Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Бакка - Нова програма

Тема 3. Ринкова економіка

Хмельницький ринок

Нью-Йоркська фондова біржа

Що поєднує ці два зображення? Які процеси тут відбуваються? Хто бере участь у цих процесах?

§ 40 ПРИНЦИПИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ. КОНКУРЕНЦІЯ. ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ. РИНКОВА ЦІНА

У найпростішому розумінні, на ринку відбувається обмін товарів й послуг на гроші, тобто ринок — це механізм взаємодії споживачів та виробників товарів як суб’єктів економічної діяльності. Ринковою системою можна назвати сукупність зв’язків, що виникає між виробниками та споживачами різноманітних благ. Ринкова економіка — це економічна система, де рішення щодо виробництва та розподілу продуктів приймаються на основі існуючого попиту та пропозиції, які й визначають ціни на товари та послуги. Існування ринкової системи вимагає, щоб у суспільстві виконувалися деякі умови взаємодії між учасниками (суб’єктами) економічної діяльності.

Однією з умов ринкової економіки є економічна свобода. Це означає, що учасники економічних відносин самі приймають рішення на основі власної вигоди й несуть відповідальність за свої дії. Підприємства самі обирають галузь своєї діяльності, вирішують, яку продукцію випускати, як працювати й коли припиняти діяльність. Для споживачів економічна свобода визначає можливість на свій розсуд і в межах своїх грошових ресурсів обирати, де, як, що і в якій кількості купувати.

Яскрава особистість

Фрідріх Август фон ГАЄК (1899—1992) — австрійський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки 1974 р., прихильник системи, що забезпечує особисту свободу для всіх, захисник ідеалів економічної свободи:

Економічна свобода — це свобода будь-якої діяльності, що включає право вибору й пов’язані з цим ризик та відповідальність.

Свобода вибору в конкурентному суспільстві заснована на тому, якщо хтось відмовляється задовольнити наші потреби, ми можемо звернутись до іншого.

Прокоментуйте ідеї економіста. Чи погоджуєтеся ви з даними твердженнями? Відповідь аргументуйте.

Економічна свобода неможлива без існування приватної власності на ресурси та засоби виробництва. Приватна власність дозволяє людині залучати та використовувати різноманітні ресурси, відстоювати власні інтереси, отримувати користь і прибуток, сприяє економічному зростанню.

Ринкова економіка неможлива без конкуренції — економічного змагання між виробниками з метою отримання доходу. Щоб конкуренція була можливою, потрібно, щоб на ринку існувала велика кількість продавців, жоден з яких окремо не міг би істотно вплинути на пропозицію товару. Так само має бути багато покупців, щоб не було можливості окремого впливу на попит на ринку.

На вільному ринку підприємці не контролюють ціни, а споживачі та підприємці вибирають продукт на основі повної інформації про нього. Конкуренція забезпечує ефективний розподіл ресурсів, сприяє інноваціям і розвитку ефективних підприємств та виходу з ринку неефективних, а також дозволяє задовольнити різноманітні потреби й забезпечити високу якість товарів і послуг.

У разі відсутності конкуренції створюється монополія, коли в певній галузі існує єдиний виробник. Цей виробник може необґрунтовано підвищувати ціну на свою продукцію або зменшувати обсяги виробництва, щоб збільшити власні прибутки. Такі дії можуть бути шкідливими для суспільного добробуту.

Питання для обміркування

На вашу думку, що має зробити держава, щоб протидіяти монополії?

Та конкуренція має і певні недоліки. Це може бути змова виробників щодо цін або нездатність ринку виробити суспільно важливі блага, які не дають швидких та високих прибутків, наприклад, у галузі освіти і культури. Також ринкова конкуренція може призводити до надмірного розшарування суспільства на багатих і бідних. Тому необхідним є фінансування різноманітних програм соціальної допомоги населенню, підтримка науки, культури та освіти, що покладається на державу. Елементом ринкової економіки є свобода ціноутворення, тобто формування цін залежно від співвідношення попиту та пропозиції, які склалися на ринку. За умов ринкової економіки діяльність всіх виробників і споживачів узгоджується автоматично. Ринок виступає як саморегульована система, що забезпечує високий ступень ефективності використання й розподілу ресурсів. Економісти говорять про «невидиму руку ринку», що змушує всіх його учасників діяти на забезпечення суспільного добробуту.

Особливе місце в ринковій економіці належить грошовим розрахункам. Гроші виступають мірою вартості різноманітних благ. Вони є мірилом вартості та засобом обігу. Гроші — зручний засіб обміну, який дозволяє споживачам і підприємцям уникнути незручностей бартеру, тобто прямого обміну товарами або послугами без використання грошей.

Попит (D— платоспроможна потреба, забезпечене грошима бажання покупця придбати товар за даною ціною. Обсяг попиту (Qd— конкретна кількість товару, яку можуть і хочуть придбати покупці за даного рівня цін.

Закон попиту: що нижчою є ціна, то більший обсяг попиту, і навпаки.

Ідеї для дослідження

Винятки із закону попиту

1) Ефект Гіффена. Наприклад, зростання ціни на картоплю може в результаті призвести до росту попиту на неї, оскільки незаможні сім’ї починають відмовляти собі в більш дорогих продуктах харчування та заміщувати їх картоплею. Тобто в цьому разі ефект доходу переважає над ефектом заміщення, і зростання ціни призводить до зростання попиту. Такі товари називаються товарами Гіффена — на честь англійського економіста ХІХ ст. Роберта Гіффена. Він виявив, що під час голоду в Ірландії в середині ХІХ ст. підвищення ціни на картоплю призводило до збільшення попиту на неї.

2) Ефект сноба (Веблена). Коли за зниження ціни на товари споживач відмовляється від покупки. Споживачі купують певні дорогі товари за престижними цінами, причому зі зростанням попиту ціна на такі товари може навіть зростати. Згадаймо, наприклад, попит на престижні моделі смартфонів.

3) Ажіотажний попит, що може бути викликаний очікуванням значного підвищення ціни на товар або його зникненням з ринку.

Проаналізуйте, який вплив може мати кожний варіант винятків із закону попиту. Якими можуть бути наслідки на ринку?

Зміна в ціні по-різному впливає на різні товари: якщо ціна на сіль зросте, це навряд чи вплине на кількість солі, яку купуємо та споживаємо. А в разі зростання ціни, наприклад, на апельсини, ми будемо купувати їх менше, натомість споживаючи більше інших фруктів. Така залежність між зміною ціни на товар і попит на нього називається еластичністю попиту. Попит на товар називають еластичним, якщо незначна зміна в ціні викликає значну зміну попиту; і навпаки, якщо при значній зміні ціни попит змінюється лише незначно або не змінюється взагалі, такий попит називають нееластичним.

До товарів з еластичним попитом зазвичай належать предмети розкоші (делікатеси, коштовності), товари, вартість яких є відчутною для бюджету (меблі або велика побутова техніка), а також товари, для яких легко знайти заміну (деякі фрукти тощо). До товарів з нееластичним попитом належать товари першої необхідності (ліки, електрика), недорогі товари, покупка яких лише незначно відбивається на бюджеті (кулькові ручки або зубна паста), а також товари, яким важко або й неможливо знайти заміну (пальне, сіль).

Пропозиція (S— бажання виробника, продавця виробляти, продавати товар за даного рівня цін.

Закон пропозиції: що вищою є ціна, то обсяг пропозиції більший. Якщо змінюється ціна, змінюється обсяг пропозиції.

Пропозиція, як і попит, характеризується еластичністю, тобто залежністю від цін. У випадку нееластичної пропозиції споживачі готові платити будь-яку ціну за товар. До цієї групи належать унікальні речі, які не мають аналогів і не можуть бути відтворені.

Бюро корисної інформації

У 2008 р. бізнесмен з Абу-Дабі Саїд Хоурі заплатив на аукціоні понад 14 млн доларів за автомобільний номерний знак, що складався всього з однієї цифри: «1». Він пояснив цей вчинок тим, що хоче бути найкращим у світі, і зазначив, що вважає цю ціну цілком прийнятною й був готовий сплатити суму, еквівалентну 27 млн доларів.

Проаналізуйте, які чинники в цій ситуації вплинули на попит. Чому пропозиція була нееластичною і як це вплинуло на формування ціни?

Тепер розглянемо, як взаємодія попиту і пропозиції визначає ринкову ціну на товар. Поєднаємо графіки попиту і пропозиції.

Як бачимо, вони перетинаються в одній-єдиній точці. Саме в ній обсяг пропозиції відповідає обсягу попиту, тобто споживачі готові й бажають купити рівно стільки продукції, скільки пропонують підприємства. Ця точка називається точкою ринкової рівноваги, а ціна в цій точці — ціною рівноваги. Ринкова рівновага вигідна як виробникам (продавцям) так і покупцям.

Держава також може впливати на ринкові ціни безпосередньо, встановлюючи максимальні або мінімальні ціни на певні види продукції. Наприклад, щоб захистити виробників сільськогосподарської продукції, держава вводить на цю продукцію мінімальну ціну. Результатом може стати надлишок продукції, оскільки споживачі за завищеною ціною готові придбати лише частину продукції. Уряду доводиться викупати залишок продукції на гроші платників податків.

Поширеною є також інша ситуація, коли уряд запроваджує максимальні ціни на певну продукцію (комунальні послуги, хліб тощо), щоб захистити малозабезпечені верстви населення (ціна підлоги). У цьому разі споживачі готові купити більше товарів, що призводить до виникнення дефіциту товарів, який має своїм наслідком спорожнілі полиці магазинів або й виникнення «чорного ринку» на дефіцитні товари.

Отже, попит і пропозиція разом формують обсяг продукції та ціну ринкової рівноваги, які є оптимальними для суспільства. Ринок не завжди може розв’язати проблеми, що виникають у суспільстві, або надати необхідні блага.

Безпосереднє втручання держави в цінову політику може призвести до виникнення дефіциту або надлишку продукції.

Завданням держави є: подолання зубожіння населення; розвиток освіти й науки — затратних галузей, які не дають швидких результатів і у які приватний бізнес не хоче вкладати власні кошти; фінансування фундаментальних наукових досліджень, що дозволяють нам краще зрозуміти світ, але не мають безпосереднього практичного виходу.

Бюро корисної інформації

Європейська організація з ядерних досліджень (CERN— міжнародний дослідницький центр європейської спільноти, найбільша у світі лабораторія фізики високих енергій. Сьогодні на експериментальному обладнанні CERN працює близько 12 000 дослідників 80 національностей із 500 наукових центрів й університетів — це половина всіх фізиків-дослідників мікросвіту. У 2016 р. до цієї спільноти приєдналася й Україна. CERN має у своєму розпорядженні цілу низку прискорювачів заряджених частинок, найбільший з яких — Великий адронний колайдер. Саме тут було відкрито декілька елементарних часток та не відомих до того явищ, створені перші атоми антиматерії, а в 1984 і 1992 рр. його працівники були удостоєні Нобелівської премії з фізики. CERN зробив суттєвий внесок у розвиток інформатики. У ньому зародилася технологія усесвітньої павутини (wwwі був створений протокол HTTP. (За матеріалами Вікіпедії)

Обговоріть, який результат дає вкладання коштів у сучасні дослідження та розвиток нанотехнологій. Які вигоди отримує держава? Яка ваша власна позиція щодо вкладання коштів у науку?

Оскільки головною метою комерційної діяльності за умов вільного ринку є якнайшвидше отримання прибутку, ринок не зацікавлений у фінансуванні таких видів діяльності, де дохід можна отримати лише в майбутньому або й не отримати взагалі. Такі проекти, як будівництво шляхів і мостів, підтримка культури тощо, можливі лише за державної підтримки. Ринок не може забезпечити надання суспільних благ, таких як оборона, забезпечення суспільного порядку тощо. Роль держави посилюється в захисті національних інтересів на міжнародному ринку, що вимагає регулювання валютних і торговельних відносин. Держава відіграє активну роль у ринкових відносинах, здійснюючи законодавче регулювання, фінансуючи державний сектор економіки й закуповуючи різноманітні товари й послуги. До її основних функцій належать законодавча, стабілізуюча та розподільча.

У межах своєї законодавчої функції, держава приймає закони та постанови, які визначають правові засади ринкової економіки, вироблення й запровадження антимонопольного законодавства. Стабілізуюча функція держави полягає в підтриманні високого рівня зайнятості населення, створенні умов для економічного зростання та боротьбі з інфляцією. Розподільча функція держави полягає в забезпеченні більш справедливого розподілу доходів у суспільстві та ефективнішого використання наявних ресурсів. Збираючи податки та встановлюючи мінімальний розмір зарплати, держава дбає про малозабезпечені верстви населення. Для виконання цих функцій держава вдається до адміністративних (прямих) або економічних (непрямих) заходів.

Адміністративні заходи використовуються на всіх рівнях впливу на ринок — від муніципального до загальнодержавного. У деяких випадках держава може вдаватися безпосередньо до контролю цін, наприклад, на комунальні послуги або товари першої необхідності, енергоносії, громадський транспорт. Крім того, держава може контролювати випуск певної продукції, її якість. Наприклад, щоб надавати освітні послуги, навчальний заклад повинен пройти державну акредитацію, яка підтвердить, що він справді відповідає вимогам і здатний забезпечити викладання на належному рівні.

Питання для обміркування

Поміркуйте, в яких ще випадках держава може втручатися в цінову політику та якість випуску продукції й надання послуг

Одним з важливих прямих економічних засобів регулювання економіки є грошово-кредитна система. Держава регулює кількість грошей, що перебувають в обігу: зменшення цієї маси приводить до активізації ділової активності, а її збільшення — до посилення інвестиційної активності, а отже, до зростання обсягів виробництва та створення додаткових робочих місць. У разі необхідності держава може здійснювати емісію грошей, тобто випуск додаткових грошей.

Іншим прямим засобом регулювання економічної сфери є податки, тобто встановлені вищим органом влади обов’язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи з метою фінансового забезпечення діяльності держави (уряду) та місцевого самоврядування. Податки допомагають підтримати соціальну рівновагу в суспільстві, зменшуючи розбіжності в реальних доходах громадян.

Бюро корисної інформації

Основні види податків

Стаття 9 Податкового кодексу України визначає такі державні податки та збори:

податок на прибуток підприємств — сплачується юридичними особами, підприємствами з доходу від прибутку;

податок на доходи фізичних осіб — сплачується фізичними особами — найманими працівниками, підприємцями, іншими громадянами — з отриманих ними доходів;

податок на додану вартість (ПДВ) — входить у ціну товарів (робіт, послуг) і сплачується покупцем, а до державного бюджету його перераховує продавець, тому часто на ціннику або чеку ми можемо побачити дві цифри: ціну товару з ПДВ та окремо суму ПДВ, що стягується;

акцизний податок — це податок на споживання окремих, так званих підакцизних, товарів (продукції), що включається до їх ціни. Зазвичай акциз установлюють на предмети розкоші, тютюн, алкоголь, коштовні метали;

екологічний податок — справляється з фактичних обсягів викидів в атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів тощо;

рентна плата — справляється за користування надрами для видобування корисних копалин та в інших цілях, за користування радіочастотним ресурсом України, за спеціальне використання води та лісових ресурсів тощо;

мито — податок на товари, що перетинають кордон, на їх ввіз, вивіз і транзит.

Чому важливо сплачувати кожний з видів податків? До яких ризиків призводить несплата податків?

Для здійснення своїх функцій і повноважень державі необхідно мати у своєму розпорядженні певні фінансові ресурси, план їх надходження та використання, тобто бюджет. Державний бюджет формується завдяки податкам. Слово «бюджет» походить від старовинного французького слова bougetteтобто «гаманець». Бюджет складається з певних надходжень і витрат. У сучасній мові — це план доходів і видатків особи або установи на певний період. Це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади та місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджет має певні надходження (формування фінансових ресурсів) і видатки (їх використання). Доходи бюджету утворюються за рахунок надходжень від сплати податків громадянами і підприємствами, різноманітних обов’язкових платежів, надходжень від продажу державного майна, операцій з капіталом, що належить державі. Кошти, що акумулюються в державному бюджеті за рахунок надходжень, уряд спрямовує на різноманітні цілі. Такі кошти становлять державні видатки.

Якщо видатки державного бюджету дорівнюють його надходженням, говорять про збалансований бюджет. Але так буває дуже рідко. Якщо надходження в бюджеті переважають над видатками, говорять про профіцитний бюджет. Коли видатки перевищують надходження — дефіцитний бюджет.

ДЕРЖАВНІ ВИДАТКИ

соціальні цілі

економічні цілі

військові цілі

обслуговування державного боргу

утримання державного апарату влади

освіта, охорона здоров’я, пенсії, соціальний захист (у розвинених країнах — до 50 %)

сільське господарство, видобуток копалин, охорона довкілля, наука, технології (у розвинених країнах — до 30 %)

сучасна зброя, підготовка військових професіоналів

сплата суми боргу та процентів

оплата дипломатичних представництв та представників членства в міжнародних організаціях

Дефіцит виникає через економічні кризи, значні витрати на військові цілі, безконтрольні витрати з бюджету. Багато економістів схиляються до того, що невеликий дефіцит на рівні 1—2 % є контрольованим і навіть сприятливим для розвитку економіки держави. Надмірне зростання бюджетного дефіциту призводить до посилення інфляції, фінансової кризи та до накопичення державного боргу — запозичень держави у своїх громадян й іноземних держав.

Ефективність роботи держави можливо забезпечити лише за умови контролю з боку суспільства, це стосується і сфери державного бюджету.

Прокоментуйте філософську думку

Аристотель у своєму трактаті «Політика» писав: «...щоб захистити казначейство від шахрайства, всі гроші треба видавати відкрито перед усім містом і зберігати копії рахунків у різних сховищах».

Що мав на увазі філософ? Як можна цей принцип втілити на рівні громади, держави?

У всьому світі різноманітні громадські організації впроваджують ініціативи, спрямовані на забезпечення прозорості в управлінні державними фінансами. Так, в Україні у 2015 р. з ініціативи уряду було створено єдиний веб-портал використання публічних коштів e-data (spending.gov.ua), на якому Державна казначейська служба України оприлюднює інформацію про витрати різних бюджетних організацій. Скористатися порталом дуже просто: достатньо визначитися, яка саме організація вас цікавить, і скористатися системою пошуку на сайті.

Серед громадських ініціатив є проект «Ціна держави», запроваджений Фондом «Східна Європа» за фінансування Європейського Союзу. Одним з результатів проекту стало створення порталу «Ціна держави» (cost.ua), який інформує громадян про державні фінанси й державний бюджет у зрозумілому форматі, чим заохочує їх активну роль у моніторингу планування бюджету та розподілу бюджетних коштів. Участь громадськості в обговоренні бюджету сприяє прозорості бюджетного процесу й підвищенню його ефективності.

Рефлексія до засвоєного