Біологія. 7 клас. Балан

§ 39. Які є способи комунікації тварин. Міграції

Які зі способів комунікації та орієнтації тварин може використовувати (використовує) людина?

Які особливості індивідуальної, репродуктивної та соціальної поведінки тварин. Умовно різноманіття поведінкових актів тварин можна розділити на три основні групи: індивідуальну, парну (наприклад, репродуктивну) і групову (соціальну) поведінку (мал. 39.1). Утім, цей поділ є доволі умовним: деякі з видів поведінкових актів (як-от територіальна поведінка чи міграції) можуть бути притаманні кожній із цих груп (мал. 39.2).

Мал. 39.1. Приклади різних видів поведінки тварин: 1 — пасивний захист — гусениця нічного метелика п’ядуна завмирає в разі небезпеки; 2 — активний захист — погрозлива поза павука тарантула; 3 — гігієнічна поведінка — фламінго чистить пір’я; 4 — територіальна — співом соловейко позначає зайняту територію; 5 — міграції — клин сірого журавля

Мал. 39.2. Типи поведінки тварин залежно від мети

Індивідуальна поведінка забезпечує життєві потреби та виживання окремої особини. Вона спрямована на пошук їжі, побудову житла, захист від ворогів, використання різних знарядь тощо. Серед різних видів індивідуальної поведінки тварин цікавою є дослідницька діяльність, спрямована, наприклад, на ознайомлення з навколишніми умовами: чи можливе тут влаштування своєї оселі, чи достатньо тут їжі тощо.

Цікаво знати. Для захисту свого черевця, позбавленого щільного покриву, рак-самітник використовує черепашки молюсків. У міру росту рак вимушений замінювати стару черепашку на більшу за розмірами. Але перед тим, як здійснити такий обмін, рак-самітник певний час досліджує нову черепашку на її придатність як нової схованки (мал. 39.3).

Мал. 39.3. Дослідницька діяльність рака-самітника: 1-3 — послідовні етапи заміни раком-самітником старої черепашки на нову. 4. Самітники можуть використовувати й бляшанки

Репродуктивна поведінка тварин спрямована на те, щоб залишити нащадків. Вона пов’язана з утворенням пар (навіть такі тварини, як скорпіони, в яких самки і самці живуть окремо, на період розмноження утворюють пари), народженням нащадків та часто — з подальшою турботою про них (мал. 39.4, А). Утворення пар часто супроводжується складною шлюбною поведінкою, наприклад, шлюбними танцями (мал. 39.4, Б).

Мал. 39.4. Репродуктивна поведінка тварин. А. Ікринки під черевцем самки річкового рака. Б. Шлюбний танок журавлів красавок. В. Яйце зозулі звичайної у гнізді «прийомних батьків»

Піклування про потомство є дуже поширеним серед тварин. Воно може включати побудову захисних споруд (нір, гнізд, барлогів тощо), безпосередній захист потомства, особливо якщо воно вилуплюється або народжується нездатним рухатися самостійно). Своєрідною формою піклування про потомство є гніздовий паразитизм (мал. 39.4, В). Наприклад, зозуля звичайна підкладає свої яйця у гнізда інших птахів. Цим вичерпується її турбота про нащадків. Про пташенят зозулі надалі піклуються прийомні батьки.

Соціальні тварини живуть у складі постійних груп. Прикладами таких тварин є суспільні комахи (терміти, мурашки, джмелі, медоносна бджола (мал. 39.5, А), оса-шершень), вовки, північні олені, дельфіни та багато інших. В угрупованнях соціальних тварин часто спостерігають явище ієрархії домінування. При цьому внаслідок постійних взаємодій, часто агресивних, між особинами такого угруповання визначається положення окремих особин — їхній ранг (мал. 39.5, Б). Встановлення рангу окремих особин в угрупованні дає змогу надалі уникати постійних конфліктів; взаємодія особин має ритуалізований характер: вожаки демонструють статус певними позами, яким інші відповідають позами умиротворення та покори. В угрупованнях певних видів тварин можна спостерігати розподіл функцій між особинами.

Мал. 39.5. Тварини, яким притаманна соціальна поведінка. А. Групи особин (касти) бджолиної родини, що виконують різні функції: 1 — робоча особина; 2 — цариця; 3 — самець (трутень). Б. Ієрархія: у зграї вовків ранг самця визначається у двобоях; ранг особини у зграї позначається на її поведінці

Чому навесні та влітку вовки живуть поодинці, а взимку утворюють зграї?

Яке значення має територіальна поведінка. Територіальна поведінка може бути притаманна окремим особинам як елемент індивідуальної поведінки, шлюбним парам з дитинчатами (для убезпечення потомства) і соціальним групам (стадам, зграям), насамперед для спільного живлення (випасу або полювання). Різняться й способи позначати (мітити) свою територію: хижі ссавці можуть залишати подряпини на корі дерев, копитні — витоптані ділянки. Часто тварини використовують пахучі мітки: виділення пахучих залоз (як-от у лемура червоночеревого) чи сечі (наприклад, у вовків і собак). Спів соловейка та інших гніздових птахів — найчастіше ознака територіальної поведінки. Усталені території груп особин одного виду дають змогу уникати зайвої конкуренції й знижувати агресивність.

Такі складні форми поведінки, як територіальна і соціальна, потребують розвиненої комунікації між тваринами.

Як тварини комунікують між собою. Тваринам, як і людині, притаманна комунікація — здатність передавати інформацію про зовнішнє середовище і внутрішній стан однієї особини іншим у той чи інший спосіб. У відповідь на такі сигнали інші особини (свого або навіть інших видів — як-от при криках тривоги у птахів) змінюють свою поведінку. Тварини сприймають різні типи сигналів за допомогою відповідних сенсорних систем: зорової, слухової, нюхової, смакової, дотику.

Дізнайтеся більше про комунікацію тварин за QR-кодом. https://cutt.ly/GwSl2vsz

Як тварини орієнтуються у просторі. Будь-які (періодичні або неперіодичні) переміщення потребують від тварин здатності орієнтуватись у просторі. Для цього вони використовують різноманітні подразники: зорові, звукові, нюхові тощо.

Однією з найдосконаліших систем орієнтування у просторі є ехолокація, за якої тварина видає високочастотні звукові сигнали та виявляє предмети за хвилями, що відбиваються від них. Такий самий принцип використовують в ехолотах для виявлення підводних об’єктів і опису донного рельєфу, а якщо замінити звукові коливання на електромагнітні — в радіолокаторах, які дозволяють відстежувати об’єкти у повітрі. Крім кажанів, ехолокація притаманна дельфінам, косаткам, деяким птахам, як-от стрижам-саланганам. Тварини також використовують ехолокацію для пошуку здобичі й полювання.

Здатність орієнтуватись у просторі забезпечує й хомінг (від англ. хоум — дім) — інстинкт повернення додому. Наприклад, робочі особини мурашок залишають мурашник у пошуках їжі, після чого повертаються саме у свій мурашник. Віднайти шлях до свого дому їм допомагають пахучі мітки, якими вони помічають свій шлях.

Особливо важливу роль відіграє хомінг у житті тварин, які здійснюють тривалі періодичні міграції. Наприклад, перелітні птахи (як-от журавлі, лелеки, ластівки, солов’ї) двічі на рік здійснюють міграції: навесні прилітають для розмноження в одні місця (наприклад, в Україну), а восени відлітають до країн з теплим кліматом.

Міграція тварин (від лат. міграціо — переселення, переміщення) — періодичні переміщення певних видів тварин (наприклад, перелітних птахів, кажанів і навіть метеликів) на значні відстані між середовищами, які відрізняються умовами існування.

Найскладніші форми орієнтації під час міграцій притаманні перелітним птахам. Багато з них використовують для орієнтації зір, сприймаючи наземні орієнтири, наприклад, певні особливості ландшафту (гірська місцевість, водойми тощо). Але птахи можуть мігрувати і вночі або тривалий час летіти над океаном. Тому під час таких міграцій вони орієнтуються за положенням Сонця вдень або за положенням зір на нічному небі. Деякі види здатні визначати своє положення за магнітним полем Землі (так званий магнітний компас). Є припущення, що шляхи міграцій птахів — це певне «віддзеркалення» їхньої історії і вони відповідають шляхам розселення видів з прабатьківських територій на інші (наприклад, у разі зміни клімату).

Дізнайтеся більше про міграції вугра європейського за QR-кодом. https://cutt.ly/WwSl2Tae

Запрошуємо до ігрового проєкту «Лелека» (див. форзац 2).

Узагальнення

Поведінка тварин буває вродженою (окремі безумовні рефлекси та інстинкти) та набутою (формування умовних рефлексів). Вона може бути індивідуальною (наприклад, пошук їжі чи дослідження території окремими особинами) та груповою (пов’язаною зі спільними діями тварин у складі групи).

Поміркуйте