Біологія. 7 клас. Балан

Розділ 2. Різноманітність евкаріотичних організмів

Тема 3. Водорості

Якби всі водорості одночасно зникли, то...

Інформаційно-пошуковий проєкт:

«Альгологія: її розвиток в Україні та світі»;
«Ламінарія: поширення та застосування»;
«Дивовижні місця оселення водоростей»;
«Використання різних представників водоростей у промисловості, косметології, медицині»

Практико-орієнтований проєкт:

виготовлення плаката, буклета «У яких продуктах, що я споживаю, є водорості»

Науково-дослідницький проєкт:

«Дослідження видового різноманіття одноклітинних у пробі води з акваріума, ставка, річки, іншої водойми»

Творчий проєкт:

створення колажів, лепбуків
«Значення водоростей у житті людини»;
«Збереження водойм — збереження біорізноманіття водоростей»

§ 13. Які бувають водорості. Зелені водорості

Чи можна водорості назвати «скрізьростями» і чому?

Які організми належать до водоростей. Водорості — надзвичайно різноманітні організми, здатні до фотосинтезу. Водорості мешкають у водоймах різних типів та інших добре зволожених середовищах (наприклад, у вологому ґрунті). У водоймах одні з водоростей трапляються біля поверхні води, інші — плавають у її товщі або мешкають на дні. Є види водоростей, якими обростають різноманітні предмети, розташовані у воді: підводні частини скель, днища кораблів тощо.

Водорості можуть жити лише в тих шарах води, куди надходить світло: інакше фотосинтез не відбувається. На суходолі вони здатні оселятися на зволожених ділянках: на корі дерев, у розколинах скель тощо.

Водорості дуже різноманітні за розмірами та особливостями будови. Серед них є одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні види. Одноклітинні водорості мають мікроскопічні розміри, а от довжина тіла бурої водорості — макроцистису — може становити до 60 м, а маса — до 150 кг. У багатоклітинних водоростей тіло не має органів (як-от корінь або пагін), таке тіло називають слань, або талом.

У клітинах водоростей як організмів, здатних до фотосинтезу, є хлоропласти. Вони містять хлорофіл, який надає клітинам зеленого кольору. Але крім хлорофілу, в клітинах водоростей можуть бути й пігменти іншого кольору (жовтого, бурого, червоного тощо), які надають клітинам іншого забарвлення. Це позначається на назвах певних груп водоростей: бурі, червоні, золотисті тощо. Загалом будова клітин водоростей нагадує будову клітини рослин (див. мал. 5.1, А). Водорості можуть розмножуватись як нестатево, так і статевим шляхом.

Які ознаки притаманні зеленим водоростям. Зелені водорості дістали свою назву через те, що таке забарвлення їм надає хлорофіл, розташований у хлоропластах. У цитоплазмі їхніх клітин містяться включення продукту фотосинтезу — крохмалю. Такий вуглевод відкладається й у клітинах вищих рослин. Зелені водорості поширені в усіх типах водойм, переважно прісноводних, на зволожених ділянках суходолу, у ґрунті, вони можуть вступати в симбіоз з грибами чи тваринами. Їх налічують близько 25 тисяч видів, серед яких є одноклітинні, колоніальні чи багатоклітинні форми.

Прикладом одноклітинних зелених водоростей є хламідомонада (мал. 13.1). Ця мікроскопічна водорість здебільшого мешкає в прісних водоймах (деякі види трапляються в морях і в лісових ґрунтах). Її клітина має грушоподібну форму, на передньому її кінці розташовано два джгутики однакової довжини.

Мал. 13.1. Будова клітини хламідомонади

У цитоплазмі, окрім великої вакуолі з клітинним соком, є дві маленькі скоротливі вакуолі. У центрі клітини розташоване одне ядро. У хламідомонади є один великий хлоропласт чашоподібної форми, а біля переднього кінця клітини розташоване вічко червоного кольору. Так само, як і в евглени зеленої, воно спрямовує світло на потовщення основи джгутиків, що відіграють функцію фоторецепторів. Хламідомонада за допомогою джгутиків рухається в бік кращого освітлення.

Розмножується хламідомонада як нестатево (утворюючи спори з джгутиками), так і статевим шляхом — унаслідок злиття статевих клітин.

Прикладом колоніальних зелених водоростей є вольвокс (див. мал. 4.1, Б). Мешкає вольвокс у товщі води стоячих прісних водойм і сягає в діаметрі до 2 мм. Під тонкою слизовою оболонкою колонії вольвоксу розташовані дрібні клітини, що загалом нагадують клітини хламідомонади. Вони мають по два джгутики, дві скоротливі вакуолі, хлоропласт, вічко, одне ядро (мал. 13.2, Б). Ці клітини контактують між собою за допомогою власних оболонок: оболонки сусідніх клітин зростаються.

У вольвоксу, крім дрібних, є й великі клітини, здатні до поділу (мал. 13.2, А, 1). Вони дають початок дочірнім колоніям, які через зруйновану оболонку материнської колонії виходять назовні. Розмножується вольвокс і статевим шляхом.

Мал. 13.2. Вольвокс. А. Схема будови колонії: 1 — клітини, розташовані всередині колонії, з яких розвиваються дочірні колонії; 2 — клітина поверхневого шару. Б. Окрема клітина поверхневого шару: 1 — джгутики; 2 — вічко; 3 — скоротливі вакуолі; 4 — ядро

На прикладі вольвоксу ми спостерігаємо процес спеціалізації клітин у межах колонії. Цим вольвокс нагадує багатоклітинні водорості, в яких клітини диференціюються за виконуваними функціями (живлення, розмноження тощо).

Прикладом багатоклітинної зеленої водорості є спірогіра (мал. 13.3). Ця водорість поширена в прісних водоймах: стоячих або з повільною течією. Може утворювати у воді значні скупчення яскраво-зеленого ослизлого жабуриння. Спірогіра належить до нитчастих водоростей, слань яких має вигляд нитки. Її видовжені клітини розташовані в ряд, містять закручені стрічкоподібні хлоропласти. Розмножується спірогіра уривками нитки. Але, подібно до інфузорії-туфельки, клітини різних ниток можуть обмінюватись спадковою інформацією.

Мал. 13.3. Спірогіра. А. Фото спірогіри. Б. Нитка спірогіри. В. Будова клітини спірогіри: 1 — ядро; 2 — стрічкоподібний хлоропласт; 3 — вакуоля з клітинним соком; 4 — цитоплазма; 5 — плазматична мембрана; 6 — клітинна стінка; 7 — шар слизу

Дізнайтеся більше за QR-кодом про зелену водорість улотрикс. https://cutt.ly/YwYvlmSe

Ульва, або морський салат, — багатоклітинна зелена водорість, яка мешкає на мілководді морів, зокрема й Чорного моря. Зовні вона нагадує яскраво-зелену пластинку (мал. 13.4). Завдовжки слань ульви може сягати до 18 см і більше. При основі слані є вирости — ризоїди. Вони прикріплюють водорість до різних поверхонь, наприклад морського дна.

Мал. 13.4. Ульва, або морський салат

Ульві притаманний особливий спосіб вегетативного розмноження: нова рослина може утворитись і з фрагментів материнського організму. Ульва слугує кормом для багатьох мешканців морів.

Слань ульви багата на вітаміни та такі необхідні людині хімічні елементи, як Ферум, Манган, Йод. Її вживають у їжу в Японії та Кореї.

Узагальнення

Серед зелених водоростей є одноклітинні (хламідомонада), багатоклітинні (спірогіра, ульва) й колоніальні (вольвокс) види. Зелені водорості мають хлоропласти та здійснюють фотосинтез. Зеленого забарвлення їм надає хлорофіл.

Поміркуйте

1. Що було б, якби зникли одноклітинні зелені водорості?
2. У чому полягає подібність і відмінність між колоніальними й багатоклітинними зеленими водоростями?
3. Чому ульву називають морським салатом?

Зміст