Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Бакка - Нова програма

Розділ II. ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ

Тема 1. Людська гідність і права людини

1. Які почуття викликають у вас наведені нижче рядки? Що підкреслює поет, уживаючи прикметник «гідний»?

Народе мій,

Яких пісень ти гідний,

Якої слави гідний на землі! (Микола Гірник, український поет і перекладач)

2. Як ви гадаєте, чому події зими 2013—2014 років називають «Революцією гідності»?

§ 8 ЛЮДСЬКА ГІДНІСТЬ. ОХОРОНА Й ЗАХИСТ ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ

У першому розділі цього підручника ви вже розмірковували над тим, що таке гідність. Переконаємося ще раз, що гідність належить до основних загальнолюдських цінностей.

Академічний тлумачний словник української мови так визначає поняття гідність:

сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості;

усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов’язку.

Гідність нерозривно пов’язана з такими поняттями моралі, як справедливість, повага до свого життя й до життя інших людей, доброзичливість, порядність. Саме гідність дає змогу людині відчувати самоповагу, усвідомлювати власну суспільну цінність.

Людська гідність є найвищою фундаментальною цінністю та невід’ємним правом людини. Поняття «людська гідність» не тотожне поняттю «особиста гідність». Людська гідність є невід’ємним особистим немайновим правом кожної людини, а особиста гідність — станом усвідомлення особою власної цінності в суспільстві. Не дивно, що з розвитком людства, розширенням поняття гідності й поширенням її дії на різні верстви населення зростає перелік й обсяг основних прав і свобод, що охоплюють нові сфери життя людини. Так виникали політичні, економічні, культурні, соціальні права. Так само зараз ми спостерігаємо виникнення нових груп прав — колективних, таких як право на мир і право на розвиток, а також прав, пов’язаних із соціо-біологічною сутністю людини, гендерними стосунками та медико-біологічними науками тощо.

Усі міжнародні документи з питань прав людини ґрунтуються на понятті людської гідності, проголошеному в преамбулі Загальної декларації прав людини.

Мовою документів

Загальна декларація прав людини, Генеральна Асамблея ООН

10 грудня 1948 року (витяг)

Преамбула.

Беручи до уваги, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їхніх прав є основою свободи, справедливості та загального миру;

беручи до уваги, що зневажання та нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, у якому люди матимуть свободу слова й переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей;

беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав та свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов’язання...

Стаття 1. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти стосовно один одного в дусі братерства.

Як ви гадаєте, чому, відповідно до Преамбули Декларації, саме гідність є основою свободи, справедливості та загального миру?

Чому Декларація підкреслює значення загального розуміння прав і свобод країнами, що до неї приєдналися?

На формулювання цього видатного документа справило неабиякий вплив те, що він ухвалювався після Другої світової війни, коли «зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства», і тому в ньому гарантією забезпечення права на повагу до гідності є заборона тортур або жорстокого, нелюдського поводження чи покарання.

Право на захист людської гідності та її зміст продовжували розвиватись і знайшли відображення в низці пізніших міжнародних документів. Так, Конвенція Ради Європи про захист прав людини й основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. розглядає реалізацію прав людини й основних свобод як один із засобів досягнення більшої єдності між народами Європи. Конвенція забороняє піддавати будь-кого катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Як основа прав людини, людська гідність вперше згадується в Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 р. де, зокрема в статті 7, зазначено: «[Держави-учасниці] будуть заохочувати та розвивати ефективне здійснення громадянських, політичних, економічний, соціальних, культурних та інших прав і свобод, які всі витікають з гідності, притаманної людській особистості, і є істотними для її вільного та повного розвитку».

Демократичні держави законодавчо встановлюють і гарантують виконання норм, що дозволяють людині бути впевненою у своїй суспільній цінності. Ці норми передбачають забезпечення поваги і від інших людей, і від державних органів та посадовців.

Для захисту людської гідності чинне законодавство України забороняє фізичне покарання. Кримінальне право України не містить покарань, які б передбачали мордування, нанесення тілесних ушкоджень чи завдавання фізичного болю або були спрямовані на приниження честі й гідності людини. Також забороняються будь-які сумнівні твердження щодо моральних якостей людини без надання доказів у разі таких звинувачень. Українське законодавство встановлює відповідальність за наклеп, тобто поширення неправдивих вигадок, що ганьблять іншу людину, а також за образу людської гідності.

Ідеї для дослідження

Уважно прочитайте і проаналізуйте.

В Україні кримінальна відповідальність за наклеп була вперше передбачена у статті 125 Кримінального кодексу 1960 р., однак із прийняттям у 2001 р. нового Кримінального кодексу Україна відмовилася від криміналізації цього діяння. Громадяни України, щоб захистити від поширення неправдивих відомостей свою честь, гідність і ділову репутацію, звертаються до цивільного судочинства (ст. 277 ЦК).

Приписи, які встановлюють відповідальність за наклеп, містяться у кримінальних кодексах Бельгії, Австрії, Великої Британії, Данії, Іспанії, Литви, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швеції, Швейцарії тощо. Відповідальність за наклеп діє також у 19 штатах США. Разом з тим низка основоположних документів, таких як Загальна декларація прав людини (ст. 19), Європейська конвенція прав людини (ст. 10), Американська конвенція про права людини (ст. 13), а також рішення Верховних та Конституційних судів багатьох країн наголошують на тому, що кримінальна відповідальність за наклеп є невиправданим засобом, що обмежує свободу думки і слова.

Джерело: https://www.pravoconsult.com.ua/naklep-i-kriminalna-vidpovidalnist-chomu-nesumisni-rechi-v-ukrayini/

Обговоріть у загальному колі, чи погоджуєтеся ви з твердженням: «кримінальна відповідальність за наклеп є невиправданим засобом, що обмежує свободу думки і слова». Відповідь аргументуйте.

В основі захисту людської гідності лежать принцип гуманізму. Гуманізм — це система ідей і поглядів на людину як на найбільшу соціальну цінність, створення умов для її повноцінного життя і фізичного та духовного розвитку. У сучасному розумінні на означення певної системи поглядів його вперше використав данський філософ Габріель Сібберн у своїй в роботі «Про гуманізм» у 1858 р. Гуманістичний світогляд розглядає людину як найвищу цінність, формує переконаність у безмежних можливостях людини та її здатності до удосконалення, вимагає свободи й захисту гідності особистості, пропагує ідею про право людини на щастя і про те, що задоволення її потреб та інтересів має бути метою суспільства. Ідеї гуманізму набувають особливого значення після Другої світової війни. Вони надихають демократичні реформи, висувають на передній план цінності прав людини, соціального прогресу, добробуту. Нової трансформації проблема гуманізму зазнала на початку ХХІ століття. Відбувся радикальний перегляд людських цінностей. Ідеали гуманізму стали базуватися на принципах більш об’єктивного й реалістичного пристосування сучасної людини до економічного, політичного, культурного та соціального світу.

Прокоментуйте філософські думки

...неогуманісти підтримують верховенство права, як і дотримання принципів соціальної справедливості і рівності перед законом.

...неогуманісти підтримують прогресивний гуманізм, тобто точку зору, згідно з якою необхідно гарантувати, наскільки це можливо, рівні можливості для всіх членів суспільства. До цих гарантій відносять право на освіту, загальну охорону здоров’я, право, там, де це можливо, на оплачувану роботу й отримання достатнього доходу, з тим, щоб могли бути задоволені основні потреби людини.

...неогуманісти підтримують систему справедливого оподаткування та соціального забезпечення для тих, хто через обмежені можливості не в змозі сам себе забезпечити.

Пол Куртц, американський гуманіст, автор Декларації неогуманізму 2010 р.

Прокоментуйте текст. Як ви зрозуміли, у чому полягає рівність усіх членів суспільства? Як її можна забезпечити?

Гуманізм висуває на передній план людину, розглядаючи її як вільну особистість, заради якої створені державні інституції, що захищають особисту гідність людини, при цьому не завдаючи шкоди гідності інших людей. Саме принципи гуманізму змушують державу дбати про своїх громадян, забезпечуючи їх гармонійний розвиток.

Принципи гуманізму покладено в основу державної політики, зокрема в галузі освіти й соціального захисту населення. Вона є основою благодійності, надання медичної допомоги, захисту тварин та довкілля тощо.

Серед найголовніших ідей сучасного гуманізму можна назвати визнання людської гідності як головної соціальної цінності, а також визнання за людиною свободи вибору, зокрема свободи слова і свободи совісті. При цьому людина має усвідомлювати свою відповідальність щодо інших осіб, а отже, набуває особливого значення толерантне ставлення до поглядів, відмінних від власних, а також вирішення суперечностей шляхом розумного діалогу.

Питання для обміркування

Як ви вважаєте, наскільки ідеї гуманізму, закладені в теорії, відповідають реальності? Що потрібно зробити, щоб ці ідеї були втілені в життя?

Рефлексія до засвоєного