Біологія. 7 клас. Балан

§ 17. Вегетативні органи рослин. Корінь

Чи можуть корені рослини розміщуватись поза ґрунтом (над ґрунтом, у воді тощо)?

Які будова і функції кореня. Корінь — це підземний вегетативний орган рослини (мал. 17.1). Своєю верхівкою він росте в глиб ґрунту. Напрямок його визначає вплив сили тяжіння Землі.

Корінь забезпечує дві основні функції: закріплення рослини в ґрунті та мінеральне живлення. На малюнку 17.1, А зображено різні види коренів: головний, бічні та додаткові. Головний корінь завжди один, але він здатний до галуження, формуючи бічні корені. А ось додаткові корені з головним просторово не пов’язані: вони відгалужуються від пагона. Як і головний корінь, додаткові теж здатні галузитись. Різні види коренів та їхні численні відгалуження разом утворюють кореневу систему, яка міцно закріплює рослину в ґрунті.

Мал. 17.1. Корінь. А. Види коренів. Б. Типи кореневих систем

Цікаво знати. У жита поверхня кореневої системи приблизно у 130 разів більша, ніж поверхня надземної частини.

Кореневі системи бувають стрижневими і мичкуватими (мал. 17.1, Б). У стрижневій кореневій системі найкраще розвинений головний корінь. Він помітно вирізняється серед інших за розмірами. Прикладом стрижневої кореневої системи є корені кульбаби, квасолі, берези тощо. Стрижневу кореневу систему добре помітно у тих трав’янистих рослин, у яких головний корінь сильно потовщується, оскільки запасає поживні речовини (як-от у моркви чи буряка).

Якщо головний корінь відсутній (він відмирає) або слабко розвинений і малопомітний серед численних додаткових коренів, то таку кореневу систему називають мичкуватою. Вона розвинена у таких рослин, як пшениця, кукурудза, цибуля тощо. Стрижнева коренева система здатна проникати в ґрунт значно глибше, ніж мичкувата.

Дізнайтеся більше за QR-кодом, як ступінь розвитку кореневої системи залежить від умов навколишнього середовища, https://cutt.ly/ZwYvzbt5

Як внутрішня будова кореня пов’язана з його функціями. Корінь складається з різних за особливостями будови ділянок — зон (мал. 17.2). Верхівку кореня вкриває кореневий чохлик. Ця зона кореня утворена з кількох шарів живих клітин. Кореневий чохлик захищає шари клітин, які розташовані далі, від руйнування під час просування в глиб ґрунту. Клітини кореневого чохлика здатні сприймати силу земного тяжіння, що визначає напрямок росту кореня: він росте в глиб ґрунту.

Мал. 17.2. Зони кореня

Під кореневим чохликом розташована зона поділу завдовжки 2-3 мм. Вона складається з клітин твірної тканини, які постійно діляться і забезпечують утворення нових клітин. Над зоною поділу розміщена зона розтягування. У ній клітини видовжуються, забезпечуючи просування кореня в глиб ґрунту.

Ще вище розташована всисна зона, або зона кореневих волосків. Це ділянка кореня завдовжки 5-20 мм, щільно вкрита кореневими волосками, які забезпечують всмоктування розчинів поживних речовин з ґрунту. На 1 мм² поверхні кореня може припадати кілька сотень кореневих волосків, а на всі корені дорослої рослини — кілька мільярдів.

Завдяки кореневим волоскам поверхня кореня в сотні разів перевищує загальну площу надземної частини й забезпечує ефективне поглинання води і поживних речовин з ґрунту. Кореневі волоски — це вирости поверхневих клітин кореня, його покривної тканини.

Тривалість життя окремих кореневих волосків незначна (до 20 діб): старі волоски відмирають, а їх заступають нові, розташовані ближче до зони розтягування. Тому всисна зона з ростом кореня поступово заглиблюється у ґрунт.

У центральній частині кореня розміщені провідні тканини: ксилема і флоема. Ксилемою розчини поживних речовин рухаються до надземної частини рослини, флоемою — у протилежному напрямку.

Більшу частину кореня становить провідна зона, яка у верхній частині переходить в основу стебла. Вона забезпечує рух розчинів мінеральних речовин до надземної частини рослини, а органічних речовин, навпаки, від стебла до кореня.

Які причини виникнення видозмін кореня. Крім основних (утримування рослини в ґрунті, мінеральне живлення та транспортування розчинів поживних речовин до надземної частини), корінь може виконувати й додаткові функції. Тому виникають ті чи інші його видозміни (мал. 17.3).

Мал. 17.3. Видозміни кореня. А. Коренеплоди моркви (в їх утворенні беруть участь головний корінь і стебло). Б. Бульбокорені (кореневі бульби) жоржин (утворюються за рахунок потовщення бічних коренів). В. Повітряні корені тропічних орхідей. Г. Повітряні чіпкі корені плюща звичайного. Д. Корені-присоски (1) омели. Е. Дихальні корені болотяного кипариса. Є. Ходульні корені фікуса-баньяна

У коренях можуть відкладатись про запас поживні речовини. Так виникають коренеплоди та бульбокорені (мал. 17.3, А, Б). Вони дають змогу дворічним або багаторічним рослинам переживати періоди несприятливих умов. Надземна частина таких рослин узимку або під час посушливого періоду може відмирати, а ці видозміни кореня із запасом поживних речовин зимують у ґрунті. Наступного року завдяки запасеним у коренеплодах чи бульбокоренях поживним речовинам рослини формують надземні частини.

Людина вживає коренеплоди в їжу (морква, буряк, ріпа, редька, пастернак, петрушка, хрін, селера), використовує як корм тваринам (кормовий буряк, ріпа, турнепс) або як сировину для харчової промисловості (як-от цукровий буряк).

У тропічних орхідей, які оселяються на стовбурах дерев, формуються повітряні корені (мал. 17.3, В). Це додаткові корені, які звисають у повітрі. Саме з вологого повітря тропічних лісів ці корені вбирають розчини поживних речовин. А ось плющ звичайний за допомогою повітряних коренів може чіплятись до різних поверхонь і просуватись догори (мал. 17.3, Г). У паразитичних рослин, як-от омела, формуються корені-присоски. За їхньою допомогою паразити висмоктують соки рослини-хазяїна (мал. 17.3, Д).

Знайдіть інформацію про інші паразитичні та напівпаразитичні рослини з коренями-присосками, які зростають в Україні.

У болотяного кипариса виникають дихальні корені (мал. 17.3, Е). Ця рослина зростає на ґрунтах, де відчувається гостра нестача кисню. Тому ці корені забезпечують постачання кисню безпосередньо з повітря до кореневої системи. У рослин з високим стеблом можуть утворюватися видозміни додаткових коренів — ходульні корені, які міцно утримують рослину у ґрунті. Вони притаманні кукурудзі, фікусу-баньяну тощо (мал. 17.3, Є).

Узагальнення

Корінь — це підземний орган рослини. Він виконує функції всмоктування води і поживних речовин, їхнього транспортування до надземної частини та закріплює рослину в ґрунті. Корінь може видозмінюватись для виконання інших функцій.

Поміркуйте

• 1. Як людина використовує видозміни коренів рослин у побуті та промисловості?
• 2. Чому площа поверхні коренів під землею перевищує в кілька разів площу поверхні надземних органів?
• 3. Чому під час пересаджування рослини її викопують разом із ґрунтом, у якому вона зростала до цього?