Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Бакка - Нова програма

Тема 2. Еволюція прав людини

1. Як часто говорите й чуєте вислів «Я маю право...»?

2. Пригадайте з уроків історії та правознавства, коли й чому людина почала говорити про свої права.

§ 9 ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ. ПОКОЛІННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

Не існує єдиного розуміння і тлумачення прав людини.

Права людини визначають як:

можливості, необхідні для існування й розвитку людини в певних історичних умовах;

вимоги людини, адресовані державі й суспільству;

певні блага, потреби та інтереси людини;

правила, котрі повинні виконувати державні органи у стосунках з людиною;

основні стандарти, без яких люди не можуть повноцінно жити, що пов’язані з базовими людськими потребами.

Уся історія розвитку людського суспільства — це історія боротьби за створення кращих умов для існування людини, за визнання та забезпечення безперешкодної реалізації її прав і свобод. Ідеї права й справедливого суспільного устрою ми знаходимо ще в давньогрецьких філософів, які, вбачаючи у правах людини божественне начало, вважали природним станом речей свободу й рівність. Результатом стала концепція природної сутності прав людини, коли закон і держава розглядалися як категорії, похідні від природних прав людини, зумовлені розвитком людини й суспільства.

Прокоментуйте філософські думки

Природним правом є будь-яке право, що діє скрізь і не залежить від того, вважають його люди чинним чи ні.

Аристотель, давньогрецький учений-енциклопедист, філософ і логік

Божество створило всіх вільними, і ніхто не є рабом від природи.

Алкідамант Елейський, давньогрецький філософ і ритор

За природними обдаруваннями всі люди рівні, чи вони греки, чи варвари... Усі ми вдихаємо повітря ротом і носом.

Антіфонт, стародавній грецький філософ і математик

Порівняйте вислови античних учених. Яка їх основна ідея? Чому всі ці філософи замислювалися над схожими проблемами?

Бюро корисної інформації

Поняття прав людини знаходимо в «Руській правді», міжнародних договорах та інших юридичних актах Давньої Русі. Так, у договорі між Візантією й Руссю 912 р. зафіксоване право людини, яку звинувачено в злочині, на розгляд її справи судом: «Злочин нехай настільки певно буде доведений, щоб судді мали віру до цих доказів».

Про що свідчить цитата з документа? За коментування зверніть особливу увагу на рік його укладення.

На початку ХХ ст., з появою Ліги Націй та створенням Міжнародної організації праці, права людини починають входити до предмета міжнародно-правового регулювання. Після Другої світової війни відбулася активізація формування стандартів у галузі прав людини. У другій половині ХХ ст. права людини значно розширюються. Їх сучасне бачення зафіксовано в документі, який мав величезний вплив на розвиток гуманізації суспільних відносин. Це Загальна декларація прав людини, ухвалена 10 грудня 1948 р. на Генеральній Асамблеї ООН. Невипадково цей день щороку святкують як Міжнародний день прав людини.

Питання для обміркування

Роздивіться логотип прав людини, який був оприлюднений у Нью-Йорку 23 вересня 2011 р. Спробуйте пояснити його ідею. Запропонуйте свою. Організуйте конкурс на кращий логотип прав здобувача освіти.

Декларація — це міжнародно-правовий документ, який закріплює основні положення або принципи в конкретній галузі міжнародних відносин. Декларації не несуть обов’язкового характеру, є лише рекомендаціями, але вони мають величезну морально-політичну силу. Вони не лише проголошують певні принципи, а й передують практичному втіленню відповідної політики та стають основою відповідних міжнародних договорів.

У літературі та міжнародних документах часто вживають вислів «права і свободи», ці два поняття здаються невіддільними одне від одного. То що в них спільного, а чим вони відрізняються? Свобода є визначальною для розуміння прав людини, оскільки лише вільна людина може в повному обсязі користуватися своїми правами. Свобода — це індивідуальний чи колективний стан, який передбачає можливість і здатність обирати на свій розсуд різні варіанти дій. Межі свободи визначає лише закон, тобто дозволено все, що не заборонено законом. Окрім того, свобода завжди обмежена правами й свободами інших, суспільними інтересами, моральними принципами. Громадянські свободи — це індивідуальні свободи, які є необхідною умовою життєдіяльності людини в демократичному суспільстві. Вони входять до переліку прав людини, що забезпечуються міжнародно-правовими документами, а отже, права людини є категорією ширшою.

Ідеї для дослідження

Уважно роздивіться алегорії свободи й права. Порівняйте, як зображено свободу та право, прокоментуйте, чому саме так.

Сучасне розуміння свободи ґрунтується на таких основних принципах:

1. Усі люди вільні від народження.

2. Свобода полягає в можливості робити все, що не завдає шкоди іншим і суспільству, тобто свобода завжди обмежена правами й свободами інших, суспільними інтересами, моральними принципами.

3. Межі свободи визначає лише закон, тобто дозволено все, що не заборонено законом.

Питання для обміркування

З курсу правознавства пригадайте, які ви знаєте свободи людини. Поясніть, як ви зрозуміли, чим подібні й чим відрізняються права і свободи.

Основоположні права і свободи людини належать людині від народження, випливають із самої людської природи, не даровані державою, не є наслідком встановлених нею норм. Ці права не купують, не заробляють і не отримують у спадок. Вони невідчужувані, обов’язок держави — визнавати, створювати умови для реалізації та охороняти ці права. Можна сказати, що основні права — конституційні. Рівень демократичності держави визначається рівнем поваги до прав і свобод своїх громадян.

У переліку основоположних прав особливе місце належить праву на життя. Решта прав об’єднані навколо цього стрижневого поняття. За його відсутності людину не можуть цікавити її особисті, політичні, економічні та інші права. Держава зобов’язується створювати сприятливі умови для життя людини всіма можливими засобами, проте ніхто не може гарантувати безпеку людині від війни, злочинності, інших причин, що забирають людське життя. Окрема проблема — застосування смертної кари як виняткового засобу покарання. У нашій країні смертну кару скасовано. Це не лише форма реалізації права на життя навіть для особливо небезпечних злочинців, а й можливість запобігти судовій помилці, котру в подальшому неможливо буде виправити.

Ідеї для дослідження

Прочитайте твердження щодо смертної кари й займіть позицію «за», «проти» або «не визначилися» до кожного з варіантів. Аргументуйте свій вибір.

Страта — це захист суспільства від найбільш небезпечних злочинців.

Смертна кара дозволяє економити державні кошти на утримання ув’язнених. Платники податків і, зокрема, родичі й близькі жертви не повинні забезпечувати довічне утримання злочинця.

Страта — це потужний стримуючий фактор для самих злочинців.

Вирок не виключає можливість судової помилки.

Смертна кара суперечить праву людини на життя.

Убиваючи злочинця, держава бореться з наслідками, а не з причинами, через які людина скоїла злочин.

Економічна сторона (стратити дешевше, ніж утримувати) — аморальна. Оскільки немає нічого важливішого за життя людини.

Якщо ми забираємо життя у вбивці, тоді чим ми кращі? Смертна кара принижує членів суспільства до рівня тих, хто вбиває.

Крім права на життя, до фундаментальних прав належать права на продовольство, житло, охорону здоров’я, освіту, свободу думки, свободу зборів, свободу слова, свободу віросповідання, свободу пересування, свободу на участь в управлінні державою.

Права людини:

вроджені, надаються людям тому, що вони є людьми;

універсальні й належать кожному;

невід’ємні, не можуть бути відібраними;

вразливі, можуть бути порушені, але не припинені;

є життєво необхідними для забезпечення свободи, справедливості й миру.

Питання для обміркування

На вашу думку, чи гарантує наша держава забезпечення прав людини? Наведіть приклади для обґрунтування своєї відповіді.

Права людини охоплюють різноманітні сфери життєдіяльності: особисту, політичну, соціальну, економічну, культурну. Оскільки ці права різняться не лише змістом, а й часом законодавчого закріплення, говорять про покоління прав людини.

Покоління прав людини — це історичний етап в еволюції уявлень про права людини, визначений хронологічними межами, доповненими нормативно-правовими актами, у яких закріплені права людини.

Сучасне міжнародне співтовариство визнає три покоління прав, які стосуються різних сфер людської діяльності.

Перше покоління прав людини було сформоване наприкінці ХVIII — на початку ХІХ ст. До нього належать громадянські й політичні права, зокрема право на свободу думки, слова, совісті, віросповідання, асоціацій, на рівність усіх перед законом, на справедливе судочинство, на участь у політичному житті суспільства тощо. Ці права були сформульовані у процесі здійснення буржуазних революцій, а потім конкретизувалися й розширилися у практиці та законодавстві демократичних держав. Вони дають людям можливість реалізовувати свою свободу від втручань з боку держави у сфери, що регулюються цими правами, тобто дають негативну свободу.

Друге покоління прав людини охоплює соціальні, економічні та культурні права. Вони формувалися з кінця ХVIII ст. до закінчення Другої світової війни в 1945 р. в процесі боротьби за поліпшення економічного та соціального становища. До прав другого покоління належать права на працю й вільний вибір роботи, соціальне забезпечення й відпочинок, захист материнства та дитинства, освіту, участь у культурному житті суспільства. Як бачимо, усі ці права можна загалом назвати «правами на...», тобто позитивними правами.

Права та свободи людини, що належать до першого й другого поколінь, знайшли своє конституційне відображення в багатьох країнах світу.

Питання для обміркування

Яка різниця між правами першого і другого покоління?

Після Другої світової війни людське співтовариство усвідомило необхідність створення міжнародних організацій та механізмів для захисту прав і свобод не лише окремої людини, а й етнічних спільнот і країн. Так відбулося формування третього покоління прав людини, до якого відносять колективні права, які ще називають правами солідарності. До них належать: право на вільний розвиток, незалежність, на мир в усьому світі, безпеку, на здорове довкілля, на спільну спадщину людства, на гуманітарну допомогу, соціальний і економічний розвиток, а також право на комунікацію та інформаційний простір, що особливо актуально в умовах нового міжнародного інформаційного порядку.

Рефлексія до засвоєного