Біологія. 7 клас. Балан

§ 31. Різноманітність покритонасінних (квіткових) рослин. Однодольні

Чи можна за ознаками однодольних стверджувати, що вони є еволюційно найстарішою гілкою квіткових рослин?

На які групи поділяють покритонасінні (квіткові) рослини. Усі квіткові рослини поділяють на однодольні та дводольні (мал. 31.1). Основною ознакою, на якій ґрунтується такий поділ, є кількість видозмінених зародкових листків — сім’ядоль. У зародків дводольних рослин їх дві, а в однодольних — одна.

Мал. 31.1. Характерні ознаки представників дводольних та однодольних рослин

У дводольних зазвичай розвинена стрижнева коренева система. В їхньому стеблі та корені може бути камбій (пригадайте, завдяки функціонуванню камбію потовщується стебло). Листки дводольних рослин бувають як простими, так і складними, мають зазвичай сітчасте жилкування (мал. 31.1).

Представникам однодольних притаманна мичкувата коренева система. Камбію в стеблі немає, тому його здатність до потовщення обмежена. Листки однодольних прості, зазвичай мають паралельне або дугове жилкування (мал. 31.1).

Яка різноманітність однодольних рослин. Відомо понад 60 тисяч видів однодольних, багато представників цієї групи людина використовує в сільському господарстві (як-от представників злакових).

Більшість однодольних — це трав’янисті рослини. Однодольні дерев’янисті види (наприклад, бамбук, різні види пальм) трапляються рідко, переважно в тропіках і субтропіках.

Представники злакових (їх ще називають тонконогові) добре відомі кожній людині. Це й не дивно, адже серед майже 12 тисяч видів цих рослин є багато таких, які з давніх-давен вирощують люди: пшениця, жито, овес, рис, кукурудза тощо (мал. 31.2). За площею посівів злакові переважають усі разом взяті інші культурні рослини.

Мал. 31.2. Представники злакових. А. Овес. Б. Пирій. В. Ячмінь. Г Кукурудза. Д. Бамбук

Злакові — багаторічні, зрідка одно- чи дворічні рослини. Їхні підземні пагони можуть видозмінюватись на кореневище (як-от у пирію). Розпізнати більшість злакових можна за характерною будовою їхнього стебла, яке називають соломиною. На такому стеблі можна роздивитись потовщені вузли та звужені міжвузля (мал. 31.3, А). У стеблах кукурудзи та цукрової тростини запасаються поживні речовини.

Квітки злаків дрібні, малопомітні (мал. 31.3, Б), зібрані в суцвіття складний колос (наприклад, у жита, пшениці, ячменю, пирію), волоть (рис, просо, овес, суцвіття чоловічих (тичинкових) квіток кукурудзи) або початок (наприклад, суцвіття жіночих (маточкових) квіток кукурудзи).

Оцвітина проста, складається з двох квіткових лусок і двох плівочок. Зазвичай є три тичинки та одна маточка. Серед злаків відомі як самозапильні (наприклад, ячмінь, пшениця, рис), так і вітрозапильні (жито, кукурудза) види. Плід — зернівка з великим, багатим на крохмаль і білки ендоспермом.

Мал. 31.3. Злакові. А. Ділянка стебла — соломини (1), до потовщеного вузла (2) якої прикріплюються сидячі листки (3). Б. Будова квітки жита: колоскові (1) та квіткові (2) лусочки оточують три тичинки (3) та одну маточку (4)

Лілійні — здебільшого багаторічні трав’янисті комахозапильні рослини (мал. 31.4). Їхня проста оцвітина переважно складається з 6 яскраво забарвлених листочків. Зазвичай у квітці є 6 тичинок та одна маточка. Квітки лілійних поодинокі (як-от у тюльпана) або зібрані в суцвіття (наприклад, китиця). Плід — коробочка або ягода. Пагони видозмінені на кореневища чи цибулини. Це дає змогу багатьом видам зростати у жарких і посушливих степах, пустелях і напівпустелях. Вони цвітуть і плодоносять навесні, після чого надземна частина відмирає, а підземна залишається в ґрунті до наступної весни.

Мал. 31.4. Лілійні. А. Тюльпан Шренка. Б. Лілія лісова (обидва види занесено до Червоної книги України)

Значну кількість видів лілійних уведено в культуру як декоративні рослини (наприклад, тюльпан, лілія). Відомо кілька тисяч сортів лілій та тюльпанів. В Україні в дикорослому стані тюльпани трапляються у степовій зоні та у південному Криму. Сім з них (зокрема, тюльпани Шренка (двоквітковий, скіфський)) занесено до Червоної книги України.

Своєю красою вражають і квітки зозулинцевих, або орхідних (мал. 31.5). В Україні зростають близько 70 видів цих рослин, більшість з них занесено до Червоної книги України. Зокрема, це зозулині черевички справжні, рослина, яку охороняють на міжнародному рівні, любка дволиста, офрис комахоносна (комашник вухоносний) — окраса лісів України.

Мал. 31.5. Зозулинцеві. А. Офрис комахоносна. Б. Любка дволиста

Центральна частина квітки офрис комахоносної нагадує комаху. Яке це має значення для її розмноження?

Добре знайома всім цибуля городня належить до цибулевих. Усі цибулеві мають різкий запах й утворюють речовини, що вбивають мікроорганізми, — фітонциди. Цибуля, часник, черемша (цибуля ведмежа), що зростає в лісі, — представники цієї родини. Відомо близько 750 видів багаторічних трав’янистих рослин, які належать до цибулевих. Вони мають прості листки та суцвіття зонтик. Їх використовують у їжу та як лікарські рослини. Є декоративні види цибулевих з великими гарними суцвіттями (мал. 31.6, А).

Мал. 31.6. Цибулеві. А. Цибуля декоративна. Б. Черемша (цибуля ведмежа)

Знай, люби, бережи!

Узагальнення

Ознакою, за допомогою якої можна встановити належність тієї чи іншої квіткової рослини до однодольних, є одна сім’ядоля у зародка. До однодольних належать переважно трав’янисті рослини, зокрема з родин Злакові (Тонконогові), Лілійні, Цибулеві, Орхідні (Зозулинцеві).

Поміркуйте

• 1. Де в насінині однодольних накопичуються поживні речовини?
• 2. Як у злакових рослин виникли різні способи запилення за умови, що суцвіття подібні?
• 3. Чому цибулеві мають різкий запах?