Українська література. З поглибленим вивченням філології. 9 клас. Авраменко

Українське весілля

5. Розгляньте репродукції картин К. Трутовського «Весільний викуп» та І. Гончара «Весільний обряд» і виконайте завдання.

К. Трутовський. Весільний викуп. 1881 р.

І. Гончар. Весільний обряд. 1975 р.

  • А. Чи можна зрозуміти з репродукції картини «Весільний викуп», що відбувається весілля?
  • Б. Який настрій передає репродукція картини «Весільний обряд»?
  • В. Чи довелося вам спостерігати за традиційним українським весіллям? Розкажіть.

6. Прочитайте відомості з теорії літератури й запишіть у зошит визначення терміна «українське весілля».

Теорія літератури

Традиційне українське весілля належить до найдавніших видів народної творчості. Воно характеризується винятковим багатством і привабливістю пісень, танців, обрядових дій та ігор, які народ створював протягом століть.

Українське весілля — це вдало скомпоноване й осмислене народне обрядове драматичне дійство з розмаїтим використанням мистецьких жанрів і художньої творчості його учасників, у якому чітко виписані ролі для кожного.

У весіллі задіяні такі учасники:

  • молодий і молода (наречений і наречена, князь і княгиня) — хлопець і дівчина, які одружуються;
  • весільні батьки — батьки молодих;
  • бояри (дружби) — найближчі неодружені друзі молодого;
  • дружки — незаміжні подруги молодої;
  • світилки — дівчата з боку молодого;
  • весільний староста — статечний чоловік, розпорядник на весіллі;
  • свати — одружені чоловіки, родичі молодого та молодої.

Українське весілля складається з обрядових дійств та умовно поділяється на три основні періоди, кожний з яких має кілька самостійних епізодів: передвесільний, власне весілля, післявесільний.

До передвесільного періоду належать такі етапи: • запити; • сватання; • оглядини; • заручини (змовини).

Запити — це попередня домовленість родичів молодого з батьками дівчини про сватання.

Сватання — обрядова дія, у якій оприлюднюють почуття кохання хлопця і дівчини перед батьками, а також їхні наміри щодо згоди або незгоди на шлюб. Зазвичай обрядові пісні під час сватання не співали, щоб зберегти його в разі відмови в таємниці. У весільному дійстві беруть участь: старости — два поважні чоловіки, які добре знали традиції сватання; хлопець, дівчина, рідні або хрещені (названі) батьки дівчини.

Сватів запрошують до хати молодої, де вони кладуть хліб-сіль на знак того, що прийшли з добром. Тоді розігрували сцену мисливців, або сцену багатих купців. Під час розмови дівчина стояла біля печі. На знак згоди вийти заміж за парубка вона мала колупати піч. У хаті на запитання батька: «А що ви за люди та звідки вас бог приніс?» старости відповідали притчею про «куницю, красну дівицю», яку вони розшукують на прохання князя, а вона забігла на це подвір’я.

Коли батьки погоджувалися на одруження, то дівчина виносила рушники, якими старости перев’язували один одного через плече, а молода затикала женихові за пояс хустку.

Батько і мати благословляли молодих. За народним віруванням благословення батьків на шлюб є основним духовним підґрунтям сімейного щастя. Той, хто просить благословення, за давнім українським звичаєм стає на коліна перед батьками й цілує руку. На знак благословення мати доторкає хлібиною схилену голову дитини. Після цієї церемонії старостів частували.

І. Гончар. Молодий і молода. 1977 р.

Якщо згоди не було, то батьки молодої статечно відповідали старостам, що на подвір’я не забігала ніяка куниця, а молода виносила гарбуза.

Оглядини проводили після позитивного сватання. Батьки хлопця ідуть у гості до батьків дівчини, домовляються про місце, час весілля, весільне вбрання, де будуть жити молоді, про інші матеріальні питання.

Заручини (змовини) відбувалися в молодої, куди приїжджали батьки та родичі молодого. Сходилися подружки нареченої, її родина, сусіди. Заручини не мали чіткої сюжетної лінії і часто об’єднувалися зі сватанням. Під час ритуалу заручин дружки співають пісні про тугу молодої, викликану майбутньою розлукою із сім’єю.

Весілля має такі етапи:

  • запросини;
  • завивання (виття) гільця;
  • випікання короваю;
  • виряджання до шлюбу;
  • посад;
  • покривання молодої;
  • поділ короваю;
  • дарування, комора.

Хлопець і дівчина запрошують на весілля своїх родичів і друзів: наречений зі старшим боярином, наречена зі старшою дружкою. Для цього беруть із собою спеціально випечені хліби — шишки, або маленькі калачики, які дарують господарям, при цьому промовляють: «Просили батько, просили мати, і я прошу: приходьте до нас на весілля». Не можна запрошувати людину при випадковій зустрічі, на вулиці.

7. Виконайте завдання.

  • А. Чому, на вашу думку, весілля називають «найвеличнішою народною драмою»?
  • Б. На які три періоди поділяють традиційне українське весілля? Який весільний обряд викликав у вас найбільший інтерес, чому?
  • В. Прослухайте в інтернеті фонозаписи українських весільних пісень. Прокоментуйте своєрідний характер мелодій.

Г. Установіть відповідність

Учасники весілля

Роль, яку вони виконують

1 молоді

2 весільні батьки

3 дружки

4 бояри

5 світилки

А незаміжні подруги молодої

Б хрещені батьки

В найближчі неодружені друзі молодого

Г дівчина і хлопець, які одружуються

Д батьки молодих

Е дівчата з боку молодого

8. Прочитайте весільні пісні та літературно-критичний матеріал про них. Виконайте завдання.

ДО БОРУ, ДРУЖЕЧКИ, ДО БОРУ

До бору, дружечки, до бору,

Рубайте сосонку здорову,

Та й понесемо додому,

Та й поставим на столі,

На хрещатій скатерті.

Щоб наша сосна зеленіла

І Маруся ще молоділа.

Обов’язковим на весіллі є один із найдавніших обрядів — завивання (виття) гільця (вільця, древка). Це невелике зрубане деревце — ялина, сосна, вишня, яке приносять бояри, а дружки прикрашають стрічками, калиною, барвінком, рутою та кольоровим папером. Воно символізує започаткування нової родини. Гільце встановлюють на весільному столі. Цей обряд супроводжувався ритуальними піснями, у яких дружби закликали до бору по деревце: «Щоб наша сосна зеленіла / І Маруся ще молоділа».

  • А. Хто такі бояри та дружки? У чому полягає обряд завивання (виття) гільця? Яке його символічне значення?

М. Пимоненко. Весілля в Київській губернії. 1891 р.

А БРАТ СЕСТРИЦЮ ТА Й РОЗПЛІТАЄ

А брат сестрицю та й розплітає,

Цвіт-рожу споминає.

— Не йди, сестрице молодая, заміж,

Ще рожа процвітає.

А хрещатий барвіночок

Устилає садочок.

А запашний василенько

Із тином рівняється.

— Вже тобі, сестро, вже, ріднесенька,

Ягідок не щіпати,

А з хрещатого барвіночку

У вінку не ходити.

Вже рожа зійшла, сестриця зросла,

Вже її пора прийшла.

(Кожні два рядки повторюються двічі.)

І. Гончар. Дівчина з Лебедина. 1975 р.

Пісню «А брат сестрицю та й розплітає» виконує брат нареченої під час обряду розплітання коси. У пісні відбувається утвердження нового статусу — від нареченої до дружини свого чоловіка — через заперечення — прощання з дівоцтвом. В іншому варіанті співається: «Вже тобі, сестро, вже, рідненька, / Ягідок не щіпати ... / А запашного та василечку / В рученьках не носити». Традиційні народнопоетичні образи-символи хрещатий барвінок, запашний василенько підкреслюють органічний зв’язок наших предків із природою, визначальну її роль у важливих життєвих подіях. Пестлива лексика ягідки, барвіночок, віночок, васильочок, рученьки, сестриця рідненька створює особливий настрій, що зворушує кожного.

ЛЕТЯТЬ ГАЛОЧКИ У ТРИ РЯДОЧКИ

Летять галочки у три рядочки,

Зозуля попереду.

Усі галочки по дубах сіли,

Зозуля — на калині.

Ой усі галочки защебетали,

Зозуля закувала.

— Ой чого куєш, чого жалуєш,

Сива зозуленько?

А чи жаль тобі темного лугу,

Чи гіркої калини?

— Ой не жаль мені темного лугу,

Ні гіркої калини,

Ох і жаль мені політаннячка

Й раннього куваннячка.

Ідуть дружечки у три рядочки,

Молода попереду.

Ой усі дружечки на лавках сіли,

Молода на посаді.

Ой всі галочки по лугах сіли,

Зозулька — на калині.

Ой всі дівочки на лавках сіли,

Ганночка на посаді.

У суботу вранці розпочинався посад нареченої в її домі в присутності рідні та запрошених (у багатьох випадках цей обряд поєднували з розплітанням коси). На голову нареченій клали весільний вінок — символ шлюбу, вінчання. Ці ритуали мали сумний характер, і під час їхнього проведення молода повинна була плакати, цьому сприяли журливі пісні дружок, наприклад пісня «Летять галочки у три рядочки». Молода жаліла за русою косою — дівочою красою, за дівочими літами, бо вже заручена. Анафора — підсилювальна частка «Ой», якою розпочинається кожний куплет, підсилює тужливий настрій пісні, спонукає до співпереживання за майбутнє сімейне життя подруги. Головний композиційний прийом — художній паралелізм («Ой усі галочки по лугах сіли, / Зозулька — на калині. / Ой усі дівочки на лавках сіли, / Ганночка (Марусенька) на посаді»), образи-символи (галочки, зозуля), пестлива лексика сприяють емоційному насиченню пісні.

ОЙ МАТІНКО, ТА НЕ ЛАЙ МЕНЕ...

Ой матінко, не лай мене,

Ой матінко, та не лай мене,

В доріженьку виряджай мене.

Бо вже нічка та темненькая,

Доріженька та далекая.

Їхать лісом та все коренистим,

Їхать шляхом та все кам’янистим.

Щоб з доріжки не зблудитися,

Дівчиноньки не згубитися.

Коли молодий забирав наречену до себе додому, споряджали «весільний поїзд» і співали відповідні пісні. Дочка назавжди переходила в іншу сім’ю, тому мати ніяк не могла розпрощатися з нею. Наречена хвилювалася за важку й небезпечну дорогу вночі. Це весільне дійство мало на меті оберігати молоде подружжя від «нечистої сили», недоброзичливого, лихого погляду.

У композиції весільних пісень трапляються численні повтори (анафора «Ой матінко, не лай мене, / Ой матінко, та не лай мене»; «Їхать лісом... / Їхать шляхом», епіфора «...рано-рано, ...та раненько»; повторення одного й того ж рядка в кожному куплеті «А Іванові не стало квітки, рано-рано, / А Іванові не стало квітки, та ранесенько»). Це сприяє долучанню до виконання всіх учасників дійства, навіть тих, хто не знає слів.

ГОРІЛА СОСНА, ПАЛАЛА

Горіла сосна, палала (двічі),

Під нею дівчина стояла (двічі).

Під нею дівчина стояла (двічі),

Русяву косу чесала (двічі).

— Ой коси, коси ви мої (двічі),

Довго служили ви мені (двічі).

Більше служить не будете (двічі),

Під білий вельон підете (двічі).

Під білий вельон, під хустку (двічі),

Більш не піду я за дружку (двічі).

Пісня «Горіла сосна, палала» походить із карпатського регіону. Наприкінці XX ст. вона набула широкого поширення по всій території України. Сосна, яка палає, символізує дівоцтво, а вогонь — прощання з молодими літами та безтурботним минулим. Дівоча коса, як відомо, — символ дівочої чистоти, а її розплітання — ознака переходу зі статусу дівчини до статусу молодиці, яка носила на голові хустку або очіпок. Цікаво, що нині до слів цієї пісні в різних регіонах України додають нові варіанти, збільшується кількість куплетів. Це свідчить про безперервний процес творення фольклору.

Обряд розплітання коси молодої відбувався вночі з п’ятниці на суботу після дівич-вечора або в суботу рано. Дівчину садили на вивернутий кожух — символ майбутнього добробуту. Традиційно косу нареченої починав розплітати брат, а потім — мати, сестра, старша дружка і т. д. Після цього косу знову заплітали з різноманітними оберегами: часником, зерном, дорогими монетами, барвінком, рутою та чорнобривцями. Цей обряд безперервно супроводжували піснями, які виконували жінки й дівчата.

  • Б. Знайдіть у мережі «Інтернет» і послухайте пісню «Горіла сосна, палала». Яке враження вона здійснила на вас? Чому, на вашу думку, люди на весіллі часто, слухаючи й виконуючи пісні «Горіла сосна, палала» та «А брат сестрицю та й розплітає», не стримують сліз?

Українське весілля — це оригінальна музично-словесна драма, яка має чітко визначену мету — одруження молодої пари, а також режисерів, персонажів, кожний з яких знав свої обов’язки, правила поведінки, словесний супровід. Головні учасники цієї драми, за висловом Ф. Колесси, «...грають подію власного життя».

Елементи народної весільної драми були широко використані у творах українських письменників. Так, у повісті «Маруся» Г. Квітка-Основ’яненко детально змальовує сватання, весілля, використовує весільні пісні. П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка» насичена весільною родинною обрядовістю, тут, зокрема, показано обряд сватання, благословення матері на спільне життя Наталки та Петра. Ці твори ви прочитаєте в цьому навчальному році.

9. Виконайте завдання.

1. Установіть відповідність.

Назва пісні

Уривок

1 «До бору, дружечки, до бору...»

2 «Горіла сосна, палала...»

3 «Летять галочки у три рядочки...»

4 «Ой матінко, та не лай мене...»

А «Ой чого куєш, чого жалуєш, / Сива зозуленько?»

Б «—Не йди, сестрице молодая, заміж, / Ще рожа процвітає».

В «Їхать лісом та все коренистим, / Їхать шляхом та все кам’янистим».

Г «Рубайте сосонку здорову / Та й понесемо додому».

Д «Ой коси, коси ви мої, / Довго служили ви мені».

2. Установіть відповідність.

Назва пісні

Образи-символи, асоціації

1 «Летять галочки у три рядочки...»

2 «Ой матінко, та не лай мене...»

3 «До бору, дружечки, до бору...»

4 «Горіла сосна, палала...»

А сосна, бір, скатерть

Б сосна, квітка, Марійка-дівка

В сосна, дівчина, коса

Г луг, зозуля, галочки, дуб, калина

Д доріженька, нічка, шлях

3. Установіть відповідність.

Художні засоби

Уривок

1 постійний епітет

2 паралелізм

3 тавтологія

4 анафора

5 символ

А «Та й понесемо додому, / Та й поставим на столі».

Б «...шлях кам’янистий...»

В «Горіла сосна, палала, / Під нею дівчина стояла».

Г «...коса, сосна...»

Д «Ой коси, коси ви мої...»

4. Що ви дізналися про традиційне українське весілля?

5. Розкрийте мотиви та тематику весільних пісень «А брат сестрицю та й розплітає» і «Летять галочки у три рядочки».

6. Випишіть із трьох весільних пісень (за вибором) образи-символи. Поясніть їхні значення.

7. Знайдіть у тексті пісні «Горіла сосна, палала...» повтори: тавтологію, анафору, приспів. Поясніть доцільність їхнього використання.

8. Прокоментуйте, як у пісні «Летять галочки у три рядочки...» через художній паралелізм, повтори, пестливу лексику передано переживання дівчини перед весіллям? Наведіть цитати з тексту.

9. Знайдіть в інтернеті твори й випишіть сцени, пов’язані з весільними обрядами. Поясніть доцільність їхнього використання.

10. У чому полягає, на вашу думку, естетична специфіка весільної пісні?

11. Розгляньте репродукцію картини М. Пимоненка «Весілля в Київській губернії» (с. 10). Поясніть кольорову палітру весілля, відтворену на картині.

12. Яке враження здійснили на вас твори з підрозділу «Українське весілля»? Запишіть 4-5 речень. Визначте, які традиції проведення весілля в давні часи використано в проведенні сучасних весіль.

10. Виконайте домашнє завдання.

• Запишіть від своїх дідусів і бабусь, прабабусь і прадідусів весільні пісні. З’ясуйте, як проходило в них весілля. Чи пам’ятають вони традиційне українське весілля?