Основи споживчих знань. Обираємо культуру здорового споживання. 7 клас. Криховець-Хом’як

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Вступне слово

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Відомі рядки вірша Василя Симоненка спрямовані до кожного з минулого у прийдешнє. І до вас, семикласники, теж. Адже від вашого вибору, ваших дій залежить якість життя.

Головною рисою сучасної цивілізації є масове споживацтво, яке має згубні наслідки для здоров’я людини та збереження природи. Щоб зменшити ці небезпечні процеси, ми створили посібник «Основи споживчих знань. Обираємо культуру здорового споживання». У ньому ви ознайомитеся із цікавими фактами про виникнення споживчих рухів, про вичерпність доступних на сьогодні ресурсів; зумієте зобразити портрет сучасного споживача; пізнаєте, які існують джерела необхідної для споживача інформації; дізнаєтеся про «шкідливу» чистоту, про критерії вибору харчових продуктів; приєднаєтеся до культури zero waste; осилите правовий портфель споживача тощо.

У рубриках «Мініпрактикум», «Батл розумників», «Експрес-лабораторія», «Банк ідей» та «Кулінарний конструктор» розміщено ряд ситуаційних та практичних завдань, вправляння в яких розвиватимуть у вас екологічну свідомість, спонукають відмовлятися від культури споживацтва, формуватимуть уміння обирати корисні товари для себе і довкілля та якісні продукти для приготування страв і напоїв, які лежать в основі раціонального харчування та здорового способу життя. Страви і напої, рецепти яких запропоновані вам у рубриці «Кулінарний конструктор», прості у приготуванні й популярні серед молоді. Тож, за бажанням, приготуйте їх удома, почастуйте ними рідних і близьких.

Реальність починається з вас! Ми допоможемо вам сформувати екологічну свідомість, щоб ви зуміли стати споживачем, який сформує оптимальні взаємовідносини людини з довкіллям.

З повагою до вас і вірою у вашу розсудливість — автори.

У чому суть? Культура споживання

Сьогодні все частіше перед свідомими споживачами постає питання вибору: купувати чи ні товар, який зручний для людини, але шкідливий для довкілля? А виникло воно після одного винаходу...

Комівояжер Кінг, який проживав у Балтіморі (США), багато років їздив по всій країні, торгуючи найрізноманітнішими товарами. Прагнучи стати заможним, він, працюючи на свого боса, паралельно винайшов оригінальний механізм із поршня і втулки для водопровідного крана, кілька типів електричних провідників, новий вентиль з м’якої гуми. Все це були корисні в побуті речі, проте отримані Кінгом патенти великих грошей йому як винахіднику не принесли. Комівояжеру бракувало часу і коштів, щоб самому займатися просуванням своїх новинок, тому фінансову вигоду від них зазвичай отримували інші. Тож він хотів створити такий винахід, який відразу зробив би прорив на ринку, а його — мільйонером.

Напрям пошукам Кінга задав його бос Вільям Пейнтер, власник компанії Crown Cork & Seal. Він теж був автором винаходу — пробки для закупорювання пляшки (Crown Cork), — ніби й дрібниці, яка, проте, має попит і сьогодні. Спостерігаючи, як його торговий агент увесь час марно намагається щось винайти, Пейнтер порадив Кінгу придумати щось таке ж практичне, дешеве, одноразове, як і його пробка.

І Кінга таки осяяло. Одного разу, виконуючи вранішні гігієнічні процедури, комівояжер виявив, що його бритва для гоління у черговий раз затупилася. Потрібно було знову нести її до точильника, витрачаючи на це час і гроші. А чому б не придумати економніший спосіб утримання леза і самому йому збільшити термін експлуатації? А, може, піти ще далі — перейти до змінних дешевих лез?

Так народилась ідея змінного, заточеного з двох сторін леза, а також Т-подібної дешевої ручки із затискачами. «Я стояв, стиснувши бритву в руці, — писав пізніше Кінг Кемп, — і раптом абсолютно виразно уявив собі майбутній станок Gillette!»

Торговий агент Кінг — це Кінг Кемп Жилетт, який заснував лише напередодні свого п’ятдесятиріччя власний бізнес, що так швидко зробив його мільйонером. Він довів: великі гроші можна заробити на дрібницях — побутових предметах, які коштують дешево, але використовуються повсякденно; на що покупцеві не шкода буде викинути гроші, щоб тут же попрямувати в магазин за наступною покупкою.

Таким чином, винахід Кінга Кемп Жилетта став початком індустрії одноразових товарів: посуду, підгузників, серветок тощо.

Сьогодні одноразовість — це пріоритетна характеристика сучасного стилю життя, культури споживача. Промисловість все частіше орієнтується на випуск одноразових товарів (на кшталт одноразових пакетиків з чаєм, кавою чи шампунем, одноразового посуду, серветок, підгузників тощо).

Ми нерідко купуємо одноразові речі, бо це зручно і навіть модно, водночас не задумуючись над наслідками екології довкілля.

Зокрема, сьогодні пластикове сміття можна знайти всюди — на землі, в морі й навіть глибоко на дні океану. За невтішними прогнозами, через 35 років в океанах на 2 т риби припадатиме 1 т пластику. Причина цього — відсутність можливості переробляти цей вид відходів. В океані пластик перетворюється на мікрочастинки, які з’їдають риби та інші морські тварини. А разом із морепродуктами і рибою пластик потрапляє до нашого організму. У Світовому океані є п’ять плавучих сміттєзвалищ з пластмаси, 80 відсотків вмісту цих величезних шарів пластикового сміття — це одноразові речі: пакети, пляшки, трубочки, посуд тощо.

Отож, чи обирати одноразові товари, залежить від нас самих. Купляючи їх, ми, споживачі, «голосуємо» грошима за те, що нам подобаються такі товари, і ми готові їх купляти, таким чином надалі спонукаємо компанії виробляти одноразові речі.

Хто ж такий споживач? З економічної точки зору, споживач — це фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб. Процес споживання передбачає отримання та використання продукту в процесі задоволення потреб.

В умовах глобалізації економіки підприємства, що прагнуть досягти конкурентної переваги, постають перед необхідністю враховувати поведінку споживача. Знання про те, як споживачі обирають товари серед низки аналогів, дають можливість виробнику пристосуватися, сформувати чи управляти їх поведінкою.

Нормативною базою для споживачів в Україні є Закон України «Про захист прав споживачів». Згідно статті 1: «Споживач — фізична особа, яка купляє, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника».

Найперше, чим керується споживач при прийнятті рішень про купівлю, це потреби.

Потреба — це необхідність у певних речах, бажання володіти ними. Потреби умовно можна розділити на дві категорії — першочергові та другорядні. Їх також поділяють: за об’єктом — на матеріальні (в їжі, одязі, житлі, предметах побуту) і нематеріальні (в освіті, у відпочинку тощо); за суб’єктом — на індивідуальні, колективні, суспільні тощо.

Як ви, мабуть, вже знаєте, А. Маслоу класифікує потреби таким чином: фізіологічні, потреби безпеки, соціальні, поваги і самореалізації.

Все, що задовольняє потреби, складає сутність благ. Блага в свою чергу поділяють на економічні і дарові (неекономічні, які ми отримуємо безкоштовно, наприклад повітря, гриби та ягоди, збираючи їх у лісі, та ін.). Економічні блага поділяють на товари та послуги.

Товар — це матеріальний продукт праці, призначений для купівлі - продажу.

Послуга — це дія, результат якої споживається в процесі її виконання. Послугою також називають діяльність з надання певного матеріального чи нематеріального блага іншій особі, що здійснюється для задоволення її особистих потреб.

Зазвичай пересічний споживач, обираючи товари і послуги, керується своїми потребами, ціною товару (послуги) та якістю товару. Його поведінка спрямована на придбання, споживання і розпорядження благами, включаючи процеси прийняття рішень. У визначення поведінки споживачів включені три базові види дій: придбання, споживання, відчуження.

Придбання — дії купівлі, включаючи покупку або замовлення продукту. Деякі з дій включають: пошук інформації про особливості продукту, вибір, оцінку альтернативних продуктів або марок і власне покупку.

Споживання — як, де і коли споживачі використовують товари.

Відчуження — те, як споживачі позбуваються товару й пакования.

Науковці досліджують поведінку споживачів з екологічних позицій: як вони позбуваються паковання/залишків товару, чи можуть товари біологічно розкладатися або бути піддані переробці? Можливо, споживачі захочуть продовжити життя деяких товарів як пожертви благодійним магазинам, або продавши через інтернет?

Розрізняють позитивну та негативну поведінку споживачів.

Позитивна поведінка (схвалення) — це здійснення вибору певного товару та його купівля.

Негативна поведінка є прихованою від продавця товару й полягає в ухиленні споживача від купівлі й споживання.

Різновидами такої поведінки є: стриманість (відмова від споживання з певних причин (пошук товару кращої якості, бажання задовольнити більш актуальні потреби тощо)); терпіння (непридбання товару через неспроможність це зробити (відсутність коштів, дефіцит товару)).

Відомо, що у процесі купівлі великий вплив на споживачів здійснюють культурні та соціальні фактори. Серед факторів культурного рівня найбільший вплив здійснюють наші потреби, переконання, установки, ціннісні орієнтації, переваги та очікування. Поведінка споживача визначається факторами соціального порядку, до яких належать сім’я, однокласники, друзі, які часто впливають на наш вибір товарів та процес прийняття рішення про покупку, таким чином формують культуру споживання.

Незважаючи на різноманітні зовнішні впливи на наш вибір товарів, ми повинні пам’ятати, що відповідальність за вибір і купівлю того чи іншого товару залежить все-таки від нас, від нашої усвідомленої необхідності в його купівлі.

Ми всі хочемо жити в якісному світі. Але ми маємо зрозуміти, що світ навколо залежить від вибору кожного з нас. Власне вибір нами товарів формує в нас культуру споживача.

Щоб робити раціональний вибір для себе і навколишнього середовища, потрібні певні знання, тобто відповідна освіта. Недарма в Європейському Союзі необхідність споживчої освіти усвідомили ще в 1971 році, коли була прийнята резолюція Ради Європи «Про освіту споживача у школі».

Україна теж крокує в цьому напрямку. Так, у нашій державі схвалена Концепція державної політики у сфері захисту прав споживачів, тому споживча освіта стає дедалі актуальнішою. Ми маємо в собі формувати культуру здорового споживання — стати людиною екофрендлі. Зараз часто зустрічається термін «екофрендлі» у щоденних розмовах, назвах магазинів чи кафе. Він означає бути дружелюбним до навколишнього середовища і не шкодити йому. Щоб це зробити, варто для початку сформувати в собі звички, які будуть позитивно впливати на нас і планету загалом. Такі звички грунтуються на основі принципів етичного споживання.

Хоч специфіка споживання в кожній країні обумовлюється культурними особливостями, релігійними принципами, економічним становищем, проте можна виокремити універсальні принципи етичного споживання, а саме:

1. Принцип дбайливого ставлення до довкілля. Відомо, що процес споживання призводить до вичерпання природних ресурсів. Тому реальними проявами дотримання цього принципу є звички: сортувати відходи споживання, економно ставитися до ресурсів, уникати надмірного споживання товарів і послуг, відмовитися від продукції, яка містить особливо шкідливі для довкілля речовини.

2. Принцип дотримання прав людини. Сюди належить дотримання прав робітників на підприємствах, що виготовляють продукцію. Ще одним проявом цього принципу є дотримання прав дітей. Такі економічно бідні країни, як Бангладеш, Гватемала та інші, характеризуються активним використанням праці дітей, при цьому умови, в яких працюють останні, є неприйнятними. А споживачі економічно розвинених країн рідко задумуються над тим, якою ціною створюється продукція, призначена для них.

3. Принцип милосердного ставлення до тварин. Сьогодні більшість західних споживачів цікавиться тим, чи при створенні товару, який вони купують, не проводилось експериментів над тваринами. Вітчизняні покупці поки що не переймаються цим питанням. Відбувається це не через природну байдужість чи жорстокість, а, швидше, через незнання і, відповідно, низьку культуру споживання в цілому.

4. Принцип підтримки вітчизняного товаровиробника. Принцип є найбільш суперечливим, оскільки, на думку багатьох експертів, основним критерієм вибору продукції є її якість, а не патріотичні почуття. Проте в кризові періоди розвитку держави підтримка вітчизняної економіки стає моральним обов’язком споживача. На сьогодні в Україні спостерігається прояв так званого патріотичного споживання, коли суспільство прагне підтримати національних виробників.

5. Принцип доброзичливого ставлення до інших споживачів. Сюди належить етична поведінка під час здійснення покупки, уникнення демонстрації власної зверхності завдяки володінню предметами розкоші чи дорогими речами, дбайливе ставлення до продукції, яку можуть купити інші.

Вказаний перелік принципів етичної культури споживання не є вичерпним, але охоплює основні сфери людських відносин з навколишнім світом.

Отож, вже сьогодні формуйте в собі екозвички. Як їх використовувати у сфері споживання? Дуже просто. Виберіть, що зможете робити вже зараз, і починайте практикувати.

СТІКЕР СЛІВ

Еколайфстайл — стиль життя, що передбачає споживання благ з використанням корисних екозвичок.

Екофрендлі — означає бути дружелюбним до навколишнього середовища і не шкодити йому.

Комівояжер — збутовий посередник, роз’їзний агент торгової організації, що пропонує покупцям товари за зразками та каталогами.

Лайфхак — сукупність прийомів і методик, які спрощують процес досягнення цілей у роботі чи побуті.

Споживання — процес отримання та використання продукту в процесі задоволення потреб.

Споживач — фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб.

МініПРАКТИКУМ

Завдання 1. Ознайомившись із основними принципами етичної культури споживання, запишіть у зошиті звички, які зможете розвивати в собі, обираючи культуру здорового споживання.

Завдання 2. Проведіть мінідослідження у формі інтерв’ю серед друзів-ровесників і дорослих, наприклад батьків, запитавши у них: «Для чого нам, громадянам, потрібні споживчі знання у повсякденному житті?»

Результати опитування оформте у зошиті у форматі практичної роботи «Для чого потрібна споживча освіта?» Зробіть висновки про необхідність споживчої освіти в умовах сьогодення.

Завдання 3. Складіть вільний вірш з п’яти рядків до терміна «споживач». Метод «сенкан», який для цього використовують, відтворює інформацію та коротко описує тему.

З його допомогою ви вчитеся критично мислити, помірковано використовувати поняття і висловлювати своє ставлення до проблеми.

«Сенкан» — японський вірш з п’яти строф, який складають за такими правилами (у нашому випадку — до терміна «споживач»),

1. Перший рядок містить слово, що позначає тему (іменник) до терміна «споживач».
2. Другий рядок — це опис теми та складається з двох слів (прикметників) до терміна «споживач».
3. Третій рядок виражає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (дієслів) до терміна «споживач».
4. Четвертий рядок — це фраза, яка складається з чотирьох слів, що виражають особисте ставлення до теми «споживач».
5. П’ятий рядок — одне слово-синонім, яке передає сутність теми.

ФІЗКУЛЬТСПОЖИТИВ

Перейдіть за QR-кодом і виконайте руханку.

ЕКСПРЕС-ЛАБОРАТОРІЯ

Дотримуємося принципу дбайливого ставлення до довкілля. Лайфхак: як прожити 104 дні без поліетилену

«Зимового ранку 15 лютого 2015 року у домогосподарки Маріанни запах свіжозвареної кави заполонив оселю. Але господиня зазирнула до смітника у кухні і відчула неприємний запах. Якщо в пусте відро покласти дві 1,5-літрові порожні пляшки, лушпиння від цибулі та картоплі, то сморід нюхати ви приречені...

«З цим потрібно щось робити. Це ненормально. Але що?»

Саме в цьому тоді з’явилася шалена думка відмовитися від непотрібного сміття, щоб по два рази не ходити до вуличного смітника.

«Наприклад, від... чогось такого, щоб не складно... м-м-м... О! від поліетиленових пакетів і всілякого тонкого упакування. Якось же ж наші бабусі без них обходилися».

«Але ж ти швидко передумаєш. Домовишся сама, що передумала, і буде як завжди», — сказав внутрішній голос.

«О! Тоді давай у фейсбуці буду про це писати!»

Так почався мій перший сміливий публічний проект. Мене можна назвати першою людиною в Україні, яка дуже голосно заговорила про шкоду поліетиленових пакетів. І мене почули», — саме так описує свій досвід екоактивістка Маріанна Бойко.

Рис. 1. Знак заборони поліетиленових пакетів

Експерти зазначають, що щороку у світі виробляють 5 трильйонів пакетів (рис. 1), з них переробляють лише 1-3%.

Здається, якої шкоди може завдати звичайний тонкий пакет? Але факти річ уперта:

1) виробляється з невідновлювальних ресурсів;
2) період розпаду складає понад 100 років;
3) мікрочастинки поліетилену отруйні для рослин;
4) поліетиленові пакети є поширеною причиною загибелі морських тварин.

(Пригадаймо собі історію з мертвим китом, якого викинуло на берег Філіппін у березні 2019 року. У його шлунку виявили понад 40 кілограмів поліетиленового сміття, яке він прийняв за запахом як їжу).

Отже, як прожити 104 дні без поліетилену, ознайомтеся за QR-кодом.

БАНК ІДЕЙ

Запам’ятайте: слова з частиною ЕКО пишемо разом: екоблогери, екопродукти, екотуризм, екокультура, екозвичка, екоторбинка, екокрамниця, екоактивісти тощо.

Як відомо, споживання у кожній країні обумовлюється культурними особливостями, релігійними принципами, економічним становищем тощо. Проте ми сьогодні говоримо про етичне споживання, складовими якого є екозвички, екоспоживання, екокультура. Власне усвідомлене розуміння сутності цих категорій мінімізує негативний вплив людини на навколишнє середовище і сприяє раціональному використанню та збереженню природних ресурсів.

Американський океанолог, екоактивіст Чарльз Мур — першовідкривач «великої тихоокеанської сміттєвої плями, яку згодом назвали «сміттєвим супом» — вважає, що в цьому регіоні кружляють близько 100 млн тонн плавучого непотребу, серед якого переважають фільтри від цигарок, обгортки від їжі, пластикові і скляні пляшки, поліетиленові і паперові пакети, кришки, ковпачки, бляшані банки, одноразовий посуд (тарілки, склянки, ложки, виделки, ножі, соломинки) та ін. Плавання крізь тонни побутових відходів перевернуло життя Мура. Він продав усі свої акції і на виручені гроші заснував екологічну організацію Algalita — фундацію морських досліджень (AMRF), яка стала займатися дослідженням екологічного стану Тихого океану.

Засновник AMRF застерігає: якщо споживачі не обмежать використання пластику, який не переробляється, то в найближчі 10 років площа поверхні «сміттєвого супу» подвоїться і стане загрожувати не тільки Гаваям, але і всім країнам Тихоокеанського регіону.

Які думки та ідеї викликає у вас історія «сміттєвого супу»? Зазначте їх у своєму зошиті.

Пам’ятаймо: коли ми відмовляємося від одноразового пластикового паковання, щоб зменшити утворення відходів та супутнє забруднення ґрунтів, повітря і води, то поводимось екодружньо та допомагаємо охороні природи.

БАТЛ РОЗУМНИКІВ

Пластикова пляшка гниє у ґрунті 180 років, поліетиленовий пакет — на 20 років довше, а папір — у 100 разів швидше, ніж поліетилен (див. додаток А). За скільки років згниє папір у ґрунті?

КУЛІНАРНИЙ КОНСТРУКТОР

Тістечко «Картоплинка»