Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Бакка - Нова програма

Тема 2. Міжнародні відносини та міжнародне право

Поміркуйте над тезою: «Оскільки війна починається в розумі людей, то в розумі людей повинні бути створені захисні механізми миру» (Статут ЮНЕСКО). Чи може ця теза уособлювати філософію міжнародних відносин?

§ 49 МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

Міжнародними відносинами називають політичні, економічні, дипломатичні, культурні та інші відносини, що виникають між державами або групами держав, їх світовими та регіональними організаціями. Через міжнародні відносини держави реалізовують власні національні інтереси: забезпечення вигідного міжнародного статусу держави, суверенітету, національної безпеки, суспільної стабільності та цивілізованих стандартів життя людей.

Нині головними суб’єктами міжнародних відносин є національні держави, які можуть об’єднуватися в різноманітні всесвітні та регіональні міжнародні організації, що мають різні цілі, структуру та різні межі компетенції. Сучасні національні держави зазвичай беруть участь у роботі багатьох міжнародних організацій, підтримують дипломатичні стосунки з багатьма іншими державами й мають у них дипломатичні представництва, дотримуються певних норм і принципів міжнародного права.

Питання для обміркування

Наведіть конкретні приклади до кожної з форм міжнародної взаємодії. На вашу думку, яка роль конкуренції в розвитку окремої держави та світової спільноти? Відповідь аргументуйте.

В основі міжнародних відносин лежать два принципи: принцип сили і принцип права. Принцип сили означає здатність певної держави або групи держав нав’язати іншим свою волю, інтереси, поширити свій вплив, використовуючи переваги у військовій та економічній могутності, дипломатії, технологічному розвитку. Сила держави змінюється із часом через економічні, політичні, природні чинники; змінюється і вага, і пріоритетність різних складових сили держави. Принцип права передбачає пріоритетність правопорядку в міжнародних відносинах. Якою б сильною не була держава, вона повинна передусім керуватися різноманітними міжнародними угодами, конвенціями, правилами організацій, до яких вона приєдналась.

Після проголошення незалежності Україна стала активним учасником міжнародних відносин. Основні засади зовнішньої політики України містяться в Конституції України, Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», Законі України «Про основи національної безпеки України». На міжнародній арені Україна зарекомендувала себе як миролюбна без’ядерна держава, що має чіткі євроінтеграційні орієнтири, бере участь у діяльності різноманітних міжнародних організацій.

Міжнародне право — система юридичних приписів і норм, що регулює стосунки між державами та іншими суб’єктами міжнародних відносин у політичній, економічній, культурній та інших галузях. Вони створюються шляхом узгодження позицій учасників цих відносин у рамках переговорного процесу й забезпечуються в разі необхідності заходами примусу. Першим визначення міжнародного права запропонував Гуго Гроцій (1583—1645), який вважав, що для регулювання стосунків між різними народами і правителями, особливо стосовно війни та миру, необхідні відповідні документи.

Прокоментуйте філософські думки

...подібно до того, як закони будь-якої держави переслідують її особливу користь, так само відомі права могли виникнути в силу взаємної згоди як між всіма державами, так і між більшістю їх. І виявляється навіть, що такого роду права виникли в інтересах не кожної спільноти людей окремо, а в інтересах великої сукупності всіх таких спільнот. Це і є те право, що зветься правом народів...

Гуго Гроцій, Нідерландський юрист і поет, один із основоположників сучасного міжнародного права «Про право війни і миру»

Чи погоджуєтеся ви з думкою філософа? Яка мета виникнення міжнародного права й закріплення міжнародних правових норм? Яке значення ці норми мають у сучасному глобалізованому світі?

Ставлення України до міжнародного права закріплено в її Конституції. Зокрема стаття 9 проголошує, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Міжнародне право має такі особливості:

Воно чинне в системі міжнародних відносин.

Його норми формуються шляхом узгодження позицій суб’єктів міжнародного права й фіксуються шляхом підписання відповідних міжнародних угод.

Воно слугує мірилом належної поведінки держав у міжнародних відносинах.

Зазвичай реалізація норм міжнародного законодавства вимагає їх ратифікацію відповідною державою, а отже, міжнародне право взаємодіє з національними правовими системами держав.

Предметом міжнародно-правового регулювання є міжнародні економічні, культурні, соціальні, політичні, наукові, освітні відносини тощо.

Об’єкт міжнародного права — це те, з приводу чого виникають правовідносини. Такими об’єктами можуть бути матеріальні й нематеріальні блага, а також дії або утримання від дій. Це може бути економічне співробітництво, мир, безпека, культурний і науковий розвиток тощо.

Ідеї для дослідження

Уважно прочитайте витяг з документа «Глобальні цілі сталого розвитку ООН 2030»

Ціль №16. Сприяння побудові миролюбного й відкритого суспільства в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх і створення ефективних, підзвітних та заснованих на широкій участі інституцій на всіх рівнях:

16.1 Значно скоротити поширеність всіх форм насильства та зменшити показники смертності від цього явища в усьому світі.

16.2 Покласти край наругам, експлуатації, торгівлі й усім формам насильства і тортур щодо дітей.

16.3 Сприяти верховенству права на національному та міжнародному рівнях і забезпечити всім рівний доступ до правосуддя.

16.4 До 2030 року значно зменшити незаконні фінансові потоки та потоки зброї, активізувати діяльність з виявлення й повернення викрадених активів і вести боротьбу з усіма формами організованої злочинності.

16.5 Значно скоротити масштаби корупції та хабарництва у всіх їхніх формах.

16.6 Створити ефективні, підзвітні та прозорі установи на всіх рівнях.

16.7 Забезпечити відповідальне прийняття рішень репрезентативними органами на всіх рівнях за участю всіх верств суспільства.

16.8 Розширити й активізувати участь країн, що розвиваються, у діяльності органів глобального регулювання...

Джерело: http://www.un.org.ua/ua/tsili-rozvytku-tysiacholittia/tsili-staloho-rozvytku

Проаналізуйте, чому побудова миролюбного й відкритого суспільства стала глобальною ціллю. Чи можливе досягнення цілі, якщо не буде міждержавної взаємодії й чому? Який ефективний шлях реалізації цієї цілі?

Основні принципи міжнародного права закріплено в документах:

Статут ООН 1945 року;

Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва відповідно до Статуту ООН, прийнятої Генеральною Асамблеєю в 1970 р.;

Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.

Це такі принципи:

незастосування сили чи погрози силою;

суверенна рівність держав;

рівноправність і самовизначення націй та народів;

мирне розв’язання міжнародних спорів;

невтручання у внутрішні справи держав;

мирного співробітництва;

сумлінного виконання договірних зобов’язань за міжнародним правом;

непорушності кордонів;

територіальної цілісності;

поваги й захисту прав людини.

Ці принципи відображено і в законодавстві України, що регулює зовнішню політику країни. Усі вони є взаємозалежними, тобто зміст одного з них розкривається лише у взаємозв’язку з іншими. Вони є універсальними, тобто однаково стосуються всіх суб’єктів міжнародних відносин у рівній мірі, і спрямовані на забезпечення пріоритету загальнолюдських інтересів та цінностей, насамперед миру й безпеки, життя та здоров’я, міжнародного співробітництва й інших цінностей міжнародного порядку мирного співіснування.

Бюро корисної інформації

За підрахунками дослідників, починаючи з 3600 р. до н. е., у світі сталося приблизно 15 000 воєн, унаслідок яких загинуло понад 3 млрд осіб (це половина населення земної кулі сьогодні). Уся людська історія знала лише 292 роки без воєн, але існують серйозні підозри, що деякі збройні конфлікти в цей період історикам не вдалося зафіксувати. Нині щороку відбувається 40—100 збройних конфліктів, здебільшого — це партизанські війни.

Проаналізуйте наведені дані. Про що вони говорять? Як, на вашу думку, у світлі постійних військових конфліктів має діяти світова спільнота, щоб запобігти їх глобальному розгортанню на кшталт світової війни та забезпечити захист прав людини?

Особливим видом міжнародного права є міжнародне гуманітарне право — це система юридичних норм і приписів, що регламентують дії під час збройних конфліктів, забороняють або обмежують використання певних методів і засобів ведення бойових дій, забезпечують дотримання прав людини в цей час і встановлюють відповідальність за їх порушення. Міжнародне гуманітарне право регулює поведінку сторін як під час міжнародних збройних конфліктів, так і під час громадянської війни або державного перевороту. Ці норми зазначено в Женевських конвенціях 1949 р., у додаткових документах до них, у багатосторонніх міжнародних угодах. У них ідеться про захист жертв війни, заборону певних видів зброї масового знищення, режим утримання військовополонених, про поводження із цивільним населенням під час війни, заборону використання найманців у збройних конфліктах, заборону залучення осіб, які не досягли 15-річного віку до бойових дій. Порушення цих норм вважається злочином і карається. Україна також підписала й ратифікувала Женевські конвенції та додаткові протоколи до них.

Головні принципи міжнародного гуманітарного права включають:

гуманізацію збройних конфліктів;

обмеження воюючих сторін у методах і засобах ведення війни;

міжнародно-правовий захист жертв війни;

охорону цивільних об’єктів і культурних цінностей;

повагу до прав людини в діях військових з’єднань з підтримання громадського порядку.

До суб’єктів міжнародного гуманітарного права належать:

держави, які перебувають у збройному конфлікті;

повстала або воююча сторона, яка бореться за національне чи соціальне визволення;

міжнародні організації;

нейтральні держави, які не є сторонами збройного конфлікту;

держави-гаранти, що забезпечують дотримання міжнародно-правових норм і захищають інтереси сторін, які перебувають у конфлікті.

Безпосередні учасники збройного конфлікту поділяються на комбатантів, тобто тих, хто воює, і некомбатантів, тобто тих, хто не воює. Комбатанти — це особовий склад збройних сил держави, який бере безпосередню участь у бойових діях. Некомбатанти — це особовий склад, який перебуває у структурі збройних сил воюючої сторони, але не бере безпосередньої участі в бойових діях, — медичний персонал, духовенство тощо.

Мовою документів

Зі Статті 3 Конвенції про захист цивільного населення під час війни (Женева, 12 серпня 1949 року): З особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також з тими, хто вийшов з бою унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.

З якою метою саме ця норма закріплена в міжнародному законодавстві? Чому її закріплення стало необхідним?

Тимчасове захоплення території або частини території однієї держави збройними силами іншої без отримання суверенних прав на неї називають окупацією. Відповідно до положень IV Гаазької конвенції 1907 р., IV Женевської конвенції 1949 р. держава-окупант зобов’язана уживати всіх заходів для забезпечення порядку на захопленій території. Населення окупованої території зобов’язане підкорятися розпорядженням окупаційної влади, проте його забороняється примушувати до складання присяги на вірність державі, що окупує, до участі у воєнних діях, спрямованих проти їхньої країни, а також до надання відомостей про її армію. Під час окупації повинні поважатися честь і життя цивільних осіб, їхня власність, релігійні переконання, родина. Держава, що окупує, зобов’язана постачати цивільне населення необхідним одягом, продовольством і санітарними матеріалами.

Стосовно цивільних осіб забороняється:

чинити будь-які акти насильства, залякування або образи;

застосовувати примусові заходи фізичного або морального порядку, зокрема, з метою одержання відомостей;

застосовувати катування, тілесні покарання, проводити медичні досліди тощо;

застосовувати колективні покарання;

захоплювати заручників;

депортувати цивільне населення з окупованої території.

Іноземцям, які виявилися на території, що окупується, забезпечується право покинути її в короткий час.

Рефлексія до засвоєного