Географія. Рівень стандарту. 11 клас. Безуглий

§ 16. Ґрунти та природні зони світу

ПРИГАДАЙТЕ: Що таке ґрунти? З яких елементів (мінеральних і органічних) складається ґрунт? Поясніть роль вивітрювання (складу гірських порід, рельєфу, клімату, живих організмів, часу) на утворення ґрунтів. Якими природними закономірностями пояснюється поширення ґрунтів по території України та планети в цілому? Чому існують азональні ґрунти?

• Ґрунти, їхні властивості та типи. Ґрунт - особливе природне утворення, яке має лише йому притаманну будову, склад і властивості.

Серед найважливіших властивостей ґрунтів виділяють:

  • фізичні (густина, щільність, теплопровідність, електропровідність, магнітні властивості, діелектрична проникність та ін.);
  • фізико-хімічні (розчинність, адсорбційні та корозійні властивості, здатність набухати (набрякливість), клейкість, пластичність);
  • механічні (пружність, загальна деформованість, стисливість, міцність на стиснення, на розрив, опір зсуву тощо).

Основною характеристикою ґрунтів є їхня родючість, яка залежить від фізико-механічних, хімічних, біологічних властивостей. Основою родючості є вміст перегною, або гумусу, - органічної складової ґрунту, що утворюється унаслідок розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів - гуміфікації (перегною). Найбільше гумусу - у верхній частині ґрунту, найменше - у нижній (материнській породі).

Ґрунт - багатокомпонентна динамічна система, що включає гірські породи, верхній природний шар земної кори, техногенні утворення і складається з твердих (тверді мінерали, лід і органічно-мінеральні структури), рідких (водні розчини), газоподібних (повітря, гази) та біологічних або живих (макро- й мікроорганізми) компонентів.

Ґрунти формуються унаслідок сукупної дії біотичних (живі організми) й абіотичних (неживі) чинників. До абіотичних чинників належать; материнська порода, рельєф, клімат, геологічний вік території, до біотичних - рослинність, тваринний світ, діяльність мікроорганізмів і господарська діяльність людини (антропогенний чинник). Унаслідок дії цих чинників формуються види ґрунтів, що відрізняються своєю будовою, властивостями та складом.

Ґрунтовий профіль - зображення генетичних горизонтів із зазначенням їхніх глибин і літерних індексів. Потужність ґрунтового профілю становить від десятків сантиметрів до кількох метрів. Особливості будови ґрунтових профілів, складу та властивостей його горизонтів слугують основою для класифікації ґрунтів. Дослідження ґрунтового профілю також широко використовують під час картографування ґрунтів, розробки агротехнічних і меліоративних заходів тощо. Унаслідок різних чинників ґрунтоутворення на різних територіях нашої планети формуються різні типи ґрунтів (малюнок).

Тип ґрунту - це ґрунт, що утворився в однакових умовах і має подібні будову й функції. Розрізняють зональні та азональні типи ґрунтів.

Малюнок. Профілі різних ґрунтів Землі: 1 - тундрово-глеєвий, 2 - підзолистий, 3 - сірий лісовий: 4 - чорнозем, 5 - каштановий, 6 - сірозем, 7 - червонозем, 8 - коричневий ґрунт

До зонального типу ґрунтів належать ґрунти, у поширенні яких територією суходолу чітко простежується широтна зональність на рівнинах і висотна поясність у горах. Згідно із цією закономірністю виділяють такі типи зональних ґрунтів: червоноземи, жовтоземи, коричневі, сірі й бурі пустельні, каштанові, чорноземи, бурі лісові, сірі лісові, підзолисті та дерново-підзолисті, тундрові глеєві, арктичні. Найвищу родючість мають чорноземи, що утворилися на лесах - пухких породах, які є результатом діяльності льодовиків, найнижчу - арктичні ґрунти.

До азональних типів ґрунтів відносять ґрунти, що поширені в окремих місцевостях, їм не притаманне широтне поширення. До таких ґрунтів належать болотні, заплавні, лучні ґрунти, солончаки, солонці, солоді. Ці ґрунти також не вирізняються високою родючістю.

Нині дуже гостро у світі постали проблеми, пов’язані з погіршенням якості ґрунтового покриву, зокрема деградація, ерозія, зниження родючості ґрунтів. Ерозія ґрунту - руйнування верхнього найродючішого горизонту ґрунту й підґрунтя під впливом природних і антропогенних чинників. Розрізняють водну та вітрову ерозію. Ерозія ґрунтів торкнулася практично всіх землеробських районів світу: США, Канади, країн Середземномор’я, Близького Сходу, Південно-Західної та Південної Азії, Китаю, Австралії, лісостепових і степових районів України, Росії, Казахстану.

Людиною ґрунти використовуються під цивільне та промислове будівництво, транспортну мережу, складування відходів виробництва, забезпечують рекреаційні потреби людей тощо. Однак родючі ґрунти є насамперед запорукою ефективного агровиробництва. Нині на Землі розорано більше ніж 10 % родючих ґрунтів, зокрема в Північній Америці - 12,7%, Азії - 16,8%, Південній Америці - 6,4%, Африці - 6,4%, Австралії та Океанії - 6,1 %. Найбільший ступінь розораності земель спостерігається в Європі (32,3 %), зокрема в Молдові (75 %), Україні (71 %), Данії (63%), Румунії (60%), Угорщині (59 %), Чехії (54 %), Франції (52 %) та ін.

• Природні зони. Земна куля є яскравою мозаїкою різноманітних ландшафтів, об’єднаних у природну зону, яка є складовою географічних поясів, для яких властиві певна спрямованість і ритміка природних явищ (накопичення біомаси, інтенсивність ґрунтоутворення та утворення рельєфу тощо). Природні зони пов’язані з відмінностями в умовах зволоження території, зокрема зі співвідношенням вологи й тепла, кількістю опадів, а також з температурними показниками.

Свої назви багато природних зон отримали від типу рослинного покриву, що там панує, зокрема тундра, лісотундра, тайга, мішані ліси, лісостеп, степ тощо. Однак під час проведення меж природної зони враховується не лише рослинність, а й усі компоненти ландшафтного комплексу - ґрунти, клімат, рельєф, ґрунтові води тощо. Природним зонам властиві різні площі, але основні ділянки суходолу земної кулі охоплюють савани, пустелі й напівпустелі, а зовсім не ліси, як зазвичай вважають. На угруповання злаків і на пустелі припадає майже 59 % загальної площі суходолу, тоді як на різні ліси - усього 30 %. Розглянемо основні природні зони земної кулі в напрямку з півночі на південь (таблиця).

Природна зона - великі частини географічних поясів, що характеризуються схожими природними умовами вздовж свого простягання та послідовною їх зміною від екватора до полюсів і від океанів усередину континентів.

Таблиця. Характеристика природних зон світу

Продовження таблиці

Закінчення таблиці

Підсумуйте свої знання:

  • 1. Поясніть значення понять: ґрунт, ґрунтовий профіль, тип ґрунту, природна зона.
  • 2. Розкрийте сутність вислову В. В. Докучаева: «Ґрунти є дзеркало, яскраве й цілком правдиве відбиття, безпосередній результат сукупної, дуже тісної вікової взаємодії між водою, повітрям, землею, з одного боку, рослинними і тваринними організмами та віком країни, з іншого».
  • 3. Підготуйте повідомлення «Унікальність і неповторність природної зони (на власний вибір)».

Перевірте, чого навчилися:

  • 1. На основі порівняння карт ґрунтів і природних зон світу (материка, регіону, України) заповніть таблицю:

№ п/п

Природна зона

Типи ґрунтів

Способи захисту ґрунтів і збереження їхньої родючості

Поясніть, чому в межах однієї природної зони ґрунти нагадують, за висловом В. М. Фріндланда, «чарівний перський килим».

  • 2. Спираючись на тематичні карти атласу та додаткові джерела інформації, оцініть вплив властивостей ґрунтів на спеціалізацію рослинництва своєї місцевості (природної зони, країни).

ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕНЬ УЧНІВ (на вибір)

1. Деградовані ґрунти: причини й перспективи використання.

2. Чинники порушення широтної зональності на материках і території України.