

8,7

Мал. 2. Вікова структура населення регіонів світу (2016 р.), %

Мал. 3. Статево-вікові піраміди населення країн світу двох типів відтворення

Статево-вікова структура населення є важливим економіко-демографічним показником, який уможливлює спрогнозувати кількість населення і, відповідно, чисельність трудових ресурсів. Статево-вікову структуру графічно зображають за допомогою статево-вікових пірамід, які дають змогу відстежити особливості відтворення населення (мал. 3).

Підсумуйте свої знання:

  • 1. Поясніть значення понять: демографічний вибух, демографічна криза, природний рух, відтворення населення, старіння населення, демографічна депопуляція, демографічний перехід.
  • 2. На основі конкретних прикладів поясніть причини просторових відмінностей показників природного руху за регіонами світу. Країни яких регіонів світу перебувають на етапах (фазах) демографічного переходу?
  • 3. Підготуйте повідомлення «Причини й наслідки демографічного старіння населення Європи», «Переваги й недоліки I (II) типу відтворення населення», «Типи вікової структури населення» (на власний вибір).

Перевірте, чого навчилися:

  • 1. Спираючись на графік динаміки чисельності населення країни, визначте: 1) сучасний тип відтворення населення; 2) час, коли розпочався (завершився) демографічний перехід до сучасного типу відтворення населення.

  • 2. Користуючись сучасними картографічними й статистичними матеріалами, порівняйте структуру населення країн, регіонів (на власний вибір). Наприклад, статеві співвідношення за країнами (середня кількість чоловіків, що припадають на одну жінку у відповідних вікових групах населення).